Рішення № 83018897, 05.07.2019, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

05 липня 2019 року м. Рівне №460/838/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., за участю: секретаря судового засідання Самкової Т.А.; представника позивача - адвоката Андріяш Н.В.; представника відповідача - Довгалюк І.Л.; розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень та вимоги.

У провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 (далі іменується - позивач) до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення: від 19.03.2019 №0003621304, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «мито на товари, що ввозяться (пересилаються) громадянами» в розмірі 10266 грн. 05 коп.; від 19.03.2019 №0003611304, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість в розмірі 22585 грн. 31 коп.

Заяви по суті справи.

Позов обґрунтовано тим, що висновки акта перевірки, на підставі якого прийняті оспорювані рішення, не ґрунтуються на достовірних, об`єктивних та належним чином встановлених і відображених у акті даних, не відповідають фактичним обставинам та суперечать чинному законодавству. Так, єдиним документом, який став підставою для проведення перевірки та, як наслідок, збільшення позивачу податкових зобов`язань з ввізного мита та податку на додану вартість була експортна митна декларація №18LTKR1000EK03A3A0, яка одержана від литовських митних органів, та яка згідно з інформації з мережі інтернет скасована 14.07.2018. Зазначає, що факт придбання імпортованого автомобіля у компанії «WERNER EGERLAND» за ціною 3000 євро податковим органом не спростовано, а тому рахунок-фактура (інфойс) від 24.01.2018 №2062 є належним документом, що підтверджує вартість придбання такого автомобіля. Крім того, митну вартість імпортованого транспортного засобу було заявлено ним до митного оформлення не за ціною договору, а за резервним методом, з яким митний орган погодився, тому вона жодним чином не вплинула на суму сплачених декларантом митних платежів. Підставою застосування резервного методу є електронний довідник SuperSCHWACKE. Відтак, стверджувати про заниження податкових зобов`язань в даному випадку не має жодних правових та фактичних підстав. Вважає, що оспорювані рішення винесені контролюючим органом з порушенням норм чинного податкового законодавства України, а тому підлягають скасуванню. Просив позов задовольнити повністю.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, у якому він заперечив проти заявлених позовних вимог. Зокрема, зазначив, що відповідачем за результатами порівняльного аналізу електронної копії митної декларації та інформації, що стосується товару, митне оформлення якого завершено, отриманої від митних органів Литовської Республіки щодо надання інформації про митне оформлення автомобіля марки «RENAULT», модель «LAGUNA», ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_1 , встановлено невідповідність відомостей щодо митної вартості імпортованого в адресу громадянина України ОСОБА_1 транспортного засобу, а саме: в графі 22 «Валюта та загальна сума за рахунком» МД №UA205090/2018/012528 від 20.02.2018р. зазначено суму 3000 євро (100565,39 грн. по курсу НБУ на день заявлення товару до митного оформлення), заявлена митна вартість становить 110621,92грн (3300 євро); однак, відповідно до документів, надісланих митними органами Литовської Республіки, саме: митної декларації від 14.02.2018 №18LTKR1000EK03A3A0, згідно якої здійснено експорт транспортного засобу «RENAULT», модель «LAGUNA», ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_1 , рахунку-фактури від 14.02.2018 серії TSN №2441, квитанції про отримання готівки від 14.02.2018, вартість автомобіля становить 5700 євро (191074,23грн на дату митного оформлення автомобіля). Відправником вказаного автомобіля виступала компанія UAB "T&S MOBILE", Kauno g. 151, 68228, МARIJAMP0LE, LT, отримувачем - ОСОБА_1 . До митного оформлення ОСОБА_1 подано на Волинську митницю ДФС заяву від 20.02.2018, якою повідомлено, що транспортні і страхові витрати, понесені ним до кордону України при оформленні імпортованого транспортного засобу на м/п Луцьк складають 50 євро. Таким чином, за результатами аналізу відомостей, наявних у документах, поданих до митного оформлення транспортного засобу, та відомостей, що містяться в документах, наданих уповноваженим органом іноземної держави, встановлено невідповідність відомостей, які впливають на розрахунок митної вартості транспортного засобу, ввезеного позивачем на митну територію України в режимі імпорту за МД від 20.02.2018 №UA205090/2018/012528, оскільки загальна митна вартість такого транспортного засобу становить 5750 євро. Відтак, база оподаткування вищезазначеного транспортного засобу занижена на суму 82128,40грн, внаслідок чого до Державного бюджету не сплачені митні платежі в повному обсязі. Вважає, що оспорювані рішення винесені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У відповіді на відзив позивач повністю підтримав позицію, викладену в адміністративному позові.

Ухвалою суду від 15 квітня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

14 травня 2019 року судом постановлено протокольну ухвалу, якою позивачу відмовлено у збільшенні позовних вимог. Разом з тим, у підготовчому судовому засіданні оголошено перерву.

Ухвалою суду від 30 травня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Протокольною ухвалою суду від 20 червня 2019 року судове засідання відкладено до 5 липня 2019 року.

У судове засідання 5 липня 2019 року прибув представник позивача, який повністю підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити повністю.

До суду прибув представник відповідача, який заперечив проти позову та просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.

На підставі статей 243, 250 КАС України, вступна та резолютивна частини рішення проголошені у судовому засіданні 5 липня 2019 року.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2018 року, на підставі митної декларації від 20.02.2018 №UA205090/2018/012528, ОСОБА_1 здійснено митне оформлення транспортного засобу марки «Renault» моделі «Laguna» типу «Універсал» 2013 року випуску з ідентифікаційним номером (VIN) НОМЕР_1 (а.с.30).

У період з 25.02.2019 по 26.02.2019 ГУ ДФС у Рівненській області, на підставі наказу від 18.02.2019 №502, було проведено документальну невиїзну перевірку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) щодо дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при переміщенні через митний кордон України товару з поданням митної декларації від 20.02.2018 №UA205090/2018/012528, за наслідками якої складено акт від 01.03.2019 №441/17-00.13-04/2763808151 (а.с.13-15).

Згідно з висновками вказаного акта перевірки, відповідачем встановлено наступні порушення:

1) статті 49, частини 1 статті 51, статті 52, частини 2 статті 53, статті 257, частини 1 та 2 статті 270, частини 1 статті 272, частини 2 статті 277, статті 278, статті 289 Митного кодексу України (далі - МК України), чим занижено податкове зобов`язання зі сплати мита на загальну суму 8212,84грн;

2) статті 49, частини 1 статті 51, статті 52, частини 2 статті 53, статті 257, частини 1 та 2 статті 270, статті 289 МК України, пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України (далі - ПК України), чим занижено податкове зобов`язання зі сплати податку на додану вартість на загальну суму 18068,25грн.

Не погоджуючись з такими висновками відповідача позивач подав заперечення на акт перевірки від 01.03.2019 №441/17-00.13-04/2763808151 до ГУ ДФС у Рівненській області, однак такі заперечення залишені без задоволення, а висновки акта без змін (а.с.18).

На підставі акту перевірки від 01.03.2019 №441/17-00.13-04/2763808151 ГУ ДФС у Рівненській області було прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 19.03.2019:

- №0003621304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "мито на товари, що ввозяться (пересилаються) громадянами" на суму 10266,05грн (8212,84грн - за основним платежем, 2053,21грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)) (а.с.9);

- №0003611304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 22585,31грн (18068,25грн - за основним платежем, 4517,06грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)) (а.с.10).

Вважаючи такі рішення контролюючого органу протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним позовом.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу оскаржуваних дій та рішень, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, та порядок їх адміністрування, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює ПК України.

Водночас, пунктом 1.2 статті 1 ПК України визначено, що правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначаються цим Кодексом, крім правил оподаткування товарів митом, які встановлюються Митним кодексом України та іншими законами з питань митної справи.

Пунктом 4 частини п`ятої статті 54 МК України встановлено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску

Стаття 336 МК України регламентує, що проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, є формою митного контролю, який здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів.

Згідно з частиною першою статті 345 МК України, документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 345 МК України, органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Згідно з частиною першою статті 351 МК України, предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

Частиною другою статті 351 МК України визначено, що документальна невиїзна перевірка проводиться у разі: 1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів; 2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органу доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Документальна невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу органу доходів і зборів (частина третя статті 351 МК України).

Статтею 352 МК України встановлено, що посадовими особами органів доходів і зборів під час проведення перевірок можуть бути використані: 1) документи, визначені цим Кодексом; 2) податкова інформація; 3) експертні висновки; 4) судові рішення; 5) отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення; 6) інші матеріали, отримані в порядку та спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами України.

Відповідно до частини шостої статті 345 МК України, результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення органом доходів і зборів суми податкового зобов`язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України.

Як вбачається з акта перевірки від 01.03.2019 №441/17-00.13-04/2763808151 (а.с.13-15), ГУ ДФС у Рівненській області здійснено перевірку на підставі надходження від уповноважених митних органів Литовської Республіки документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органу доходів і зборів документів щодо транспортного засобу марки «Renault» моделі «Laguna» типу «Універсал» 2013 року випуску з ідентифікаційним номером (VIN) НОМЕР_1 , митне оформлення якого здійснено та завершено декларантом, ОСОБА_1 , на підставі митної декларації від 20.02.2018 №UA205090/2018/012528 (а.с.27-28).

Таким чином, службові особи ГУ ДФС у Рівненській області, проводячи перевірку позивача та складаючи акт за результатами такої перевірки, діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За наслідками якої, контролюючим органом встановлено невідповідність відомостей щодо митного оформлення вартості імпортованого транспортного засобу.

Так, контролюючим органом встановлено, що згідно з митною декларацією від 20.02.2018 №UA205090/2018/012528, фактурна вартість ввезеного на митну територію України транспортного засобу складає 3000 євро (а.с.30), в той час як з інформації митних органів Литовської Республіки, а саме: експортної митної декларації від 14.02.2018 №18LTKR1000EK03A3A0, рахунку-фактури (інвойс) від 14.02.2018 серії TSN №2441 та квитанції про отримання готівки від 14.02.2018 (а.с.28-29), фактурна вартість такого транспортного засобу становить 5700 євро.

На спростування результатів документальної перевірки позивач зазначає, що митну вартість імпортованого транспортного засобу було заявлено ним до митного оформлення не за ціною договору, а за резервним методом, з яким митний орган погодився, тому вона жодним чином не вплинула на суму сплачених декларантом митних платежів. Проте, суд вважає такі доводу позивача необгрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 51 МК України, митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

За змістом частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з частиною першою статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною другою статті 52 МК України визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до частини першої статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначені частиною першою статті 57 МК України, згідно з якою, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частинами другою та третьою статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Водночас, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч.4 ст.57 МК України).

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч.6 ст.57 МК України).

Відповідно до частини восьмої статті 57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Тобто митним законодавством чітко врегульовано, що застосування другорядних методів, до яких віднесено і резервний, здійснюється лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, та виключно після процедури консультацій між органом доходів і зборів та декларантом, в ході яких декларант обґрунтовує неможливість застосування основного та послідуючих методів.

Як вбачається з митної декларації від 20.02.2018 №UA205090/2018/012528 (а.с.30), всупереч викладеному, під час митного оформлення транспортного засобу марки «Renault» моделі «Laguna» типу «Універсал» 2013 року випуску з ідентифікаційним номером (VIN) НОМЕР_1 , позивачем було одразу (без проведення консультацій) визначено митну вартість за резервним методом, про що свідчить відмітка «6» в графі «43» такої митної декларації.

При цьому, посилання позивача на електронний довідник SuperSCHWACKE, як на підставу застосування резервного методу не заслуговують на увагу суду, оскільки електронний довідник SuperSCHWACKE не відповідає вимогам документа, що може підтвердити митну вартість товару, перелік яких визначено частиною другої статті 53 МК України, а тому взагалі не підлягає застосуванню для підтвердження митної вартості товару.

Жодних інших обгрунтувань щодо неможливості застосування основного та послідуючих другорядних методів визначення митної вартості імпортованого товару позивач не зазначає, а матеріали справи не містять.

Суд звертає увагу позивача на положення статті 50 МК України, згідно з пунктом 1 частини першої якої, відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.

Тобто митна вартість ввезеного на митну територію України товару безпосередньо впливає на визначення та нарахування митних платежів, що спростовує твердження позивача.

Так, в митній декларації від 20.02.2018 №UA205090/2018/012528 країною відправлення позивач зазначає Литву, а фактурну вартість імпортованого транспортного засобу марки «Renault» моделі «Laguna» типу «Універсал» 2013 року випуску з ідентифікаційним номером (VIN) НОМЕР_1 , - 3000 євро, що еквівалентно 100565,39грн за курсом НБУ на день заявлення товару до митного оформлення (33,521795), яка визначена на підставі рахунку-фактури (інфойса) від 24.01.2018 №2062 (а.с.31).

Загальна сума, заявлена до митного оформлення, визначена позивачем 3300 євро, що еквівалентно 110621,92грн за курсом НБУ на день заявлення товару до митного оформлення, саме з якої позивачем сплачено митні платежі, а саме: ввізне мито (10%) - 11062,19грн; акцизний збір (0,103 євро х 1461 (об`єм двигуна)) - 5044,46грн; ПДВ (20%) - 25345,71грн.

Проте, відповідно до документів, надісланих митними органами Литовської Республіки, фактурна вартість транспортного засобу марки «Renault» моделі «Laguna» типу «Універсал» 2013 року випуску з ідентифікаційним номером (VIN) НОМЕР_1 , ввезеного ОСОБА_1 на митну територію України, становить 5700 євро. Вказана вартість підтверджена митною декларацією країни відправника від 14.02.2018 №18LTKR1000EK03A3A0, рахунку-фактури (інвойс) від 14.02.2018 серії TSN №2441 та квитанції про отримання готівки від 14.02.2018 (а.с.28-29). Відправником вказаного автомобіля компанія UAB "T&S MOBILE", Kauno g. 151, 68228, MARIJAMPOLE, LT, а отримувачем - ОСОБА_1 .

Вказані документи підтверджують факт придбання та оплату позивачем імпортованого автомобіля в Литві, а також його відправлення до України з Литовської Республіки, за ціною 5700 євро, в той час як наданий до митного оформлення первинний інвойс виписаний для позивача в Німеччині компанією «WERNER EGERLAND», яка згідно з митною декларацією не є країною відправником такого товару. Тому твердження позивача щодо належності такого інвойса відхиляються судом.

Крім того, до митного оформлення позивачем подано до Волинської митниці ДФС заяву від 20.02.2018, якою повідомлено, що транспортні і страхові витрати, понесені ним до кордону України при оформленні імпортованого транспортного засобу складають 50 євро (а.с.35).

Таким чином, митна вартість імпортованого транспортного засобу становить 5750 євро, що еквівалентно 192750,32грн за курсом НБУ на день заявлення товару до митного оформлення, яка відповідно до положень статті 50 МК України використовуються для нарахування митних платежів. В наслідок чого, позивачем при митному оформленні транспортного засобу марки «Renault» моделі «Laguna» типу «Універсал» 2013 року випуску з ідентифікаційним номером (VIN) НОМЕР_1 , занижено базу оподаткування імпортованого транспортного засобу на 82128,41 ?грн.

Відповідно до частини першої статті 377 МК України, товари за товарними позиціями 8701-8707, 8711, 8716 згідно з УКТ ЗЕД (група 87: засоби наземного транспорту, крім залізничного або трамвайного рухомого складу, їх частини та обладнання), які підлягають державній реєстрації, при ввезенні громадянами на митну територію України або надходженні на митну територію України на адресу громадян у несупроводжуваному багажі або вантажних відправленнях для вільного обігу, незалежно від їх вартості, підлягають письмовому декларуванню та митному оформленню в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, з оподаткуванням ввізним митом за повними ставками Митного тарифу України, акцизним податком і податком на додану вартість за ставками, встановленими Податковим кодексом України.

Статтями 271, 272 МК України визначено, що мито - це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. В Україні застосовуються такі види мита, зокрема, ввізне мито, яке встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України.

За змістом статті 280 МК України ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України.

Так, згідно з вимогами Митного тарифу України, затвердженого Законом України «Про Митний тариф України» від 19.09.2013 №584-VII, ставка мита за ввезення на митну територію України легкового автомобіля з робочим об`ємом цилiндрів двигуна не бiльш як 1500 см3, що використовувалися не більше 5 років (код 8703 31), становить 10% митної вартості товару.

Статтею 215 ПК України (в редакції, чинній на момент митного оформлення товару) визначено, що до підакцизних товарів належать, зокрема, автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб i більше, транспортні засоби для перевезення вантажів. Ставки податку встановлюються цією статтею і є єдиними на всій території України.

Ставка податку за автомобілі легкові, які відповідають товарній позиції за кодом 8703 31, становить 0,103 євро за 1 куб. см об`єму циліндрів двигуна.

Згідно з пунктом 190.1 статті 190 ПК України, базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

Відповідно до статті 193 ПК України, ставка податку встановлюються від бази оподаткування в розмірі 20 відсотків.

Враховуючи викладене та те, що фактурна вартість транспортного засобу марки «Renault» моделі «Laguna» типу «Універсал» 2013 року випуску з ідентифікаційним номером (VIN) НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1461 см3, ввезеного позивачем на митну територію України, складає 192750,32грн (5750 євро), то сума митних платежів, яка підлягала сплаті при ввезенні імпортованого транспортного засобу, повинна становити 67733,45 грн., з яких:

ввізне мито - 19275,03 грн. (192750,32 х 10%);

акцизний збір - 5044,46 грн. (0,103 євро х 1461 х 33,521795);

ПДВ - 43413,96 грн. ((192750,32 + 19275,03 + 5044,46) х 20%).

Таким чином, зазначаючи в митній декларації недостовірні відомості щодо фактурної вартості ввезеного на митну територію товару 3000 євро, фактична ціна якого 5750 євро, позивачем занижено суми митних платежів, зокрема, ввізного мита на 8212,84 ?грн. (19275,03 - 11062,19) та ПДВ на 18068,25 ?грн. (43413,96 - 25345,71).

Відповідно до частини сьомої статті 345 МК України, у разі виявлення органом доходів і зборів під час проведення перевірки ознак порушень митних правил або контрабанди посадові особи органу доходів і зборів вживають передбачених законом заходів.

Згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Положеннями пункту 123.1 статті 123 ПК України визначено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до пункту 58.1 статті 58 ПК України, контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з підпунктом 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 ПК України, посадові особи контролюючих органів зобов`язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За таких обставин, суд приходить до висновку про правомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень, оскільки такі прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позивач, всупереч вимогам статті 77 КАС України, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, в той час як відповідачем правомірність оспорюваних рішень підтверджено належними та допустимими доказами. А тому позов задоволенню не підлягає.

Підстави для застосування положень статті 139 КАС України у суду відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління ДФС у Рівненській області (33023, місто Рівне, вулиця Відінська, 12; код ЄДРПОУ 39394217) про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень та вимоги - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 15 липня 2019 року.

Суддя Недашківська К.М.