Ухвала суду № 83018335, 08.07.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

08 липня 2019 року м. Київ № 810/2245/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є.;

при секретарі судового засідання - Радевич О.В.;

за участі заявника - ОСОБА_1 ,

розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

рішенням суду від 15.01.2019 р., ухваленим по даній справі, були частково задоволені вимоги позивача, визнано протиправним та скасоване рішення Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради №14 від 05.04.2018 р. "Про погодження висновку постійної комісії з питань використання земельних, водних ресурсів, екології і охорони навколишнього середовища щодо відмови у наданні земельної ділянки ОСОБА_1 ". У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено.

Вказане рішення у паперовому вигляді позивач одержав 05.07.2019 р., що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення та визнається останнім.

До моменту одержання рішення, 12.06.2019 р., засобами електронного зв`язку позивачем на адресу суду було направлено дві заяви про ухвалення додаткового судового рішення в частині повернення судового збору, сплаченого при зверненні до суду.

13.06.2019 р., подану заяву було розглянуто в письмовому провадженні, стягнуто на користь ОСОБА_1 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. за рахунок Державного бюджету України з урахуванням розміру задоволених позовних вимог.

З вказаним рішенням позивач ознайомився в Єдиному реєстрі судових рішень, що було визнано ним у судовому засіданні.

Незважаючи на вирішення всіх заявлених позивачем вимог, в тому числі і щодо повернення сплаченого судового збору, 02.07.2019 р., ним повторно була подана заява про ухвалення додаткового судового рішення, в якій він просив винести додаткове рішення, яким поміж іншого, вирішити питання про повернення судового збору .

08.07.2019 р., у судовому засіданні ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримав та наполягав на їх повторному розгляді.

Незважаючи на те, що судом увагу заявника було звернуто на неприпустимість зловживання процесуальними правами та роз`яснено, що у рішенні від 15.01.2019 р. вимога про зобов`язання Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Київської області надати дозвіл на розробку проектної документації була розглянута, а вимога щодо ухвалення додаткового рішення в частині повернення судового збору розглянута 13.06.2019 р. ухваленням додаткового судового рішення, тому повторне звернення із заявою аналогічного змісту 02.07.2019 р., суд розцінює як систематичне зловживання правами, позивач наполягав на розгляді поданої 02.07.2019 р. заяві та пояснив, що його неодноразові звернення щодо ухвалення додаткового рішення обумовлені необхідністю примусу суду до прийняття рішення на його користь і, лише у разі відмови у задоволенні повторно поданої заяви він використає своє право на апеляційне оскарження, що підтверджується записом судового засідання від 08.07.2019 р.

Дослідивши вимоги заяви від 02.07.2019 р., суд приходить до висновку про необхідність залишення її без розгляду, а дії ОСОБА_1 визнає зловживанням процесуальними правами, з огляду на таке:

відповідно до ч. 1 ст.45 КАСУ, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно п.1 ч.2 ст.45 КАСУ, з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Приписами положень ч.4 ст.45 КАСУ, на суд покладено обов`язок запобігати зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд має застосувати до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Практика Верховного Суду визнає зловживанням процесуальними правами: неодноразове звернення із завідомо безпідставними касаційними скаргами, які не відповідають вимогам ГПК України; завідомо безпідставні відводи суду; подання касаційних скарг на рішення (ухвали), які вичерпали свою дію.

При цьому, Верховний Суд, визнаючи певні дії учасників процесу зловживанням процесуальними правами, зазначає, що ознакою зловживання процесуальними правами є не просто конкретні дії, а дії, спрямовані на введення суду в оману, затягування розгляду справи, створення перешкод для здійснення судочинства. Відтак, враховуючи, що перелік дій, наведений у частині другій статті 45 КАС України, не є вичерпним, суд може визнати зловживанням процесуальними правами також інші дії, які мають відповідну спрямованість.

Зрештою, врахувавши кількість звернень із завідомо безпідставними касаційними скаргами, які містять численні недоліки та подані на ухвалу місцевого суду, що не можуть бути оскаржені до касаційного суду, а також поведінку скаржника під час звернення до місцевого та апеляційного судів, Верховний Суд повернув вказані касаційні скарги не з підстав того, що вони не відповідають вимогам процесуального закону України, а з огляду на те, що визнав їх подання зловживанням процесуальними правами, спрямованим на свідоме, невиправдане затягування судового процесу.

Так, в ухвалі від 17.05.2018 р. у справі № 916/36/16 Верховний Суд визнав прикладом зловживання особою процесуальними правами, яке полягає у «вчиненні інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи», багаторазове подання зустрічних позовних заяв та подальше оскарження процесуальних рішень судів щодо вказаних заяв. Верховний Суд дійшов такого висновку, оскільки відповідач неодноразово та недобросовісно, з порушенням норм процесу заявляв «зустрічні позовні заяви», а потім оскаржував ухвали суду про залишення без розгляду таких заяв, що, на думку Верховного Суду, створювало перешкоди у справедливому розгляді первісних позовних вимог позивача у справі в межах розумного строку.

Зловживання процесуальними правами є однією з підстав застосування штрафу. Суми накладеного штрафу можуть коливатись від 1 921 грн. до 96 050 грн. Якщо зловживання процесуальними правами відбувається систематично, то розмір штрафу може досягати й максимальної межі.

Як зазначено Верховним Судом: "Вирішення питання розміру штрафу процесуальний закон покладає на суд (суддю, колегію суддів), який на власний розсуд оцінює дії (бездіяльність) учасника процесу та за своїм внутрішнім переконанням визначає відповідний розмір штрафу".

Як свідчать матеріали справи, станом 11.06.2019 р., позивач ознайомився з рішенням суду, що неодноразово визнавалось ним.

Із системи "Діловодство спеціалізованого суду" вбачається, що 12.06.2019 р. на адресу суду надійшли дві заяви від ОСОБА_1 аналогічного змісту про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення з відповідача судового збору у розмірі 1409,60 грн.

13.06.2019 р., судом було ухвалено додаткове рішення щодо розподілу судових витрат у даній справі. Рішення внесено до ЄРСР та оприлюднено 24.06.2019 р.

Згідно інформації відстеження поштових відправлень, позивач не з`являється за отриманням поштового відправлення (додаткового рішення) до відділення зв`язку.

02.07.2019 р., заявником, після ухвалення додаткового судового рішення та наявної можливості ознайомлення з його змістом в електронному вигляді, була подана третя заява про ухвалення додаткового судового рішення в частині повернення сплаченого при подачі позову судового збору.

З урахуванням того, що позивачем систематично, три рази поспіль, були подані заяви про ухвалення додаткового судового рішення, приймаючи до уваги, що на момент вирішення заяви додаткове рішення було ухвалено, суд вважає, що позивач допустив неодноразове зловживання наданими процесуальними правами, примушуючи суд тричі розглядати заяви, які за змістом є ідентичними.

Згідно ч.2 ст. 45 КАСУ до зловживання процесуальними правами відноситься, зокрема, подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом.

При цьому, суд критично ставиться до пояснень позивача відносно неодноразової подачі заяв, викладених у заяві-роз`ясненні, яка була подана у судовому засіданні, де він посилається як на підставу повторного подання заяв неприйняття заяви в електронному вигляді з повідомленням "відмовлено", з огляду на те, що електронний кабінет для громадян є персональним автоматизованим робочим місцем, доступ до роботи в якому здійснюється з будь-якого комп`ютера, підключеного до Інтернету, шляхом автентифікації з використанням електронного цифрового підпису та авторизації такого платника.

Послуги електронного кабінету надаються за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи, створеної для забезпечення реалізації платниками податків та державними органами своїх прав та обов`язків, визначених Податковим Кодексом України, в електронному вигляді.

Порядок роботи з цією системою унормовано Порядком функціонування Електронного кабінету, затвердженого наказом Міністерства фінансів від14.07.2017 № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.08. 2017 р. за № 942/30810.

Відповідно до п.3 Порядку № 637 Електронний кабінет в процесі функціонування взаємодіє з іншими інформаційно-телекомунікаційними системами ДФС.

Відповідно до п. 9 Порядку, у разі виявлення проблем в роботі Електронного кабінету користувач надсилає до ДФС повідомлення про помилку, що виникла під час роботи в інформаційно-телекомунікаційній системі «Електронний кабінет», за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Методолог Електронного кабінету зобов`язаний провести перевірку наявності методологічної помилки протягом 72 годин після надходження такого повідомлення від користувача, крім вихідних та святкових днів. За результатами опрацювання повідомлення користувачу у цей самий строк надсилається повідомлення про результати обробки помилки, що виникла під час роботи в інформаційно-телекомунікаційній системі «Електронний кабінет», за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку, в якому підтверджується або спростовується наявність відповідної помилки. Якщо методолог Електронного кабінету визнає наявність методологічної помилки, він зобов`язаний усунути її у строк, що визначається ним з урахуванням критичності виявленої помилки та технічної можливості її усунення. Якщо методологічна помилка призводить до порушення прав платника податків або передбачає притягнення платників податків до відповідальності, методолог Електронного кабінету надсилає в Електронний кабінет та на електронну адресу (адреси) платника податків документ, яким повідомляє про існування методологічної помилки та про час, необхідний для її усунення та відновлення порушених прав платника податків, - п.10 Порядку.

Технічний адміністратор Електронного кабінету зобов`язаний провести перевірку наявності технічної помилки протягом 72 годин після надходження такого повідомлення від користувача, крім вихідних та святкових днів. За результатами опрацювання повідомлення користувачу та методологу Електронного кабінету у цей самий строк надсилається повідомлення про результати обробки помилки, що виникла під час роботи в Електронному кабінеті, в якому підтверджується або спростовується наявність відповідної помилки. Якщо технічний адміністратор Електронного кабінету визнає наявність технічної помилки, він зобов`язаний усунути її у строк, визначений методологом Електронного кабінету з урахуванням критичності виявленої помилки та технічної можливості її усунення. Якщо технічна помилка призводить до порушення прав платника податків або передбачає притягнення платників податків до відповідальності, технічний адміністратор Електронного кабінету надсилає в Електронний кабінет та на електронну адресу (адреси) платників податків документ, яким повідомляє всіх платників податків про існування технічної помилки та про час, необхідний для її усунення та відновлення порушених прав платників податків, п. 10 Порядку.

За такою ж схемою діють усі електронні кабінети, зокрема, електронний кабінет платника податків, електронний кабінет ЗНО, електронний кабінет перевізника тощо.

Відмова у прийнятті заяви, як це було зазначено позивачем, у розумінні Порядку роботи з інформаційно-комунікаційною системою є помилка, тому позивач був зобов`язаний звернутися до адміністратора реєстру з відповідним доказом та документом про одержання ЕЦП для виявлення та усунення помилки у встановленому порядку, а не повторно подавати заяву аналогічного змісту.

Про те, що дії заявника мали свідомий та умисний характер, свідчать його пояснення у судовому засіданні, в яких він визнав факт ознайомлення з рішеннями суду від 15.01.2019 р. та 13.06.2019 р. в електронному вигляді, натомість наполягав на розгляді третьої заяви про повернення судового збору, незважаючи на те, що судом було вказано на неприпустимість такої поведінки учасника справи.

Небажання позивача змінити своє ставлення до покладених на нього обов`язків як сторони в адміністративному провадженні означає, що такі дії мають зухвалий характер та спрямовані на перешкоджання здійсненню судочинства, що ураховується судом при визначенні розміру штрафу.

Зловживання процесуальними правами є можливим, якщо внаслідок реалізації права створюється перешкода у вирішенні завдань адміністративного судочинства. Механізм зловживання процесуальними правами у даному випадку зводиться до того, що особа прагне до досягнення певних правових наслідків, здійснює процесуальні дії (бездіяльність), зовні «схожі» на юридичні факти, з якими закон пов`язує настання певних наслідків, водночас ці діють мають повністю штучний характер та не підкріплюються фактами об`єктивної дійсності. Такі дії спрямовані на досягнення правових наслідків, які вигідні особі.

Позивачем у цій справі звернення до суду з адміністративним позовом та, в подальшому із заявами про ухвалення додаткового рішення, слугує меті не захисту порушених прав, а формою розправи з посадовими особами Борщагівської сільської ради- суб`єктом владних повноважень внаслідок прийнятих не на користь позивача рішень та невчинення дій через виконання публічно-владних управлінських функцій. Одним із прикладів сутяжництва є вирішення справи Верховним Судом відповідно до ухвали КАС ВС від 07.02.2018 р. у справі №826/24381/15. Суд зазначив, що вважається зловживанням той факт, коли заявник неодноразово подає до суду сутяжницькі та явно необґрунтовані заяви, аналогічні до заяви, яку він подавав раніше та яку вже було визнано неприйнятною.

Процедурним способом для припинення зловживань є застосування заходів примусу. Так, п.2 ч.2 ст. 149 КАСУ передбачено, що суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: неодноразового зловживання процесуальними правами.

Неодноразове порушення означає скоєння особою двох чи більше зафіксованих порушень. Оскільки судом встановлено подання ОСОБА_1 двох заяв про ухвалення додаткового судового рішення: 12.06.2019 р. засобами електронного зв`язку та 02.07.2019 р. засобами поштового зв`язку, суд вважає наявним елемент умисної повторності.

У 17 ст. Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року зловживання правом визначається як діяльність або дії, спрямовані на скасування прав і свобод, визнаних у Конвенції, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

Наслідки подання індивідуальної скарги у Європейський Суд з прав людини при зловживанні правом на подачу скарги передбачені в ст. 35 Конвенції, і полягають у визнанні такої скарги неприйнятною.

У ст.17 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» від 04.11.1950р. № ETS N 005 «Заборона зловживання правами» передбачено, що «Жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції».

ЕСПЛ у своєму рішенні у справі "Мушта проти України" (заява N 8863/06) нагадав, що "за виключенням екстраординарних випадків, заява може бути відхилена у зв`язку із зловживанням, якщо її свідомо обґрунтовано неправдивими фактами" ( рішення у справі "Варбанов проти Болгарії" (Varbanov v. Bulgaria), N 31365/96, пункт 36, ECHR 2000-X).

Таким чином, ураховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 при багаторазовому зверненні до суду було допущено зловживання процесуальними правами шляхом подання однакових за змістом заяв про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат. Вказані дії ним були вчинені умисно та свідомо, з огляду на що суд вважає, що такі дії мають зухвалий характер та вчиняються з метою, яка суперечить завданням адміністративного судочинства.

При визначенні розміру штрафу суд прийняв до уваги особу позивача, повторний, наполегливий та свідомий характер допущеного порушення, незважаючи на застереження суду та вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 заходи процесуального примусу у вигляді штрафу у розмірі трьох прожиткових мінімумів для працездатних осіб (1921 грн.х3)=5763 грн.

При цьому, подана заява судом залишається без розгляду, адже всі вимоги заяви було вирішено, про що вказано вище.

Одночасно, суд звертає увагу, що вказана постанова може бути скасована, якщо особа, стосовно якої її постановлено, виправить допущене порушення та/або надасть докази поважності причин невиконання відповідних вимог суду чи своїх процесуальних обов`язків.

Керуючись статтями 44-45, 243, 248, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення від 12.06.2019 р. у даній справі залишити без розгляду.

2. Стягнути з ОСОБА_1 (РКОПП НОМЕР_1 . АДРЕСА_2 ) в дохід Державного бюджету України штраф у розмірі 5 763 (п`ятьь тисяч сімсот шістьдесят три) грн. за зловживання процесуальними правами.

3. Копію ухвали вручити заявникові.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Брагіна О.Є.