Рішення № 83018286, 10.07.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2019 р. справа № 300/867/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Тимощука О.Л.,

за участю: секретаря судового засідання - Ткачук О.П.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Кононової О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1

до Івано-Франківської митниці ДФС

про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206010/2019/00387, а також рішення про коригування митної вартості товарів №UA206010/2019/000312/2 від 18.01.2019, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ), 17.04.2019 звернувся в суд з позовною заявою до Івано-Франківської митниці ДФС (надалі, також - відповідач, митниця, митний орган) про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206010/2019/00387, а також рішення про коригування митної вартості товарів №UA206010/2019/000312/2 від 18.01.2019.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем протиправно, в порушення норм статті 57 Митного кодексу України, за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару - транспортного засобу (надалі, також - ТЗ) марки «Opel», модель «ASTRA», номер кузова - НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1598 см3, 2015 року виготовлення, та обраного методу його визначення - основний (за ціною договору (контракту)) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), здійснено визначення митної вартості товару, який ввозився позивачем на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом (резервним). Внаслідок вказаного, відповідачем прийнято оскаржувані картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартості товарів.

Відповідно до тверджень позивача, на підставі рахунку №390131 від 11.01.2019 ОСОБА_1 придбав за ціною 5 900 євро у Королівстві Нідерландів вищевказаний автомобіль, здійснюючи оплату готівкою, про що зазначено у самому рахунку №390131 від 11.01.2019. Позивач пояснив, що розрахунок через фінансову установу не здійснювався, а тому відсутні будь-які банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, на необхідності подання яких наполягав відповідач. Тому, на переконання ОСОБА_1 , відповідач безпідставно поставив під сумнів подані документи, без належного на те обґрунтування, відтак, застосування резервного методу для визначення митної вартості товару є протиправним, а збільшення такої вартості з 5 900 євро до 9 200 євро суттєво порушує права позивача. На підставі вказаного, ОСОБА_1 просить суд визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості товарів.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.05.2019 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судовий розгляд справи призначено на 03.06.2019 о 14:00 год (а.с.1-2).

Відповідач скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву від 27.05.2019 №542/09-70-10-24, який надійшов на адресу суду 29.05.2019 (а.с.59-63). У відзиві представник відповідача не погодилася з позовними вимогами, доводами позивача та в обґрунтування своїх заперечень, зазначила, що під час митного оформлення позивачем автомобіля марки «Opel», модель «ASTRA», номер кузова - НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1598 см3, 2015 року виготовлення спрацювала система управління ризиками АСАУР ДФС, в результаті опрацювання якої встановлено, що митна вартість вищезазначеного транспортного засобу складає 9 200 євро. Також вказала, що не дивлячись на здійснення оплати готівкою, позивач не був позбавлений можливості отримати платіжний документ, який містить ідентифікуючі дані. Окрім цього позивач не включив до митної вартості 50 євро на брокерську допомогу за кордоном при оформленні експортної митної декларації. Відтак, враховуючи те, що надані до митного оформлення документи не підтверджують об`єктивно та достовірно заявлену митну вартість, на переконання представника відповідача, дії та рішення митного органу відповідають вимогам чинного законодавства, а тому, у задоволенні вимог ОСОБА_1 необхідно відмовити у повному обсязі.

Судовий розгляд справи, який відбувся 03.06.2019 відкладено на 25.06.2019 о 10 год 00 хв, у зв`язку із викликом свідків та витребуванням додаткових доказів.

Представником відповідача в судовому засіданні, яке відбулося 25.06.2019 надано письмові пояснення по справі за №664/09-70-10-24 від 24.06.2019 стосовно методу, який застосовано при коригуванні митної вартості транспортного засобу позивача (а.с.97). Зокрема, уповноваженим представником зазначено те, що за основу визначення митної вартості взято витяг з каталогу Schwacke №077433/S, який рекомендований до використання при проведенні товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів. У поясненнях представник також зауважила, що у товаросупровідному документі - рахунку-фактурі не зазначено про те, що автомобіль має пошкодження, та відсутній сам опис будь-яких пошкоджень, тому, вартість транспортного засобу не зменшувалася. Представник зазначила, що оскільки витрати, понесені на брокерську допомогу за кордоном не були включенні до заявленої митної вартості, інспектором правомірно використано відомості довідника «SuperSCHWACKE». Щодо посилань на зміну показників одометра, представник відповідача вказала про помилкове зазначення вказаних тверджень і письмовому поясненні.

У зв`язку із встановленими розбіжностями у витягах з каталогу «SuperSCHWACKE», які подані сторонами, судом відкладено судовий розгляд справи на 10.07.2019 о 14 год 00 хв, для надання представнику відповідача можливості пояснити причину застосування саме таких відомостей із вказаного каталогу.

Позивач, в судовому засіданні, яке відбулося 10.07.2019 вимоги, викладені в позовній заяві підтримав в повному обсязі. Додатково зазначив, що витяг із каталогу «SuperSCHWACKE», який використано відповідачем для визначення митної вартості автомобіля, що підлягав розмитненню, не відповідає фактичним обставинам в частині показника встановленого пробігу. Позивач наголосив, що реальний пробіг автомобіля, який зафіксований в рахунку-фактурі складає 198475 км, проте у витязі з каталогу «SuperSCHWACKE» визначений пробіг - 105000 км, що і стало причиною відображення ціни автомобіля 9200 євро, яка не була зменшена, зважаючи на реальний пробіг ТЗ. Натомість, поданий позивачем витяг із вказаного каталогу містить пробіг 199954 км і ціну авто - 5630,25 євро, що навіть нижча за реальну - 5900 євро. Щодо неврахування 50 євро брокерської допомоги при оформленні експортної декларації послався на помилку брокера і на те, що це не було причиною відмови у митному оформленні автомобіля. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечила з підставі наведених у відзиві та додаткових поясненнях. Вказала, що позивачу обґрунтовано відмовлено в розмитненні автомобіля за основним методом (за ціною товару) через те, що ОСОБА_1 не представлено до розмитнення платіжних документів, підтверджуючих оплату товару. Щодо застосування витягу із каталогу «SuperSCHWACKE» наданого позивачем, зазначила, що ці дані мають рекомендаційний характер. Також наголосила, що позивачем не включено до митної вартості 50 євро, що повинна включатися у відповідності до митного законодавства. Просила в задоволенні позову відмовити.

Судом, розглянувши за правилами, встановленими статтею 262 КАС України дану адміністративну справу, дослідивши заяви по суті спору, наявні у матеріалах справи письмові докази, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, встановлено такі обставини.

Декларантами - ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_1 , 17.01.2019 подано до Івано-Франківської митниці ДФС електронну митну декларацію №UA206010/2019/401589, якою задекларовано для митного оформлення товар, що ввозиться на територію України, а саме: автомобіль марки «Opel», модель «ASTRA», номер кузова - НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1598 см3, 2015 року виготовлення. У вказаній митній декларації визначено митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), яка складає 5900 євро - графа "42" митної декларації (а.с.65).

Одночасно із митною декларацією декларантом надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення. Зокрема, представлено:

- рахунок-фактуру 390131 від 11.01.2019 (а.с.19,20,73), відповідно до якої іноземна юридична особа «Haverkamp Auto's BV» продала ОСОБА_1 автомобіль OPEL ASTRA SPORTS TOURER, пробіг - 198475 км, дата випуску 20.07.2015, шасі - НОМЕР_1 , ціна з ПДВ - 5900 євро, умови оплати - сплачено готівкою 11.01.2019;

- акт про проведення огляду (перегляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 13.01.2019 №UA 20903/2018/02575 (а.с.66);

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 20.07.2015 НОМЕР_3 (а.с.67);

- витяг ТО від 13.11.2018, в якому відображено відомості про останній зафіксований пробіг автомобіля - 197471 км (а.с.69);

- картка платника податків з датою реєстрації в Державному реєстрі - 17.12.1998 (а.с.32);

- копія декларації країни відправлення 19NLJQS3ZDA164WD55 від 11.01.2019, в якій відображено митну вартість транспортного засобу - 5950 євро;

Подання вищевказаних документів при митному оформленні підтвердив представник відповідача.

Посадовою особою Івано-Франківської митниці ДФС, за результатами розгляду поданої електронної митної декларації та доданих до неї документів, 17.01.2019 направлено декларанту електронні повідомлення про початок консультації та про надання додаткових документів, зазначених в графі 44 МД (а.с.72).

Після чого, Івано-Франківською митницею ДФС, 18.01.2019 відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів у відповідності до картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA206010/2019/00387. Згідно із даною карткою відмови, митна вартість товару визначена за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України). Джерело інформації: АСАУР ДФС. Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів. Обов`язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення МВ за VIN-кодами: НОМЕР_1, валюта - EUR, вартість - 9200,00 (а.с.74).

У зв`язку із наведеним, Івано-Франківською митницею ДФС здійснено коригування митної вартості транспортного засобу та 18.01.2019 прийнято оскаржене рішення про коригування митної вартості товарів, яким визначено митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України) у розмірі 9200 євро (а.с.75).

Позивач скористався правом адміністративного оскарження рішення контролюючого органу шляхом подання заяви до Івано-Франківської митниці ДФС від 21.01.2019 (а.с.14), проте листом №163/10/09-70-19-30 від 24.01.2019 позивача повідомлено про відсутність підстав для перегляду рішення про коригування митної вартості Івано-Франківської митниці.

Не погоджуючись із рішеннями відповідача, для захисту свого порушеного права позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд враховує таке.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VІ від 13.03.2012 (надалі, також - МК України, Кодекс).

За приписами частини 1 статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Положеннями статті 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначено вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. Наведене встановлено частинами 1, 2 статті 51 МК України.

Згідно із частиною 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною 4 статті 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

У відповідності до частини 5 статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

За змістом частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Статтею 53 МК України визначено перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, що встановлено частиною 1 статті 53 МК України.

Згідно із частиною 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу вимог частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Аналіз частин 1 та 2 статті 53 МК України свідчить про те, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Судом встановлено, що подані декларантом позивача 17.01.2019 до митного оформлення документи (декларація митної вартості, рахунок-фактура, декларація країни походження) за назвою і змістом відповідали вимогам пунктів 1, 3 частини 2 статті 53 МК України.

Як встановлено судом з відзиву на позовну заяву, єдиною підставою здійснення відповідачем коригування заявленої митної вартості автомобіля слугувало неподання документа, підтверджуючого сплату коштів за ТЗ у відповідності до вимог статті 53 Митного кодексу України.

Суд вважає таку позицію Івано-Франківської митниці ДФС помилковою, та з цього приводу зазначає таке.

У відповідності до копії рахунку-фактури №390131 від 11.01.2019 (а.с.19, 20), іноземна юридична особа «Haverkamp Auto's BV» продала ОСОБА_1 автомобіль OPEL ASTRA SPORTS TOURER, пробіг - 198475 км, дата випуску 20.07.2015, шасі - НОМЕР_1 , ціна з ПДВ - 5900 євро, умови оплати - сплачено готівкою 11.01.2019. Вказаний рахунок-фактура виконаний на бланку іноземної юридичної особи із його ідентифікацією, зазначенням номера платника ПДВ, контактного телефону, офіційної електронної адреси, адреси веб-сайту, банківських реквізитів. У достовірності вказаного документу відповідач, у процесі розгляду справи сумнівів не висловлював. Доказів вчинення заходів щодо перевірки відомостей, відображених у вказаному рахунку-фактурі відповідач не надав.

За змістом частини 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частини 2 коментованої статті Кодексу основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною 3 статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Наведене передбачено частиною 4 статті 57 МК України.

Згідно із частиною 5 вказаної статті, у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 Кодексу.

При цьому, відповідно до частини 6 статті 57 МК України, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

За приписами частини 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно з частиною 2 коментованої статті МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини 3 статті 58 МК України у разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.

У відповідності до частин 1, 2, 3 та 5 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

При цьому, відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як передбачено частиною 6 статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу.

Разом з цим, відповідно до частини 7 статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Як встановлено судом, митну вартість імпортованого транспортного засобу, що вказана декларантом у митній декларації, визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом подано необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору.

Коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу відповідачем проведено у зв`язку із відсутністю у документах, поданих декларантом, підтвердження сплати коштів за ТЗ згідно заявленої митної вартості.

Проте, виходячи з вищенаведених, встановлених судом обставин справи, на переконання суду, сумнів митного органу в правильності визначення митної вартості транспортного засобу, виходячи виключно з відсутності касового або товарного чеку, чи іншого банківського документу на підтвердження сплати коштів є безпідставний, необґрунтований, такий що не відповідає вимогами закону та зроблений без з`ясування усіх обставин і належної оцінки поданих до розмитнення платіжних документів.

Суд зазначає, що в самому рахунку-фактурі №390131 від 11.01.2019 (а.с. 19, 20), який підписаний позивачем, відображена форма оплати - готівкова. Відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростував зміст вказаного рахунку-фактури, не наведено доказів обов`язку юридичних осіб Королівства Нідерландів видавати квитанції при здійсненні оплати за товар готівкою та не надано доказів встановлення обмежень законодавством Королівства Нідерландів щодо обігу готівкових коштів.

В даному випадку, необхідно звернути увагу на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018 за результатом розгляду справи №809/1884/16, згідно з якою посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

Також, суд зазначає, що оскаржені рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови у прийнятті митної декларації не містять жодних обґрунтувань стосовно наявних сумнівів у правильності заявленої митної вартості транспортного засобу.

В контексті вказаного, суд звертає увагу на те, що згідно правових висновків Верховного Суду України, викладених в постанові від 11.09.2012 в справі №21-262а12, та Верховного Суду, викладених в постанові від 30.10.2018 в справі №826/25605/15, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Враховуючи наведене, на переконання суду, посилання відповідача на відсутність банківських чи інших платіжних документів для підтвердження сплати коштів за ТЗ згідно заявленої митної вартості, як єдиної підстави виникнення обґрунтованих сумнівів у правильності визначення митної вартості транспортного засобу та винесення оскаржуваних картки відмови і рішення про коригування митної вартості є безпідставними та доводів позивача не спростовують.

Таким, чином, дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку про те, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. Оцінюючи подані декларантом документи в сукупності орган доходів і зборів мав можливість встановити дійсну вартість товару, який переміщався через митний кордон України.

Як зазначалося судом, відповідач визначив митну вартість автомобіля позивача за шостим (резервним) методом (стаття 64 МК України). Обґрунтовуючи неможливість застосування кожного попереднього методу розмитнення, представником відповідача у відзиві на позовну заяву зазначено таке:

- використання методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів (стаття 59 МК України) та методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (стаття 60 МК України) не здійснюється через те, що можливості знайти ідентичний, аналогічний або подібний товар немає, бо критерії, які зазначені дуже різняться;

- метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості (стаття 62 МК України) та метод визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) (стаття 63 МК України) не були використані у зв`язку із відсутністю в органу доходів і зборів інформації щодо основи для віднімання чи додавання вартості.

Проте, в обґрунтування вищезазначених доводів, представником не надано жодного письмового доказу.

Зміст письмових пояснень по справі свідчить про те, що за основу визначення митної вартості товару при спрацюванні системи АСАУР ДФС взято ''джерело інформації'' відомості з програмного продукту SuperSCHWACKE.

Суд критично ставиться до такої інформації, на підставі якої, як свідчить матеріали справи і оскаржуване рішення, визначено митну вартість товару у розмірі 92000 EUR, з огляду на таке.

По-перше, в поданому митницею витязі із вказаного каталогу пробіг автомобіля зазначений - 105000 км, при реальному пробігу автомобіля - 198475 км, що є суттєво менший і цим безумовно вплинув на завищення реальної ціни автомобіля (а.с.99-100);

По-друге, поданий позивачем витяг з програмного продукту SuperSCHWACKE, який містить пробіг - 199954 км, що є близьким до реального пробігу автомобіля під час його придбання (198 475 км) відображає ціну зазначеного автомобіля - 5630,25 євро, що є нижчою ціною ніж реальна вартість автомобіля під час його придбання (5900 євро) (а.с.30);

По-третє, відповідач не обґрунтував підставність і правомірність використання у спірному випадку відомостей оціночної діяльності саме програмного продукту SuperSCHWACKE з вихідними даними пробігу 105000 км;

По-четверте, відповідач здійснив коригування митної вартості транспортного засобу за допомогою програмного комплексу SuperSchwacke з врахуванням ПДВ. Однак, безпосередній переклад з німецької на українську мови витягу з програмного комплексу SuperSchwacke (а.с.107) свідчить про наявність у ньому інформації про два види вартості: "Verkaufswert (Schwacke) inkl. Mehrwertsteuer 9 200 EUR" - "вартість продажу з урахуванням ПДВ 9200 EUR " та "Еinkaufswert (Schwacke) inkl. Mehrwertsteuer 7250 EUR"- "купівельна вартість з урахуванням ПДВ 7250 EUR", inzahlungnahme angebot - платіжна пропозиція - 7342,17 EUR. Будь-якого обґрунтування щодо застосування під час коригування митної вартості товару саме пункту «Verkaufswert (Schwacke) inkl. Mehrwertsteuer», представник відповідача не зазначила.

Варто відзначити й те, що інформація із програмного продукту SuperSchwacke містить запис виконаний на німецькій мові "vorbehaltlich der technischen Prufung", безпосередній переклад якого свідчить "підлягає технічній експертизі". Тобто, в будь-якому випадку, оцінка SuperSchwacke здійснена без безпосереднього технічного огляду (експертизи) щодо придбаного автомобіля.

Таким чином, на переконання суду, відповідачем протиправно взято за основу каталожну вартість автомобіля марки «Opel», модель «ASTRA», номер кузова - НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1598 см3, 2015 року виготовлення, пробіг якого відрізняється від реального пробігу зазначеного автомобіля на 93475 км, при цьому не зменшивши його вартість. Будь-яких обґрунтованих пояснень щодо причин чи підстав застосування вказаного числового значення пробігу представником відповідача суду не надано.

Таким чином, наслідком вказаних протиправних дій відповідача є безпідставне, в порушення статті 58 МК України, здійснення відповідачем визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав та з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59-63 МК України.

Обґрунтовуючи додатково правомірність винесення оскаржених рішення про коригування та картки відмови, представник відповідача у судових засіданнях звертала увагу суду на наявність розбіжностей в документах стосовно сплаченої вартості за придбаний автомобіль.

Так, згідно із рахунком-фактурою №390131 від 11.01.2019, вартість легкового автомобіля, придбаного позивачем склала 5 900 євро, натомість, як випливає зі змісту копії декларації країни відправлення 19NLJQS3ZDA164WD55 від 11.01.2019, суму коштів, сплачених за транспортний засіб зазначено у розмірі 5950 євро. З огляду на вказане, представник відповідача зазначила про те, що декларантом при оформленні митної декларації, до вартості автомобіля не включено витрати на брокерську винагороду, посередницькі послуги за кордоном, що передбачено пунктом 1 частини 10 статті 58 МК України.

З цього приводу, суд звертає увагу відповідача, що рішенням про коригування митної вартості розраховано вартість автомобіля саме у розмірі 9200 євро, а не 5950 євро, як визначено у декларації. Враховуючи те, що єдиною підставою винесення оскаржених картки відмови та рішення слугувало неподання декларантом позивача банківських чи інших платіжних документів на підтвердження сплати коштів за ТЗ згідно заявленої митної вартості та висновок суду про безпідставність і необґрунтованість сумніву митного органу в правильності визначення митної вартості товару виключно з цих обставин, на переконання суду, невключення позивачем до митної вартості витрат на брокерську винагороду, що встановлено у судовому засіданні, а не під час митного оформлення відповідачем, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову, та не підтверджує правомірність дій та рішень відповідача. Водночас, слід звернути увагу на положення частини 2 статті 77 КАС України, відповідно до якого, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Разом з цим, картка відмови та рішення про коригування митної вартості не містять жодних відомостей щодо вищевказаних розбіжностей, а також вимоги про надання додаткових документів, на підтвердження сплати брокерської винагороди за кордоном.

Суд зазначає, що питання контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, як і визначення методу її обчислення у встановленому законом порядку в разі виникнення обґрунтованого сумніву, відносяться до виключної компетенції митних органів. Тому суд, встановивши протиправність рішень митного органу про визначення митної вартості товару за тим чи іншим методом, не вправі підміняти митний орган, зокрема, фактично визначаючи при цьому інший метод обчислення митної вартості та ціну товару.

Така позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду України у постанові від 17.12.2013 по справі № 21-439а13.

Враховуючи наведене, суд не уповноважений переймати на себе повноваження митного органу в частині визначення митної вартості автомобіля, з огляду на не включення до такої вартості позивачем витрат на оплату брокерських послуг. На пропозицію суду про можливість примирення сторін шляхом здійснення коригування митної вартості на суму витрат щодо брокерських послуг за кордоном, представник відповідача вказала, що примирення неможливе, оскільки здійснення такого коригування не передбачене митним законодавством.

Таким чином, оскільки суд дійшов висновку про те, що рішення про коригування митної вартості та картка відмови прийняті відповідачем за відсутності обґрунтованого сумніву та із порушенням встановлених Митним кодексом України вимог, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1019 (одна тисяча дев`ятнадцять) гривень 08 копійок, відповідно до квитанцій № 0.0.1328452592.1 від 17.04.2019 (а.с.3) та №ПН896228 від 08.05.2019 (а.с.4).

Учасниками справи не подано до суду доказів про понесення ними інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, а тому в суду відсутні процесуальні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 255, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Івано-Франківської митниці ДФС №UA206010/2019/00387.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці ДФС №UA206010/2019/000312/2 від 18.01.2019.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці ДФС (ідентифікаційний код - 39640261) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1019 (одна тисяча дев`ятнадцять) гривень 08 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ;

відповідач: Івано-Франківська митниця ДФС, адреса: вул. Короля Данила, 20, м. Івано-Франківськ, 76010, код ЄДРПОУ - 39640261.

Рішення складене в повному обсязі 15 липня 2019 р.

Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.