Ухвала суду № 83017698, 12.07.2019, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 12.07.2019 Справа № 554/5252/19

Провадження № 1-кс/554/10460/2019

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2019 року м. Полтава

Слідчий суддя Октябрського районного суду міста Полтави Чуванова А.М., при секретарі Садошенко М.П., за участю прокурора Петрушко Д.В., підозрюваного ОСОБА_1 , адвоката Шролик О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора відділу Генеральної прокуратури України Петрушко Д.В. про арешт майна у кримінальному провадженні № 42018040000001028 від 27.08.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Прокурор звернувся до Октябрського районного суду м. Полтави з клопотанням, про арешт майна у кримінальному провадженні № 42018040000001028 від 27.08.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Підставами для арешту майна прокурор вказує, що Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань розташованого у місті Полтаві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018040000001028 від 27.08.2018 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , обіймаючи, згідно наказу № 65 о/с від 09.07.2012 року, посаду заступника начальника установи із соціально-виховної та психологічної роботи - начальника відділу соціально-виховної та психологічної роботи Державної установи «Криворізька виправна колонія № 80», організовуючи розгляд матеріалів на засуджених, щодо застосування пільг, згідно статей 81, 82, 107 КК України (умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, заміна невідбутої частини покарання більш м`яким, переведення засуджених в порядку статей 100, 101 КВК України), маючи спеціальне звання підполковника внутрішньої служби та будучи наділеним організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими повноваженнями, тобто будучи особою, згідно із статтею 3 Закону України «Про запобігання корупції», уповноваженою на виконання функцій держави, і таким чином постійно здійснюючи функції представника влади, обіймаючи посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, будучи заступником керівника органу державної влади, та відповідно до п. 2 Примітки 1 до статті 368 КК України, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище і якій, відповідно до статті 22 Закону України «Про запобігання корупції» заборонено використовувати свої службові повноваження та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання з корисливих мотивів з метою особистого збагачення протиправним шляхом, використовуючи своє службове становище та владні повноваження, зловживаючи ними, в першій декаді 2018 року, перебуваючи у службовому кабінеті Державної установи «Криворізька виправна колонія № 80», що розташована за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Шиферна, 3, висловив ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 вимогу про надання неправомірної вигоди в розмірі 5 000 грн. за здійснення дій, спрямованих на отримання ОСОБА_2 заходів заохочення, визначення максимального ступеню виправлення засудженого, а також забезпечення відсутності в останнього дисциплінарних стягнень з метою заміни покарання у вигляді позбавлення волі на обмеження волі та переведення його до виправної установи із менш суворим режимом, та у випадку ненадання ним неправомірної грошової винагороди, вчинити дії, що унеможливлять ОСОБА_3 заміну покарання.

У подальшому, реалізуючи вказаний злочинний умисел, направлений на особисте збагачення протиправним шляхом, ОСОБА_1 в третій декаді квітня 2018 року, перебуваючи у службовому кабінеті Державної установи «Криворізька виправна колонія № 80», що розташована за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Шиферна, 3, в ході особистої бесіди із матір`ю засудженого ОСОБА_2 - ОСОБА_4 підтвердив необхідність передачі йому неправомірної грошової винагороди за здійснення дій, спрямованих на отримання її сином ОСОБА_2 заходів заохочення, визначення максимального ступеню виправлення засудженого, а також забезпечення відсутності у ОСОБА_2 дисциплінарних стягнень з метою заміни покарання у вигляді позбавлення волі на обмеження волі та переведення останнього до виправної установи із менш суворим режимом.

В першій декаді серпня 2018 року, ОСОБА_1 , перебуваючи у службовому кабінеті Державної установи «Криворізька виправна колонія №80», що розташована за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Шиферна, 3, надав ОСОБА_3 номер банківської картки ПАТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 та вказав на необхідність переказу його матір`ю, раніше обумовленої суми неправомірної грошової винагороди саме на цю банківську картку.

В подальшому, на прохання ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_5, о 17 годині 38 хвилин, через мобільний додаток «Приват 24» ПАТ КБ «ПриватБанк», здійснила переказ грошових коштів у сумі 5 000 гривень на банківську картку № НОМЕР_1 , яка знаходилась у розпорядженні ОСОБА_1

18.09.2018 року о 19 годині 50 хвилин ОСОБА_1 , доводячи свій злочинний умисел до кінця, здійснив зняття готівкових коштів з банкомату ПАТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 , що розташований за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, проспект Миру, будинок 7, в результаті чого незаконно заволодів отриманою неправомірною грошовою винагородою.

11.07.2019 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Відтак, на сьогоднішній день органом досудового розслідування, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого корупційного злочину, відповідальність за яке передбачена положеннями ч. 3 ст. 368 КК України та згідно санкції статті вчинення даного діяння карається позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна та відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України вказаний злочин віднесений до категорії тяжких злочинів.

Підозра ОСОБА_1 повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: протоколом допиту свідка ОСОБА_4 від 02.07.2019 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_2 від 05.07.2019, протоколом допиту свідка ОСОБА_5 від 02.07.2019, протоколом огляду за участі свідка ОСОБА_5 від 02.07.2019, інформацією отриманою від ПАТ КБ «Приват Банк» отриманою протоколом тимчасового доступу до речей та документів від 24.06.2019 на підставі ухвали слідчого судді Октябрського районного суду міста Полтави у справі №554/5252/19 від 13.06.2019 року та іншим.

11.07.2019 року у період часу з 13:45 години до 14:47 години, слідчим Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у місті Полтаві на підставі ухвали слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 12.06.2019 проведено обшук за місцем мешкання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_4 , в ході якого виявлено та вилучено: мобільний телефон Nokia, срібного кольору, серійний номер НОМЕР_3 ; мобільний телефон Nokia, чорного кольору, серійний номер НОМЕР_4 ; мобільний телефонSonyEricksson, моделі К-750 чорного кольору, серійний номер відсутній; мобільний телефон Nokia, червоного кольору, серійний номер НОМЕР_5 , без акумулятору; мобільний телефон Nokia, чорного кольору, серійний номер НОМЕР_6 , без акумулятору; порожню коробку білого кольору, від мобільного телефону Meizu, серійний номер НОМЕР_7 .

У даному кримінальному провадженні підставами для арешту майна є збереження речових доказів, спеціальної конфіскації, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, конфіскація майна як вид покарання.

На підставі наведеного, прокурор просить накласти арешт на вилучене майно.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, провив задовольнити

Підозрюваний ОСОБА_1 в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні клопотання.

Адвокат заперечував проти задоволення клопотання, оскільки в підозрі не зазначено, що телефони є об`єктом, знаряддям злочину; немає доказів, що це майно підозрюваного. Слідчий може скопіювати інформацію, тому немає необхідності в арешті телефонів.

Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши надані докази, приходить до наступного.

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно вимог п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

За змістом ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цього Кодексу, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу).

Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч. 1 ст. 173 КПК України).

Встановлено, що Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань розташованого у місті Полтаві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018040000001028 від 27.08.2018 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368 КК України.

У вчиненні вказаного кримінального правопорушення органом досудового розслідування підозрюється ОСОБА_1 , якому 11.07.2019 року оголошено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогор ч. 3 ст. 368 КК України.

12.07.2019 року ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, строком на два місяці.

Виходячи із аналізу положень пункту першого частини третьої статті 132 КПК України, статті 170 КПК України, слідчий, прокурор в ході розгляду клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні, в якому особі оголошено про підозру, має довести існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення.

Розглядаючи клопотання слідчого по суті, слідчий суддя приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Так, із змісту клопотання та матеріалів, які його обґрунтовують, вбачається, що зазначені обставини підозри, які інкримінуються ОСОБА_1 , мають місце та підтверджуються на даному етапі розслідування достатньою сукупністю доказів.

Прокурором доведено, що вищевказане майно, вилучене під час проведення обшуку від 11.07.2019 року, має значення для забезпечення даного кримінального провадження, за існування розумних підозр вважати, що це майно є доказом злочину, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Постановою слідчого від 11.07.2019 року майно вилучене в ході обшуку від 11.07.2019 року, визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 42018040000001028 від 27.08.2018 року.

Вилучене, відповідно до протоколу обшуку майно підлягає арешту, оскільки не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню. На виконання вимог ч.1 ст.173 КПК України прокурор довів необхідність арешту майна, а також наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.170 КПК України.

На даному етапі досудового розслідування його потреби виправдовують втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Крім того, слідчий суддя роз`яснює, що у відповідності до ст. 174 КПК України, за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника чи володільця майна, якщо вони доведуть, що потреба у застосуванні такого заходу відпала, арешт майна може бути скасовано повністю або частково.

На підставі вищевикладеного, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 132, 98, 167, 170-173, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора відділу Генеральної прокуратури України Петрушко Д.В. про арешт майна у кримінальному провадженні № 42018040000001028 від 27.08.2018 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368 КК України- задовольнити.

Накласти арешт на майно, яке вилучене 11.07.2019 року під час обшуку за місцем мешкання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_4 , а саме на: мобільний телефон Nokia, срібного кольору, серійний номер НОМЕР_3 ; мобільний телефон Nokia, чорного кольору, серійний номер НОМЕР_4 ; мобільний телефон Sony Ericksson, моделі К-750 чорного кольору, серійний номер відсутній; мобільний телефон Nokia, червоного кольору, серійний номер НОМЕР_5 , без акумулятору; мобільний телефон Nokia, чорного кольору, серійний номер НОМЕР_6 , без акумулятору; порожню коробку білого кольору, від мобільного телефону Meizu, серійний номер НОМЕР_7 », до скасування арешту майна у встановленому нормами КПК України порядку.

Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню.

Виконання зазначеної ухвали покласти на слідчого, в провадженні якого знаходиться кримінальне провадження.

Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених КПК України.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду на протязі 5 днів з моменту проголошення.

Слідчий суддя: А.М.Чуванова