Рішення № 83017463, 15.07.2019, Зіньківський районний суд Полтавської області

Справа № 530/2015/18

2/530/328/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

15.07.2019 року м.Зіньків

Зіньківський районний суд Полтавської області в складі головуючого-судді Дем`янченка С.М., секретарі Тараненко Т.І. розглянувши у судовому засіданні в порядку загального позовного провадження, в місті Зіньків Полтавської області, цивільну справу за позовом моторно (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування,-

в с т а н о в и в:

Позовна заява мотивована тим, що 30.07.2015 року близько 14 год. 30 хв. ОСОБА_1 керуючи автомобілем МАН 18.224 д.н.з. НОМЕР_1 в районі будинку №1 по вулиці М.Конєва в м. Харкові не вибрав безпечний інтервал, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем Пежо-206А д.н.з. НОМЕР_2 заподіявши механічні ушкодження вказаному транспортному засобу. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.13.1 ПДР України, цивільно-правова відповідальність потерпілого була застрахована в ПРАТ СГ 'ТАС' при використанні транспортного засобу НОМЕР_2 за договором обов`язкового страхування ( Поліс № АІ /3215859). Відповідно до постанови Жовтневого районного суду м. Харкова від 27.08.2015 року по справі № 639/7079/15-п, згідно якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП. Вартість відновлювального ремонту автомобіля склала 9024 грн 97 коп. Позивач відшкодував завдані відповідачем збитки внаслідок ДТП в розмірі 7520 грн 81 коп., також позивачем були понесені витрати на послуги аварійного комісара в розмірі 620 грн. Згідно пункту 41.1. статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застраховував свою цивільно-правову відповідальність. В зв`язку з вище викладеним позивач Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 8140 грн 81 коп. та судовий збір у розмірі 1762,00 грн.

Ухвалою суду від 08.01.2019 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження ( а.с.48).

Ухвалою суду від 27.02.2019 року здійснено перехід розгляду справи з спрощеного провадження на загальний порядок та призначено підготовче судове засідання ( а.с.84).

Ухвалою суду від 22.04.2019 року призначено по справі судовий розгляд ( а.с.118).

В судові засідання, 13.06.2019 року та 15.07.2019 року, яке здійснювалось в режимі відеоконференції з Солом`янським районним судом м. Києва представник позивача моторно(транспортного) страхового бюро України не з`явився, належним чином повідомлений, про причину неявки суд не повідомив, 22.04.2019 року надіслав до суду клопотання про розгляд справи у відсутність представника, позовні вимоги підтримав, відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги не визнав, послався на відзив який приєднано до матеріалів справи.

Суд, прийнявши до уваги клопотання представника позивача моторно (транспортного) страхового бюро України, адвоката Сечка С.В., заслухавши пояснення відповідача ОСОБА_1 , оглянувши в судовому засіданні оригінал полісу АІ /4987464 на автомобіль МАН 18.224 д.н.з. НОМЕР_1 , ПРАТ «Європейський Страховий союз», дослідивши та проаналізувавши матеріали справи приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до статті 129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Основними засадами судочинства є: законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання державного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом; обов`язковість рішень суду.

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 10 ЦПК).

Згідно частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК).

У відповідності з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Судом встановлено, що згідно копії довідки № 69482753 ВДАІ Харківського міського управління ГУМВС України в Харківській області про дорожньо-транспортну пригоду яка сталася 30.07.2015 року об 14 год. 30 хв., а саме ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом МАН 18.224 д.н.з. НОМЕР_1 порушив вимоги п.13.1 Правил дорожнього руху України, не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем Пежо-206А д.н.з. НОМЕР_2 заподіявши механічні ушкодження вказаному транспортному засобу, а саме: бокова ліва частина. За фактом правопорушення, які призвели до скоєння ДТП складений адміністративний протокол відносно ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП (а.с.4-5). Постановою Жовтневого районного суду м. Харкова від 27 серпня 2015 року ОСОБА_1 визнано винним у вчинення адміністративного правопорушення за ст.124 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в сумі 340 грн. ( а.с.6-7). До страхової компанії Моторно (транспортного) страхового бюро України 18.11.2015 року від потерпілого ОСОБА_2 надійшла заява про виплату страхового відшкодування по договору страхування. В заяві зазначалося про те, що з транспортним засобом PEUGEOT-206А д.нз. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 сталося ДТП, в результаті якого автомобіль МАН 18.224 д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 спричинив механічні пошкодження ( а.с.11). Розмір завданих збитків згідно звіту спеціаліста - товарознавця № 82/11/2015 від 04.12.2015 року, завданої власнику PEUGEOT-206А д.нз. НОМЕР_2 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди від 30.07.2015 року становить 9024,97 грн. за пошкоджений транспортний засіб (а.с.17-21). У зв`язку із настанням події, передбаченої п.п. «а» п. 41.1 ст.41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач здійснив регламенту виплату потерпілому в розмірі 7520,81 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1595рв від 03.03.2016 року (а.с.37).

У відповідності з ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії(бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

У п. 22.1 ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).

Частиною першою статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, заподіяну з вини іншого, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено чіткий перелік випадків, в яких може звернутися страховик після виплати страхового відшкодування з позовом в порядку регресу до страхувальника або водія, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.

Позивач посилається на те, у потерпілої особи був наявний Поліс № АІ/3215859, укладений з Страховою компанією "ТАС", в той же час інформація про наявність Полісу у відповідача відсутня.

Згідно ст. 38 п. 38.2.1. Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

Відповідно до п. 41.1. ст. 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: а) транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Частина 6 ст. 81 ЦПК України передбачає, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Як було встановлено в судовому засіданні постановою Жовтневого районного суду м. Харкова від 27 серпня 2015 року відповідача ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого за ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 340 грн ( а.с.6-7). Відповідно до полісу АІ /4987464 автомобіль МАН 18.224 д.н.з. НОМЕР_1 був застрахований ПРАТ 'Європейський Страховий союз' (а.с.60), який на момент вчинення ДТП і на момент здійснення виплат потерпілому був діючим, строк дії страхового полісу закінчився 01.06.2016 року.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги те , що автомобіль МАН 18.224 д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував відповідач ОСОБА_1 був застрахований у ПРАТ 'Європейський Страховий союз' ( а.с.60), тому посилання представника позивача на пункт 41.1. статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» суд оцінює критично, оскільки твердження позивача спростовуються матеріалами справи та дослідженим у судовому засіданні оригіналом страхового полісу АІ/4987464, що стосується посилань представника позивача на те, що страхова компанія ПРАТ 'Європейський Страховий союз' позбавлена членства у МТСБУ, то суд не бере їх до уваги, тому, що станом на час вчинення ДТП 30.07.2015 року, ПРАТ 'Європейський Страховий союз' був членом МТСБУ, платоспроможним і надавав свої послуги у сфері страхування, а виключений з членства 03.10.2017 року (а.с.78). Крім цього твердження позивача про те, що ПРАТ 'Європейський Страховий союз' вважається банкрутом не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи, неплатоспроможність боржника виконати свої грошові зобов`язання визначається господарським судом, підтверджуючих на це документів суду надано не було. Суд звертає увагу позивача на те, що 28.03.2019 року, 22.04.2019 року та 13.06.2019 року суд зобов`язав позивача надати оригінал страхової справи для огляду в судовому засіданні та засвідчену її копію для приєднання до матеріалів справи, витребуваних матеріалів суду надано не було. За таких обставин, оцінюючи надані сторонами та досліджені судом докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог моторно (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування слід відмовити.

Разом із тим, понесені позивачем судові витрати, пов`язані із розглядом справи, зокрема сплачений ним судовий збір, у відповідності до вимог пункту другого частини другої статті 141 ЦПК України, покладаються на позивача, а тому не можуть бути стягнені з відповідачів.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 980, 1166, 1187, 1188, 1191 ЦК України, ст. 129 Конституції України , ст.38, п. 41.1 ст.41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 1, 2, 4, 8, 10, 11, 12, 13, 76, 77, 78, 81, 82, 141, 209-246, 259, 263, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог моторно (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування в розмірі 8140 грн. 81 коп. - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за на слідками апеляційного перегляду.

Повний текст виготовлено 15.07.2019 року.

Суддя-