Постанова № 83016339, 12.07.2019, Старобільський районний суд Луганської області

12.07.2019

Справа № 431/3226/19

Провадження № 3/431/308/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2019 року м. Старобільськ

Суддя Старобільського районного суду Воронкін О.А., за участю правопорушника ОСОБА_1 , представника Луганської митниці ДФС Гнилобокова Р.В., розглянувши матеріали, які надійшли від Луганської митниці ДФС про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення митних правил стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Мілове Міловського району Луганської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер НОМЕР_1 ,

за ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України,-

встановив:

10.05.2019 року головним державним інспектором ВБНПН і З УПМП та МВ Луганської митниці ДФС П. Чикало відносно ОСОБА_1 складено протокол про порушення митних правил № 26/70200/19 за ч. 1 ст. 483 МК України.

Згідно протоколу про порушення митних правил 10 травня 2019 року о 18 годині 20 хвилин в зоні митного контролю митного поста «Мілове» Луганської митниці ДФС під час проведення митного контролю та огляду автомобіля Opel Monza реєстраційний номер НОМЕР_2 , на якому прямував з України до Росії ОСОБА_1 , в спеціально виготовлених порожнинах, під обшивкою салону задньої лівої сторони та під заднім сидінням у виготовленій заводом-виробником ніші було виявлено 8.2 кг ковбасних виробів. Дані ковбасні вироби гр. ОСОБА_1 , переміщував через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовленого сховища, що утруднювало виявлення товару. При проходженні митного кордону ОСОБА_1 , не заявив про переміщення вказаних ковбасних виробів через митний кордон України, а його дії були спрямовані на їх переміщення з приховуванням від митного контролю.

Представник Луганської митниці ДФС Гнилобоков Р.В. протокол про порушення митних правил підтримав.

У судовому засіданні ОСОБА_1 зазначив, що визнає свою вину, щиро кається, це правопорушення скоїв у зв`язку з тяжким матеріальним становищем, оскільки отримує маленьку заробітну плату, а після смерті батька залишились борги. Просив суд не конфісковувати транспортний засіб.

Заслухавши представника Луганської митниці ДФС, особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що винність ОСОБА_1 , у скоєнні правопорушення передбаченого ч.1 ст. 483 Митного кодексу України знайшла своє повне підтвердження та його дії за ознаками ч.1 ст. 483 МК України кваліфіковані правильно.

За вимогами ст. 489 МК України посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Згідно ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Частина 1 ст. 483 МК України передбачає відповідальність за переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів, через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів.

Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 483 МК України є наявність в діях правопорушника вини у формі прямого умислу.

У розумінні ст.ст. 8, 256, 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення та Митного кодексу України, розгляд судом справи про адміністративне правопорушення проводиться щодо особи-правопорушника та в межах, встановлених протоколом про адміністративне правопорушення. За наслідком розгляду протоколу суд має право прийняти одне із рішень, передбачених ст. 284 КУпАП, ст. 527 МК України.

Суд не знаходить підстав визнати діяння скоєне ОСОБА_1 малозначним. Так, за даними Міністерства економічного розвитку і торгівлі України рівень «тіньової економіки» в 2018 році складав 30% від офіційного ВВП. Такий високий рівень «тіньової економіки» призводить до величезних втрат державного бюджету, та несе ознаку суспільної шкоди, навіть, коли ця діяльність приносить особі доволі незначний прибуток.

У той же час відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Обставин, які відповідно до ст. 35 КУпАП обтяжують відповідальність порушника за скоєне ним адміністративне правопорушення, суд не вбачає.

Обставинами, які відповідно до ст.ст.34 КУпАП пом`якшують відповідальність порушника за скоєне ним адміністративне правопорушення, суд визнає щире розкаяння винного, а також вчинення правопорушення при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин. Зокрема, суд звертає увагу на те, що правопорушником у даному випадку є особа, яка отримує заробітну плату в розмірі 4407 грн. на місяць, що підтверджується наданою довідкою. Суд цілком усвідомлює наскільки складно прожити на таку суму цілий місяць при сучасному рівні цін на продовольчі та непродовольчі товари, а тому розуміє, що змусило ОСОБА_1 , займатися незаконною діяльністю.

При цьому суд також враховує, що у ОСОБА_1 , вилучено 17 качалок сирокопченої ковбаси вартістю приблизно 1000,00 грн. (ця сума указана в протоколі вилучення речей від 10.01.2019 року та не заперечувалося правопорушником). Тобто, навіть якщо б він продав всі ці ковбасні вироби на 25% дорожче за ціну, за якою він їх придбав, він би отримав приблизно 250 грн. прибутку. Однак, ця сума, на глибоке переконання суду, є явно неспіврозмірною санкції, передбаченою ч.1 ст.483 МК України у вигляді конфіскації транспортного засобу. Таке покарання виглядає не просто надмірним, а явно несправедливо тяжким у відношенні ОСОБА_1 , з огляду на його майновий стан і характер вчиненого нию діяння.

Відповідно до статей 1, 8 Основного Закону Україна є правовою державою, де визнається і діє принцип верховенства права. Згідно з положеннями ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Вирішуючи цю справу, відповідно до цього принципу, суд враховує, що згідно з ч.1 ст.33 чинного КУпАП «стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України», тобто цей нормативно-правовий акт не містить положень, які б дозволяли суду призначити більш м`яке покарання, ніж передбачено відповідною статтею Кодексу. За цих обставин, з першого погляду, суд мав би накласти на правопорушника адміністративне стягнення виключно у вигляді та в розмірі, які передбачені санкцією відповідної статті КУпАП, не дивлячись на явно несправедливий і надмірний характер такого покарання.

Європейський суд з прав людини, надаючи автономного значення поняттям, які застосовуються в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), часто розцінює справи про адміністративні правопорушення саме як «кримінальні» в розумінні норм Конвенції.

Таким чином, суд не може не звернути увагу на наступне: у той час як КУпАП, та Митний кодекс України здавалося б, повинні встановлювати відповідальність за менш тяжкі правопорушення, ніж злочини, в реальності він передбачає за вчинення деяких адміністративних правопорушень набагато суворіші стягнення, ніж встановлені Кримінальним кодексом України покарання за скоєння не тяжких злочинів. При цьому КК України, на відміну від КУпАП України та Митного кодексу України, містить норму, згідно з якою за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України за цей злочин (ст.69 КК України).

Це, на думку суду, указує на невідповідність Конституції України положень ч.1 ст.33 КУпАП України в частині неможливості накладення більш м`якого адміністративного стягнення, ніж передбачено законом, оскільки особи, які притягуються до адміністративної відповідальності знаходяться явно в невигідній правовій ситуації в порівнянні з тими, хто вчинив більш тяжке правопорушення злочин.

Так, у 2004 році Конституційний Суд України (далі КСУ) розглядав аналогічну ситуацію, коли ч.1ст. 69 КК України містила положення, згідно з яким за наявності декількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може за особливо тяжкий, тяжкий злочин або злочин середньої тяжкості призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини КК України, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті за цей злочин. Однак ця норма не дозволяла призначити більш м`яке покарання, ніж передбачено законом, особам, які вчинили злочини невеликої тяжкості.

У рішенні від № 15-рп/2004 від 2 листопада 2004 року у справі про призначення судом більш м`якого покарання КСУ було визнано неконституційним положення ч.1 ст. 69 КК України в частині, яка унеможливлює призначення особам, які вчинили злочини невеликої тяжкості, більш м`якого покарання, ніж передбачено законом.

Своє рішення КСУ мотивував наступним:

«Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх досягнення.

Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

…Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого (частина перша статті 50 Кодексу). Суд індивідуалізує покарання, необхідне і достатнє для виправлення засуджених, а також для запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами (частина друга статті 50 Кодексу).

…Загальні засади призначення покарання не містять винятків щодо неврахування ступеня тяжкості стосовно класифікації злочинів до злочинів невеликої тяжкості і поширюються на всі злочини незалежно від ступеня їх тяжкості.

Можливість застосування до осіб, які вчинили злочин невеликої тяжкості, інших норм, що передбачають правові підстави і порядок звільнення від кримінальної відповідальності та від покарання (статті 44, 45, 46, 47, 48, 74 Кодексу), не може бути перепоною для індивідуалізації покарання, зокрема, шляхом призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом.

Проте цього способу індивідуалізації покарання для осіб, які вчинили злочини невеликої тяжкості, статтею 69 Кодексу не передбачено, хоча в ній ідеться про особливі підстави, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину для осіб, які вчинили особливо тяжкі, тяжкі і середньої тяжкості злочини. Тим самим норми зазначеної статті суперечать основоположному принципу правової держави справедливості, оскільки особи, які вчинили злочини невеликої тяжкості, поставлені в гірші умови, ніж ті, які вчинили більш тяжкі злочини.

...Закон не може ставити в більш несприятливе становище винних осіб, які вчинили злочини невеликої тяжкості, порівняно з винними особами, які вчинили більш тяжкі злочини. Не маючи можливості призначити більш м`яке покарання, суд не зможе належно індивідуалізувати покарання і забезпечити його справедливість.

…Відсутність цього способу індивідуалізації покарання особам, які вчинили злочини невеликої тяжкості, є порушенням конституційних положень щодо рівності громадян перед законом.

…Конституційний Суд України вважає, що встановлення законодавцем недиференційованого покарання та неможливість його зниження не дозволяє застосовувати покарання до осіб, які вчинили злочини невеликої тяжкості, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, розміру заподіяних збитків, форми вини і мотивів злочину, майнового стану підсудного та інших істотних обставин, що є порушенням принципу справедливості покарання, його індивідуалізації та домірності».

Повертаючись до обставин цієї справи, суд не може не відзначити, що в даному випадку має місце ситуація, яка цілком аналогічна тій, що була розглянута КСУ в указаній справі. У зв`язку з цим, суд має виходити з того, що відповідно до положень ст. 8 Основного Закону Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої дії.

Отже, враховуючи викладене, суд вважає, що для досягнення визначеної в ст.23 КУпАП мети адміністративного стягнення (виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами) з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, майнового стану ОСОБА_1 , наявних обставин, що пом`якшують покарання, необхідно і достатньо накласти більш м`яке стягнення, ніж передбачено ч.1 ст. 483 МК України, а саме у вигляді штрафу в розмірі 100 відсотків вартості товару з конфіскацією цього товару, без конфіскації транспортного засобу автомобіля Opel Monza реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Керуючись ст. 482 ч. 1, 486, 489, 495, 522, 527,Митного кодексу України,-

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця смт. Мілове Міловського району Луганської області, ідентифікаційний код: НОМЕР_1 , визнати винним в порушенні митних правил передбачених ч.1 ст.483 МК України та піддати адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 100 відсотків вартості товарів на користь держави у розмірі 1095 (одна тисяча дев`яносто п`ять) грн. 30 коп. на розрахунковий рахунок 31119106512002, отримувач – Держбюджет, код отримувача – 37991503, бак отримувача – Казначейство України (ЕАП), МФО банку – 899998, 21081100 – код бюджетної класифікації, 050 – код виду платежу, з конфіскацією товарів: 17 качалок ковбаси загальною вагою 8,2 кг., вилученої протоколом про порушення митних правил № 26/70200/19 від 10.05.2019 р.; без конфіскації транспортного засобу автомобіля Opel Monza реєстраційний номер НОМЕР_2 , білого кольору, VIN: НОМЕР_3 .

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця смт. Мілове Міловського району Луганської області, ідентифікаційний код: НОМЕР_1 , розмір плати за зберігання майна вилученого по протоколу № 26/70200/19 від 10.05.2019 р., розміщеного на відповідальне зберігання на власному складі, в закритому сховищі та за зберігання майна – транспортних засобів, розміщених на складі Філії «Старобільськ-Авто» ПрАТ «Луганськ-Авто» у розмірі 1695,36 грн. на користь Луганської митниці ДФС (розрахунковий рахунок 31256216189163, Луганська митниця ДФС код ЄДРПОУ: 39500819, МФО: 820172 в Державній казначейській службі України м. Київ).

Стягнути з ОСОБА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 , судовий збір у розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 копійок в дохід держави (стягувач: Державна судова адміністрація України, вул.Липська, 18/5, м.Київ, 01601, код ЄДРПОУ стягувача 26255795, отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача 31211256026001, код класифікації доходів бюджету 22030106).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Луганського апеляційного суду через Старобільський районний суд Луганської області протягом 10 днів з дня винесення постанови.

Суддя О.А.Воронкін