Ухвала суду № 8301296, 09.03.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" березня 2010 р.                               м. Київ                                        К-23037/07

09 березня 2010 р. Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача          Федорова М.О.

суддів:                    Брайка А.І.

                                                            Голубєвої Г.К.

                    Карася О.В.

                    Рибченка А.О.

секретар судового засідання                    Горбенко К.Л.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 09.03.2010 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси на постанову господарського суду Одеської області від 16.04.2007 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2007

у справі          №14/80-07-1517А

за позовом          Товариства з обмеженої відповідальністю «Далі+»

до          Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси

про          скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Далі+»звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Постановою господарського суду Одеської області від 16.04.2007, яку залишено без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2007 у справі №14/80-07-1517А, позовні вимоги ТОВ «Далі+»задоволено повністю: скасовано податкові повідомлення - рішення від 29.09.2006 №0003172301/0, від 17.10.2006 №0003172301/1, від 17.11.2006 №0003172301/2 та від 13.02.2007 № 0003172301/3.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою. 17.12.2007 відповідач звернувся до суду зі змінами до касаційної скарги, в якій просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що 31 січня 2005 року між ТОВ «Далі+»та ТОВ «Економайзер»укладено договір № 1612, згідно умов якого ТОВ «Економайзер»зобов'язується поставити обладнання (насоси та засувки) на загальну суму 174182,4грн., у т.ч. ПДВ 29030,4грн., а ТОВ «Далі+»прийняти і оплатити зазначене обладнання.

На виконання умов договору ТОВ «Економайзер»передало, а ТОВ «Далі+»прийняло дане обладнання (накладні № № 0006, 0007, 0008 від 31 грудня 2005 року, податкові накладні № №5, 6, 7 від 31 грудня 2005 року). На підставі цього ТОВ «Далі+»включило ПДВ в сумі 14855,4 гри. до податкового кредиту у грудні 2005 року по податковій накладній від 31 грудня 2005 року № 7 та у січні 2006 року в сумі 14175 грн. по податковим накладним від 31 грудня 2005 року № №5, 6.

В статутних документах позивача передбачено вид діяльності - роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами.

На підставі договору відповідального збереження від 10 січня 2006 року, укладеному між позивачем та ГОВ «Асгард», прийняте за договором № 1612 від 31 січня 2005 року майно було передано ТОВ «Далі+»на відповідальне зберігання ТОВ «Асгард».

На підставі акту комплексної документальної перевірки від 28 вересня 2006 року № 8641/23-70/32039751 ДПІ у Суворовському районі м. Одеси прийняла податкове повідомлення-рішення від 29 вересня 2006 року № 0003172301/0, відповідно до якого позивачу нараховано податку на додану вартість в сумі 43798,9 грн. (основний платіж 29113,7 грн. та фінансові санкції 14685,2 грн.).

В подальшому позивач звертався зі скаргами до податкових органів, які рішеннями від 17 жовтня 2006 року № 23832/10/23-1012, від 10 листопада 2006 року № 31271/10/25-0007 та від 26 січня 2007 року № 793/6/25-0115 були залишені без задоволення, а ДПІ у Суворовському районі м. Одеси були прийняті відповідні податкові повідомлення-рішення від 17 жовтня 2006 року № 0003172301/1, від 17 листопада 2006 року № 0003172301/2 та від 13 лютого 2007 року № 0003172301/3, згідно з якими позивачу необхідно сплатити податок на додану вартість в сумі 43798,9 грн..

Встановлені судом обставини справи сторонами не оспорюються.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суди послись на те, що відповідно до п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 названого Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів, (робіт, послуг), дата виписки рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів щодо правомірного віднесення позивачем 29030,4 грн. (в тому числі 14855,4 грн. в грудні 2005 року та 14175 грн. в січні 2006 року) до податкового кредиту суми ПДВ у зв'язку з придбанням товарів за договором № 1612 від 31 січня 2005 року.

При цьому, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, факт подальшої передачі ТОВ «Далі+»придбаного майна для зберігання ТОВ «Асгард»на підставі відповідного договору протягом конкретно визначеного строку не є безумовним підтвердженням факту придбання платником податку товарів для їх подальшого використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, що відповідно до п. п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»унеможливлює включення суми сплаченого податку до складу податкового кредиту такого платника.

Відносно порушення правил підсудності, то судова колегія вважає за необхідне зазначити, що з врахуванням змін, внесених до ст. 12 ГПК України Законом України від 15 грудня 2006 року № 483-V, дана справа підлягала розгляду місцевим загальним судом, як адміністративнім судом.

Проте, відповідно до п.4 ч.1 статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи, що зазначене порушення процесуального закону не потягло неправильне вирішення справи, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що підстави для скасування судового рішення відсутні.

За змістом ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків суду апеляційної інстанції, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального права, у зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення не встановлено.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси на постанову господарського суду Одеської області від 16.04.2007 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2007 у справі №14/80-07-1517А слід залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Одеської області від 16.04.2007 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2007 у справі №14/80-07-1517А –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. Федоров

СуддіА.І. Брайко

Г.К. Голубєва

О.В. Карась

А.О.Рибченко