Ухвала суду № 83007670, 05.07.2019, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/15699/16-ц

Провадження № 4-с/127/34/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2019 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі головуючого судді Ан О.В.,

за участю секретаря Мельника А.В.,

представника заявника ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці матеріали цивільної справи за скаргою ОСОБА_2 на дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Пращука Вадима Володимировича про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

У травні 2019 року ОСОБА_2 звернулась до суду із скаргою на дії державного виконавця та просила визнати неправомірними дії державного виконавця Пращука В.В. в частині використання звіту про оцінку майна – належного ОСОБА_2 легкового автомобіля Mercedes-Benz Vito 115 CDI, д.н.з. НОМЕР_1 , заборонити державному виконавцю ОСОБА_3 використовувати звіт про оцінку вказаного майна та визнати його недійсним. Скарга обґрунтована тим, що на виконанні в Центральному відділі ДВС м. Вінниці ГТУЮ у Вінницькій обл. перебуває виконавче провадження щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 коштів у сумі 213690 грн. 26.04.2019 року заявнику стало відомо, що державним виконавцем проведено дії щодо оцінки її майна автомобіля Mercedes-Benz Vito 115 CDI, д.н.з. НОМЕР_1 . ОСОБА_2 зазначає, що вартість майна є заниженою та не відповідає ринковим цінам, оскільки для порівняння не було виділено аналогічних об`єктів рухомого майна. Не відповідає оцінка і дійсній вартості, оскільки огляд майна державним виконавцем не проводився. Крім того божнику не було направлено постанову про призначення експерта та повідомлення про проведення оцінки арештованого майна. Зазначені обставини й стали підставами звернення до суду.

03.06.2019 року представник заінтересованої особи ОСОБА_4 – ОСОБА_5 подав до суду заперечення відповідно до яких просив відмовити в задоволенні скарги на дії державного виконавця з наступних підстав. Так звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності – суб`єктом господарювання висновки та його дії стосовно реалізації своєї практичної діяльності з визначених питань, що унеможливлює здійснення судового розгляду у спорах про визнання такого звіту недійсним.

Представник заявника в судовому засіданні підтримала скаргу з підстав викладених у ній та просила суд її задовольнити.

Заінтересовані особи до судового засідання не з`явились, про причини неявки до суду не повідомили, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлялись належним чином.

Судом встановлено, що в Центральному відділі ДВС м. Вінниця ГТУЮ у Вінницькій обл. перебуває виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 127/15699/16-ц про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 коштів у сумі 213690 грн (постанова про відкриття виконавчого провадження на 115 а.с.).

10.01.2019 року постановою державного виконавця Центрального відділу ДВС м. Вінниця ГТУЮ у Вінницькій обл. Пращука В.В. призначено суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання ТОВ «Експертно Консалтинговий Центр» у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа № 127/15699/16-ц, якого зобов`язано надати оцінку майна боржника Mercedes-Benz Vito 115 CDI, д.н.з. НОМЕР_1 (на 206-207 а.с.).

Відповідно до звіту ТОВ «Експертно Консалтинговий Центр» від 07.02.2019 року дійсна розрахункова (ринкова) вартість автомобіля Mercedes-Benz Vito 115 CDI, д.н.з. НОМЕР_1 без урахування ПДВ складає 135322 грн (на 209-216 а.с.).

Частиною п`ятою статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.

Закон України «Про виконавче провадження» регламентує судове оскарження визначення вартості чи оцінки майна, однак не розкриває чіткого порядку такого оскарження.

Частиною першою статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» встановлено, що методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.

Пунктами 15, 16 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» передбачено, що методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об`єкта оцінки у разі використання порівняльного підходу, повинні ґрунтуватися на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно. Визначення ринкової вартості об`єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів в оцінювача. У разі відсутності або недостатності зазначеної інформації у звіті про оцінку майна зазначається, якою мірою це вплинуло на достовірність висновку про ринкову вартість об`єкта оцінки.

Відповідно до пункту 52 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел (за винятком документів, надання яких повинен забезпечити замовник оцінки згідно з договором), їх аналіз та виклад обґрунтованих висновків. При цьому оцінювач повинен проаналізувати всі інформаційні джерела, пов`язані з об`єктом оцінки, тенденції на ринку подібного майна, інформацію про угоди щодо подібного майна, які використовуються у разі застосування порівняльного підходу, та іншу істотну інформацію. У разі неповноти зазначеної інформації або відсутності її взагалі у звіті про оцінку майна зазначається негативний вплив цього факту на результати оцінки.

Нормами ст. 4 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» встановлено, що рецензування звіту про оцінку майна, є формою оціночної діяльності, яка полягає в їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, в порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна.

Згідно ст. 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», рецензування звіту про оцінку майна здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна.

Аналіз зазначених норм права вказує, що судове оскарження оцінки майна можливе лише після отримання результатів рецензування, яке є єдиним законодавчо встановленим способом спростування результатів оцінки.

Судом встановлено, що скаржник не зверталась до суб`єкта оцінювання щодо призначення рецензування звіту про оцінку майна.

Водночас за змістом статей 12, 33 Закону «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки та його дії стосовно реалізації своєї практичної діяльності з визначених питань, що унеможливлює здійснення судового розгляду справ у спорах про визнання такого звіту недійсним.

За змістом статей 12, 33 Закону України від 12 липня 2001 року № 2658-III «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки та його дії стосовно реалізації своєї практичної діяльності з визначених питань, що унеможливлює оспорювання в судовому порядку такого звіту.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 року у справі №914/881/17 (провадження 18-18гс18).

Неповідомлення боржника про проведення оцінки арештованого майна також не може бути підставою для скасування звіту та визнання дій державного виконавця неправомірними.

Суд приймає до уваги вимоги ст. 1 Протоколу 1 Конвенції захисту прав люлдини і основоположних свобод , а саме те, що кожна фізична чи юридична особа маж право мирно володіти своїм майном. Ніхто не можке бути позбавлений своєї власності інекше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

На умовах, передбачених законом, рішенням Вінницького міського суду Вінницької області по справі № 127\15699\16-ц з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 стягнуто 218826грн 921коп. Отже, ОСОБА_4 має право на захист своїх прав в тому числі право на виконання рішення суду та отримання стягнутих коштів.

Відповідно до ч. 5 ст. 124, п. 9 ч. З ст. 129 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Зазначений принцип отримав подальше закріплення у нормах судоустрійного і процесуального законодавства: ст. 13 Закону, ст. 21 КПК, ст. 14 ЦПК, ст. 14 КАС, 45 ГПК. Обов`язковий характер судового рішення, яке ухвалюється іменем України, підкреслює авторитет судової влади, оскільки жодне рішення інших органів не може прийматись іменем України.

Гарантією забезпечення виконання судових рішень слугує функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, Положення про який затверджено наказом Міністерства юстиції України від 20 травня 2003 р. № 43/5. Завдяки цьому стягувач і боржник мають право доступу до виконавчого провадження шляхом пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування всіх документів і відомостей виконавчого провадження. Відомості про можливість доступу удо єдиного реєстру виконавчих проваджень повідомлялась боржнику і стягувачу в постанові про відкриття виконавчого провадження ( постанова на 115 а.с., копія супровідного листа на 116 а.с.) Тому суд критично відноситься до інформації ОСОБА_2 про випадково отриману інформацію про оцінку майна, оскільки боржник мала можливість відслідковувати інформацію з виконавчого провадження та здійснюваи заходи для виконання судового рішення. Скаржнику направлялось повідомлення про оцінку ( на 219, 212 а.с.). З матеріалів виконавчого провадження слідує, що за п еріод з могменту відкритят виконавчогопровадження - 24.02.2017 року січня 2019 року рішення судуд не виконувалось. З січня 2019 року з заробітку боржника ОСОБА_2 утримується 20% до виплати суми боргу. Отже судове рішення не виконано досить тривалий період часу.

Про незадовільний стан виконання судових рішень свідчить статистика за справами проти України, розглянутими ЄСПЛ. Більшість його рішень у таких справах свідчить про порушення Уукраїною права на справедливий судовий розгляд, складовою частиною якого є дотримання права особи на виконання судового рішення протягом розумного строку.

Питання незадовільного стану виконання судових рішень в Україні було предметом неодноразового розгляду скарг проти нашої держави в ЄСПЛ. Ця ситуація зумовила прийняття міжнародною судовою установою "пілотного" рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України"[3]. Наслідком виконання зазначеного "пілотного" рішення стало прийняття Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" № 4901-VI від 5 червня 2012 р., який встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень.

Згідно п. 5 ст. 48 ЗУ " Про виконавче прорвадження", у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу.

За заявою стягувача до матеріалів виконавчогопровадження долучено витяг з реєстру МВС про зареєстровані за боржником транспортні засоби ( на 164, 165 а.с.). Постановою державноговитконавця від 24.07.2018 року описано та арештовано майно боржника ОСОБА_2 - автомобіль Мерседес.

Жодних доказів наявності підстав визнання неправомірною оцінки транспортного засобу, втановленому в ухвалі Вінницького міського суду Вінницької області від 24.10.2018 року на оцінку автомобіля 25.07.2018 року скаржник не надала.

Матеріали виконавчого провадження ( акт державного виконавця на 235 а.с., подання про притягнення до відповідальності на 237- 239 а.с. ) свідчать про ухилення боржника та зберігача майна від виконання рішення суду.

ЄСПЛ при вирішенні питтання про захист майнових прав фізичних і юридичнох осіб відповідно до ст. 1 Протоколу 1 Конвенції захисту прав людини і основоположних свобод, посилається на принцип пропорційності втручання. Тут йде мова про існування для цього обґрунтованої нагальної потреби, легітимної мети. Зокрема звертається увага на необхідності дотримання справедливого балансу між публічними (держави, суспільства загалом) та приватними (особи, організації чи групи осіб) інтересами. Вирішуючи питання про визнання неправомірним дій державного виконавця в частині використання звіту про оцінку майна - належного ОСОБА_2 , суд вважає, що легітимною метою в тручання в майнові права скаржника є виконаня рішення суду про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 213690 грн . Суд вважає, що в ході судового розгляду скарги не встановлено обставин неправомірності дій державного виконавця та суб`єкта оціночної діяльності і існує обгрунтована нагальна потреба виконання рішення суду. Отже існує справедоливий баланс між піблічним і приватним інтересом. Тому в задоволенні скарги належить відмовити.

На підставі викладеного та керуючись Конвенцією Про захист право людини і основоположних свобод, ст. 18,19,20, 28, 48 ЗУ " про виконавче провадження", статтями 18, 76-81, 353, 447, 448, 450, 451 ЦПК України суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні скарги ОСОБА_2 на дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Пращука Вадима Володимировича про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії – відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: