Вирок № 83006961, 12.07.2019, Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 480/1149/19

Провадження №1-кп - 480/298/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" липня 2019р. Миколаївський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Терентьєва Г.В.,

за участю секретаря Петриченко В.С.,

прокурора Росінського О.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018161010000199від 23.05.2018 р. про обвинувачення:

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Жагань республіка Польща, громадянина України, освіта повна вища, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, який проходив військову службу за контрактом на посаді заступника командира 3 мотопіхотної роти з озброєння військової частини-польова пошта В 2262 у військовому званні "старший лейтенант"

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.408 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

14.03.2017 року ОСОБА_1 був призваний до лав Збройних Сил України за контрактом Балтським районним військовим комісаріатом Одеської області.

Наказом командира військової частини В 2262 від 14.03.2017 року № 53 старший лейтенант ОСОБА_1 прийнятий на війському службу за контрактом та зарахований до списків особового складу частини, поставлений на всі види забезпечення та призначений на посаду заступника командира 3 мотопіхотної роти з озброєння військової частини-польова пошта В 2262.

З 05.03.2017 року військова частина польова пошта В 2262 та її особовий склад дислокувались на території 235 Широколанівського загальновійськового полігону за адресою: с.Михайлівка Миколаївського району Миколаївської області.

Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Також, у ст. 1 Закону України «Про оборону України» надається визначення терміну особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Проте, діючи на порушення зазначених вимог та обов`язків, ОСОБА_1 будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом та проходячи військову службу на посаді заступника командира 3 мотопіхотної роти з озброєння військової частини-польова пошта В 2262 у військовому званні "старший лейтенант", діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій і передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою назавжди ухилитися від обов`язків військової служби о 08год.00хв. 08.04.2017 року, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану самовільно залишив місце служби-розташування військової частини польова пошта В 2262, яка на той час дислокувалась на території 235 Широколанівського загальновійськового полігону за адресою: с.Михайлівка Миколаївського району Миколаївської області та ухилився від військової служби до 08 год.00хв. 29.05.2019 року не повідомляючи про себе правоохоронним органам та органам військового управління, як про військовослужбовця, який самовільно залишив розташування вказаної військової частини, проводячи час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконнанням обов`язків військової служби.

29.05.2019 року о 08год.00хв. ОСОБА_1 прибув до Південного ТУ ВСП ЗС України та повідомив про себе та вчинений злочин.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину визнав повністю, та підтвердив обставини викладені у обвинувальному акті. Щиро кається у скоєному.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті та беручи до уваги, що інші учасники судового розгляду також не оспорювали фактичні обставини справи і судом встановлено, що учасники судового розгляду, в тому числі обвинувачений правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позиції, суд вважає можливим, відповідно до положення ч.3 ст.349 КПК України, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, проти чого не заперечують прокурор, обвинувачений, правильно розуміючи зміст даних обставин і в них немає сумнівів у добровільності їх позиції.

Учасникам процесу роз`яснено, що в такому разі вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

За таких обставин суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_1 доведеною, а його дії правильно кваліфіковані за ч.3 ст. 408 КК України за ознаками: дезертирство, тобто самовільне залишення військової частини, з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.

Обираючи міру покарання обвинуваченому, суд враховує особу обвинуваченого, який не судимий, його відношення до скоєного злочину, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, щиро розкаявся, за місцем служби та мешкання характеризується позитивно, обставини, що пом`якшують покарання, а саме щире каяття, слід прийти до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_1 можливе без ізоляції від суспільства, а тому відповідно до вимог ст.75 КК України слід звільнити його від відбування покарання з встановленням іспитового строку та покладенням обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

Суд вважає, що обрана обвинуваченому міра покарання буде необхідною і достатньою для його виправлення та попередження нових злочинів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 374, 376, КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 408 КК України та призначити покарання у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю в один рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього відповідно до ст. 76 КК України обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до Миколаївського апеляційного суду через Миколаївський районний суд Миколаївської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя Г.В. Терентьєв

12.07.2019