Рішення № 83006564, 02.07.2019, Баштанський районний суд Миколаївської області

Справа № №490/8352/18

2/468/69/19

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

56101 Миколаївська область м. Баштанка вул. Полтавська 43

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2019 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Янчук С.В., за участю секретаря Хижняк К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Баштанка цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором. На обґрунтування позовних вимог позивач в позовній заяві зазначив, що відповідно до укладеного договору б/н від 20.09.2013 року відповідач ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 2000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку складає між нею і банком кредитний договір.

В порушення умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконала належним чином. У зв`язку з цим, станом на 12.09.2018 року виникла заборгованість в сумі 39997,30 гривень, з яких: 1678,78 гривень - заборгованість за кредитом; 829,46 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом; 35108,24 грн. - заборгованість за пенею; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 1880,82 грн. - штраф (процентна складова).

На підставі викладеного позивач просив стягнути з відповідача на його користь вказану суму заборгованості та судові витрати.

Представником відповідача мало місце подання до суду відзиву на позов, згідно якого просили відмовити у задоволенні в зв`язку недоведеністю встановлення відповідачу кредитного ліміту в розмірі 2000 грн., при цьому не заперечували щодо отримання відповідачем банківської картки. Також просили застосувати строк позовної давності.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якої станній вказав на те, що кредитний договір було укладено згідно чинного законодавства шляхом приєднання відповідача до запронованого договору, на підтвердження чого останньою було підписано відповідну анкету-заяву. Заперечував щодо спливу строків позовної давності посилаючись на те, що строк поверненя кредиту в повному обсязі (строк позовної давності) починається зі спливу останнього дня місяця дії картки, при цьому карта на користування кредитним коштами була видана відповідачу зі строком дії до останнього дня 08.2017 року, а тому позов пред`явлено до суду до спливу строків позовної давності.

Одночасно з позовною заявою позивач подав заяву про підтримання позову та розгляд справи за відсутності їх представника.

Від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи у її відсутність, а також відсутність відповідача, проти задоволення позову заперечує.

Дослідивши наявні у справі матеріали (розрахунки заборгованості; копію анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в Приватбанку від 20.09.2013 року; копію витягу з тарифів з обслуговування кредитних карт "Універсальна"; копію витягу з Умов і Правил надання банківських послуг; копію паспорту на імя ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , копію банківської ліцензії; копію витягу з статуту, довідку Баштанського психоневрологічного інтернату від 11.01.2019 року; копію довідки до акту огляду МСЕК №270759; копію путівки №25 Департаменту соціального захисту населеня Миколаївської обласної державної адміністрації від 16.02.2017 року; виписку по картці ОСОБА_1 ; фотозображення, довідку АТ КБ «ПриватБанк» від 20.02.2019 року про термін дії кредитної картки), суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог і можливість часткового задоволення позову.

В судовому засіданні встановлено, що 20.09.2013 року між ПАТ КБ „ПриватБанк та відповідачем було укладено договір, за яким відповідач отримав кредит у розмірі 2000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі передбаченому договором на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Обставини укладення даного кредитного договору підтверджуються анкетою-заявою про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в Приватбанку (а.с.10), згідно якої відповідач підписавши відповідну анкету погодилась з тим, що дана дана заява разом Пам`яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, з договором про надання банківських послуг вона ознайомлена до його укладання. Обставини щодо руху кредитних коштів підтверджуються наявними в матеріалах справи розрахунками заборгованості та випискою по основній картці ОСОБА_1 за період з 01.09.2013 року по 20.02.2019 року.

Встановлені судом обставини свідчать, що відповідачем мало місце порушення договірних зобов`язань.

Відповідач не виконала належним чином взяті на себе зобов`язання, а саме не в повній мірі повернула кредит та не сплатила в повному обсязі проценти за його користування. Наведене є підставою для стягнення з відповідача суми заборгованості за кредитом та відсотків.

Згідно з розрахунку позивача заборованість відповідача станом на 12.09.2018 року становить 39997,30 гривень, з яких: 1678,78 гривень - заборгованість за кредитом; 829,46 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом; 35108,24 грн. - заборгованість за пенею; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 1880,82 грн. - штраф (процентна складова).

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про банки та банківську діяльність банківський кредит це будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Із ст. 526 ЦК України слідує, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення ЦК України про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Заборгованість за тілом кредиту в розмірі 1678,78 гривень та процентами в розмірі 829 грн. 46 коп. підтверджується вищенаведеними письмовими доказами, а тому підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо вирішення позовних вимог про стягнення неустойки (штрафу та пені) суд керується наступним.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Позивач, посилаючись на умови договору, просить одночасно стягнути пеню та штраф.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Викладене узгоджується з правовою позицією, висловленою в Постанові Верховного Суду України №6-1374цс17 від 11.10.2017 року.

За такого суд вважає, що достатнім буде лише стягнення штрафу (500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 1880,82 грн. - штраф (процентна складова)), а в частині стягнення пені слід відмовити за наведених обставин.

У звязку з цим, позов підлягає частковому задоволенню з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором станом на 12.09.2018 року в сумі 4889 грн. 06 коп., з яких: 1678,78 гривень - заборгованість за кредитом; 829,46 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 1880,82 грн. - штраф (процентна складова).

Підстав для застосування до вимог банку наслідків пропуску строку позовної давності (про що було заявлено стороною відповідача в відзиві на позов) судом не встановлено виходячи з наступного.

Відповідно до вимог статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

В свою чергу відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Такий висновок суду випливає з правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 19.03.2014 року справа №6-14цс14.

Встановлені в ході розгляду справи обставини свідчать, що відповідачу було надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

З наявної в матеріалах справи довідки позивача від 20.02.2019 року (а.с.77) вбачається, що відповідач згідно даного кредитного договору отримала картку № НОМЕР_1 з строком дії до останнього дня серпня 2017 року. Дані обставини строною відповідача не спростовані.

З огляду на те, що строк дії картки закінчився лише в серпні 2017 року, позивач звернувся до суду з позовом в жовтні 2018 року, тобто до спливу трирічного строку після закінчення дії картки, судом не вбачається обставин пропуску позивачем строку позовної давності та відповідно підстав для застосування до вимог банку наслідків пропуску строку позовної давності.

На підставі ст. 141 ЦПК України, виходячи з принципу пропорційності покладення судових витрат при частковому задовленню позову, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати по оплаті судового збору в сумі 215 грн. 32 коп. (враховуючи, що судом задоволено 12.22 % заявлених позовних вимог).

На підстав викладеного та керуючись ст.ст. 2, 10-13, 81,258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (вул. Грушевського, 1-Д, м. Київ, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором від 20.09.2013 року станом на 12.09.2018 року в сумі 4889 (чотири тисячі вісімсот вісімдесят дев`ять) гривень 06 копійок.

В задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (вул. Грушевського, 1-Д, м. Київ, код ЄДРПОУ 14360570) витрати по оплаті судового збору в сумі 215 (двісті п`ятнадцять) гривень 32 копійки.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ: