Рішення № 83005065, 04.07.2019, Софіївський районний суд Дніпропетровської області

ЄУН 193/399/19

Провадження №2/193/268/19

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Р І Ш Е Н Н Я

04 липня 2019 року сел.Софіївка

Софіївський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Шумської О.В.,

при секретарі Мельниковій Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку ст.247 ч.2 ЦПК України цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" заборгованість у розмірі 79872,23 грн. за кредитним договором № 1861530875 від 08 грудня 2016 року та судові витрати.

В обґрунтування своїх вимог позивач в позовній заяві зазначив, що 08 грудня 2016 року ОСОБА_1 подала до ТОВ "Фінансова Компанія "Центр Фінансових Рішень". Заяву про приєднання до умов отримання кредитів та інших послуг від ТОВ "ФК "ЦФР" та заяву №1861530875 від 08 грудня 2016 року на отримання кредиту від ТОВ "ФК "ЦФР", підписанням якої підтвердила згоду, що ця заява разом з умовами отримання кредитів та інших послуг від ТОВ "ФК "ЦФР" становлять кредитний договір між ТОВ "ФК "ЦФР" та відповідачем, як позичальником, а також, що отримала примірник Кредитного договору та погодилась отримати шляхом розрукування з веб-сайту кредитовця www.kreditmarket.ua умови отримання кредитів від ТОВ "ФК "ЦФР". Відповідно до Реєстру Боржників за кредитними договорами, укладеними між позичальником та ТОВ "ФК "ЦФР" - Додатку №1 до Договору відступлення прав вимоги №20180730 від 30.07.2018 року, ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 79872,23 грн., з яких: 39216,32 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 6373,86 грн. - сума заборгованості за відсотками; 22526,94 грн. - сума заборгованості за платою за управління кредитом; 11755,11 грн. - сума заборгованості за пенею.

Згідно з умовами кредитного договору відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки та на умовах, передбачені договором. У зв`язку з істотними порушеннями відповідачем умов кредитного договору, позивачем, який набув право грошової вимоги, на адресу відповідача було направлено повідомлення про порядок погашення заборгованості по кредитному договору та включення персональних даних відповідача до бази персональних даних разом з вимогою про погашення загальної суми боргу.

03 травня 2019 року було відкрито провадження у вказаній цивільній справі і призначено її до судового розгляду.

Сторони в судове засідання не з`явились, заяв чи клопотань про розгляд справи за їх особистої участі до суду не надходило. Від представника позивача в матеріалах справи мається заява про розгляд справи за його відсутності.

02 липня 2019 року до початку розгляду справи ОСОБА_1 подано відзив на позовну заяву, в якій вказала, що вона не отримувала жодного повідомлення стосовно відступлення права вимоги, а довідалася про даний факт лише з позовних вимог. Звертає увагу на те, що в матеріалах справи позивачем не надано ніякого підтвердження такого отримання, також вона не визнає позовні вимоги ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" у з"язку з тим, що позивачем не доведено факт отримання кредитних коштів, а також позивачем документально не підтверджено надання кредиту в сумі 6831,20 грн.. Вимоги позивача про стягнення плати за управління кредитом в сумі 22526,94 грн. взагалі є неправомірними оскільки, в жодному наданому позивачем документі не зазначено такий вид послуги як сплата за управління кредитом. Заява про риєднання до умов отримання кредитів та інших послуг від ТОВ "ФК "ЦФР" та заява на отримання кредиту від ТОВ "ФК "ЦФР" №1861530875 від 08 грудня 2016 року не є кредитним договором, як у своїй позовній заяві зазначає позивач, оскільки за своїми формою та змістом не відповідають вимогам законодавства, чиного на момент укладення. Також, відповідач звертає увагу на те, що незважаючи на вимоги законодавства визначити у кредитних договорах лише річну відсоткову ставку за кредитом кредитодавець у заяві на отримання кредиту зазначив додатково ще й щомісячні проценти. Тому відповідач просить відмовити позивачеві в повному обсязі.

03 липня 2019 року до суду подано позивачем відповідь на відзив на позовну заяву, в якій зазначається, що на виконання вимог цивільного законодавства Украхни та Договору відступлення права вимоги №20180730 від 30 липня 2018 року, позивачем який набув права грошової вимоги, на адресу відповідача, що зазначена у кредитному договорі, простою кореспонденцією через відділення пошти були надіслані підписані та засвідченні оригінали повідомлення про відступлення права вимоги на користь ТОВ "ФК "ЄАПБ" №002767456 від 07 серпня 2018 року та повідомлення про зміну умов кредитного договору та включення персональних даних відповідача до бази персональних даних №002767456 від 07 серпня 2018 року разом з вимогою про погашення загальної суми боргу по кредитному договору. При цьому звертають увагу на те, що в законодавстві України не передбачено обов"язку нового кредитора мати письмове підтвердження відправлення чи отримання боржником повідомлення про відступлення права вимоги. Відповідно до п.2. заяви №1861530875 від 08.12.2016 року на отримання кредиту від ТОВ "ФК "ЦФР": сума надання кредиту 40987,20 грн., дата надання кредиту 08 грудня 2016 року, строк на який надається кредит 36 місяців, початковий процент 2,00% від суми кредиту, що становить 683, 12 грн., щомісячний процент 3,19% від суми кредиту, що становить 1307,50 грн.. також щодо твердження відповідача, що заява №1861530875 від 08.12.2016 року на отримання кредиту від ТОВ "ФК "ЦФР" та заява про приєднання до умов отримання кредитів та інших послуг від ТОВ "ФК "ЦФР" не є кредитним договором, то на сторінки -4- заяви №1861530875 від 08.12.2016 року на отримання кредиту від ТОВ "ФК "ЦФР" містить особистий підпис відповідача, яким він засвідчує, що "...згодна з тим, що ця заява разом з умовами отримання кредитів та інших послуг від ТОВ "ФК "ЦФР" становлять кредитний договір між ТОВ "ФК "ЦФР" та ним як позичальником; ... ознайомився з кредитним договором до його укладення і згоден з усіма його умовами; свій примірник цієї заяви отримав, умови отримання кредитів від ТОВ "ФК "ЦФР" згоден отримати шляхом роздрукування з веб-сайта кредитовця www.kreditmarket.ua. Тому просять задовільнити позовні вимоги в повному обсязі.

Інших заяв чи клопотань по суті справи від сторін до початку розгляду справи не надходило

В порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 подала до ТОВ "Фінансова Компанія "Центр Фінансових Рішень". Заяву про приєднання до умов отримання кредитів та інших послуг від ТОВ "ФК "ЦФР" та заяву №1861530875 від 08 грудня 2016 року на отримання кредиту від ТОВ "ФК "ЦФР", підписанням якої підтвердила згоду, що ця заява разом з умовами отримання кредитів та інших послуг від ТОВ "ФК "ЦФР" становлять кредитний договір між ТОВ "ФК "ЦФР" та відповідачем, як позичальником (а.с. 5-6).

30 липня 2018 року між ТОВ "ФК "ЦФР" та ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" укладено договір відступлення прав вимоги №20180730, у відповідності до умов якого, ТОВ "ФК "ЦФР" передає ТОВ "ФК "ЄАПБ" за плату, а ТОВ "ФК "ЄАПБ" приймає належні ТОВ "ФК "ЦФР" права грошової вимоги до Боржників за кредитними договорами вказаними у Реєстрі Боржників, укладеними між ТОВ "ФК "ЦФР" і боржниками (а.с. 18-21).

На виконання умов договору на адресу відповідача від імені ТОВ «ФК «ЦФР» було направлено повідомлення про відступлення права вимоги до ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів". Згідно з умовами кредитного договору відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки та на умовах, передбачені договором (а.с. 16-17).

Згідно доданого позивачем до позову розрахунку заборгованості (а.с.7, 15) ОСОБА_1 станом на 30 липня 2018 року має непогашену заборгованість перед ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" за кредитним договором № 1861530875 від 08 грудня 2016 року в сумі 79872,23 грн., з яких: 39216,32 грн. - заборгованість за основною сумою боргу (тіло); 6373,86 грн. - заборгованість за відсотками; 22526,94 грн. - заборгованість за платою за управління кредитом; 11755,11 грн. - заборгованість за пенею.

З цих підстав, суд вважає за необхідним прийняти за основу розмір простроченої заборгованості по кредитному договору № 1861530875 від 08 грудня 2016 року в сумах зазначених в підписаному кредитором та боржником ОСОБА_1 платежів та розрахунку сукупної вартості споживчого кредиту.

Суд вважає, що у виниклих спірних правовідносинах підлягають застосування наступні норми права, виходячи з таких мотивів.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобовязання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобовязаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України.

Згідно ч. 2 ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник який прострочив виконання зобовязання на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів на встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно ч. 1 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені також і Законом України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до частин першої, другої, пятої, сьомої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обовязків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Результат аналізу вказаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Згідно з абзацами другим та третім частини четвертої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", споживач не зобовязаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки, комісії або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.

Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Верховний Суд України у постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16 висловив правову позицію, що відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Згідно із цим Законом послуга це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-2071цс16.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року у справі № 15-рп/2011 щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозвязку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозвязку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (стаття 217 ЦК України).

Як встановлено Постановою Верховного Суду від 08.08.2018 року у саправі № 182/2725/16-ц (провадження № 61-3731св18), у разі встановлення, що позичальник здійснював платежі на виконання умов договору, які визнані недійсними, він має право на проведення відповідного перерахунку або повернення зайво сплачених коштів.

Такий правовий висновок узгоджується з висновком Верховного Суду у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 61-1536св17.

З вищенаведених правових позиції Верховного Суду та встановлених судом обставин, суд приходить до висновку про підставність заявленої позивачем суми заборгованості лише в частині стягнення тіла кредиту в сумі 39216,32 грн., 6373,86 грн. - відсотків за користування кредитом, пенею - 11755,11 грн.

Зважаючи на наведене, враховуючи, що відповідач не спростувала встановленого судом розміру заборгованості, суд вважає можливим ухвалити судове рішення про часткове задоволення позовних вимог ТОВ"ФК"Європейська агенція зповернення боргів", зокрема вчастині стягнення кредиту врозмірі 57345,29 грн., яка складається з наступного: 39216,32 грн. - заборгованість за основною сумою боргу (тіло кредиту); 6373,86 грн. - заборгованість за відсотками; заборгованість за пенею - 11755,11 грн..

У частині стягнення заборгованості за платою за управління кредитом у сумі 22526,94 грн., позов задоволенню не підлягає через його необгрунтованість та недоведеність в цій частині.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно також стягнути сплачений позивачем у справі судовий збір, який пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в мінімально встановленому законом розмірі на час звернення позивача до суду становить 1344,70 грн.

Керуючись ст.ст. 15, 141, 258-259, 265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (р/р № НОМЕР_2 в ПАТ "ТАСкомбанк", МФО 339500, код ЄДРПОУ 35625014) заборгованість за кредитним договором № 1861530875 від 08 грудня 2016 року у розмірі 57345,29 грн. (п"ядесят сім тисяч триста сорок п"ять гривень двадцять дев"ять копійок).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" сплачений позивачем судовий збір в розмірі 1344 (одна тисяча триста сорок чотири) гривні 70 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду через Софіївський районний суд Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В.Шумська