Рішення № 83001845, 01.07.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.07.2019Справа № 910/3771/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.,

за участю секретаря судового засідання: Зінчук С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Софія Торг Компані»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову на стороні позивача ОСОБА_1

про стягнення 285 735, 61 грн.

Представники учасників справи:

від позивача: Шмаров О.В.;

від відповідача: Лук`янчук А.В.;

від третьої особи: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Софія Торг Компані» (далі - відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 285 735, 61 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує на те, що на підставі Договору страхування внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, позивачем виплачено відшкодування власнику пошкодженого застрахованого ним автомобіля марки "Фольксваген", реєстраційний номер НОМЕР_1 , а тому, відповідно до статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України, позивач отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки в момент ДТП водій автомобіля «ЗАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_2 , працював на посаді водія ТОВ «Софія Торг Компані» та виконував рейс по завданню керівництва, позивач просить суд стягнути з відповідача як з особи, представником якої завдано шкоду під час виконання трудових обов`язків, страхове відшкодування у вищевказаному розмірі на підставі статті 1172 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.04.2019р. відкрито провадження у справі №910/3771/19 та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання. Судове засідання по справі призначено на 22.04.2019р.

19.04.2019р. через загальний відділ господарського суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності позивача.

22.04.2019р. через загальний відділ господарського суду від відповідача надійшла заява про незгоду розгляду справи і порядку спрощеного позовного провадження та відзив, у якому викладені заперечення проти позову, обґрунтовані, зокрема, тим, що власником автомобіля ЗАЗ Ланос, реєстраційний номер НОМЕР_3 , є директор ТОВ «Софія Торг Компані» - ОСОБА_2 , а не ТОВ «Софія Торг Компані».

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.04.2019р. розгляд справи відкладено на 29.05.2019р.

27.05.2019р. через загальний відділ господарського суду від відповідача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Присутній у судовому засіданні 29.05.2019р. представник позивача позов підтримав.

Представник відповідача проти позову заперечив.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 29.05.2019 оголошено перерву в судовому засіданні до 01.07.2019. Залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову на стороні позивача ОСОБА_1 .

В судовому засіданні 01.07.2019 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив, з підстав викладених у відзиві.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 01.07.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши усні пояснення сторін, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема, згідно із довідки №301700351666422 про дорожньо-транспортну пригоду, 26.12.2016 за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 32, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: автомобіля ЗАЗ Ланос, реєстраційний номер НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_2 (під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобілів: БМВ, реєстраційний номер НОМЕР_4 , Фольксваген Транспортер, реєстраційний номер НОМЕР_1 , Фольксваген Пасат, реєстраційний номер НОМЕР_5 , Ниссан Кашкай, реєстраційний номер НОМЕР_6 .

Згідно із постановою Печерського районного суду м. Києва від 21.03.2017 у справі №757/2355/17-п дорожньо-транспортна пригода відбулася внаслідок порушення водієм транспортного засобу ЗАЗ Ланос, реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_1 , пункту п. 16.6. Правил дорожнього руху.

Вказаною вище постановою Печерського районного суду м. Києва від 21.03.2017 у справі № 757/2355/17-п встановлено вину ОСОБА_1 у вчиненні ДТП. Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Пошкоджений в результаті ДТП автомобіль Фолькцваген Транспортер, реєстраційний номер НОМЕР_1 , застрахований Посольством держави Ізраїль у приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" на підставі Генерального договору № 28-0199-2700/18-AVIS добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті №28-0107-16-01064 від 13.08.2016.

27.12.2016 страхувальник звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку.

На підставі даної заяви та наданих потерпілою стороною документів було складено страховий акт №ДККА-54535 від 15.02.2017, згідно якого подію визнано страховою та вирішено виплатити страхове відшкодування в загальному розмірі 385 735,61 грн.

Позивач виплатив страхове відшкодування у розмірі 385 735,61 грн. потерпілій особі - власнику автомобіля Фольксваген Транспортер, реєстраційний номер НОМЕР_1 - Посольству держави Ізраїль, що підтверджується платіжним дорученням №2853 від 15.02.2017.

ЗАЗ Ланос, реєстраційний номер НОМЕР_3 , з вини водія якого трапилось ДТП, була застрахована в АТ «СК «АХА Срахування» згідно із полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/009226921, копія якого наявна в матеріалах справи.

03.07.2017 платіжним дорученням №347_077 від 03.07.2017 АТ «СК «АХА Срахування» за заявою позивача про відшкодування шкоди в порядку регресу сплатило ПрАТ "СК "Українська страхова група" 100 000, 00 грн. страхового відшкодування, що є лімітом відповідальності страховика.

Позивач звертався до ОСОБА_1 із регресною вимогою №28125 від 19.07.2017 про відшкодування збитків в сумі 285 735,61 грн., на яку ОСОБА_1 надав відповідь, де зазначив, що на момент настання ДТП працював на посаді водія у відповідача, що підтверджується копією трудової книжки, та в день ДТП (в робочий день та робочий час) виконував рейс по завданню керівництва відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України, юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

А тому, 28.09.2017 позивачем на адресу відповідача було направлено регресну вимогу №28388, яку було отримано відповідачем 05.10.2017 року, 2017 про відшкодування збитків в сумі 285 735,61 грн. в порядку ст.ст. 1172, 1187 ЦК України.

Вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

За змістом положень ч. 1 ст. 355 Господарського кодексу України об`єкти страхування, види обов`язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

Згідно зі ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника.

Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов`язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов`язок із відшкодування шкоди не виконала.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №3-303гс15.

З урахуванням наведеного, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» виплативши страхове відшкодування страхувальнику за договором майнового страхування, отримало від останнього права кредитора до особи, відповідальної за завдану шкоду.

З матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб - автомобіль ЗАЗ Ланос, реєстраційний номер НОМЕР_3 , яким спричинено ДТП, знаходився під керуванням ОСОБА_1

Пунктом 1 статті 1172 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Дана позиція закріплена також в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", у відповідності до якого відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах і шкода, заподіяна нею у зв`язку з виконанням трудових (службових) обов`язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.

Таким чином, частина 1 статті 1172 Цивільного кодексу України встановлює загальні правила відповідальності юридичної або фізичної особи за шкоду, заподіяну їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Для покладення на юридичну або фізичну особу відповідальності необхідною є наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправної поведінки працівника, завданої шкоди, причинного зв`язку та вини), так і певних спеціальних умов, лише за наявності яких може бути застосована зазначена стаття:

а) перебування завдавача шкоди в трудових (службових) відносинах з юридичною або фізичною особою - роботодавцем, незалежно від характеру таких відносин: постійні, тимчасові, сезонні тощо (п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992р. "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди"),

б) завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків. Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків треба розуміти виконання роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами, протягом усього робочого часу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29.03.2018 у справі № 911/2589/17 та від 27.04.2018 у справі № 910/9029/17 та в постановах Вищого господарського суду України від 04.04.2017 у справі № 904/8646/16 та від 16.02.2016 у справі №910/13767/15

Разом з тим, як вбачається з наявної матеріалів справи Довідки про дорожньо-транспортну пригоду №301700351666422, власником автомобіля марки ЗАЗ Ланос, реєстраційний номер НОМЕР_3 , зазначено ОСОБА_2 .

Згідно з наявним в матеріалах справи полісом АІ/009226921, страхувальником транспортного засобу марки ЗАЗ Ланос, реєстраційний номер НОМЕР_3 , є ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 на момент ДТП була директором ТОВ "Софія Торг Компані", в подальшому наказом №6-к/тр від 18.04.2019 переведена на посаду заступника директора.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази, що автомобіль ЗАЗ Ланос, реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 , який працює водієм у ТОВ "Софія Торг Компані", використовувався безпосередньо в цілях діяльності відповідача, а не для особистих потреб особи, що вказана власником автомобіля.

Згідно наданого відповідачем табелю обліку робочу часу за грудень 2016, станом на дату ДТП - 26.12.2016 ОСОБА_1 був вихідний.

При цьому, матеріали справи не містять жодних доказів, що на момент ДТП ОСОБА_1 виконував свої трудові обов`язки.

Таким чином судом встановлено, що матеріали справи не містять жодних доказів, які б підтверджували, що транспортний засіб ЗАЗ Ланос, реєстраційний номер НОМЕР_3 , станом на дату ДТП належав ТОВ «"Софія Торг Компані", а також, що ОСОБА_1 завдав шкоду під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з покладенням судового збору на позивача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

2. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Відповідно до частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

4. Згідно з підпунктом 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147- VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 15.07.2019 року.

СуддяМ.Є. Літвінова