Рішення № 83001523, 15.07.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.07.2019Справа № 910/6120/19

Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Фізичної особи-підприємця Шепілевича Олександра Михайловича

до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»

про стягнення 10 835,94 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Шепілевич Олександр Михайлович (надалі - ФОП Шепілевич О.М. ) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (надалі - АТ КБ «Приватбанк») про стягнення 10 835,94 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Господарського суду міста Києва від 01.04.2019 у справі №910/15379/18 стягнуто з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду у розмірі 61 220,00 грн. та пеню у розмірі 6 672,98 грн., які так і не були сплачені Фізичній особі-підприємцю Шепілевичу Олександру Михайловичу, у зв`язку з чим позивач заявляє про стягнення з відповідача пені у розмірі 10 835,94 грн., нарахованої з 13.11.2018 по 08.05.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2019 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу надано строк для подання відповіді на відзив.

18.06.2019 через канцелярію суду від АТ КБ «Приватбанк» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з огляду на те, що несанкціоноване списання коштів відбулось з вини самого позивача.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.04.2019 у справі №910/15379/18, яке набрало законної сили, стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь Фізичної особи-підприємця Шепілевича Олександра Михайловича матеріальну шкоду у сумі 61 220,00 грн. та пеню у сумі 6 672,98 грн.

Вказаним рішенням встановлено, що внаслідок бездіяльності банку, що полягала у незупиненні та неперевірці ним сумнівної транзакції з перерахування коштів з рахунку позивача у сумі 61 220,00 грн., при тому, що позивач вчинив усі дії з метою попередження такого перерахування, спричинив ФОП Шепілевичу О.М. матеріальну шкоду у вигляді втрачених коштів на суму 61 220,00 грн. у зв`язку із несанкціонованим їх зняттям невідомими особами.

При цьому, невиконання відповідачем визначених законодавством зобов`язань в частині зупинення сумнівної транзакції з перерахунку 27.07.2018 неналежним платником із рахунку позивача № НОМЕР_1 коштів у сумі 61 220,00 грн., є винним порушенням банку спеціального закону, що призвело до втрати ФОП Шепілевичем О.М. цих грошових коштів, а відтак матеріалами справи підтверджена наявність вини відповідача у втраті позивачем коштів шляхом несанкціонованого зняття їх третіми особами. При цьому, сам факт несанкціонованого зняття коштів з рахунку позивача, відповідачем не заперечувався (лист АТ КБ «Приватбанк» №20.1.0.0.0/7-180731/1649 від 05.10.2018).

Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, факт вини відповідача у втраті позивачем коштів шляхом несанкціонованого зняття їх третіми особами має преюдиційне значення та не підлягає доказуванню в силу положень ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов, щодо наявності вини самого позивача у несанкціонованому знятті третіми особами грошових коштів у розмірі 61 220,00 грн. не приймаються судом до уваги.

07.05.2019 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2019 у справі №910/15379/18 видано відповідний наказ.

Спір у справі виник у зв`язку із наявністю, на думку позивача, підстав для стягнення пені у розмірі 10 835,94 грн. нарахованої на підставі п. 37.2 ст. 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в України» за період з 13.11.2018 до 08.05.2019.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому, чинне законодавство не пов`язує припинення грошового зобов`язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення.

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку пені до повного виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд відзначає, що відповідачем не надано, а матеріали справи не містять доказів виконання АТ КБ «Приватбанк» рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2019 у справі №910/15379/18, стягнута за вказаним рішенням сума матеріальної шкоди у розмірі 61 220,00 грн. позивачу не сплачена.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 37.2 ст. 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в України» у разі встановлення емітентом, що неналежний переказ відбувся з вини ініціатора переказу, що не є платником, на емітента (відповідач), крім обов`язку щодо переказу на рахунок неналежного платника (позивача) відповідної суми грошей за рахунок власних коштів, законодавцем також покладено відповідальність у вигляді сплати пені неналежному платнику (позивачу) в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Таким чином, вказаною нормою чинного законодавства встановлено право вимагати сплатити пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день до дня повернення відповідної суми на рахунок.

За твердженням позивача, рішенням Господарського суду міста Києва від 01.04.2019 у справі №910/15379/18 стягнуто пеню у розмірі 6 672,98 грн. нараховану на підставі п. 37.2 ст. 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в України» за період з 27.07.2018 до 12.11.2018, що не заперечується відповідачем.

Зважаючи на встановлені обставини та вищенаведені норми законодавства, вимога про стягнення пені, нарахованої на суму основного боргу за період з 13.11.2018 до 08.05.2019 заявлені правомірно.

Суд погоджується із наявним в позовній заяві розрахунком та вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 10 835,94 грн. нарахованої на підставі п. 37.2 ст. 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в України» за період з 13.11.2018 до 08.05.2019.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі та стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 10 835,94 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Окрім витрат по сплаті судового збору, позивачем заявлено про стягнення з відповідача судових витрат згідно наданого розрахунку, відповідно до якого позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Частина 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Позивачем не надано жодного доказу в підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн.

Згідно із ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення учасником справи судових витрат на професійну правничу допомогу суду має бути надано належні фінансові документи, що свідчать про перерахування цією особою коштів адвокату за надані послуги на підставі договору про надання правової допомоги.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 31.01.2019 у справі №19/64/2012/5003, від 05.01.2019 у справі №906/194/18, від 19.02.2019 у справі №917/1071/18.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивачем не надано ані договору про надання правничої допомоги, ані детального опису робіт (наданих послуг), ані акту надання послуг, ані доказів фактичного понесення ним витрат у розмірі 2 000,00 грн.

Таким чином, оскільки матеріали справи не містять доказів понесення позивачем реальних витрат у розмірі 2 000,00 грн., суд відмовляє у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Фізичної особи-підприємця Шепілевича Олександра Михайловича задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, будинок 1Д; ідентифікаційний код 14360570) на користь Фізичної особи-підприємця Шепілевича Олександра Михайловича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) пеню у розмірі 10 835 (десять тисяч вісімсот тридцять п`ять) грн. 94 коп. та судовий збір у розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. Видати наказ.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.П. Босий