Рішення № 83001487, 27.06.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.06.2019Справа № 910/2972/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., за участі секретаря судового засідання Яценко Я. М., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Діпробудмашина" (вул.Лейпцизька, буд. 15, м.Київ , 01015, код ЄДРПОУ 00241212)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корум Майнінг" (вул.Лейпцизька, буд.15, м.Київ, 01015, код ЄДРПОУ 37041854)

про стягнення 1 449 225,86 грн.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Дніпробудмашина" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корум Майнінг" про стягнення 1 560 240,06 грн. заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення від 10.07.2014.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди нежитлових приміщень щодо оплати орендованих приміщень та повернення майна після закінчення строку дії договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2019 прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 02.04.2019.

29.03.2019 через відділ діловодства суду відповідач подав відзив на позовну заяву обґрунтовуючи тим, що час повернення об`єкта оренди не настав, у позивача відсутнє право застосовувати положення ч.2 ст.785 ЦК України, та п.9.4. договору, що твердження позивача, що договір оренди припинено з 16.12.2018 базуються на односторонніх вимогах викладених у нікчемному правочині.

02.04.2019 через відділ діловодства суду представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 1 449 709,33 грн неустойки подвійної плати за користування приміщенням в період з 01.01.2019 по 31.01.2019, яка прийнята судом.

У підготовчому судовому засіданні 02.04.2019 по справі № 910/2972/19 судом продовжено строки підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву на 14.05.2019.

07.05.2019 через відділ діловодства суду позивач подав відповідь на відзив в якій вказує, що висновок відповідача про те, що односторонній правочин щодо відмови від правочину мав бути вчинений у нотаріальній формі не відповідає дійсності та не ґрунтується на нормах цивільного законодавства.

13.05.2019 через відділ діловодства суду відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2019 відкладено підготовче засідання на 28.05.2019.

27.05.2019 через відділ діловодства суду позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 1 449 225,86 грн неустойки подвійної плати за користування приміщенням в період з 01.01.2019 по 31.01.2019.

Розглянувши подану позивачем заяву про зменшення розміру позовних вимог, суд відзначає наступне.

Частиною 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження;

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Враховуючи наведене, подана заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідає вимогам ст. 46 ГПК України у зв`язку з чим суд приймає її до розгляду.

За таких обставин, суд розглядає справу, виходячи з нового предмету позову, а саме стягнення заборгованості у розмірі 1 449 225,86 грн.

Ухвалою від 28.05.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу по суті на 27.06.2019.

25.06.2019 через відділ діловодства суду позивачем подано пояснення щодо понесених судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Представник позивача в судовому засіданні 27.06.2019 підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, представники відповідача заперечили, представники третіх осіб в засідання суду не з`явилися про розгляд справи повідомлені належним чином.

В судовому засіданні 27.06.2019 оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до ст.240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

10.07.2014 між Публічним акціонерним товариством «Діпробудмашина», наразі - Приватне акціонерне товариство «Діпробудмашина» (далі - орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Корум Груп», наразі - Товариство з обмеженою відповідальністю «Корум Майнінг» (далі - орендар, відповідач) було укладено Договір оренди нежитлового приміщення, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування приміщення загальною площею 3465,00 кв. м, іменоване далі за текстом «Предмет Договору або Об`єкт» на четвертому та п`ятому поверсі будівлі адміністративного будинку та їдальні (літ. Б), загальною площею 23306 кв. м, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Лейпцизька, буд.15. План об`єкта оренди наведений у Додатку №1 до цього Договору, що є його невід`ємною частиною (п.1.1 Договору).

Відповідно до п.1.2 Договору, об`єкт оренди може використовуватися орендарем для розміщення офісу. Цільове призначення використання об`єкта оренди протягом строку дії цього договору може бути змінене за письмовим узгодженням сторін.

Згідно з п.1.5 Договору, об`єкт оренди передається орендарю не пізніше 10.07.2014 по Акту приймання-передачі (далі Акт №1).

За умовами п.1.8 Договору, цей договір набирає чинності з моменту підписання сторонами Акту прийому-передачі об`єкту оренди та діє до 09.09.2019.

У п.2.1.1 Договору визначено, що орендодавець зобов`язаний передати орендарю об`єкт оренди на умовах та в строки, передбачені Договором, в орендне користування.

Пунктом 2.2.7 Договору сторони погодили, що орендодавець має право на дострокове припинення Договору у випадках, передбачених цим договором.

Відповідно до п.2.3.1 Договору, орендар зобов`язаний виконувати зобов`язання, передбачені цим договором, належним чином (в строк та в повному обсязі).

Згідно з п.2.3.14 Договору, орендар зобов`язаний при припиненні цього договору повернути орендарю об`єкт оренди у відповідності з умовами цього договору.

Відповідно до п.3.1 Договору, орендар зобов`язаний вносити плату за користування об`єктом оренди в розмірах та в строки обумовлені цим договором.

Пунктом 9.1 Договору визначено, що орендар передає орендодавцю об`єкт оренди в день закінчення строку оренди або дострокового припинення цього договору. Передача об`єкта оренди оформлюється Актом приймання-передачі (далі - Акт№2), який складається в двох примірниках та підписується сторонами (їх уповноваженими представниками).

За умовами п.10.1 Договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повернення об`єкта оренди по Акту №2 та повного розрахунку між сторонами згідно з умовами цього договору.

Строк оренди починається з моменту прийняття орендарем об`єкта оренди за Актом №1 і закінчується 09.09.2019 (п.10.2 Договору).

Пунктом 3.14. передбачено, орендар має зобов`язання перерахувати на поточний рахунок орендодавця протягом 5 календарних днів з моменту підписання договору грошові кошти в розмірі 765 487,80 грн, які є забезпеченням належного виконання орендарем не грошових зобов`язань за цим договором, у тому числі, але не обмежуючись, щодо повернення об`єкта оренди у належному стані та належним чином. Грошові кошти - забезпечення можуть бути направлені орендодавцем (зараховані в погашення зобов`язань по їх поверненню) по письмовому повідомленню орендодавця на адресу орендаря, виключно як неустойка (штраф) у зв`язку із не виконанням чи неналежним виконанням орендарем своїх зобов`язань за цим договором.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Матеріалами справи підтверджено, що договір оренди нежитлового приміщення припинив строк дії - 16.12.2018, що також встановлено в рішенні Господарського суду міста Києва від 03.06.2019 у справі №910/303/19, а орендар не звільнив орендовані приміщення та сплатив плату за грудень 2018, плату за січень 2019 та оплату компенсації витрат на комунальні послуги за договором за листопад 2018.

Відповідно до п.9.4 договору, у випадку, якщо орендар з будь-яких причин не повертає приміщення орендодавцю після закінчення строку користування, орендар зобов`язаний сплатити орендодавцю плату за оренду та всі інші платежі за весь строк до моменту фактичного повернення приміщень орендодавцю.

Пунктом 3.4. договору передбачено, плата за оренду розраховується відповідно до додатку 2 до договору. Іншими платежами, згідно з п.3.6. договору та додатком 2 до договору, є витрати на комунальні послуги, які обчислюються на підставі виставлених орендодавцем рахунків згідно отриманих від орендодавця розрахунків фактичних витрат, а також у випадку встановлення орендодавцем лічильника - на підставі їх показників.

Відповідно до ч.2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач листом №15/05-19 від 15.05.19 повідомив відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог та обов`язок здійснити інші платежі, після проведення зарахування зустрічних однорідних вимог загальна сума заборгованості орендаря зі сплати неустойки складає 1 429 225,86 грн.

На час звернення до суду за розрахунком позивача заборгованість відповідача перед позивачем з урахуванням заяв про зменшення розміру позовних вимог становить 1 429 225,86 грн. за період з 01.01.2019 по 31.01.2019.

Посилаючись на ст.ст. 214, 215, 219, 793 ЦК України, відповідач вказує про вчинення позивачем нікчемної односторонньої відмови від договору оренди та наявність в нього права оренди.

Проте, пунктом 10.5 Договору встановлено, що дія Договору може бути припинена в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця, за умови попередження (шляхом направлення на адресу орендаря письмового повідомлення листом) орендодавцем орендаря у письмовій формі за 180 (сто вісімдесят) календарних днів до дати припинення.

Як вбачається з матеріалів справи, у порядку, передбаченому пунктом 10.5. Договору, ПрАТ «Діпробудмашина» листом вих. № 58 від 19.06.2018 повідомив ТОВ «Корум Майнінг» про припинення Договору з 16.12.2018.

Також відповідач у відзиві вказує на те, що повідомлення за вих. № 58 від 19.06.2018 є одностороннім правочином щодо відмови від договору, а відтак такий правочин повинен вчинятися у нотаріальній формі.

Проте, зазначений висновок не відповідає нормам цивільного законодавства, а тому є незаконним і необгрунтованим, виходячи з наступного.

Відповідно до частин 1-3 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована g набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина 1 ст. 203 ЦК України).

Згідно з частиною 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1 ст. 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (абзац 1 ч. 2 ст. 207 ЦК України).

Відповідно до частини 1 ст. 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Таким чином, проводячи системний та змістовний аналіз наведених вище норм права, конструкції «форма правочину» та «нотаріальне посвідчення правочину, вчиненого у письмовій формі» - дві абсолютно різні правові категорії.

Так, форма правочину може бути лише усною або письмовою, а нотаріальному посвідченню підлягають лише правочини, вчинені у письмовій формі.

Оскільки нотаріальне посвідчення правочину немає відношення до форми правочину, тобто у законодавстві відсутні положення про так звану «нотаріальну форму правочину», то з приводу доводів відповідача про нікчемність одностороннього правочину щодо відмови від Договору необхідно зазначити наступне.

Відповідно до положень частин 2, 3 ст. 214 ЦК України особи, які вчинили дво- або багатосторонній правочин, мають право за взаємною згодою сторін, а також у випадках, передбачених законом, відмовитися від нього, навіть і в тому разі, якщо його умови повністю ними виконані.

Проте, відповідач у відзиві не послався на частину 1 ст. 793 ЦК України, відповідно до якої договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі.

Тобто договір найму будівлі або іншої капітальної споруди укладається у письмовій формі, а у випадку укладення зазначеного договору строком на три роки і більше, такий договір (як двосторонній правочин), укладений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню.

Отже, висновок відповідача про те, що односторонній правочин щодо відмови від правочину (Договору) мав бути вчинений у нотаріальній формі не відповідає дійсності та не грунтується на нормах цивільного законодавства, оскільки належною формою договору найму будівлі або іншої капітальної споруди є письмова форма, а тому і відмова від двостороннього правочину (Договору) може вчинятися у письмовій формі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.08.2018 №910/20142/17.

Крім того, в провадженні Господарського суду міста Києва знаходилася справа № 910/1380/10 за позовом ТОВ «Корум Майнінг» до ПрАТ «Діпробудмашина» про визнання недійсним одностороннього правочину щодо відмови від Договору оренди від 10.07.2014, викладеного у повідомленні вих. № 58 від 19.06.2018 та визнання за ТОВ «Корум Майнінг» права користування офісним нежилим приміщенням загальною площею 1733,00 кв.м. на п`ятому поверсі будівлі адміністративного будинку та їдальні (літ. Б), що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Лейпцизька , 15 на строк оренди - до 09.09.2019.

Однак, рішенням Господарського суду міста Києва від 15.04.2019 у справі № 910/1380/19, в задоволенні позову ТОВ «Корум Майнінг» відмовлено повністю.

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини справи, суд задовольняє позовні вимоги з урахуванням заяв про зменшення позовних вимог у 1 429 225,86 грн неустойки.

Щодо відшкодування позивачу за рахунок відповідача судових витрат, на оплату послуг адвоката у розмірі 74 043,74 грн., що передбачено ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

26.12.2018р. між позивачем (клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Адер Лігал» був укладений договір про надання правової допомоги №09/12-2018, за умовами якого виконавець надаватиме замовнику правову допомогу, а саме: захист прав та представництво інтересів замовника в господарських судів всіх інстанцій щодо вирішення будь-яких спорів, які стосуються договору оренди нежитлового приміщення б/н від 10.07.2014..

28.02.2019р. між сторонами підписано звіт про виконані роботи і надані послуги.

За змістом 126 ГПК України можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні п. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Витрати сторін, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених 129 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Позивач сплатив на користь адвокатського бюро грошові кошти в загальному розмірі 150 554,62 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 866 від 13.03.2019 та №1158 від 27.05.2019 з призначенням платежу: "Оплата за надання правової допомоги згідно договору № 09/12-2018 від 26.12.2018р. ".

Підтвердженням того, що Голомозий Є.В. адвокат є свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЧК № 001059.

Враховуючи відсутність клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, надані за договором про надання правової допомоги №09/12-2018 від 26.12.2018р., суд задовольняє вимоги про стягнення витрат на послуги адвоката в розмірі 52 605,36 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Корум Майнінг" (вул.Лейпцизька, буд.15, м.Київ, 01015, код ЄДРПОУ 37041854) на користь Приватного акціонерного товариства "Діпробудмашина" (вул.Лейпцизька, буд. 15, м.Київ, 01015, код ЄДРПОУ 00241212) 1 429 225 (один мільйон чотириста двадцять дев`ять тисяч двісті двадцять п`ять) грн. 86 коп. неустойки та 21 438 (двадцять одну тисячу чотириста тридцять вісім) грн. 39 коп. судового збору, 52 605 (п`ятдесят дві тисячі шістсот п`ять) грн. 36 коп. витрат на правничу допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 10.07.2019

Суддя Н.І. Ягічева