Ухвала суду № 83000215, 09.07.2019, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/8423/19

провадження № 1-кп/753/1298/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2019 р. м. Київ

Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Домарєва О.В.,

за участю

секретаря Ткача А.Г.,

прокурора - Соляника Т.О.,

потерпілої ОСОБА_1 ,

захисника Бурлаченко Н.М.,

обвинуваченого - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019100020001059 від 13.02.2019 р. за обвинуваченням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.186 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.3 ст. 331 КПК України - незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання щодо доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

В судовому засіданні прокурор вважав за необхідне продовжити обвинуваченому строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів. В обґрунтування клопотання прокурор посилався на ст. 177 КПК України, якою визначені ризики, що обвинувачений зможе переховуватись від суду, продовжити злочинну діяльність, незаконно впливати на свідків та потерпілу.

Захисник заперечувала проти продовження відносно обвинуваченого строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, посилаючись на відсутність доказів ризиків, про які зазначив прокурор в обгрунтування необхідності продовження строку дії запобіжного заходу.

Обвинувачений підтримав свого захисника.

Вислухавши думки учасників судового провадження, суд приходить до наступних висновків.

Згідно зі змістом ст.ст. 131-132 КПК України - запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали суду.

Відповідно до положень ч.1 ст. 183 КПК України - запобіжний захід - "тримання під вартою" є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден из більш м 'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього кодексу.

Вирішуючи питання про доцільність продовження запобіжного заходу у виді "тримання під вартою" відносно обвинуваченого, суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях неодноразово акцентував увагу на тому, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення, та належно задокументованих фактів, на які посилався заявник у своїх клопотаннях про звільнення з-під варти. Доцільність продовження строків тримання під вартою, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування, та зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованості підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи і продовження тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості переважає принцип поваги до свободи особистості, у зв`язку з чим судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою, та такі підстави мають бути чітко вказані національними судами. (п. 60 рішення від 06.11.2008 у справі «Єлоєв проти України», п. 79 рішення у справі "Харченко проти України" від 10 лютого 2011 року, яке набуло статусу остаточного 10 травня 2011 року).

Вислухавши позиції учасників судового провадження, суд оцінив в сукупності всі обставини, у тому числі: ступінь тяжкості злочину, інкримінованого ОСОБА_2 , який відповідно до ст.12 КК України відноситься до тяжкого злочину, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у скоєнні цього злочину, вік та стан здоров`я обвинуваченого, наявність судимостей за скоєння корисливих переважно тяжких злочинів, суд приходить до висновку про наявність численних ризиків, які обумовлюють можливість продовження обвинуваченим злочинної діяльності або перешкоджанню правосуддю.

Аналіз наведених обставин та положень закону дозволяє суду зробити висновок про те, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України та відносно ОСОБА_2 слід продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді "тримання під вартою". Передбачених підстав, які б свідчили про зменшення зазначених ризиків та про можливість зміни запобіжного заходу на більш м`який судом не встановлено.

На підставі вимог ч. 3 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді «тримання під вартою» зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Окрім того, обвинуваченому підлягають роз`ясненню обов`язки, передбачені ст.ст. 182, 194 КПК України, які будуть покладені на нього у разі внесення застави та наслідки їх невиконання.

Відповідно до п. 2 ч.5 ст. 182 КПК України - розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи наведені обставини та тяжкість злочину, у скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_2 , а також відомості про його особу, суд вважає можливим визначити обвинуваченому заставу - 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Також суд зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 13.06.2019 № 4-р/2019 (у справі № 3-208/2018(2402/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення ч. 2 ст. 392 КПК України щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.

У даному рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що положення ч. 2 ст. 392 цього Кодексу в частині неможливості окремого апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції про продовження строку тримання під вартою не гарантують особі ефективної реалізації її конституційного права на судовий захист, не відповідають критеріям справедливості та співмірності (пропорційності), не забезпечують справедливого балансу інтересів особи та суспільства, а тому суперечать вимогам статей 1, 3, 8, 21, 29, частини першої статті 55 Основного Закону України.

Відповідно до положень ст. 395 КПК України, якою визначено порядок і строки апеляційного оскарження, апеляційна скарга подається на судові рішення, ухвалені судом першої інстанції, - через суд, який ухвалив судове рішення. Апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на інші ухвали суду першої інстанції - протягом семи днів з дня її оголошення.

Враховуючи вищевказаний висновок Конституційного Суду України та наведені положення кримінального процесувального законодавства України, суд вважає що ухвала про продовження строку тримання під вартою підлягає оскарженню в порядку, передбаченому ст. 395 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177- 178, 183, 184, 194, 196, 197, 331 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Продовжити відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів з дня винесення ухвали, а саме до 06 вересня 2019 р. включно.

Визначити розмір застави ОСОБА_2 у даному кримінальному провадженні у 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 96 050 \дев`яносто шість тисяч п`ятдесят\ гривень обвинуваченому та негайно звільнити ОСОБА_2 з-під варти, якщо протягом дії цієї ухвали обвинуваченим або заставодавцем буде внесено заставу на спеціальний депозитний рахунок (Отримувач: ТУДСАУ в м. Києві, код ЄДРПОУ 26268059, банк: Державна казначейська служба України в м. Києві, МФО 820172, рахунок № НОМЕР_1 ).

Роз`яснити ОСОБА_2 , що в разі внесення застави на нього покладаються обов`язки прибувати за кожною вимогою до суду, не відлучатися за межі м. Києва без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання. В разі невиконання покладених обов`язків застава буде звернута в дохід держави.

Копію ухвали направити для виконання начальнику Державної установи «Київський слідчий ізолятор».

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом 7 днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя О.В. Домарєв