Рішення № 82997730, 10.07.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2019 року м. Київ №320/2271/19

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Колеснікової І.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Бушевської сільської ради Рокитнянського району Київської області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити

певні дії

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом до Бушевської сільської ради Рокитнянського району Київської області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Бушевської сільської ради Рокитнянського району Київської області від 15.03.2018 № 273-28- VII "Про відмову в затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд загальною площею 0,25 га гр. ОСОБА_1 ";

- зобов`язати Бушевську сільську раду Рокитнянського району Київської області розглянути та затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд загальною площею 0,25 га гр. ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем неправомірно відмовлено їй у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд загальною площею 0,25 га з рекомендацією внести зміни до матеріалів технічної документації в частині загальної площі та замінити 0,25 га на 0,10 га, оскільки позивач має всі необхідні документи, які підтверджують, що розмір земельної ділянки, яка передана їй у власність складає, 0,25 га, а не 0,10 га, як на то вказує відповідач. Крім того, позивач вважає, що відповідач, відмовивши у затвердженні технічної документації, порушив приписи ст.ст.118 та 122 Земельного кодексу України.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.05.2019 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження на 05.06.2019.

Відповідачем позов не визнано, 05.06.2019 через канцелярію суду представником відповідача подано відзив на адміністративний позов, в якому зазначено, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними. Відповідачем заперечується безумовність у наданні дозволу на затвердження технічної документації у випадку надання органом місцевого самоврядування дозволу на її розроблення, оскільки нормами статей 118, 186-1 та 122 Земельного кодексу України встановлено підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання, а відтак, отримання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не означає позитивного рішення про надання її у власність. Також, на думку відповідача є направомірною вимога позивача стосовно зобов`язання відповідача розглянути та затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж вказаної земельної ділянки, оскільки це є втручанням в дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування, а адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Разом із відзивом на позовну заяву, відповідачем подано клопотання про закриття провадження у справі, обґрунтоване тим, що, на думку відповідача, предметом спору є реалізація права на безоплатне набуття у власність земельної ділянки для обслуговування об`єкта нерухомого майна, що вже перебуває у власності позивача. Зауважено, що змістом спору є не процедура проходження заяви позивача та прийняття рішення суб`єктом владних повноважень, який є одночасно власником земель комунальної власності, а реалізація права на безоплатне набуття у власність земельної ділянки для обслуговування об`єкта нерухомого майна, що вже перебуває у власності позивача. Відповідачем наголошено на тому, що ним відмовлено у затвердженні технічної документації та передачі у власність земельної ділянки площею саме 0, 25 га з тих підстав, що частину земельної ділянки площею 0, 15 га необхідно залишити у комунальній власності для потреб територіальної громади, а саме: для облаштування санітарно – захисної смуги існуючого кладовища, а також з метою обслуговування кладовища, оскільки земельна ділянка, у власність яку хоче отримати позивач, знаходяться у безпосередній близькості. З огляду на викладене, відповідач вважає, що між сторонами виник спір з приводу володіння та користування земельною ділянкою, а тому даний спір не належить до розгляду за правилами адміністративного судочинства.

26.06.2019 позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначено, що землевпорядник, розробивши відповідну технічну документацію дійшов до висновку, що відсутні жодні обмеження у використанні земельної ділянки площею 0,25 га. Крім того, відповідачем взагалі не надано доказів, які б обґрунтовували його позицію. Зокрема, не надано жодних правовстановлюючих документів на земельну ділянку площею 0, 25 га, на яку претендує позивач. Щодо клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку із наявністю спору про право позивачем зазначено, що нею заявлено позовні вимоги виключно щодо неправомірності дій відповідача щодо прийняття рішення всупереч вимог законодавства та на момент звернення до суду з цим позовом право власності на земельну ділянку у позивача не виникало, а тому твердження відповідача є необґрунтованими, а спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

03.07.2019 представником позивача заявлено клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

03.07.2019 відповідачем заявлено клопотання про відкладення розгляду справи для надання додаткових заперечень.

10.07.2019 відповідачем подано до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначено, що результатом затвердження технічної документації із встановлення меж земельної ділянки є передача земельної ділянки позивачу у власність, а рішення про затвердження технічної документації є підставою для реєстрації права власності на земельну ділянку за позивачем. З огляду на викладене, на думку відповідача, відсутність у спірному рішенні фрази про передачу земельної ділянки у власність не спростовує змісту спірного рішення та є наявність вважати, що зміст спірних правовідносин є приватноправовим. Також відповідачем у запереченнях наголошено на тому, що у разі внесення змін до технічної документації на вимогу рішення Бушевської сільської ради Рокитнянського району Київської області від 15.03.2018 №273-28-VII, останнім буде прийнято рішення про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 0,10 га.

Згідно частини третьої статті 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

З огляду на заявлені сторонами клопотання, суд вирішив продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів у передбачені Кодексом адміністративного судочинства України строки.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Рокитнянської районної ради депутатів трудящих Київської області від 10.07.1976 №149 виконавчим комітетом вирішено затвердити рішення виконкому Бушевської сільської Ради депутатів трудящих від 09.01.1976 «Про надання дозволу на перебудову індивідуального житлового будинку гр. ОСОБА_2 по АДРЕСА_2 на земельній ділянці присадибного фонду колгоспу АДРЕСА_3 . Жданова 0,40 га згідно довідки колгоспу №19 від 30.01.1976.

ОСОБА_1 згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 25.11.2008 та витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі, є спадкоємцем всього майна ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: житлового будинку господарськими та побутовими будівлями та спорудами під АДРЕСА_2 і належав померлій на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Рокитнянською держнотконторою Київської області 17.08.1999 за реєстром №1625,зареєстрованого в КП Київської обласної ради «Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації» 23.09.2008 згідно витягу №20328337 про реєстрацію права власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 24803527 номер запису 54 в книзі 1.

Рішенням Бушевської сільської ради Рокитнянського району Київської області від 27.04.2017 №150-20-VII надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) орієнтовною площею 0,25 га в АДРЕСА_1 та рекомендовано гр. ОСОБА_1 укласти договір на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із землевпорядною організацією, яка має відповідний дозвіл на виконання землевпорядних робіт.

ОСОБА_1 звернулась із заявою до ФОП ОСОБА_4 про виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) згідно рішення 20 сесії VII скликання Бушевської сільської ради від 28.04.2017 №150.

На підставі вказаного рішення ФОП ОСОБА_4 виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Позивачем подано до відповідача заяву про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по АДРЕСА_1 за цільовим призначенням «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)».

Розглянувши подану заяву, Бушевською сільською радою Рокитнянського району Київської області сьомого скликання прийнято рішення від 15.03.2018 №273-28-VII, яким відмовлено у затвердженні гр. ОСОБА_1 технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку загальною площею 0,25 га та рекомендовано внести зміни до матеріалів технічної документації в частині загальної площі та замінити 0, 25 га на 0,10 га.

Позивач не погоджується із вказаним рішенням та вважає його неправомірним, у зв`язку з чим звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно положень статті 5 Земельного кодексу України земельне законодавство базується на таких принципах: а) поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; б) забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; в) невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом; г) забезпечення раціонального використання та охорони земель; ґ) забезпечення гарантій прав на землю; д) пріоритету вимог екологічної безпеки.

Статтею 38 Земельного кодексу України передбачено, що до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

Згідно вимогам статті 40 Земельного кодексу України громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом.

Частиною другою статті 116 Земельного кодексу України визначено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтею 12 Земельного кодексу України встановлено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належать: 1) надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону; 2) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

За правилами статті 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону №280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, зокрема: організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою; здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою.

Статтею 59 Закону №280/97-ВР визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради.

Відповідно до статті 116 Земельного Кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина 2 вказаної статті).

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (частина 3 вказаної статті).

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання (частина 4 вказаної статті).

Згідно частини шостої статті 118 Земельного Кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Положеннями частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою, а також відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування врегульовані Законом України від 22.05.2003 № 858-IV "Про землеустрій" (далі - Закон №858-IV).

Відповідно до статті 1 Закону №858-IV документація із землеустрою (землевпорядна документація) - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо;

Згідно статті 20 Закону №858-IV землеустрій проводиться в обов`язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі:

а) розробки документації із землеустрою щодо організації раціонального використання та охорони земель;

б) встановлення та зміни меж об`єктів землеустрою, у тому числі визначення та встановлення в натурі (на місцевості) державного кордону України;

в) надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок;

г) встановлення в натурі (на місцевості) меж земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельні сервітути);

ґ) організації нових і впорядкування існуючих об`єктів землеустрою;

д) виявлення порушених земель і земель, що зазнають впливу негативних процесів, та проведення заходів щодо їх відновлення чи консервації, рекультивації порушених земель, землювання малопродуктивних угідь, захисту земель від ерозії, підтоплення, заболочення, вторинного засолення, висушення, ущільнення, забруднення промисловими відходами, радіоактивними і хімічними речовинами та інших видів деградації, консервації деградованих і малопродуктивних земель.

Стаття 22 Закону №858-IV визначає, що землеустрій здійснюється на підставі:

а) рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою;

б) укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою;

в) судових рішень.

Відповідно до статті 25 Закону № 858-IV документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. До видів документації із землеустрою належать, зокрема: проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок; технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Види документації із землеустрою та їх склад встановлюються виключно цим Законом.

Згідно статті 1 Закону № 858-IV проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом. Водночас, технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.

Погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом (ст. 30 Закону № 858-IV).

Відповідно до статті 50 Закону № 858-IV проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Питання розроблення технічної документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) врегульоване статті 55 Закону №858-IV.

Так, згідно частин першої та другої статті 55 Закону № 858-IV встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів.

Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Згідно частини восьмої статті 55 Закону № 858-IV у разі якщо на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передбачається здійснити передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність чи користування, така технічна документація розробляється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України (у випадках, передбачених законом).

Натомість, частина дев`ята статті 55 Закону № 858-IV передбачає, що якщо на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передбачається здійснити передачу земельної ділянки державної чи комунальної власності у власність чи користування, на якій розташовано житловий будинок, право власності на який зареєстровано, така технічна документація розробляється на замовлення власника житлового будинку без надання дозволу Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України.

Згідно частини сьомої цієї статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, підставою для відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З аналізу вищезазначеної норми вбачається, що у випадку коли особа хоче отримати у власність земельну ділянку комунальної власності, на якій вже розташовано житловий будинок, право власності на який зареєстровано, виготовляється такий вид документації із землеустрою, як технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Наявне в матеріалах справи свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за №5-3664 від 25.11.2008 свідчить, що ОСОБА_1 отримала у спадок від своєї померлої матері ОСОБА_3 житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_2 .

Відповідно до витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 25.11.2008 №17448889 право власності на вищезазначений житловий будинок АДРЕСА_2 було зареєстровано за ОСОБА_1 , про що у спадковому реєстрі внесено запис №45899429.

Таким чином, на земельній ділянці, яку позивач бажає отримати у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , розташований житловий будинок, право власності на який зареєстровано за ОСОБА_1 у визначеному законодавством порядку.

Матеріали справи свідчать, що рішенням Бушевської сільської ради Рокитнянського району Київської області сьомого скликання №150-20-VII від 28.04.2017 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) орієнтовною площею 0, 25 га в АДРЕСА_1 .

Зважаючи на це, позивач звернулась із заявою до ФОП ОСОБА_4 про виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) згідно рішення 20 сесії VII скликання Бушевської сільської ради від 28.04.2017 №150, яким виготовлено позивачеві технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Так, в матеріалах вказаної технічної документації наявний перелік обмежень у використанні земельної ділянки від 29.12.2017, у якому зазначено про відсутність обмежень у використанні земельної ділянки, які вносяться до Державного земельного кадастру згідно додатку 6 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, а також акт про встановлення на місцевості, погодження зовнішньої межі земельної ділянки та передачі на зберігання межових знаків землекористувачу земельної ділянки, в якому зазначено, що спірні питання при погодженні (встановленні) меж - відсутні. Зазначені обставини засвідчені виконавцем робіт ФОП ОСОБА_4 та позивачем як власником земельної ділянки.

Суд звертає увагу на те, що розмір площі земельної ділянки, на яку рішенням сільської ради надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою, складає 0, 25 га є тотожним площі, зазначеній у технічній документації із землеустрою – 0,25 га.

Разом з тим, рішенням Бушевської сільської ради Рокитнянського району Київської області сьомого скликання позивачеві відмовлено у затвердженні вказаної документації із землеустрою та рекомендовано внести зміни до матеріалів технічної документації в частині загальної площі, а саме: загальну площу 0, 25 га замінити на загальну площу 0, 10 га.

Відмовляючи позивачеві у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) відповідачем у рішенні від 15.03.2018 №273-28-VII не вказано жодних мотивів та підстав для відмови.

Суд бере до уваги вимоги статті 55 Закону України "Про землеустрій" від 22.05.2003 № 858-IV, згідно якої встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів.

Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідно до статті 5 Закону України "Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність" від 23.12.1998 № 353-XIV суб`єктами топографо-геодезичної і картографічної діяльності є: Кабінет Міністрів України; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у галузі топографо-геодезичної і картографічної діяльності, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин; Міністерство оборони України та його спеціальні підрозділи; інші центральні та місцеві органи виконавчої влади; юридичні та фізичні особи, які володіють необхідним технічним та технологічним забезпеченням та у складі яких за основним місцем роботи є сертифікований інженер-геодезист, що є відповідальним за якість результатів топографо-геодезичних і картографічних робіт.

Таким чином, рекомендація відповідача позивачеві внести зміни до матеріалів технічної документації в частині загальної площі суперечить змісту Акту про встановлення на місцевості, погодження зовнішньої межі земельної ділянки та передачі на зберігання межових знаків землекористувачу земельної ділянки, яким попередньо межі вказаної земельної ділянки були погоджені без зауважень та заперечень.

Судом не беруться до уваги посилання відповідача на те, що він має намір залишити частину вказаної земельної ділянки, а саме 0,15 га у комунальній власності для потреб територіальної громади, а саме: для облаштування санітарно - захисної смуги, існуючого кладовища, оскільки такі твердження не підтверджені жодними нормативно – правовими актами, а є лише наміром відповідача у вчиненні майбутніх дій.

Відмовляючи в затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), для будівництва та обслуговування житлового будинку загальною площею 0, 25 га відповідач враховував висновки та рекомендації постійної комісії з питань господарської діяльності, регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища, а також акт комісії від 12.03.2018.

Відповідно до наданого акту обстеження земельної ділянки від 12.03.2018, членами комісії з питань господарської діяльності, регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища виявлено те, що спірна земельна ділянка буде прилягати до меж земельної ділянки під розміщення кладовища та внаслідок такої близької відстані до кладовища буде порушена санітарно-захисну смугуземельної ділянки.

Втім, відповідачем на підтвердження вказаного факту не надано жодних обґрунтувань та підтверджень, а тому вказаний акт не може бути підставою для відмови у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та не є належним доказом тверджень відповідача.

Окрім того, суд звертає увагу, що перелік обмежень у використанні земельної ділянки від 29.12.2017, розроблений інженером землевпорядником ФОП ОСОБА_4 , не містить обмежень у використанні земельної ділянки площею 0,25 га, що розташована в АДРЕСА_1 , які вносяться до Державного земельного кадастру, згідно додатку 6 до ОСОБА_5 ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051.

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб`єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Верховний Суд України у своїй постанові від 16.09.2015 по справі №21-1465а15 зазначив, що у випадку задоволення позову, рішення суду має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, статті 13 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" правові висновки Верховного Суду є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, а також керуючись повноваженнями, наданими частиною другою статті 245 КАС України, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Бушевської сільської ради Рокитнянського району Київській області від 15.03.2018 № 273-28-7 "Про відмову в затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд загальною площею 0,25 га гр. ОСОБА_1 "

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов`язання Бушевську сільську раду Рокитнянського району Київської області розглянути та затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд загальною площею 0,25 га гр. ОСОБА_1 , суд зазначає таке.

Питання затвердження технічної документації із землеустрою та передачі земельної ділянки комунальної власності у приватну власність належить до виключних повноважень Бушевської сільської ради Рокитнянського району Київської області.

Зобов`язання судом вчинити певні дії за відсутності відповідного волевиявлення органу є порушенням його виключної, передбаченої Конституцією України, компетенції на здійснення права власності від імені Українського народу та управління землями, яке підлягає захисту.

Суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, зокрема, про затвердження технічної документації землеустрою з подальшою передачею земельних ділянок у власність, постійне користування, оренду, укладення чи поновлення договору оренди земельної ділянки, зміну цільового призначення землі тощо.

В рішенні від 30.01.2003 №3-рп/2003 Конституційний Суд України зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Така позиція суду узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 11.09.2018 у справі №712/10864/16-а (провадження №11-518апп18), які відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, статті 13 Закону України №1402-VIII є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Таким чином, заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги в цій частині не можуть бути задоволені у спосіб, обраний позивачем.

Враховуючи наявність порушеного права та необхідність його судового захисту, застосовуючи механізм захисту порушеного права та його відновлення, керуючись повноваженнями, наданими ч. 2 ст. 9, ч. 2 ст. 245 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Бушевську сільську раду Рокитнянського району Київській області повторно розглянути на черговій сесії питання про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд загальною площею 0,25 га гр. ОСОБА_1 , та за результатами розгляду прийняти рішення відповідно до норм Земельного кодексу України, з урахуванням висновків суду і встановлених обставин справи.

Покладення такого обов`язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта та зобов`язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов`язковість ефективного механізму захисту порушеного права.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, суд зазначає, що відмова Бушевської сільської ради Рокитнянського району Київській області оформлена рішенням Бушевської сільської ради Рокитнянського району Київській області від 15.03.2018 № 273-28-VII "Про відмову в затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд загальною площею 0,25 га гр. ОСОБА_1 " прийнята з порушенням ч. 2 ст. 19 Конституції України та не відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем у порушення ч. 2 ст. 77 КАС України не доведено, а позивачем та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів спростовано правомірність відмови Бушевської сільської ради Рокитнянського району Київській області технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд загальною площею 0,25 га гр. ОСОБА_1 , а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору, а саме квитанцію №27 від 07.05.2019 про сплату судового збору у розмірі 768,40 грн.

Враховуючи викладене, оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог з урахуванням виходу за межі позовних вимог, відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Бушевської сільської ради Рокитнянського району Київській області підлягають судові витрати у розмірі 768, 40 грн.

Керуючись статтями 2, 6-11, 14, 77, 139, 243 - 246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місце проживання: АДРЕСА_4 ) до Бушевської сільської ради Рокитнянського району Київській області (код ЄДРПОУ 04361812, адреса місце знаходження: 09643, Київська область, Рокитнянський район, вул. Миру, 2) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Бушевської сільської ради Рокитнянського району Київській області від 15.03.2018 № 273-28-VII "Про відмову в затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд загальною площею 0,25 га гр. ОСОБА_1 ".

3. Зобов`язати Бушевську сільську раду Рокитнянського району Київській області повторно розглянути на черговій сесії питання про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд загальною площею 0,25 га гр. ОСОБА_1 , та за результатами розгляду прийняти рішення відповідно до норм Земельного кодексу України з урахуванням висновків суду.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Бушевської сільської ради Рокитнянського району Київській області (код ЄДРПОУ: 04361812, адреса місце знаходження: 09643, Київська область, Рокитнянський район, вул. Миру, 2) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місце проживання: АДРЕСА_4 ) судовий збір в сумі 768,40 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Колеснікова І.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 10 липня 2019 року