Рішення № 82997664, 12.07.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

12 липня 2019 р. Справа № 120/1878/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення заборгованості у зв`язку з неналежним виконанням судового рішення,

ВСТАНОВИВ:

11.06.2019 ОСОБА_1 звернувся до суду з позов до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі – ГУ ПФ у Вінницькій області), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неналежного виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07.08.2018 у справі № 0240/2321/18-а, а саме щодо невиплати позивачу заборгованості з пенсії за період з 01.01.2018 по 05.09.2018 в розмірі 10620,75 грн;

- стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість, яка виникла через неналежне виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07.08.2018 у справі № 0240/2321/18-а за період з 01.01.2018 по 05.09.2018 з нарахованою компенсацією втрати частини доходів (урахуванням індексу інфляції) та 3% річних у розмірі 11877,22 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 07.08.2018 у справі № 0240/2321/18-а визнано протиправними дії відповідача щодо зменшення позивачу основного розміру пенсії за вислугу років від відповідних сум грошового забезпечення та зобов`язано відповідача здійснити з 01.01.2018 перерахунок пенсії позивача за вислугу років. Вказане судове рішення набрало законної сили 03.09.2018, однак до цього часу відповідачем в повному обсязі не виконане. Так, позивач зазначає, що 17.09.2018 він отримав виконавчий лист № 0240/2321/18-а, а 18.09.2018 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Сінгаєвською О.М. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 57233764. На виконання вказаної постанови відповідач направив до виконавчої служби лист № 8722/09-47/07 від 01.10.2018, в якому зазначив, що рішення суду виконав частково в добровільному порядку з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду». Крім того, відповідач повідомив, що здійснив розрахунок пенсії стягувача виходячи з 90% сум грошового забезпечення та донарахував стягувачу кошти в сумі 10620,75 грн за період з 01.01.2018 по вересень 2018 року. Водночас вказана сума заборгованості буде виплачена згідно з Порядком погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, яким затверджено механізм погашення заборгованості, що утворилися внаслідок нарахування пенсійних виплат на виконання судових рішень за рахунок бюджетних коштів. 31.10.2018 державним виконавцем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження № 57233764. У квітні 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою щодо надання йому витягу з реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою відповідно до п. 10 Порядку ведення обліку рішень суду у реєстрі рішень за № 20-1 від 26.09.2018. Листом № 1819/09-49/03 від 16.05.2019 відповідач повідомив про те, що надати витяг з реєстру рішень судів, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою відповідно до постанови Кабінету Міністрів від 22.08.2018 № 649 немає можливості, оскільки на даний час завершується робота щодо його формування. Відтак позивач вважає бездіяльність відповідача щодо неналежного виконання остаточного судового рішення протиправною, а тому просить примусово стягнути на його користь пенсійну заборгованість в сумі 10620,75 грн, що утворилась за період з 01.01.2018 по 05.09.2018, з нарахуванням на неї компенсації втрати частини доходів (урахуванням індексу інфляції) та 3% річних, а всього 11877,22 грн.

Ухвалою суду від 14.06.2019 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 та відповідно до ст. 263 КАС України вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

04.07.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. При цьому відповідач зазначає, що на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07.08.2018 у справі № 0240/2321/18-а провів розрахунок розміру пенсії позивача з урахуванням 90% сум грошового забезпечення починаючи з 01.01.2018, за період з січня по вересень 2018 року донарахував кошти в сумі 10620,75 грн та в подальшому забезпечив щомісячно виплату пенсії позивача в новому розмірі. Водночас нарахована пенсійна заборгованість в розмірі 10620,75 грн підлягає виплаті позивачу з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду», якою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішення суду. Вказаний Порядок визначає механізм погашення заборгованості, що утворилась внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті. Згідно з пунктом 2 Порядку № 649 підлягають виконанню рішення суду, що набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», тобто після 01 січня 2013 року, на виконання яких стягувачу нараховано пенсію, що фінансується за рахунок коштів державного бюджету та залишається невиплаченою, або рішення суду про стягнення коштів. Крім того, відповідно до пункту 4 Порядку № 649 черговість виконання рішення визначається датою їх надходження до боржника. Про наявність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку боржником чи про відсутність підстав для виплати суми, відповідне рішення приймає Комісія з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, що утворюється в Пенсійному фонді України (п. 6, 8 Порядку № 649). Разом з тим, на виконання пункту 3 Порядку № 649, постановою правління Пенсійного фонду України від 26.09.2018 затверджено Порядок ведення обліку рішень суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.10.2018 за № 1189/32641. Пенсійний фонд України відповідно до Порядку № 20-1 формує вказаний реєстр. Відтак відповідач зауважує, що на виконання вказаних нормативно-правових актів та листа Пенсійного фонду України № 101/02-11 від 02.01.2019 інформацію щодо нарахованих позивачу коштів на виконання рішення суду у справі № 0240/2321/18-а було надано у Пенсійний фонд України для формування реєстру та здійснення подальшої виплати. Таким чином, виплата нарахованих коштів буде здійснена позивачу після виділення необхідних асигнувань з державного бюджету. Крім того, відповідач заперечує наявність підстав для стягнення на користь позивача компенсації втрати частини доходів та 3% річних.

09.07.2019 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив. Проте суд зауважує, що провадження у цій справі здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в порядку, визначеному статтею 263 КАС України. Водночас згідно з ч. 3 ст. 263 КАС України заявами по суті справи є позов та відзив. Відтак при вирішенні справи суд не бере до уваги відповідь позивача на відзив.

Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, – через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з вимогами ч. 2, 3 ст. 263 КАС України розгляд справ за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи здійснюється судом у письмовому провадженні в строк не більше 30 днів з дня відкриття провадження у справі.

При цьому частиною четвертою статті 243 КАС України визначено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд приходить до переконання, що у задоволенні позову належить відмовити.

Встановлено, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФ у Вінницькій області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

На виконання постанов Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 та № 704 від 30.08.2017 відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача з 01.01.2018, обчисливши розмір перерахованої пенсії виходячи з 70%, а не 90% від сум грошового забезпечення. З такими діями позивач не погодився та оскаржив їх до суду.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 07.08.2018 у справі № 0240/2321/18-а позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії ГУ ПФ у Вінницькій області щодо зменшення позивачу основного розміру пенсії за вислугу років з 90% від відповідних сум грошового забезпечення до 70% від відповідних сум грошового забезпечення під час її перерахунку на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 та зобов`язано відповідача здійснити позивачу з 01.01.2018 перерахунок пенсії за вислугу років виходячи з 90% від відповідних сум грошового забезпечення. В решті позовних вимог відмовлено. Вказане судове рішення набрало законної сили 06.09.2018.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Сінгаєвської О.М. від 18.09.2018 відкрито виконавче провадження ВП № 57233764 на підставі виконавчого листа Вінницького окружного адміністративного суду № 0240/2321/18-а від 17.09.2018 щодо зобов`язання ГУ ПФ у Вінницькій області здійснити з 01.01.2018 перерахунок пенсії ОСОБА_1 за вислугу років виходячи з 90% від відповідних сум грошового забезпечення.

Листом № 8722/09-47/07 від 01.10.2018 відповідач надав відповідь державному виконавцю щодо виконання судового рішення, в якій повідомив, що 16.09.2018 рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07.08.2018 у справі № 0240/2321/18-а частково виконано відповідачем у добровільному порядку з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду», якою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду. Також у відповіді зазначено, що відповідач провів розрахунок розміру пенсії стягувача виходячи з 90% сум грошового забезпечення, що підтверджується Розпорядженням про перерахунок пенсії від 16.09.2018, та донарахував стягувачу кошти в сумі 10620,75 грн за період з січня по вересень 2018 року згідно з Розрахунком на доплату. Вказана заборгованість буде виплачена згідно з Порядком, яким затверджено механізм погашення заборгованості, що утворилась внаслідок нарахування пенсійних виплат на виконання судових рішень за рахунок бюджетних коштів. На виконання вказаного Порядку формується реєстр судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, для реалізації якої збільшено видаткову частину бюджету Пенсійного фонду України за рахунок залишку власних коштів на фінансове забезпечення виплати пенсії. Крім того, відповідач повідомив, що починаючи з вересня поточного року позивач буде отримувати пенсію в новому розмірі з урахуванням судового рішення.

Постановою державного виконавця від 31.10.2018 виконавче провадження ВП № 57233764 закінчено на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» (у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом). Водночас у постанові зазначено, що рішення суду в частині здійснення перерахунку пенсії виконано в повному обсязі, про що свідчить лист боржника за № 8722/09-47/07 від 01.10.2018 та розрахунок про перерахунок пенсії.

Вочевидь, вказана постанова набула чинності, оскільки відомостей про її скасування суду не надано.

У відповідь на звернення позивача листом № 1819/09-49/03 від 16.05.2019 відповідач надіслав позивачу копію розрахунку на доплату пенсії за рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 07.08.2018 у справі № 0240/2321/18-а та повідомив про те, що надати витяг з реєстру рішень судів, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 за № 649, немає можливості, оскільки на даний час завершується робота щодо його формування.

Позивач вважає, що невиплата нарахованої йому пенсійної заборгованості свідчить про протиправну бездіяльність відповідача щодо виконання судового рішення, а тому просить стягнути таку заборгованість з нарахуванням компенсації втрати частини доходів (урахуванням індексу інфляції) та 3% річних.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Як видно з рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07.08.2018 у справі № 0240/2321/18-а, позов ОСОБА_1 було задоволено частково. Так, суд визнав протиправними дії ГУ ПФ у Вінницькій області щодо зменшення позивачу основного розміру пенсії за вислугу років з 90% від відповідних сум грошового забезпечення до 70% від відповідних сум грошового забезпечення під час її перерахунку на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 та зобов`язав відповідача здійснити з 01 січня 2018 перерахунок пенсії позивача за вислугу років виходячи з 90 % від відповідних сум грошового забезпечення. Водночас у задоволенні решти позовних вимог, а саме щодо виплати позивачу різниці перерахованої пенсії, судом відмовлено.

Отже, вказаним судовим рішенням на пенсійний орган не було покладено обов`язку з виплати позивачу заборгованості після проведення перерахунку пенсії, починаючи з 01.01.2018. Більше того, у задоволенні позовних вимог в цій частині було відмовлено. Відтак посилання позивача на протиправну бездіяльність відповідача щодо належного виконання судового рішення є безпідставними та не відповідають фактичним обставинам справи.

Дійсно, у зв`язку з виконанням судового рішення та перерахунком пенсії позивача, відповідач нарахував йому доплату до пенсії в розмірі 10620,75 грн за період з січня по вересень 2018 року. Поза сумнівом, позивач має право на її отримання, що відповідач не заперечує. Водночас суд наголошує, що обов`язок з виплати цієї заборгованості не покладений на відповідача судовим рішенням, а тому доводи позивача щодо невиконання остаточного судового рішення є помилковими.

Згідно із ст. 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Таким чином, органи Пенсійного фонду України фінансують вказані види пенсійних виплат за рахунок коштів Державного бюджету.

28.08.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду». Цією постановою затверджений Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (далі – Порядок № 649) та установлено, що для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов`язання з нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого цією постановою.

Відповідно до п. 1 Порядку № 649 цей Порядок визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійного фонду України на цю мету.

Пунктом 2 Порядку № 649 визначено, що виконанню підлягають рішення суду, що набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», на виконання яких стягувачу нараховано пенсію, що фінансується за рахунок коштів державного бюджету та залишається невиплаченою, або рішення суду про стягнення коштів.

Згідно з п. 3 Порядку № 649 боржник (орган Пенсійного фонду України) веде облік рішень у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою (далі – реєстр), відповідно до порядку, встановленого Пенсійним фондом України.

Черговість виконання рішень визначається датою їх надходження до боржника (п. 4 Порядку № 649).

В силу вимог п. 5, 6, 7 Порядку № 649 для підтвердження суми, що підлягає виплаті, боржник подає до Пенсійного фонду України документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа; розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою. Перевірку обґрунтованості розрахованої боржником суми, що підлягає виплаті, проводить в Пенсійному фонді України комісія з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (далі – комісія). Комісія утворюється у складі не менше семи осіб. Персональний склад комісії, її голова, заступник голови та секретар затверджуються Головою правління Пенсійного фонду України.

Відповідно до п. 8, 9 Порядку № 649 комісія приймає одне з таких рішень: про наявність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку; про відсутність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку. Рішення оформляються протоколом, у якому за наявності підстав зазначаються пропозиції щодо перерахунку коштів на рахунок боржника. Протокол підписується всіма членами комісії і подається Голові правління Пенсійного фонду України, який не пізніше трьох робочих днів приймає рішення про виділення коштів.

Пунктом 10 Порядку № 649 передбачено, що виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів боржнику.

Боржник у триденний строк повідомляє стягувачу про виділення коштів та не пізніше десяти робочих днів з дня надходження коштів у межах встановленого Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоду виплати пенсії зобов`язаний здійснити виплату стягувачу суми, що підлягає виплаті, у порядку, встановленому статтею 47 зазначеного Закону (п. 11 Порядку № 649).

Крім того, постановою правління Пенсійного фонду України від 26.09.2018 № 20-1 затверджено Порядок ведення обліку рішень суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.10.2018 за № 1189/32641 (далі – Порядок № 20-1).

Вказаний Порядок відповідно до пункту 3 Порядку № 649 визначає процедуру функціонування реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою (далі – реєстр), та внесення інформації до нього.

Згідно з п. 6 Порядку 20-1 доступ до відомостей реєстру надається працівникам Пенсійного фонду України та його територіальних органів, якщо це передбачено їх посадовими інструкціями або потрібно для виконання дорученої їм роботи, а також членам комісії з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, що утворюється відповідно до пункту 7 Порядку № 649.

Внесення інформації до реєстру здійснюється відповідальною особою боржника. Якщо на дату внесення інформації стягувач перебуває на обліку в іншому територіальному органі Пенсійного фонду України, який не є боржником, інформацію до реєстру вносить відповідальна особа цього органу з урахуванням матеріалів пенсійної справи стягувача та наявного у ній рішення суду (п. 7 Порядку № 20-1).

Отже, на сьогодні питання погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, врегульоване Кабінетом Міністрів України як вищим органом виконавчої влади. При цьому порядком визначено, що виплата такої заборгованості буде здійснюватись за рахунок коштів, спеціально передбачених у державному бюджеті Пенсійного фонду України на цю мету.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.01.2019 на виконання положень вищевказаних нормативно-правових актів та листа Пенсійного фонду України від 02.01.2019 за № 101/02-11, відповідач подав інформацію щодо нарахованих позивачу згідно з судовим рішенням сум коштів для формування реєстру рішень та здійснення їх подальшої виплати.

Таким чином, відповідач з дотриманням вимог чинного законодавства вжив необхідні заходи для виплати позивачу пенсійної заборгованості в розмірі 10620,75 грн.

З огляду на викладене суд доходить висновку про відсутність в діях ГУ ПФ у Вінницькій області ознак протиправної бездіяльності, що оскаржується позивачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням такого елемента принципу верховенства права,як пропорційність (розмірність), Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов`язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Принцип збалансованості інтересів людини з інтересами суспільства сформульовано й у практиці Європейського суду з прав людини. Так, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Сорінг проти Сполученого Королівства» Суд зазначив, що Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі – Конвенція) «спрямована на пошук справедливого співвідношення між потребами, пов`язаними з інтересами суспільства в цілому, і вимогами захисту основних прав людини». У рішенні від 17 жовтня 1986 року у справі «Ріс проти Сполученого Королівства» Суд зазначив, що, з`ясовуючи, чи існує позитивне зобов`язання стосовно людини, «належить врахувати справедливий баланс, який має бути встановлений між інтересами всього суспільства й інтересами окремої людини».

У рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» Суд констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового.

Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат (рішення Суду від 12 жовтня 2004 року у справі «Кйартан Асмудсон проти Ісландії»).

Крім того, у рішенні «Великода проти України», № 43331/12, від 3 червня 2014 року, ЄСПЛ зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися й передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

В цьому контексті суд зазначає, що на сьогодні порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат визначений постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649 і прийняття судом рішення про стягнення на користь позивача спірної пенсійної заборгованості, по-перше, буде суперечити цьому порядку, по-друге, порушуватиме права інших осіб, виплата яким такої ж заборгованості здійснюється з дотриманням цього порядку, і, по-третє, не відповідатиме справедливому балансу інтересів.

Водночас суд не бере до уваги посилання позивача на порушення його прав у зв`язку з невиконанням остаточного судового рішення, оскільки, як вже зазначалося раніше, судовим рішенням, ухваленим на користь позивача, відповідача не було зобов`язано вчинити дії з виплати спірної заборгованості.

Той факт, що рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07.08.2018 у справі № 0240/2321/18-а є виконаним підтверджується також постановою органу державної виконавчої служби про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених у пункті 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Якщо ж позивач вважає, що відповідач неналежно виконав судове рішення, то суд зазначає, що статтею 383 КАС України передбачено право особи-позивача, на користь якої ухвалено рішення суду, подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень – відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Обґрунтовуючи позов, позивач також посилається на порушення відповідачем його прав, гарантованих статтею 46 Конституції України. Проте суд з цими доводами не погоджується та зауважує, що після виконання судового рішення позивач отримує пенсію в розмірі, на який він має право відповідно до закону і який не є нижчим від встановленого законом мінімуму. Відтак підстав для висновку про порушення його конституційного права на соціальний захист немає.

Крім того, оцінюючи вимоги позивача в частині нарахування компенсації втрати частини доходів (урахуванням індексу інфляції) та 3% річних на суму пенсійної заборгованості в розмірі 10620,75 грн, то такі вимоги не можуть бути задоволені, оскільки є похідними від вимоги про стягнення вказаної заборгованості на користь позивача. До того ж, оскільки таку заборгованість позивачу ще не виплачено, вимога про нарахування компенсації та 3% річних є передчасною.

Відповідно до п. 30 рішення ЄСПЛ у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно з п. 29 рішення ЄСПЛ у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року статтю 6 пункт 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

За змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відтак, перевіривши обґрунтованість ключових доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що у задоволенні адміністративного позову належить відмовити повністю.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов`язаних з розглядом справи, судом не встановлено, питання про розподіл судових витрат у цій справі не вирішується.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

1) позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 );

2) відповідач: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100).

Повне судове рішення складено 12.07.2019.

Суддя Сало Павло Ігорович