Рішення № 82997544, 12.07.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3647/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, Одеська обл., місто Одеса, вул. Канатна, будинок 83; код ЄДРПОУ 20987385) до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (65091, м. Одеса, вул. Розумовського, 37; код ЄДРПОУ 34929741) про визнання протиправними та скасування постанов про стягнення виконавчого збору ВП № 58958052 від 22.04.2019 у розмірі 16992 грн. та про накладання штрафу ВП № 58958052 від 04.06.2019 у розмірі 5100, 00 грн.,-

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, в якому позивач просить:

визнати протиправними та скасувати постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Щеглової Євгенії Віталіївни про стягнення виконавчого збору ВП № 58958052 від 22.04.2019 у розмірі 16992 грн. та про накладання штрафу ВП № 58958052 від 04.06.2019 у розмірі 5100, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області 22.04.2019р. винесено постанови про відкриття виконавчого провадження № 58958052 за виконавчим листом № 420/6276/18, виданим 27.03.2019р., та про стягнення виконавчого збору у розмірі 16692 грн. Позивачем направлено лист про виконання рішення суду від 06.05.2019р., яким повідомлено відповідача, що головним управлінням на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.02.2019р. ОСОБА_1 11.03.2019р ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснено розрахунок компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати суми недоотриманої пенсії в розмірі 19853,60 грн за період з 01.09.2008р. по 30.09.2018р., як зазначено в рішенні суду.

Розрахунок Головного управління сумикомпенсації втрати частини доходів відповідає вимогам Порядку №159 та зроблений у відповідності до прикладу, наведеному в ньому. Сума компенсації відповідно до зазначеного розрахунку складає 33056.65 грн.

Позивач зазначає, що сумакомпенсації втрати частини доходів відповідає вимогам Порядку №159 та буде виплачена згідно з Порядком погашення пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018 р., та Порядком ведення обліку рішення суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України №20-1 від 26.09.2018 р.

Позивач вважає, що оскаржувані постанови винесені без врахування того, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.02.2019р. у справі №420/6276/18 виконано, з огляду на те, що позивач здійснив усі залежні від нього дії для виконання рішення суду, а відтак, виконавче провадження №58933499 підлягало закінченню у зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі виконавчого листа.

Ухвалою судді Одеського окружного адміністративного суду від 21.06.2019р. позовну заяву залишено без руху; надано позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали.

Ухвалою судді Одеського окружного адміністративного суду від 03.07.2019р. поновлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області строк звернення до суду, відкрито провадження по справі та визначено, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження (з викликом сторін), з урахуванням особливостей встановлених ст.ст. 268-272 КАС України щодо розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву до 09.07.2019 р.; зобов`язано Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області надати до суду письмові докази по справі; призначено судове засідання по справі на 12.07.2019 р.

09.07.2019р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № ЕП/5043/19), в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області з 22.04.2019р. перебуває виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 420/6276/18, виданого Одеським окружним адміністративним судом від 02.05.2019р. про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму компенсації втрати частини доходів, за період з 01 вересня 2008 року по 30 вересня 2018 року, у зв`язку із порушенням строків виплати суми недоотриманої пенсії в розмірі 19853,60грн.

Відповідач вважає, що боржником рішення суду не виконано, оскільки сума заборгованості була зазначена у рішенні суду № 420/6276/18 та посилання на Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649 є безпідставним, адже, боржником не вчинено жодних дій на виконання вказаного порядку, в зв`язку з чим 04.06.2019р. державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу у сумі 5100,00 грн.

З огляду на наведене відповідач просить у задоволенні позову відмовити.

До судового засідання 12.07.2019 р. учасники справи явку представників не забезпечили, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

За приписами ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08.02.2018р. у справі № 420/6276/18 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій щодо нарахування та виплати суми компенсації втрати частини доходів та зобов`язання вчинити певні дії – задоволено повністю.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з відмови, листом №2586/3-11 від 16 листопада 2018 року, ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті суми компенсації втрати частини доходів, за період з 01 вересня 2008 року по 30 вересня 2018 року, у зв`язку з порушенням строків виплати суми недоотриманої пенсії в розмірі 19853,60 грн.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму компенсації втрати частини доходів, за період з 01 вересня 2008 року по 30 вересня 2018 року, у зв`язку з порушенням строків виплати суми недоотриманої пенсії в розмірі 19853,60 грн.

27.03.2019р. Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист у справі № 420/6276/18.

19.04.2019р. ОСОБА_1 звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області із заявою про примусове виконання рішення суду.

22.04.2019 р. головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Щегловою Євгенією Віталіївною відкрито виконавче провадження ВП №58958052 з примусового виконання виконавчого листа № 420/6276/18 від 19.04.2019р., виданого Одеським окружним адміністративним судом.

06.05.2019р. (вих. № 7613/03) Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області направлено лист «Про виконання рішення», яким повідомлено, що Головним управлінням на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.02.2019р., яке набрало законної сили 11.03.2019р., ОСОБА_1 11.03.2019р ІНФОРМАЦІЯ_1 була нарахована компенсація втрати частини доходів за період з 01.09.2008р. по 30.09.2018р. у зв`язку з порушенням строків виплати недоотриманої пенсії в розмірі 19853,60 грн.

Виплата нарахованої компенсації за зазначений період, сума якої становить 33056,65 грн, буде здійснена згідно з Порядком погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649, та Порядком ведення обліку рішення суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, затвердженим правлінням Пенсійного фонду України від 26.09.2018р. №20-1.

04.06.2019р. головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Щегловою Євгенією Віталіївною винесено постанову ВП №58958052 про накладення штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області у розмірі 5100,00 грн. відповідно до ст.ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження».

Дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що даний позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 3 ст.287 КАС України відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до ст.ст. 14, 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частиною 4 ст. 372 КАС України передбачено, що примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 року (далі - Закон №1404-VIII) встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 року визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 року, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Відповідно ч. 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 року, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Згідно ч.5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 року, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

В той же час, на підставі ч. 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 року, виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Відповідно до частини третьої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII, за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Виконавчий збір не стягується:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;

6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону України № 1404-VIII, виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Таким чином, стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання, яке виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа. Відтак одночасно з відкриттям виконавчого провадження виконавець повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору.

Механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету визначає Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду затверджений постановою Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018 року (далі - Порядок № 649).

Відповідно до п.2 Порядку № 649 боржник - це орган Пенсійного фонду України, визначений судом боржником у виконанні судового рішення; стягувач - фізична особа, на користь якої винесено рішення.

Згідно з п.5 Порядку № 649 для підтвердження суми, що підлягає виплаті, боржник подає до Пенсійного фонду України: документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа; розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою.

Відповідно до п.6 Порядку № 649 перевірку обґрунтованості розрахованої боржником суми, що підлягає виплаті, проводить в Пенсійному фонді України комісія з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (далі - комісія).

Пунктом 8 Порядку № 649 комісія приймає одне з таких рішень:

- про наявність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку;

- про відсутність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку.

У разі відсутності підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку, у п`ятиденний строк комісія повідомляє боржнику про прийняте рішення, зазначивши при цьому причини відмови.

У разі потреби комісія може прийняти рішення про повернення матеріалів боржнику на доопрацювання.

Як на підставу для задоволення позовних вимог позивач посилається на те, що Головним управлінням на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.02.2019р., яке набрало законної сили 11.03.2019р., ОСОБА_1 11.03.2019р ІНФОРМАЦІЯ_1 була нарахована компенсація втрати частини доходів за період з 01.09.2008р. по 30.09.2018р. у зв`язку з порушенням строків виплати недоотриманої пенсії в розмірі 19853,60 грн.

Виплата нарахованої компенсації за зазначений період, сума якої становить 33056,65 грн, буде здійснена згідно з Порядком погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649, та Порядком ведення обліку рішення суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, затвердженим правлінням Пенсійного фонду України від 26.09.2018р. №20-1.

Проте, суд критично ставиться до даного твердження, оскільки, як встановлено в ході судового розгляду справи головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області не було надано ані до суду, ані до відповідача жодного доказу, який свідчив би про вчинення позивачем дій, зазначених у пункті 5 Порядку №649, зокрема направлення до Пенсійного фонду України документу, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа; розрахунку суми, що підлягає виплаті, засвідченого керівником боржника або уповноваженою ним особою.

При цьому суд враховує, що здійснення нарахування компенсації втрати частини доходів є лише передумовою її виплати та не свідчить про виконання рішення суду у повному обсязі, оскільки рішенням Одеського окружного адміністративного суду було зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду не тільки нарахувати, а й виплатити зазначену компенсацію.

Стосовно доводів позивача, про те, що виконання судових рішень про стягнення коштів, боржником по яких є орган державної влади, здійснюється відповідно до Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» №4901-VІ від 05.06.2012 року, а тому згідно з пунктом 3 частини 5 статті 27 Закону «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 року, з органу державної влади не стягується виконавчий збір, суд зазначає наступне.

За змістом статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» дія даного Закону поширюється на випадки виконання рішень суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, за умови, якщо боржником є орган державної влади.

Виконавчий лист Одеського окружного адміністративного суду №1540/4612/18 містить вимогу про зобов`язання боржника вчинити певні дії, а не стягнення коштів чи майна, що виключає можливість застосування норм Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» в процесі виконання судового рішення.

Виконавчий лист у даній справі виданий на виконання рішення зобов`язального характеру. Такий виконавчий лист передбачає одноразовий характер виконання шляхом прийняття, реєстрації розрахункового листа та подачі органам Державного казначейства відповідних платіжних документів, а не стягнення періодичних платежів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що норми пункту третього частини 5 статті 27 Закону «Про виконавче провадження» не поширюються на спірні правовідносини.

Дана правова позиція суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду викладеній у постанові по справі №161/7037/17 від 20 лютого 2019 року.

З урахуванням вищенаведеного суд вважає, що постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Щеглової Євгенії Віталіївни ВП № 58958052 від 22.04.2019р. про стягнення виконавчого збору у розмірі 16692,00 грн. прийнято відповідно до норм чинного законодавства.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.63 Закону №1404-VІІІ за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Статтею 75 Закону України "Про виконавче провадження" передбачена відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії.

Відповідно до цієї норми, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Пункт 5 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України визначає, що в разі якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу цього Кодексу для відповідного року.

Таким чином, невиконання боржником рішення суду, за яким він зобов`язаний вчинити певні дії у строки, визначені законодавством, без наявності для цього поважних причин, тягне за собою відповідальність у вигляді накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн. (для юридичних осіб), а у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин у вигляді штрафу у подвійному розмірі – 10200,00 грн.

Аналіз наведених норм свідчить, що накладення штрафу за невиконання та повторне невиконання судового рішення можливо лише у випадку, якщо таке невиконання відповідно до положень ч. 2 ст. 75 та ч. 1 та 2 ст. 89 Закону України "Про виконавче провадження" мало місце без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість, у тому числі і фінансову, виконати судове рішення, проте не зробив цього.

В той же час, підставою для накладення штрафу у подвійному розмірі є повторне невиконання рішення боржником без поважних причин.

Відповідно до наведених норм, в зв`язку з невиконанням постанови ВП №58958052 від 22.04.2018р. головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Щеглової Євгенії Віталіївни про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 420/6276/18 від 19.04.2019р., виданого Одеським окружним адміністративним судом, про зобовязання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму компенсації втрати частини доходів, за період з 01 вересня 2008 року по 30 вересня 2018 року, у зв`язку з порушенням строків виплати суми недоотриманої пенсії в розмірі 19853,60 грн., винесено постанову ВП № 58958052 від 04.06.2019р. про накладення штрафу у розмірі 5100 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі та в межах своїх повноважень, тому вимога позивача про скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що позовна заява Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області не підлягає задоволенню.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України "Про виконавче провадження", ст.ст 6, 14, 78, 90, 139, 161, 205, 255, 273, 287 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, Одеська обл., місто Одеса, вул. Канатна, будинок 83; код ЄДРПОУ 20987385) до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (65091, м. Одеса, вул. Розумовського, 37; код ЄДРПОУ 34929741) про визнання протиправними та скасування постанов про стягнення виконавчого збору ВП № 58958052 від 22.04.2019 у розмірі 16992 грн. та про накладання штрафу ВП № 58958052 від 04.06.2019 у розмірі 5100, 00 грн., - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішенням суду може бути оскаржено за правилами встановленими статями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Г.П. Самойлюк

.