Ухвала суду № 82997529, 12.07.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні позову

12 липня 2019 року м. Київ 320/3671/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши заяву про забезпечення позову адвоката Здибеля Романа Олеговича, яким заявлені вимоги до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування наказу в інтересах ОСОБА_1 ,

в с т а н о в и в:

представник ОСОБА_1 адвокат Здибель Р.О. звернувся до суду із заявою в порядку забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу ГУ ДФС у Київській області від 13.06.2019 р. №1274 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 " до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі, а також шляхом заборони відповідачу виносити податкові повідомлення-рішення за наслідками перевірки, проведеної на підставі наказу ГУ ДФС у Київській області від 13.06.2019 р. та заборони будь-яким чином реалізовувати результати перевірки (акт, податкові повідомлення-рішення, інші документи) в тому числі передачі правоохоронним органам чи іншим органам, структурним підрозділам ДФС та використання результатів перевірки до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

Вимоги заяви мотивовані тим, що невжиття заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, оскільки з оформленням результатів перевірки та прийняттям ППР позивач понесе додаткові витрати на їх оскарження. При цьому, представник позивача вважає, що прийняття ППР буде по суті виконанням рішення у даній справі, так як матиме місце іншій предмет спору, що призведе до додаткових витрат та матеріальних ресурсів; не виключає можливості передачі матеріалів перевірки правоохоронним органам, що представником розцінюється як тиск на позивача.

Вивчивши доводи заяви у співставленні із позовними вимогами та з урахуванням положень ст. 150 КАСУ, суд приходить до висновку про їх безпідставність, зважаючи на таке:

відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно частини другої вказаної статті забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

При розгляді та вирішенні заяви, суд надає оцінку обґрунтованості доводів щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; наявності зв`язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.

Виходячи із наведеного, у випадку звернення сторони із вимогою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою вимогою. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Розглянувши заявлене клопотання, суд не знаходить підстав для висновків про те, що виконання судового рішення, у випадку задоволення позову, буде унеможливлено чи істотно ускладнено без вжиття заходів забезпечення позову.

Твердження представника позивача про виникнення складнощів для платника податків у разі невжиття забезпечення позову має характер припущень, тому що, по-перше, на підтвердження цієї обставини не надано жодного доказу; по-друге, у представника позивача відсутні обгрунтовані підстави вважати, що за результатом проведення перевірки ОСОБА_1 будуть виявлені порушення норм ПКУ, складено акт та прийняті податкові-повідомлення рішення. У зв`язку з чим зводиться нанівець висновок про можливість передачі правоохоронним органам результату податкової перевірки.

Крім того, позивач як платник податків та особа, яка здійснює діяльність, пов`язану з будівництвом та продажем об`єктів нерухомого майна, проводячи таку діяльність повинен усвідомлювати і наявність ризиків від її здійснення, в тому числі і щодо проведення відносно нього будь-яких перевірок, включаючи податкових.

Щодо твердження представника позивача, що з прийняттям ППР рішення у справі буде по суті виконаним, а позов матиме іншій предмет спору, що призведе до додаткових витрат позивача, суд звертає увагу на таке:

адміністративне судочинство здійснюється з урахуванням принципу диспозитивності, згідно якого кожна особа на власний розсуд розпоряджається своїми вимогами. Ніщо не заважає позивачу звернутися до суду після прийняття ППР, а відносно додаткових витрат, суд зауважує, що позивач має право оскаржити рішення не тільки у судовому, але в адміністративному порядку, що мінімізує обсяг матеріальних ресурсів, необхідних для відновлення порушеного право, якщо таке матиме місце.

Зрештою, правильне та чітке ведення обліку діяльності позивача убезпечить його від будь-яких негативних наслідків проведених перевірок, тому ніякий із наведених заявником аргументів не заслуговує на увагу суду.

Очевидної протиправності дій та рішень відповідача судом не встановлено, натомість обґрунтованість прийняття наказу та правомірність дій відповідача може бути оцінена судом лише в процесі судового розгляду.

Враховуючи зазначене, виходячи із змісту поданого клопотання та доводів наведених представником позивача на його обґрунтування, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог та не вбачає підстав для винесення ухвали про вжиття заходів забезпечення позову.

Керуючись статтями 150-157,243,248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

у х в а л и в:

у задоволенні заяви адвоката Здибеля Романа Олеговича (с. Софіївська Борщагівка, вул. Волошкова, 80-а) про забезпечення позову відмовити.

Копію ухвали направити заявникові для відома.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженнні, набирає законної сили з моменту її підписання. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Брагіна О.Є.