Рішення № 82996127, 01.07.2019, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2019 року Справа № 915/459/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль С.М.,

при секретарі Сьянової О.С.

представники сторін у судове засідання не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

справу № 915/459/19

за позовом: Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, 01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6

до обласного комунального підприємства “Миколаївоблтеплоенерго”,

54034, м. Миколаїв, вул. Миколаївська, 5-А,

про: стягнення коштів у сумі 70084863 грн. 71 коп.,-

В С Т А Н О В И В:

Публічним акціонерним товариством (ПАТ) “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз Україна” пред`явлено позов до обласного комунального підприємства (ОКП) “Миколаївоблтеплоенерго” про стягнення з останнього грошових коштів у загальній сумі 70084863 грн. 71 коп., з яких: 41783547 грн. 12 коп. – основний борг, 3772199 грн. 62 коп.– 3% річних, 14133660 грн. 24 коп. - сума, на яку збільшився борг з урахуванням індексу інфляції, 10395456 грн. 73 коп. – пеня, з посиланням на неналежне невиконання відповідачем грошового зобов`язання щодо оплати вартості поставленого природного газу у період з жовтня 2016 року по квітень 2017 року за укладеним між ними договором постачання природного газу від 12.10.2016 р. № 5190/1617-ТЕ-22, внаслідок чого утворилася заборгованість у спірній сумі, на яку у відповідні періоди прострочень здійснено нарахування 3 % річних та індексу інфляції, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, пені у порядку п. 8.2 договору, а також позивач просить про стягнення грошових коштів на відшкодування судових витрат, зокрема, з оплати позовної заяви судовим збором.

Крім того, позивач просить про стягнення грошових коштів на відшкодування судових витрат, зокрема, з оплати позовної заяви судовим збором.

У відзиві на позовну заяву (вх№5078/19 від 28.03.2019) відповідач позовні вимоги ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз Україна” визнав частково та просив суд:

1) припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу на суму 362543 грн., оскільки позивачем при здійсненні розрахунку враховано суми оплат, здійснені до 02.07.2018. Проте, після цієї дати відповідачем здійснювались оплати 09.10.2018 в сумі 1000,00грн. (платіжне доручення №8714), 10.10.2018 в сумі 1000,00 грн. (платіжне доручення №8734), 11.10.2018 в сумі 1000,00грн. (платіжне доручення №8739), 16.10.2018 в сумі 1000,00грн. (платіжне доручення №8767), 17.10.2018 в сумі 1000,00 грн. (платіжне доручення №8802), 18.10.2018 в сумі 1000,00грн. (платіжне доручення №8849), 19.10.2018 в сумі 1000,00грн. (платіжне доручення №8867), 22.10.2018 в сумі 1000,00грн. (платіжне доручення №8906), 23.10.2018 в сумі 1000,00грн. (платіжне доручення №8913), 25.10.2018 в сумі 1000,00грн. (платіжне доручення №8922), 25.10.2018 в сумі 1000,00грн. (платіжне доручення №8923), 22.11.2018 в сумі 351 543,00 грн. (платіжне доручення №89 від 05.11.2018 на виконання договору №52/110 про організацію взаєморозрахунків від 12.10.2018р.) За таких обставин, на момент звернення позивача до суду заборгованість відповідача зменшилась до 41421004 грн. 12 коп.;

2) відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 3% річних у сумі 2 296 033 грн. 27 коп.; інфляційних втрат у сумі 8 704 435,05 грн., оскільки:

- частина оплати за договором в сумі 351 543,00грн. здійснена на підставі багатостороннього договору про організацію взаєморозрахунків від 12.10.2018р. за №52/110, укладеним між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Миколаївській області, Департаментом фінансів Миколаївської обласної державної адміністрації, Управлінням житлово-комунального господарства Миколаївської обласної державної адміністрації, Фінансовим управлінням Очаківської міської ради, Обласним комунальним підприємством “Миколаївоблтеплоенерго” та Національною акціонерною компанією “Нафтогаз України”, предметом якого організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету місцевим бюджетам, визначена статтею 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», відповідно до Порядку та умов надання у 2018 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, бюджетним установам і організаціям та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2018р. №110. Відповідно до п.п.2 сторони зобов`язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору, а п.16 Сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної претензій стосовно предмета договору.

- 48 506 372,68 грн. сплачені, відповідно до спільних протокольних рішень, складених та постановлених на підставі постанови KM України №20 від 11.01.2005 р. про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України, якими сторони узгодили порядок проведення розрахунків, змінивши строки виконання відповідачем грошових зобов`язань перед позивачем, які виникли на підставі договору купівлі-продажу природного газу від 12.10.2016р. №5190/1617-ТЕ-22 та їх відносини були підпорядковані вимогам договорів про організацію взаєморозрахунків та спільних протокольних рішень і спеціальних нормативно-правових актів, зокрема постанові Кабінету Міністрів України від 11.01.2015 №20. Дані обставини виключають застосування штрафних санкцій у вигляді пені, так само як і нарахування 3 % річних за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання і нарахувань інфляційних втрат на підставі статті 625 ЦК України. З 01.01.2018 Постанова КМУ №20 втрачає чинність.

- частина заборгованості в сумі 36 762 459,71 грн. була сплачена в порядку, визначеному Постановою Кабінету міністрів України від 04.03.2002 №256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету", якою запроваджено новий механізм фінансування субвенцій на надання пільг та житлових субсидій населенню. Дані обставини також виключають застосування штрафних санкцій у вигляді пені, так само як і нарахування 3 % річних за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання і нарахувань інфляційних втрат на підставі статті 625 ЦК України.

3) позивачем невірно здійснено розрахунок інфляційних витрат, оскільки при здійсненні розрахунку позивачем використано методику розрахунку, за якою збільшення суми боргу на індекс інфляції здійснюється за кожний місяць, при цьому для розрахунку кожного наступного періоду використовувалась сума боргу збільшена на індекс інфляції попереднього місяця, що є помилковим розрахунком. Відповідач здійснив власний розрахунок 3% річних, збитків від інфляції та пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договорами, за результатами якого 3% річних склало суму 1 476 166,35 грн., збитки від інфляції склало суму 5 529 225,19 грн., пеня склала суму 3 395 748,86 грн.

та просить зменшити розмір стягуваної пені до 10000 грн. з посиланням на те, що: 1) залишок основного боргу за договором складає менше 13%, 87% зобов`язання виконано відповідачем до звернення позивача до суду з даним позовом; 2) несвоєчасність розрахунків мала місце лише у певні періоди через відсутність обігових коштів та неодержання грошових коштів від своїх контрагентів і споживачів; 3) господарська діяльність направлена на забезпечення життєдіяльності міста, єдиним джерелом для оплати сум, що підлягають стягненню за даним судовим рішення є кошти, отримані в якості оплати за спожиту теплову енергію з боку населення, бюджетних установ та госпрозрахункових підприємств та субвенції на надання пільг, субсидій та компенсацій. Відповідач знаходиться у вкрай скрутному фінансовому становищі, має специфічний вид діяльності, стягнення пені у повному розмірі, який підлягає стягненню може призвести до негативних наслідків внаслідок зупинки діяльності підприємства боржника, що завдасть шкоди його споживачам, серед яких населення міста, бюджетні установи (заклади освіти, охорони здоров`я тощо) та інші. В разі виконання найближчим часом обов`язку перед Позивачем ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» опиниться перед загрозою необхідності закриття підприємства, скорочення працівників та відновлення роботи з початком наступного опалювального сезону, тобто ні ремонтів, ні підготовки до нового опалювального сезону не відбудеться. Це найближчим часом може призвести до повного припинення діяльності підприємства, його банкрутства та, у зв`язку з цим, відсутності централізованого теплопостачання у більшості житлових будинків, лікарень, шкіл, інших закладів соціальної сфери, підприємств тощо.

а також, у зв`язку з тим, що надходження коштів від споживачів за спожиті послуги теплопостачання в міжопалювальний період значно менше ніж в опалювальний період, з метою недопущення посилення соціальної напруги через невиплату заробітної плати працівникам відповідача, припинення або обмеження безперебійного постачання теплової енергії споживачам, загрози зриву підготовки до опалювального сезону 2019/2020, припинення господарської діяльності підприємства, ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» просить надати відстрочку виконання судового рішення до 01.06.2020.

У відповіді на відзив від 11.04.2019 б/н ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз Україна” зазначило, окрім іншого, що укладення спільних протокольних рішень не змінюють умов договору №5190/1617-ТЕ-22 щодо строків розрахунків та відповідальності за невиконання умов Договору, оскільки сторони узгодили нерозповсюдження умов таких правочинів на умови договору без внесення змін до договору в певній формі, а саме шляхом укладення додаткових угод, які в даному випадку відсутні. Договір укладений між сторонами не був змінений в частині порядку здійснення розрахунків та в частині відповідальності за невиконання умов договору. Також просить суд не зменшувати розмір пені.

В запереченнях від 06.05.2019 б/н на відповідь на відзив відповідач надав свої заперечення щодо наведених позивачем у відповіді на відзив аргументів та стосовно необґрунтованості нарахування пені, 3% річних та збитків від інфляції на оплати, здійснені в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 та постановою КМУ №256 від 04.03.2002 зазначив, що відшкодування коштів на пільги, субсидії здійснюється з Державного бюджету України за спеціальною процедурою. При цьому, такі кошти не є коштами суб`єкта господарювання, а безпосередньо перераховуються на рахунок, в даному випадку - ПАТ "Нафтогаз України (позивачу). Отже, державою фактично визначено спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ, що. по суті, усуває відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає у автоматичному перерахуванні зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки позивача. Таким чином, у відповідача відсутня можливість впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем за поставлений природний газ, що, зокрема, виключає можливість застосування до відповідача відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання у вигляді нарахування пені, 3% річних та інфляційних. Незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава буде компенсувати за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного), і застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

12.10.2016 року між публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, як постачальником, та обласним комунальним підприємством “Миколаївоблтеплоенерго”, як споживачем, укладено договір постачання природного газу № 5190/1617-ТЕ-22 (далі – Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Відповідно до п. 2.1 договору постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2016 року по 31 березня 2017 року (включно) природний газ обсягом до 77468,570 тис. куб. метрів, у тому числі за місяцями: жовтень 2016 року в обсязі 6142,575 тис. куб. метрів; листопад 2016 року в обсязі 11360,258 тис. куб. метрів; грудень 2016 року в обсязі 15395,819 тис. куб. метрів; січень 2017 року в обсязі 17150,813 тис. куб. метрів; лютий 2017 року в обсязі 14904,116 тис. куб. метрів; грудень 2017 року в обсязі 12514,989 тис. куб. метрів.

Додатковою угодою від 31.03.2017 №3 пункт 2.1 розділу 2 “Кількість та фізико-хімічні показники природного газу” додано абзацом:

“Постачальник передає споживачу в період з 01 квітня 2017 року по 30 вересня 2017 року (включно) газ обсягом до 90,0 тис. куб. м., у тому числі по місяцях (тис. куб. м.): квітень в обсязі 20 тис. куб. метрів; травень в обсязі 15 тис. куб. метрів; червень в обсязі 13 тис. куб. метрів; липень в обсязі 13 тис. куб. метрів; серпень в обсязі 14 тис. куб. метрів; вересень в обсязі 15 тис. куб. метрів.”

Порядок та умови передачі природного газу визначений сторонами в розділі 3 договору.

Так, постачальник передає споживачеві природний газ у його загальному потоці у разі передачі:- природного газу власного видобутку – у пунктах приймання-передачі природного газу від газобудівних підприємств та/або з підземних сховищ до газотранспортної системи; - імпортованого природного газу (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711210000, що ввезений ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” на митну територію України) – у пунктах приймання-передачі природного газу на газовимірювальних станціях, які перебувають на кордоні України, та в пунктах приймання-передачі природного газу з підземних сховищ до газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

Згідно п. 3.4 договору приймання – передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом кладення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузлів обліку природного газу.

Відповідно до п. 3.5 Договору споживач зобов`язується подати не пізніше 7 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, постачальнику:

- завірену копію акта про надання послуг з розподілу (транспортування) природного газу за розрахунковий місяць, складеного між споживачем та оператором газорозподільних мереж (газотранспортної системи). Разом з копією акта споживач подає за підписом уповноваженої особи інформацію стосовно детальної розбивки кількості природного газу, зазначеної в акті за категоріями природного газу, зазначеної в акті, за категоріями (у тому числі згідно з цим договором);

- підписані та скріплені печаткою споживача два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного природного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість.

Відповідно до п. 3.6 Договору постачальник не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, повертає споживачу один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою. У разі непідписання постачальником акта приймання-передачі природного газу постачальник письмово повідомляє споживача про причини такого непідписання акта.

Відповідно до п. 5.1 Договору, викладеного у новій редакції у відповідності до додаткової угоди №3 від 31.03.2017, ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до його вартості відповідно до Податкового кодексу України) та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2017 року №187.

Згідно п. 5.2 ціна за 1000 куб. метрів природного газу за цим договором становить 4942 грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) – 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість – 5930, 40 грн.

Пункт 5.2 договору змінено додатковою угодою №3 від 31.03.2017 та викладено в наступній редакції: “Ціна за 1000 куб. метрів газу за цим договором з 01 квітня 2017 року становить 4942 грн., вартість – 5930,40 грн.”

Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу (п. 5.4 договору).

Відповідно до п. 6.1 Договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Додатковою угодою №2 від 31.03.2017 сторони внесли зміни до п. 6.1 Договору та виклали його в наступній редакції:

“6.1 Оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

6.1.1 сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 “Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій” спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.

6.1.2 В строк до 15-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, споживач має право надати постачальнику природного газу протягом між опалювального періоду, в рахунок оплати за природний газ, спожитий в кожному місяці опалювального сезону, за формою згідно з додатком 5 до Привал надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630 (Офіційний вісник України, 2005 р., №30, ст.. 1811).

У разі коли споживач відповідно до Закону України “Про житлово-комунальні послуги” не є виконавцем житлово-комунальної послуги з централізованого опалення, він має право надати постачальнику до 15-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу, Довідку, складену на підставі відповідної довідки виконавця житлово-комунальної послуги з централізованого опалення.

При цьому відповідальність за достовірність наданої постачальнику інформації покладається на споживача.

Останній строк надання Довідки за цим Договором є 15.04.17. У разі ненадання Довідки до 15.04.17 (включно), споживач втрачає право на перенесення строків остаточних розрахунків відповідно до підпункту 6.1.3.

6.1.3. У разі надання споживачем постачальнику Довідки, терміном остаточного розрахунку за зобов`язаннями споживача, які підлягають обов`язковій сплаті у відповідному місяці між опалювального періоду, на суму, визначеному в Довідці, вважається останній день цього місяця”

Відповідно до п. 7.2 Договору споживач зобов`язаний зокрема своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим Договором.

Відповідно до п. 10.3 Договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

Відповідно до п. 12.1 Договору, з урахуванням змін, внесених додатковою угодою №2 від 31.03.2017, договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2016 року до 30 вересня 2017 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

У період з жовтня 2016 року по квітень 2017 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ обсягом 54882,426 тис.куб.м. на загальну суму разом з ПДВ 325474739 грн. 16 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу: від 31.10.2016; від 30.11.2016; від 31.12.2016; від 31.01.2017; від 28.02.2017; від 31.03.2017; від 30.04.2017 (а.с.39-45).

На підставі ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов`язання, яке в силу ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За твердженнями позивача, ОКП “Миколаївоблтеплоенерго” оплату за переданий газ здійснювало несвоєчасно та не виконало грошове зобов`язання у строк, визначений п. 6.1 договору.

Згідно даних довідки ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” про операції по підприємству ОКП “Миколаївоблтеплоенерго” (а.с. 49-52) за період з 01.01.2016 по 31.05.2018 відповідачем здійснено оплату за поставлений газ частково в сумі 283691192 грн. 04 коп. та з простроченням строків оплати.

Згідно даних розрахунку позивача сума простроченого та несплаченого основного боргу складає 41783547 грн. 12 коп.

Разом з тим, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що позивачем при здійсненні розрахунку враховано суми оплат, здійснені до 02.07.2018, проте, після цієї дати відповідачем здійснювались оплати за спожитий газ на загальну суму 362543 грн.

Дані твердження відповідач підтвердив платіжними дорученнями (а.с.79-88, 94, 123) : від 09.10.2018 №871 на суму 1000грн.; від 10.10.2018 №8734 на суму 1000грн.; від 11.10.2018 №8739 на суму 1000грн.; від 16.10.2018 №8767 на суму 1000грн.; від 17.10.2018 №8802 на суму 1000грн.; від 18.10.2018 №8849 на суму 1000грн.; від 19.10.2018 №8867 на суму 1000грн.; від 22.10.2018 №8906 на суму 1000грн.; від 23.10.2018 №8913 на суму 1000грн.; від 25.10.2018 №8922 на суму 1000грн.; від 25.10.2018 №8923 на суму 1000грн.; від 22.11.2018 №89 в сумі 351 543,00 грн. (на виконання договору №52/110 про організацію взаєморозрахунків від 12.10.2018р.), що також не заперечене й позивачем у судових засіданнях та у відповіді на відзив.

За таких обставин, на момент звернення позивача до суду заборгованість відповідача складала суму 41421004 грн. 12 коп., а ні 41783547 грн. 12 коп., яку просив стягнути позивач.

Ураховуючи викладене, позовні вимоги ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню частково в сумі 41421004 грн. 12 коп. У задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 362543 грн. належить відмовити у зв`язку з оплатою даної суми відповідачем ще до звернення позивача до суду.

У зв`язку з тим, що відповідач неналежно виконував грошові зобов`язання за договором, зокрема, вартість поставленого природного газу в опалювальний період з жовтня 2016 року по квітень 2017 року та в міжопалювальний період з травня 2017 року по вересень 2017 року, строк та порядок оплати якого визначений сторонами в п. 6.1.2 договору, з урахуванням змін внесених до нього додатковою угодою №2 від 31.03.2017 згідно довідки щодо суми коштів, які підлягають обов`язковій сплаті постачальнику природного газу НАК “Нафтогаз України” протягом міжопалювального періоду 2016/2017 року (а.с. 47)), оплачував з простроченням, позивачем нараховані пеня на підставі п. 8.2 договору в загальній сумі 10395456 грн. 73 коп. та на підставі ст. 625 ЦК України 3% річних в сумі 3772199 грн. 62 коп. і інфляційні втрати, нараховані в сумі 14133660 грн. 24 коп., а саме:

1) за прострочення оплати спожитого газу у жовтні 2016 року на суму 17232437 грн. 71 коп.:

- пеня нарахована в сумі 35520 грн. 64 коп. за період прострочення з урахуванням часткових оплат з 26.11.2016 по 12.12.2016;

- 3% річних в сумі 5074 грн. 37 коп. за період прострочення з урахуванням часткових оплат з 26.11.2016 по 12.12.2016;

- (нарахування інфляційних втрат не здійснювалось);

2) за прострочення оплати спожитого газу у листопаді 2016 року на суму 51130177 грн. 13 коп.:

- пеня нарахована в сумі 436420 грн. 26 коп. за період прострочення з урахуванням часткових оплат з 27.12.2016 по 30.01.2017;

- 3% річних в сумі 62345 грн. 76 коп. за період прострочення з урахуванням часткових оплат з 27.12.2016 по 30.01.2017;

- (нарахування інфляційних втрат не здійснювалось);

3) за прострочення оплати спожитого газу у грудні 2016 року на суму 70788427 грн. 16 коп.:

- пеня нарахована в сумі 436420 грн. 26 коп. за період прострочення з урахуванням часткових оплат з 26.01.2017 по 15.03.2017;

- 3% річних в сумі 168307 грн. 36 коп. за період прострочення з урахуванням часткових оплат з 26.01.2017 по 15.03.2017;

- інфляційних втрати в сумі 159109 грн. 05 коп. з урахуванням часткових оплат за період з 01.02.2017 по 31.03.2017;

4) за прострочення оплати спожитого газу у січні 2017 року на суму 83862664 грн. 10 коп.:

- пеня нарахована в сумі 2325039 грн. 81 коп. за період прострочення з урахуванням часткових оплат з 28.02.2017 по 21.08.2017;

- 3% річних в сумі 565682 грн. 30 коп. за період прострочення з урахуванням часткових оплат з 28.02.2017 по 21.08.2017;

- інфляційних втрати в сумі 2370963 грн. з урахуванням часткових оплат за період з 01.03.2017 по 31.08.2017;

5) за прострочення оплати спожитого газу у лютому 2017 року на суму 64297124 грн.:

- пеня нарахована в сумі 3530094 грн. 62 коп. за період прострочення з урахуванням часткових оплат з 28.03.2017 по 02.07.2018;

- 3% річних в сумі 1602492 грн. 51 коп. за період прострочення з урахуванням часткових оплат з 28.03.2017 по 02.07.2018;

- інфляційних втрати в сумі 6565399 грн. 92 коп. за період з урахуванням часткових оплат з 01.04.2017 по 31.05.2018;

6) за прострочення оплати спожитого газу у березні 2017 року на суму 38139280 грн. 10 коп.:

- пеня нарахована в сумі 3131887 грн. 48 коп. за період з 26.04.2017 по 02.07.2018;

- 3% річних в сумі 1355565 грн. 04 коп. за період з 28.03.2017 по 02.07.2018;

- інфляційних втрати в сумі 4993269 грн. 83 коп. за період з 01.05.2017 по 31.05.2018;

7) за прострочення оплати спожитого газу у квітні 2017 року на суму 24628 грн. 96 коп.:

- пеня нарахована в сумі 2036 грн. 17 коп. за період з 26.05.2017 по 02.07.2018;

- 3% річних в сумі 815 грн. 79 коп. за період з 26.05.2017 по 02.07.2018;

- інфляційних втрати в сумі 2871 грн. 19 коп. за період з 01.06.2017 по 31.05.2018;

8) за прострочення оплати спожитого газу у травні 2017 року на суму 86402 грн. 90 коп.:

- пеня нарахована в сумі 7104 грн. 45 коп. за період з 01.06.2017 по 02.07.2018;

- 3% річних в сумі 2819 грн. 33 коп. за період з 01.06.2017 по 02.07.2018;

- інфляційних втрати в сумі 10072 грн. 67 коп. за період з 01.06.2017 по 31.05.2018;

9) за прострочення оплати спожитого газу у червні 2017 року на суму 86402 грн. 90 коп.:

- пеня нарахована в сумі 7143 грн. 27 коп. за період з 01.07.2017 по 02.07.2018;

- 3% річних в сумі 2606 грн. 29 коп. за період з 01.07.2017 по 02.07.2018;

- інфляційних втрати в сумі 8553 грн. 37 коп. за період з 01.07.2017 по 31.05.2018;

10) за прострочення оплати спожитого газу у липні 2017 року на суму 86402 грн. 90 коп.:

- пеня нарахована в сумі 7143 грн. 27 коп. за період з 01.08.2017 по 02.07.2018;

- 3% річних в сумі 2386 грн. 14 коп. за період з 01.08.2017 по 02.07.2018;

- інфляційних втрати в сумі 8363 грн. 84 коп. за період з 01.08.2017 по 31.05.2018;

11) за прострочення оплати спожитого газу у серпні 2017 року на суму 86402 грн. 90 коп.:

- пеня нарахована в сумі 7026 грн. 80 коп. за період з 01.09.2017 по 02.07.2018;

- 3% річних в сумі 2165 грн. 99 коп. за період з 01.09.2017 по 02.07.2018;

- інфляційних втрати в сумі 8458 грн. 70 коп. за період з 01.09.2017 по 31.05.2018;

12) за прострочення оплати спожитого газу у вересні 2017 року на суму 86402 грн. 90 коп.:

- пеня нарахована в сумі 6987 грн. 98 коп. за період з 03.10.2017 по 02.07.2018;

- 3% річних в сумі 1938 грн. 74 коп. за період з 03.10.2017 по 02.07.2018;

- інфляційних втрати в сумі 6598 грн. 67 коп. за період з 01.10.2017 по 31.05.2018.

Детальний розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат наявний в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд погоджується з поданими позивачем розрахунком 3 % річних у сумі 3772199 грн. 62 коп., нарахованих за вищевказані періоди, оскільки він арифметично правильний, нарахування здійснено по кожному окремому зобов`язанню, з урахуванням часткових оплат, період нарахування визначено позивачем вірно, у зв`язку з чим позовні вимоги НАК “Нафтогаз України” в даній частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також суд погоджується з розрахунком інфляційних втрат, які нараховані позивачем за прострочення зобов`язання, які виникли у грудні 2016 року та березні 2017 року – вересні 2017 року, оскільки вони є арифметично правильними, проте суд не може погодитися з розрахунком інфляційних втрат, які нараховані позивачем за прострочення зобов`язання за січень та лютий 2017 року, оскільки такі нарахування здійснені позивачем на суми боргу, до яких додані суми інфляційних нарахувань за попередній період.

Судом здійснено перерахунок заявлених позивачем сум інфляційних втрат за допомогою програми “Законодавство”. Обґрунтованими і такими, що підлягають стягненню з відповідача судом визнано суму 13765396 грн. 33 коп.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 8.2 Договору у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього Договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Додатковою угодою №2 від 31.03.2017 сторони внесли зміни до вищенаведеного пункту договору та визначили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього Договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

При здійсненні розрахунку пені позивачем враховано такі зміни, внесені сторонами в п. 8.2 договору та до березня 2017 року застосовано ставку 21% річних, яка була передбачена сторонами в договорі до внесення змін до нього, а після березня 2017 року пеня нарахована у відповідності до п. 8.2 договору вже з урахуванням внесених до нього змін у вигляді зменшеної ставки 16,4 %.

Також позивачем розрахунок пені здійснено арифметично правильно відповідно до вимог чинного законодавства та умов Договору, по кожному окремому зобов`язанню, з урахуванням всіх здійснених відповідачем часткових оплат у спірний період (з кожною частковою оплатою строк нарахування розпочинався заново вже на суму з урахуванням її зменшення) та в межах шестимісячного строку, що відповідає вимогам ч. 6 ст. 232 ГК України.

Отже, вимога про стягнення пені в сумі 10395456 грн. 73 коп. є обґрунтованою.

Відповідач у відзиві н позовну заяву просив суд зменшити розмір стягуваної пені до 10000 грн. з посиланням на те, що: 1) залишок основного боргу за договором складає менше 13%, 87% зобов`язання виконано відповідачем до звернення позивача до суду з даним позовом; 2) несвоєчасність розрахунків мала місце лише у певні періоди через відсутність обігових коштів та неодержання грошових коштів від своїх контрагентів і споживачів; 3) господарська діяльність направлена на забезпечення життєдіяльності міста, єдиним джерелом для оплати сум, що підлягають стягненню за даним судовим рішення є кошти, отримані в якості оплати за спожиту теплову енергію з боку населення, бюджетних установ та госпрозрахункових підприємств та субвенції на надання пільг, субсидій та компенсацій. Відповідач знаходиться у вкрай скрутному фінансовому становищі, має специфічний вид діяльності, стягнення пені у повному розмірі, який підлягає стягненню може призвести до негативних наслідків внаслідок зупинки діяльності підприємства боржника, що завдасть шкоди його споживачам, серед яких населення міста, бюджетні установи (заклади освіти, охорони здоров`я тощо) та інші. В разі виконання найближчим часом обов`язку перед Позивачем ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» опиниться перед загрозою необхідності закриття підприємства, скорочення працівників та відновлення роботи з початком наступного опалювального сезону, тобто ні ремонтів, ні підготовки до нового опалювального сезону не відбудеться. Це найближчим часом може призвести до повного припинення діяльності підприємства, його банкрутства та, у зв`язку з цим, відсутності централізованого теплопостачання у більшості житлових будинків, лікарень, шкіл, інших закладів соціальної сфери, підприємств тощо.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Системний аналіз вищевказаних норм дозволяє дійти висновку про те, що суди мають право при прийнятті рішення про стягнення пені зменшувати її розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи.

Позивачем не надано суду доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором або погіршення матеріального стану підприємства саме у зв`язку з порушенням відповідачем умов договору постачання природного газу № 5190/1617-ТЕ-22 від 12.10.2016.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги збитковість підприємства, що підтверджується звітом про фінансові результати за 2018 рік, копією балансу за 2018 рік, а також те, що нарахування та стягнення з відповідача 3% річних та збитків від інфляції компенсує позивачу негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем умов Договору, стягнення ж з відповідача пені у повному обсязі, на думку суду, не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання, суд вважає за можливе зменшити розмір належної до стягнення пені на 50 %, тобто до 5197728 грн. 36 коп.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в загальній сумі 64156328 грн. 43 коп., з якої: 41421004 грн. 12 коп. – основний борг; 5197728 грн. 36 коп. – пеня; 3772199 грн. 62 коп. – 3% річних; 13765396 грн. 33 коп. – інфляційні втрати.

У відзиві на позовну заяву відповідач зауважував, що підписання сторонами договору про організацію взаєморозрахунків та спільних протокольних рішень і виконання їх положень, а також положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20, наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015 № 493/688 свідчить, що сторони фактично погодились, що оплата за природний газ за договором №5190/1617-ТЕ-22 підлягає погашенню шляхом здійснення взаєморозрахунків на підставі спільних протокольних рішень та тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, надані відповідно до договору №5190/1617-ТЕ-22, а тому дані обставини виключають застосування штрафних санкцій у вигляді пені, так само як і нарахування 3 % річних за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання і нарахувань інфляційних втрат на підставі статті 625 ЦК України.

Такі висновки відповідача є хибними та судом не приймаються, оскільки абз. 3 п. 6.1 Договору сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладання договору про реалізацію взаєморозрахунків. а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.

Такі ж умови договору залишені і після укладання додаткової угоди №2 від 31.03.2017, не зважаючи на викладення пункту 6.1 договору в новій редакції.

Крім того, пунктом 11.3 Договору сторони погодили такий порядок внесення змін до цього Договору, зокрема:

“3) договір про організацію взаєморозрахунків не вносить змін до цього договору та може бути застосований до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору;

4) будь які спільні протокольні рішення, в тому числі про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, підписанні сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 можуть бути застосовані до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору”.

Таким чином, укладення договору про організацію взаєморозрахунків та спільних протокольних рішень не змінюють умов Договору №5190/1617-ТЕ-22 щодо строків розрахунків та відповідальності за невиконання умов Договору, оскільки сторони узгодили нерозповсюдження умов таких правочинів на умови Договору без внесення змін до Договору в певній формі, а саме шляхом укладення додаткових угод, які в даному випадку відсутні.

До того ж пунктом 8.2 договору сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договорів про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 р. №20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не звільняє споживача від обов`язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до статті 625 ЦК України.

Крім того, при здійсненні розрахунку пені позивачем враховано положення абзацу 2 п. 8.2 договору, яким передбачено, що нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 р. №20, та на суми оплат, проведених відповідно до цієї постанови пеня не нараховувалась.

Так само і не змінювались строки розрахунку за спожитий газ та відповідальність за невиконання умов Договору і Постановою Кабінету міністрів України від 04.03.2002 №256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" та Постановою Кабінету Міністрів України № 217 від 18.06.2014 “Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки”, на які посилається позивач, оскільки Порядками, затвердженими даними постановами, не визначені нові строки розрахунків між сторонами договору та взагалі не врегульовані питання між позивачем та відповідачем стосовно порядку та строків розрахунку між ними за спожитий газ, які чітко визначені в договорі, до того ж усі зміни і доповнення до договору оформлюються письмово у формі додаткової угоди про внесення змін до цього договору та підписуються уповноваженими представниками сторін (п.п 1 п. 11.3 договору з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 1 від 23.01.2017), які в даному випадку відсутні.

Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовує наведених вище висновків.

Також позивач у відзиві на позовну заяву просив суд надати відстрочку виконання судового рішення до 01.06.2020 у зв`язку з тим, що надходження коштів від споживачів за спожиті послуги теплопостачання в міжопалювальний період значно менше ніж в опалювальний період, та з метою недопущення посилення соціальної напруги через невиплату заробітної плати працівникам відповідача, припинення або обмеження безперебійного постачання теплової енергії споживачам, загрози зриву підготовки до опалювального сезону 2019/2020, припинення господарської діяльності підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 239 Господарського процесуального кодексу України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Вирішуючи питання про застосування відстрочки чи розстрочки господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан тощо. Тобто, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але також необхідно враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Всупереч вимог статті 74 ГПК України боржником не подані докази існування обставин, які унеможливлюють виконання ним судового рішення, а саме: відсутність грошових коштів на його банківських рахунках, рахунків прострочених платежів по оплаті праці, позикам банку, постачальникам, бюджету та інше.

Крім того, розстрочення виконання судового рішення призведе до порушення прав і законних інтересів стягувача, оскільки в цьому випадку боржник буде безпідставно використовувати його грошові кошти в своїх особистих цілях в процесі господарської діяльності, що суперечить вимогам ст. 42 Конституції України.

Враховуючи вищевикладене в задоволенні заяви відповідача в порядку ст. 239 Господарського процесуального кодексу України про відстрочення виконання рішення суду слід відмовити.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог (без урахування зменшення неустойки).

Позивачем оплачено позов судовим збором у сумі 672350 грн. за платіжним дорученням від 30.01.2019 №7000888, виходячи із ціни позову 70084863 грн. 71 коп. та з урахуванням приписів ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір”, якою передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір не може бути більший 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи те, що у разі зменшення судом розміру неустойки судовий збір покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки, останній підлягає частковому відшкодуванню пропорційно задоволеним вимогам в сумі 665626 грн. 50 коп. (69354056 грн. 80 коп. (сума задоволених позовних вимог без урахування зменшення судом неустойки) : 70084863 грн. 71 коп. (сума заявлених позовних вимог) = 0,99%* 672350 грн. (350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб згідно ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір”)).

Керуючись ст. ст. 232, 233, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з обласного комунального підприємства “Миколаївоблтеплоенерго” (54034, м. Миколаїв, вул. Миколаївська, 5, код 31319242) на користь публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код 20077720) грошові кошти в загальній сумі 64156328 грн. 43 коп., з яких: 41421004 грн. 12 коп. – основний борг; 5197728 грн. 36 коп. – пеня; 3772199 грн. 62 коп. – 3% річних; 13765396 грн. 33 коп. – інфляційні втрати, а також судовий збір у сумі 665626 грн. 50 коп..

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Південно-Західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Оформлене відповідно до вимог статті 238 ГПК України, повний текст рішення складено та підписано 11.07.2019 року.

Суддя С.М.Коваль.