Рішення № 82996079, 10.07.2019, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2019 Справа № 914/768/19

Господарський суд Львівської області у складі судді Чорній Л.З., при секретарі Х. Гусак, розглянувши матеріали

позовної заяви: Публічного акціонерного товариства “Кременчуцький сталеливарний завод”, м.Кременчук

до відповідача: Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі філії “Стрийський вагоноремонтний завод” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Стрий, Львівська область

про стягнення 4 618 416,25 грн.

Представники сторін:

від позивача: Гнатенко С.І. – адвокат

від відповідача: Плесканка О.В. – адвокат

Судом роз`яснено зміст ст.ст.35,46 ГПК України, а саме, процесуальні права та обов`язки, зокрема, право заявляти відводи. Відводу не заявлено.

Позов заявлено Публічним акціонерним товариством “Кременчуцький сталеливарний завод”до відповідача Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі філії “Стрийський вагоноремонтний завод” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” про стягнення 4 618 416,25 грн.

Ухвалою суду від 22.04.2019р. відкрито провадження у справі №914/768/19 за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 15.05.2019р.прийнято заяву Публічного акціонерного товариства “Кременчуцький сталеливарний завод” за вх.№1263/19 від 13.03.2019 р. про збільшення розміру позовних вимог, підготовче судове засідання відкладено на 05.06.2019 р.

Ухвалою суду від 05.06.2019р. прийнято заяву Публічного акціонерного товариства “Кременчуцький сталеливарний завод” за вх. № 1376/19 від 27.05.2019 р. про збільшення розміру позовних вимог, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті 10.07.19р.

Позиції сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами існують договірні відносини на підставі договору поставки № СВРЗ-03-22/18-157/ю від 06.11.2018 р., відповідно до умов якого, позивач зобов`язався поставити відповідачу товари зазначені у специфікації до договору, а відповідач зобов`язався прийняти і оплатити такі товари згідно умов договору.

На виконання умов договору позивач здійснив поставку відповідачу товару у кількості, номенклатурі та за ціною, що визначені договором на зальну суму 4 104 000,00 грн. Однак, відповідач взяті на себе зобов`язання щодо оплати вартості отриманого товару не виконав, не здійснив оплати за отриманий товар на суму 4 104 000,00 грн. Крім того, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 319 493,49 грн., 3% річних у розмірі 53 633,10 грн. та втрат від інфляції у розмірі 141 289,66 грн.

Адвокат позивача у судове засідання 10.07.2019 р. з`явився, позовні вимоги підтримав, з підстав викладених у позовній заяві, поясненнях наданих у судовому засіданні.

У судовому засіданні адвокат відповідача не заперечив щодо наявності заборгованості відповідача перед позивачем. У відзиві на позовну заяву просив суд зменшити штрафні санкції на 50% та зменшити витрати на професійну правничу допомогу.

У відповіді на відзив позивач заперечив щодо зменшення розміру штрафних санкцій та щодо зменшення витрат на правову допомогу.

Заяви і клопотання сторін.

08.05.2019 р.на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву за вх. № 18600/19.

13.05.2019 р. на адресу суду надійшла заява позивача про збільшення позовних вимог за вх. № 1263/19.

20.05.2019 р. на адресу суду надійшла відповідь на відзив за вх. № 20625/19.

27.05.2019 р. на адресу суду надійшла заява позивача про збільшення позовних вимог за вх. № 1376/19.

Інших заяв, клопотань та заперечень сторони не подавали.

Обставини справи.

06.11.2018 р. між Публічним акціонерним товариством “Кременчуцький сталеливарний завод” (постачальник) та Акціонерним товариством “Українська залізниця” в особі філії “Стрийський вагоноремонтний завод” Акціонерного товариства “Українська залізниця” (покупець) укладено договір поставки №СВРЗ-03-22-18-157/ю.

Відповідно до умов вказаного договору постачальник (позивач) зобов`язувався протягом 2018 року поставити покупцю (відповідачу) товари, зазначені в специфікації №1 (додаток №1) до даного договору, що є невід`ємною частиною договору, а покупець – прийняти і оплатити такі товари згідно умов договору.

Відповідно до п. 1.2, 1.3 договору сторони визначили, що постачанню за укладеним договором підлягає наступний товар: балка надресорна, рама бокова l – код ДК 021:2015-34630000-2 частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу, кількість товару складає 108 (сто вісім штук) і визначається у Специфікації№ 1, яка є невід`ємною частиною договору. Специфікацією до договору сторони погодили до постачання 108 одиниць товару на загальну суму 4 104 000,00 грн., в тому числі ПДВ 684 000,00 грн.

Відповідно до п. 5.1 договору товар має бути поставлений протягом 10 днів від дня подання заявки відповідачем. Позивачем 30.11.2018 р. отримано заявку відповідача № 2620 на постачання товару відповідно до договору та погодженої Специфікації № 1. За умовами договору товар поставляється протягом 10 днів з дати подання заявки покупцем (п. 5.1), на умовах FСА залізничним транспортом - станція Крюків на Дніпрі (Південна залізниця), код станції 425302 згідно з базисними умовами поставки Інкотермс 2010. (п. 5.2, 5.3).

05.12.2018 року позивач на виконання умов договору здійснив поставку товару у кількості, номенклатурі та за ціною, що визначені договором на загальну суму 4 104 000,00 грн., в тому числі ПДВ 684 000,00 грн.

Виконання договору позивачем підтверджується: заявкою покупця № 2620 від 30.11.2018 р., рахунком фактурою № КСЗ-100498 від 05.12.2018 р., видатковою накладною № КСЗ-0001223, залізничною накладною № 43145945 від 05.12.2018 р., актом приймання-передавання товару № 16 від 05.12.2018 р., в якому зазначено, що 17.12.2018 р. покупець отримав товар, податковою накладною № 18 від 05.12.2018 р., паспортами (сертифікатами) якості на продукцію та сертифікатом відповідності УкрСЕПРО, копії яких долучено до матеріалів справи, а оригінали оглянуто у судовому засіданні.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що відповідач здійснює оплату поставленого товару протягом 10 (десяти) банківських днів з дати отримання товару на підставі виставленого рахунку постачальником, але не раніше дати реєстрації податкової накладної. Датою отримання товару вважається дата підписання сторонами акту приймання-передавання.

28.01.2019 р. позивач звертався до відповідача з претензією за № 4021/67 про сплату заборгованості, пені, індексу інфляції та 3 %, проте, претензія залишились без відповіді відповідача.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків щодо оплати вартості товару, позивач звернувся до суду із позовом (з урахуванням прийнятих судом до розгляду заяв про збільшення позовних вимог) про стягнення з відповідача 4 104000,00 грн. основного боргу, 319 493,49 грн. пені, 53 633,10 грн. 3% річних, 141 289,66 грн.втрат від інфляції.

Оцінка суду.

Згідно з ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами першою та другою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Згідно положень статті 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Згідно із ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). За умовами ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, правовими наслідками порушення зобов`язання є зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Згідно з положеннями ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом положень ч. 4 та 6 ст. 231 ГК України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 8.2 договору сторони погодили, що у разі порушення строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням вказаних положень позивачем нараховано 319 493,49 грн. пені, 53 633,10 грн. 3% річних, 141 289,66 грн.втрат від інфляційних.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, 3% річних, втрат від інфляції суд встановив, що вказані нарахування проведено правильно.

Відповідач у відзиві на позов просив про зменшення штрафних санкцій на 50%.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. Також відповідно до ч. 2 вказаної норми, якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічне право суду визначено і ч. 3 ст. 551 ЦК України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідач у заяві про зменшення пені не послався на відповідні виняткові обставини та не довів їх під час розгляду спору у даній справі, не надав доказів для зменшення розміру пені. Щодо твердження відповідача про відсутність збитків у відповідача, то сам факт невиконання відповідачем зобов`язання у визначений договором строк позбавляє можливості використання позивачем недоотриманих грошових коштів у своїй господарській діяльності.Відповідач, уклавши договір поставки, погодився на запропоновані позивачем умови, в тому числі і умову про пеню.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Враховуючи наведене, суд не вбачає підстав для зменшення суми пені, а тому в задоволенні заяви про зменшення пені суд дійшов висновку відмовити.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, яківходять в предмет доказування.

Відповіднодо ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ст. 86 ГПК України).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення становить 4 104 000,00 грн. основного боргу, 319 493,49 грн. пені, 53 633,10 грн. 3% річних, 141 289,66 грн. втрат від інфляції.

Судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки спір виник з вини позивача, судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на позивача.

Позивач у позовній заяві просив покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі орієнтовно 30 000,00 грн.

Відповідач у відзиві на позов просив зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 5 000,00 грн.

Крім того, позивач у судовому засіданні заявив про подання на адресу суду заяви про винесення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу та компенсації витрат адвоката, пов`язаних із наданням правової допомоги у справі у розмірі.

Згідно з ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Частиною 6 ст. 126 ГПК України встановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно п. 5 ч. 6 ст. 238 ГПК України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат.

З огляду на викладене, з метою створення для сторін належних умов для подання доказів на підтвердження своїх доводів щодо належного розміру витрат на професійну правничу допомогу у даній справі, беручи до уваги заяву представника позивача про винесення додаткового рішення, суд вважає за необхідне призначити на 17.07.2019 р. судове засідання для вирішення питання про витрати на професійну правничу допомогу та встановити позивачу строк до 17.07.2019 р. для подання суду доказів щодо понесених витрат у справі.

Керуючись ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 241, 326, 327 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі філії “Стрийський вагоноремонтний завод” Акціонерного товариства “Українська залізниця” (82400, Львівська область, м. Стрий, вул. Зубенка, 2, код ЄДРПОУ 40123439) на користь Публічного акціонерного товариства “Кременчуцький сталеливарний завод” (39621, Полтавська область, м. Кременчук, вул. І. Приходька, 141, код ЄДРПОУ 05756783) 4 104 000,00 грн. основного боргу, 319 493,49 грн. пені, 53 633,10 грн. 3% річних, 141 289,66 грн. втрат від інфляції, 69 249,24 грн. судового збору.

3. Призначити на 17.07.2019 р. о 15 год. 30 хв. судове засідання для вирішення питання про судові витрати.

4. Встановити позивачу строк до 17.07.2019 р. для подання суду доказів щодо розміру понесених ним судових витрат у справі.

Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складений 11.07.2019 р.

Суддя Чорній Л.З.