Ухвала суду № 82996047, 11.07.2019, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

11.07.2019 р. Справа № 907/930/15

За позовом: Акціонерного товариства «SOTRA HOLDING AG» (Швейцарська конфедерація, кантон Аппенцель-Ауссерроден, 9100, м.Герізау, вул.Бангофштрассе, 6; код компанії СНЕ-100.913.007)

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал Карпати» (89502, Закарпатська область, м.Чоп, вул. Європейська, 1; ідент.код 30015807)

про: визнання за Акціонерним товариством «SOTRA HOLDING AG» права приватної спільної часткової власності (з часткою 60%) на об`єкт нерухомості – комплекс, а саме: ангар (літера А), насосна (літера Б), водойма (літера В), сторожева (літера Г), трансформаторна (літера Д), розташовані у АДРЕСА_1 ), на вулиці Слободянська ( АДРЕСА_2 Колгоспна), 3.

Головуючий суддя: Стороженко О.Ф. Судді: Кітаєва С.Б.,

Пазичев В.М.

Секретар: Мазуркевич М.Р.

Представники:

Позивача: не з`явився;

Відповідача: не з`явився.

Суд встановив:

Господарським судом Закарпатської області, Ухвалою від 27.08.2015, відкрито провадження у справі №907/930/15 за позовом Акціонерного товариства «SOTRA HOLDING AG» до Українсько-австрійського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал Карпати» (на даний час – ТзОВ «Термінал Карпати») з вимогою: визнати за Позивачем право приватної спільної часткової власності (з часткою 60%) на об`єкт нерухомості (комплекс: ангар («А»), насосна («Б»), водойма («В»), сторожева («Г»), трансформаторна («Д»)), розташований у смт. Батьово АДРЕСА_3 Берегівського району, Закарпатської області), вул. Слободянська,3.

Господарським судом Закарпатської області, на підставі норми ст.31 (п.2 ч.1) ГПК України та Розпорядження №01-04/4/19 від 28.03.2019, передано справу №907/930/15 на розгляд Господарському суду Львівської області, як найбільш територіально наближеному суду, - у зв`язку з неможливістю утворення складу суду для розгляду даної справи.

Господарським судом Львівської області, Ухвалою від 17.04.2019, прийнято справу до розгляду.

Судом, Ухвалою від 13.06.2019, відкладено підготовче засідання та призначено його проведення на 11.07.2019.

Після вчинення зазначених дій, судом, виходячи з Клопотання Позивача (про забезпечення участі представника у підготовчому засіданні у режимі відеоконференції), з`ясовано обставини щодо наявності (відсутності) технічної можливості проведення відеоконференції у справі 11.07.2019 та встановлено:

-відсутність такої можливості у Господарських судах м.Києва та Київської області (запропонованих Позивачем);

-наявність технічної можливості лише у Північного апеляційного господарського суду, проте, - відсутність технічної можливості у самого Господарського суду Львівської області, що унеможливлювало проведення відеоконференції.

Відповідно, судом, Ухвалою від 21.06.2019, відмовлено у задоволенні Клопотання Позивача про участь представника у підготовчому засіданні 11.07.2019 у режимі відеоконференції.

При цьому, важливо, що склад колегії, у зв`язку з відрядженням одного із суддів (Мороз Н.В.) 20-21.06.2019, було змінено: у склад колегії введено суддю Пазичева В.М.

Тому, Ухвалу від 21.06.2019 постановлено судом у новому складі.

09.07.2019 у суд надійшла Заява Позивача про відвід судді Пазичеву В.М. на підставі норми п.5 ч.1 ст.35 ГПК України: у зв`язку з «наявністю інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді».

Фактичними підставами вказаної Заяви, зокрема, зазначено:

-представник Позивача має надвисоке процесуальне навантаження, так як інші колеги у юридичній фірмі не мають статусу адвоката і можуть брати участь лише у малозначних справах, тому, - переважна більшість судових процесів ведеться даним представником Позивача, який змушений практично щоденно (за невеликим винятком) бути присутнім у м. Києві;

-враховуючи зазначене, представник постійно заявляє клопотання про участь у справах у режимі відеоконференції (зазвичай у Господарських судах міста Києва та Київської області);

-завжди, у всіх судах, такі клопотання задовольняються і перешкод у судовому захисті інтересів клієнтів не виникає, у тому числі: при розгляді даної справи та пов`язаних з нею справ №907/69/18, 907/915/15, 907/1096/15 у Господарському суді Закарпатської області і Львівському апеляційному господарському суді;

-у випадках, коли зали ВКЗ були зайняті, дата судового розгляду (теж зазвичай колегіального, що потребувало узгодження графіків усіх суддів) підлаштовувалася під вільні дати в залах ВКЗ, тобто, - суд намагався забезпечити дотримання процесуальних прав Позивача;

-ситуація кардинально змінилася з передачею справ №907/930/15 та 907/69/18 до Господарського суду Львівської області, оновленим складом якого (при введенні у склад колегії судді Пазичева В.М.) було прийнято чергову Ухвалу від 21.06.19 про відмову в проведенні відеоконференції (у справі №907/930/15);

-така відмова є четвертою у даній справі, а з урахуванням справи №907/69/18, яка теж розглядалася суддею Пазичевим В.М., – це вже 13-та відмова (10 з них були зроблені за участю даного судді);

-єдиний (!) випадок, коли відеоконференція була призначена, теж виявився перешкодою для представника Позивача, оскільки відеоконференція була помилково призначена судом в інший регіон країни (Київську область замість Одеської, де того дня мав судове засідання представник Позивача) і суд відмовився виправити описку в Ухвалі;

-в інших випадках підставою для відмови нібито є поважна причина (зайнятість залів ВКЗ або у Львові, або у Києві), однак, важливо, що при розгляді справи Господарським судом Закарпатської області та апеляційною інстанцією у Львові вільні дати у залах ВКЗ завжди знаходилися;

-не ставлячи під сумнів відповідні довідки про зайнятість залів, можна зробити припущення, що негнучка позиція судді щодо призначення дат судових засідань (можливо і умисне визначення дат таким чином, аби технічна можливість проведення відеоконференції була відсутня) була спрямована на умисне створення перешкод для участі представника Позивача у судовому розгляді (для викладення позиції свого клієнта);

-за таких обставин, представник Позивача має обґрунтований сумнів у неупередженості судді Пазичева В.М. і не має підстав довіряти йому;

-крім цього, важливо, що той самий суддя Пазичев В.М. також розглядав справу №907/69/18, яка пов`язана з даною справою №907/930/15 спільністю Сторін, підставою виникнення спору (один і той самий Договір), і була передана до Господарського суду Львівської області (із Господарського суду Закарпатської області) одночасно з даною справою;

-при розгляді справи №907/69/18 суддя Пазичев В.М. не лише постійно відмовляв представнику Позивача у проведенні відеоконференцій (або призначив її не у той суд), але спочатку взагалі не бажав відкривати провадження (залишив позовну заяву без руху без достатніх підстав – Ухвала від 12.04.19), а згодом залишив позовну заяву без розгляду з тих самих підстав (наявність арбітражного застереження, яке є дефектним через вказівку неіснуючої арбітражної установи); відповідна Ухвала судді (щодо залишення позовної заяви без розгляду) оскаржена до Західного апеляційного господарського суду;

-згідно з ч. 4 ст. 35 ГПК України, правова позиція судді в іншій справі не є підставою для відводу, водночас, вказану норму слід тлумачити як неможливість заявлення відводів судді, який має сформовану і негативну для Сторони юридичну позицію (погляди у подібних справах, які суддя розглядав за участю інших осіб);

-однак, у даному випадку суддя брав участь, по суті, у цьому самому спорі, з цими самими Сторонами і цих самих підстав, хоча формально в іншій справі, що не дозволяє посилатися на норму ст.36 ГПК України, але у цьому самому юридичному конфлікті, тобто, - якщо не буква закону, то його сенс і цілі порушуються точно;

-в аналогічній ситуації (у цьому ж юридичному конфлікті між цими ж Сторонами) судді Господарського суду Закарпатської області ( ОСОБА_1 І ОСОБА_2 та Ремецькі О.Ф.) взяли самовідводи (Ухвала від 18.05.17 у справі №907/915/15 та Ухвала від 11.07.18 у справі №907/69/18) з таких підстав:

1)«Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997р.) передбачає право кожного на справедливий і відкритий розгляд справи незалежним і безстороннім судом упродовж розумного строку, встановленого законом (п. 1 ст. 6). Відповідно до прецедентної практики Європейського Суду з прав людини, об`єктивно безстороннім є судовий орган, діяльність якого відповідає таким критеріям: забезпечується не лише здійснення правосуддя, а й зовнішній вияв того, що відбувається; суддею створено достатні гарантії для усунення об`єктивно виправданих підстав (і навіть потенційної можливості) побоюватися, що він, незалежно від особистої поведінки, не є безстороннім. При зовнішній демонстрації судом незалежності та безсторонності можуть виникнути щодо цього сумніви. Тому, важливою є та довіра, яку суди в демократичному суспільстві повинні викликати у громадськості.

Враховуючи викладене, з огляду на положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права особи на розгляд її справи неупередженим судом та з метою виключення сумнівів щодо законності результатів розгляду даної справи, суд вбачає підстави для задоволення самовідводу головуючого судді Івашкович І.В.».

2)«В даному випадку, на розгляді у головуючого судді Ремецькі О. Ф. перебувала справа №907/930/15, у якій досліджувались окремі аналогічні обставини, за участі тих самих сторін.

За вказаних обставин, враховуючи вказані норми права та з огляду на положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права особи на розгляд її справи неупередженим судом та з метою унеможливлення сумнівів в упередженості та законності результатів розгляду даної справи, суд вбачає підстави для задоволення самовідводу судді РемецькіО. Ф.».

-Позивач згідний із вказаним підходом і вважає, що у даній ситуації має місце на 100% аналогічний випадок, у всіх його істотних нюансах, тому процесуальні наслідки та дії судді мають бути аналогічними; правову ситуацію в цьому аспекті не змінює навіть нова редакція ГПК України, оскільки прямим нормам ст.35 ГПК України раніше відповідала абсолютно аналогічна практика застосування ст.20 ГПК України, на яку орієнтувала касаційна інстанція;

-окремо необхідно зважити на те, що у даній справі Відповідачем заявлено точно таке Клопотання про залишення позову без розгляду (з тих самих мотивів), яке суддею Пазичевим В.М. було задоволено у справі №907/69/18, тобто, - позиція даного судді наперед відома;

-залишення позову без розгляду у справі №907/69/18 супроводжувалося ще однією обставиною, яка викликала у Позивача сумнів у неупередженості судді (і навіть була відображена в апеляційній скарзі): порівнюючи Клопотання Відповідача від 10.06.19 (про залишення первісного позову без розгляду), яке надійшло Позивачу (поштою) 26.06.19, і мотивувальну (а не описову) частину Ухвали суду від 14.06.19, видно, що вказані документи практично політерно співпадають, тобто суд просто переписав позицію Відповідача (починаючи зі слів: «Відповідно до ч. 1 ст. З Господарського процесуального кодексу..» і далі);

-віддаючи належне непоганому стилю Клопотання представника Відповідача, необхідно зазначити, що такий підхід не відповідає високим міжнародним стандартам судівництва, оскільки свідчить про відсутність у суду власної аргументації (спроможності чи бажання самостійно формулювати свою правову позицію за заявленим Клопотанням);

-а це, в свою чергу, створює враження можливої упередженості суду (порушення ст.ст.2,11,13 ГПК України, ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод), тобто є підривом довіри до суду та грубим порушенням права Позивача на судовий захист;

-у країнах з високими стандартами відправлення правосуддя подібна практика сліпого копіювання у судовому рішенні позиції однієї із сторін теж визнається недопустимою і навіть є підставою для дисциплінарної відповідальності судді або винесення окремої ухвали з цього приводу (що може і повинен зробити апеляційний господарський суд у даному випадку згідно з ч. 10 ст. 246 ГПК України);

-у зв`язку із зазначеним, Позивач в апеляційній скарзі підняв питання про винесення щодо судді Пазичева В.М. окремої ухвали, що, безперечно, може бути фактором негативного ставлення судді до Позивача;

-за таких обставин, у Позивача наявні обґрунтовані сумніви у тому, що суддя Пазичев В.М. буде неупереджено здійснювати правосуддя у даній справі.

Суд, у ході дослідження обставин, викладених у вказаній Заяві Позивача, встановив безпідставність заявлення відводу судді (Пазичеву В.М.), якого було введено (у зв`язку з відрядженням та відпусткою судді Мороз Н.В.) у склад колегії суддів після постановлення судом Ухвали від 13.06.2019 (у даній справі №907/930/15), якою відкладено підготовче засідання та призначено його проведення на 11.07.2019.

При цьому, важливими є такі обставини:

-зазначений суддя (якому Позивачем заявлено відвід) не мав жодного відношення до раніше постановлених Ухвал у даній справі (справа розглядалася іншим складом суду);

-суддю введено у склад колегії суддів у даній справі №907/930/15 лише 21.06.2019, - для забезпечення розгляду Клопотання Позивача про участь представника у підготовчому засіданні 11.07.2019 у режимі відеоконференції, так як суддя Мороз Н.В. (що входила у склад колегії) на той час перебувала у відрядженні (а на даний час перебуває у відпустці);

-постановлення судом 21.06.2019 Ухвали про відмову у задоволенні Клопотання Позивача (про участь представника у підготовчому засіданні 11.07.2019 у режимі відеоконференції) зумовлено виключно відсутністю технічної можливості проведення відеоконференції і будь-яка позиція судді у даному випадку не могла мати жодного значення для постановлення Ухвали;

-процесуальні рішення (дії) судді чи судові рішення в іншій справі, згідно з нормою ч.4 ст.35 ГПК України, не є правовими підставами для заявлення відводу такому судді;

-розгляд справи №907/69/18 здійснювався колегією суддів (а не одноособово суддею Позичевим В.М.), так само і розгляд даної справи №907/930/15 здійснюється колегією суддів, що унеможливлює вчинення суддею (Пазичевим В.М.) одноособових дій;

-колегія суддів у даній справі діє неупереджено та об`єктивно, і будь-які підстави для вчинення інших дій – відсутні.

Оскільки суд встановив необґрунтованість заявленого судді (Пазичеву В.М.) відводу, наявні підстави, передбачені нормами статей 39 (ч.3), 228 (п.5 ч.1) ГПК України, для зупинення провадження у справі на час вирішення судом в іншому складі питання про відвід судді (Пазичеву В.М.).

Виходячи з наведеного та керуючись нормами статей 32-35, 38, 39, 73, 76-79, 86, 228 (п.5 ч.1), 232, 234, 235, 326 Господарського процесуального кодексу України, - суд

Ухвалив:

1.Зупинити провадження у справі №907/930/15, - на час розгляду Заяви Акціонерного товариства «SOTRA HOLDING AG» про відвід судді (Пазичеву В.М.), який входить у склад колегії суду, що розглядає справу.

2.Передати матеріали справи №907/930/15 для розгляду судом в іншому складі Заяви Акціонерного товариства «SOTRA HOLDING AG» про відвід судді (Пазичеву В.М.), який входить у склад колегії суду, що розглядає справу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання (усім складом суду).

Головуючий суддя: Стороженко О.Ф.

Судді: Кітаєва С.Б.

Пазичев В.М.