Рішення № 82996002, 01.07.2019, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2019 року Справа № 912/760/19

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г. при секретарі судового засідання Лупенко А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №912/760/19

за позовом Фізичної особи-підприємця Головко Олексія Ігоровича, АДРЕСА_1 , адреса для листування АДРЕСА_3

до відповідача Дочірнього підприємства "Кіровоградтепло" Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії", вул. Гришина Сергія, 23/16, м. Кропивницький, 25030

про стягнення 3 082 234,43 грн

Представники сторін участі в судовому засіданні не брали.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Головко Олексія Ігоровича до Дочірнього підприємства "Кіровоградтепло" Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії" про стягнення 3 082 234,43 грн, з яких: 806 697,09 грн основного боргу, 1 304 520,54 грн інфляційних втрат, 163 543,44 грн 3% річних, 35 037,11 грн 3% штрафу, 411 229,97 грн пені, з покладенням на відповідача судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок укладення договорів відступлення прав вимоги, позивач як новий кредитор, набув права вимагати від відповідача, як боржника належного виконання грошових зобов`язань, що виникли на підставі кредитного договору та рішення господарського суду Кіровоградської області від 10.07.2017 у справі № 912/1195/17.

Ухвалою від 05.04.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №912/760/19 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 25.04.2019 о 14:30 год., встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 14.06.2019 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Дочірнього підприємства "Кіровоградтепло" Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії" на користь Фізичної особи-підприємця Головко Олексія Ігоровича 806697,09 грн основного боргу, 334570,21 грн інфляційних, 72616,69 грн 3% річних, 18240,29 грн інфляційних, 5251,51 грн 3% річних, а також 18560,64 грн судового збору. В задоволенні позову в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 789337,36 грн, 45536,81 грн 3% річних, 24200,91 грн штрафу та 284045,78 грн пені відмовлено.

Разом з тим господарським судом встановлено, що при прийнятті рішення від 14.06.2019 у справі №912/760/19 не вирішено питання стосовно позовної вимоги в частині стягнення: 361206,28 грн - суми відсотків за кредитом, що мала бути сплачена до 05.07.2015; 162372,68 грн - суми інфляційних втрат за період з 06.07.2015 по 18.03.2019; 40138,43 грн - 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК за період з 06.07.2014 по 18.03.2019; 10836,20 грн - штрафу 3% від простроченої суми заборгованості; 127184,19 грн - пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за період з 19.03.2018 по 18.03.2019, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення.

Відповідно до положень ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Ухвалою від 20.06.2019 господарським судом призначено судове засідання для ухвалення додаткового рішення на 01.07.2019 о 12:00 год.

Позивач та відповідач участь повноважних представників в судовому засіданні 01.07.2019 не забезпечили.

Позивач належним чином повідомлений про місце, дату та час засідання суду.

Поштовий конверт з ухвалою суду від 20.06.2019, направлений на адресу Дочірнього підприємства "Кіровоградтепло" Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії", до господарського суду не повернувся.

Відповідно до частин 2, 3, 4 статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За приписами пунктів 1, 2 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Судом були вчинені всі належні дії для повідомлення відповідача про призначене засідання суду. Господарським судом ухвала від 20.06.2019 направлено на адресу відповідача, повідомлену позивачем та підтверджену матеріалами справи: 25030, м. Кропивницький, вул. Гришина Сергія, 23/16.

Враховуючи вищезазначене, господарський суд вчинив всі необхідні дії для повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення засідання суду.

Господарським судом встановлено, що при поданні позову позивач просив стягнути з відповідача:

- 806697,09 грн - сума основного боргу, що мав бути погашений до 30.04.2014;

- 1123907,57 грн - сума інфляційних за період з 01.05.2014 по 18.03.2019;

- 118153,50 грн - 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України за періодз 01.05.2014 по 18.03.2019;

- 24200,91 грн - штраф 3% від простроченої суми заборгованості;

- 284045,78 грн - пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за період з 19.03.2018 по 18.03.2019.

- 361206,28 грн - сума відсотків за кредитом, що мала бути сплачена до 05.07.2015;

- 162372,68 грн - сума інфляційних втрат за період з 06.07.2015 по 18.03.2019;

- 40138,43 грн - 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК за період з 06.07.2014 по 18.03.2019;

- 10836,20 грн - штраф 3% від простроченої суми заборгованості;

- 127184,19 грн - пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за період з 19.03.2018 по 18.03.2019.

Крім того, інфляційні втрати за період з 28.07.2017 по 18.03.2019 в розмірі 18240,29 грн та 3% річних в розмірі 5251,51 грн, нарахованих на заборгованість в розмірі 106666,66 грн, яку було стягнуто рішенням у справі № 912/1195/17, яке зазначає позивач, набрало законної сили 27.07.2017.

Таким чином, станом на 18.03.2019 позивачем пред`явлено до стягнення 3 082 234,43 грн.

Разом з тим, в рішенні Господарського суду Кіровоградської області від 14.06.2019 у справі №912/760/19 судом не вирішено питання щодо позовних вимог в частині стягнення:

- 361206,28 грн - сума відсотків за кредитом, що мала бути сплачена до 05.07.2015;

- 162372,68 грн - сума інфляційних втрат за період з 06.07.2015 по 18.03.2019;

- 40138,43 грн - 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК за період з 06.07.2014 по 18.03.2019;

- 10836,20 грн - штраф 3% від простроченої суми заборгованості;

- 127184,19 грн - пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за період з 19.03.2018 по 18.03.2019.

Стосовно вимог про стягнення відсотків та нарахованих на них санкцій, суд враховує висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 № 444/9519/12, а саме пункти 48 - 55:

"Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 ("Позика") глави 71 ("Позика. Кредит. Банківський вклад"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За умовами договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, який наданий на 24 місяці - до 3 червня 2008 року включно.

Відтак, у межах строку кредитування до 3 червня 2008 року відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами до 27 числа кожного місяця. Починаючи з 4 червня 2008 року, відповідач мав обов`язок незалежно від пред`явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду відхиляє аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом".

Згідно п. 3.2.3 кредитного договору від 17.10.2007 № 161007/2063-240, позичальник зобов`язаний сплачувати проценти за користування кредитними коштами виходячи з розрахунку 18% річних щомісяця, не пізніше останнього робочого дня поточного місяця включно, шляхом перерахунку коштів на рахунок кредитора № .... У випадку несплати процентів в строк, обумовлений даним договором, починаючи з наступного робочого дня такі прострочені проценти сплачувати на рахунок № ...

Як зазначено у рішенні суду у справі № 9012/1195/17:

"В подальшому між сторонами було укладено ряд додаткових договорів до основного кредитного договору.

17.10.2007 укладено додатковий договір яким внесено зміни до кредитного договору - вилучено пункт 3.2.11.

23.05.2008 укладено додатковий договір яким внесено зміни до кредитного договору:

З 23 травня 2008 року пункт 1.1, перше речення пункту 3.2.3. кредитного договору №161007/2063-240 від 17.10.2007 викладено в наступній редакції:

"1.1 кредитор надає позичальнику довгостроковий кредит для оплати за постачання природного газу для забезпечення теплом міста Кіровограда у розмірі 4300000,00 грн на умовах визначених даним договором зі сплатою 20% річних."

"3.2.3. Сплачувати проценти за користування кредитними коштами виходячи з розрахунку 20 % щомісячно не пізніше останнього робочого дня поточного місяця включно, шляхом перерахування коштів на рахунок кредитора."

Всі інші умови договору залишаються незмірними.

31.10.2008 укладено додатковий договір яким внесено зміни до кредитного договору:

З 01.11.2008 пункт 1.1., перше речення пункту 3.2.3. кредитного договору №161007/2063-240 від 17.10.2007 викладено в наступній редакції:

"1.1 кредитор надає позичальнику довгостроковий кредит для оплати за постачання природного газу для забезпечення теплом міста Кіровограда у розмірі 4300000,00 грн на умовах визначених даним договором зі сплатою 23% річних."

"3.2.3. Сплачувати проценти за користування кредитними коштами виходячи з розрахунку 23 % щомісячно не пізніше останнього робочого дня поточного місяця включно, шляхом перерахування коштів на рахунок кредитора."

Всі інші умови договору залишаються незмінними.

14.10.2010 укладено Додатковий договір до кредитного договору №161007/2063-240 від 17.10.2007 про наступне:

1. Продовжити термін користування кредитними коштами в сумі 1720812,05 до 10.10.2011 включно, а в разі невиконання (неналежного виконання) позичальником будь-якої з умов даного договору - до першої письмової вимоги кредитора.

2. Викласти пункт 1.2. кредитного договору в наступній редакції:

"1.2. Термін користування кредитними коштами встановлюється до 10.10.2011 включно, а в разі невиконання позичальником будь-якої з умов даного договору - до першої письмової вимоги кредитора.

Погашення проводиться шляхом перерахування коштів на рахунок кредитора згідно наступного графіку:

- листопад 2010 - сума платежу 250000,00 грн - залишок 1470812,05 грн;

- грудень 2010 - сума платежу 250000,00 грн - залишок 1220812,05 грн;

- січень 2011 - сума платежу 250000,00 грн - залишок 970812,05 грн;

- лютий 2011 - сума платежу 250000,00 грн - залишок 720812,05 грн;

- березень2011 - сума платежу 300000,00 грн - залишок 420812,05 грн;

- березень2011 - сума платежу 300000,00 грн - залишок 420812,05 грн".

Враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду, зазначену вище, щодо нарахування та стягнення процентів від суми позики (кредиту) після спливу строку кредитування (розділ 1.3. постанови від 28.03.2018 № 444/9519/12), суд приходить до висновку, що у межах строку кредитування до 10.10.2011 відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами до останнього робочого дня поточного місяця. Починаючи з 11.10.2011, відповідач мав обов`язок незалежно від пред`явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування.

Однак, далі, 01.11.2013 між сторонами з метою позасудового врегулювання боргових зобов`язань, що виникли у відповідача за кредитним договором, укладено Договір про реструктуризацію боргу по кредиту та відсотках, нарахованих згідно кредитного договору №161007/2063-240 від 17.10.2007 (надалі - Договір про реструктуризацію а.с. 15-16).

Відповідно до пункту 1 Договору про реструктуризацію позичальник зобов`язується погасити прострочену заборгованість по відсотках за кредитом, яка станом на 01.10.2013 становить 126818,75 грн до 30.04.2014 погашення проводиться шляхом перерахування коштів на рахунок кредитора за наступним графіком:

- до 31 грудня 2013 року - сума платежу 25363,75 грн, залишок 101455,00 грн;

- до 31 січня 2014 року - сума платежу 25363,75 грн, залишок 76091,25 грн;

- до 28 лютого 2014 року - сума платежу 25363,75 грн, залишок 50727,50 грн;

- до 31 березня 2014 року - сума платежу 25363,75 грн, залишок 25363,75 грн;

- до 30 квітня 2014 року - сума платежу 25363,75 грн, залишок 0,00 грн.

2. Позичальник зобов`язується погасити заборгованість по кредиту, яка виникла станом на 01.10.2013 року становить 1623143,11 грн до 30.04.2014. Погашення проводиться шляхом перерахування коштів на рахунок кредитора за наступним графіком:

- до 31 листопада 2013 року - сума платежу 150143,11 грн, залишок 1473000,00 грн;

- до 31 грудня 2013 року - сума платежу 150000,00 грн, залишок 13230000,00 грн;

- до 31 січня 2014 року - сума платежу 150000,00 грн, залишок 1173000,00 грн;

- до 28 лютого 2014 року - сума платежу150000,00 грн, залишок 1023000,00 грн;

- до 31 березня 2014 року - сума платежу 150000,00 грн, залишок 873000,00 грн;

- до 30 квітня 2014 року - сума платежу 873000,00 грн, залишок 0,00 грн.

3. Позичальник зобов`язується сплачувати строкові відсотки за користування кредитом з розрахунку 23% річних шляхом перерахування коштів на рахунок № … в строк до 05 числа наступного місяця".

Однак, суд з урахуванням зазначеної вище правової позиції приходить до висновку, що узгоджені сторонами у договорі про реструктуризацію строкові відсотки в розмірі 23% за користування кредитом, відповідачу могли нараховуватися з 01.11.2013 (дата укладення договору про реструктуризацію) по 30.04.2014 (дата сплати останнього платежу в розмірі 873000,00 грн.) Іншого сторони в договорі про реструктуризацію не передбачили.

Рішенням суду у справі № 912/1195/17 було стягнуто 15000, як частину нарахованих процентів в розмірі 376206,28 грн, нарахованих за період з квітня 2014 року по червень 2015 року.

Відповідно до п. 7 ст. 75 ГПК України, правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частинами 4, 5 ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові; якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелюватися із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення у справі "Фінікарідов проти Кіпру" від 20.12.2007).

Відповідно до ч. 2 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Пред`явлення позову до суду - це реалізація позивачем права на звернення до суду. Саме з цією процесуальною дією пов`язується початок процесу у справі.

Відповідно до вимог процесуального законодавства суддя відкриває провадження у справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому процесуальним кодексом.

За змістом викладеного перебіг позовної давності шляхом пред`явлення позову може перериватися в разі звернення позивача до суду, в тому числі й направлення позовної заяви поштою, здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства.

Для обчислення позовної давності застосовують загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252-255 ЦК України.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Тобто новий строк позовної давності (після його переривання) починає свій перебіг наступного дня після пред`явлення позову.

Так, згідно штампу Укрпошти на конверті, позов у справі № 912/1195/17 було подано 20.04.2017, тобто з 21.04.2017 почав свій перебіг новий строк позовної давності.

Позов у даній справі подано 18.03.2019.

Так як рішенням суду у справі № 912/1195/17 було стягнуто 1000,00 грн як частину процентв нарахованих за квітень 2014 року в розмірі 24877,81 грн, тому наявні підстави для стягнення суми процентів, нарахованих за квітень 2014 року в розмірі 23877,81 грн. позовна давність до цієї вимоги не застосовується так як мало місце переривання позовної давності.

Суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про стягнення процентів, нарахованих з травня 2014 року по червень 2015 року, так як, як зазначено вище, відсутні підстави для нарахування процентів після 30.04.2014 року.

Також позивач на суму відсотків за кредитом 361206,28 грн нарахував за період з 06.07.2015 по 18.03.2019 - 162372,68 грн збитків від інфляції та 40138,43 грн 3% річних з 01.05.2014 по 18.03.2019.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

До правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

У постанові Верховного Суду від 17.04.2019 у справі № 910/1973/18 наведено таке:

"У постанові Верховного Суду (у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду) від 26.10.2018 у справі № 922/4099/17 з огляду на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 26.04.2017 у справі № 918/329/16, наведено висновок про те, що вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених статтею 625 ЦК України, не є додатковими вимогами в розумінні статті 266 ЦК України, а тому закінчення перебігу позовної давності за основною вимогою не впливає на обчислення позовної давності за вимогою про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат. Стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми 3 роками, які передували поданню позову.

За таких обставин, зазначила касаційна інстанція, враховуючи вимоги ст. 257 ЦК України, нарахування 3% річних та інфляційних втрат мало здійснюватись за останні три роки, які передували зверненню позивача з позовом у справі (20.02.2018), тобто з 20.02.2015 по 19.02.2018.

Суми 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих з 03.09.2013 по 19.02.2015, стягненню не підлягають у зв`язку зі спливом позовної давності".

Предметом розгляду вимоги про стягнення інфляційних та 3% річних у справі № 912/1195/17 не були, тому строк позовної давності по цим вимогам не перервався.

До суду позивач у цій справі звернувся 18.03.2019, що підтверджується штампом суду, та визначив кінцеву дату нарахувань - 18.03.2019, отже, належний трирічний строк розрахунку інфляційних та 3 % річних становить період часу з 18.03.2016 по 18.03.2019.

Таким чином, за розрахунком суду, здійсненого за допомогою програми "Ліга"

- інфляційні, нараховані на суму відсотків за кредитом в розмірі 23877,81 грн за період з 18.03.2016 по 18.03.2019 складають 9903,10 грн;

- 3% річних, нарахованих на суму відсотків за кредитом в розмірі 23877,81 грн за період з 18.03.2016 по 18.03.2019 складають 2149,42 грн;

Вказані суми підлягають стягненню з відповідача.

Суми 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих з 01.05.2014 до 17.03.2016, стягненню не підлягають у зв`язку зі спливом позовної давності та безпідставністю їх нарахування.

Позивач просить стягнути - 10836,20 грн штрафу 3% від простроченої суми заборгованості та 127184,19 грн пені за період з 19.03.2018 по 18.03.2019, нарахованої на суму відсотків за кредитом в розмірі 361206,28 грн.

До суду позивач з цими вимогами звернувся 18.03.2019. Вимоги про стягнення пені та штрафу не були предметом розгляду у справі № 912/1195/17.

З тих же підстав, що наведені у рішенні від 14.06.2019 суд приходить до висновку, що позивачем неправильно визначено період та порядок обрахування пені та пропущено строк позовної давності по зверненню до суду із вимогою про стягненню неустойки, нарахованих на суму боргу у розмірі 23877,81 грн, а також про безпідставність її нарахування, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Таким чином, стягненню з відповідача також підлягають 23877,81 грн. процентів, нарахованих за квітень 2014 року, а також нараховані на цю суму інфляційні в розмірі 9903,10 грн та 3% в розмірі 2149,42 грн.

Рішенням суду від 20.06.2019 стягнуто з Дочірнього підприємства "Кіровоградтепло" Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії" на користь Фізичної особи-підприємця Головко Олексія Ігоровича - 806697,09 грн основного боргу, 334570,21 грн інфляційних, 72616,69 грн 3% річних, 18240,29 грн інфляційних, 5251,51 грн 3% річних, а також 18560,64 грн судового збору.

Тобто, загальна сума, яка підлягає стягненню з відповідача складає 1273306,12 грн і відповідно загальний розмір судового збору, який має бути стягнутий з відповідача складає 19099,59 грн.

Тобто додатково з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 538,95 грн.

Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 126, 129, 233, 236-241, 244, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Стягнути з Дочірнього підприємства "Кіровоградтепло" Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії" (ідентифікаційний код 33142568, 25030, м. Кропивницький, вул. Гришина Сергія, 23/16), на користь Фізичної особи-підприємця Головко Олексія Ігоровича (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) - 23877,81 грн. процентів, нарахованих за квітень 2014 року, а також нараховані на цю суму інфляційні в розмірі 9903,10 грн та 3% в розмірі 2149,42 грн, а також 538,95 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позову в частині стягнення процентів в розмірі 337328,47 грн, інфляційних втрат в розмірі 152469,58 грн, 37989,01 грн 3% річних, 10836,20 грн штрафу та 127184,19 грн пені відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено 11.07.2019.

Суддя В.Г. Кабакова