Рішення № 82995831, 11.07.2019, Господарський суд м. Києва

Дата ухвалення
11.07.2019
Номер справи
910/6364/19
Номер документу
82995831
Форма судочинства
Господарське
Державний герб України

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.07.2019Справа № 910/6364/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., за участі секретаря судового засідання Топіхи І.О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження

позовну заяву Державної установи «Житомирська виправна колонія (№4)», м. Житомир

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Пак», м. Київ

про стягнення 53 182,42 грн.

Представники:

від позивача: не з`явились;

від відповідача: не з`явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна установа «Житомирська виправна колонія (№4)» звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Пак» про стягнення 53 182, 42 грн., у тому числі: 40 220, 00 грн. - основного боргу, 10 185, 42 грн. - пені та 856, 00 грн. - 3% річних та 1 921, 00 грн. - судового збору.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати наданих послуг згідно договору № 57-Г від 22.02.2018 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2019 р. позовну заяву Державної установи «Житомирська виправна колонія (№4)» залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків поданої позовної заяви.

31.05.2019 р. до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви. Зважаючи на викладені в заяві обставини та долучені докази, суд дійшов висновку про усунення позивачем недоліків позовної заяви у встановлений строк.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2019 р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, але із повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 24.06.2019 р.

У судове засідання 24.06.2019 з`явився представник позивача, який підтримав позов у повному обсязі. Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою суду від 24.06.2019 р. у зв`язку з неявкою відповідача у судове засідання розгляд справи відкладено на 11.07.2019 р.

У судове засідання 11.07.2019 р. представники позивача та відповідача не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, відповідач відзиву на позовну заяву не надав.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

22.02.2018 р. між Державна установа «Житомирська виправна колонія (№4)» ( далі - ДУ «Житомирська виправна колонія (№4)», виконавець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Пак» (далі - ТзОВ «Стар Пак», замовник/відповідач) був укладений договір № 57-Г, відповідно до якого виконавець зобов`язується за дорученням замовника на умовах викладених у договорі, склеїти паперові пакети, згідно замовлення замовника.

Відповідно до п. 4.1. договору, вартість виготовленої одиниці продукції становить 0,30 грн. за один пакет.

Згідно п. 4.2. договору, розрахунок за продукцію здійснюється замовником в національній валюті шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця: 50% - попередня оплата партії замовлення; 50% - протягом 3-х банківських днів після повідомлення замовника про готовність відвантажити партію готової продукції зі складу виконавця згідно п. 5 договору.

Пунктом 4.4. договору передбачено, що загальна вартість договору орієнтовно становить 90 000,00 грн.

Відповідно до п. 6.5. договору, при несвоєчасному здійсненні оплати за прийняту продукцію замовник сплачує виконавцю пеню, що нараховується на несплачену суму за кожен день прострочення платежу за подвійною обліковою ставкою НБУ та 3% річних від простроченої суми.

У період з травня 2018 року по січень 2019 року позивач виготовив та поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 47 220,00 грн., що підтверджується накладними № 276 від 31.05.2018 р. на суму 15 405,00 грн., № 328 від 23.06.2018 р. на суму 4 005,00 грн., № 394 від 30.07.2018 р. на суму 4 980,00 грн., № 468 від 14.09.2018 р. на суму 8 400,00 грн., № 640 від 13.12.2018 р. на суму 13 260,00 грн., № 4 від 03.01.2019 р. на суму 1 170,00 грн., копії яких містяться в матеріалах справи.

Проте, відповідач в порушення умов вказаного договору оплату здійснив частково у сумі 7 000,00 грн., у зв`язку з чим у ТзОВ «Стар Пак» виникла заборгованість перед позивачем за поставлений товар в сумі 40 220,00 грн.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями про повернення боргу №5/4/4-1167 від 28.03.2019 р., №5/4/4-1566 від 26.04.2019 р., №5/4/4-1640 від 08.05.2019 р., в яких просив ТзОВ «Стар Пак» погасити заборгованість в сумі 40 220,00 грн., проте останнім вказані претензії залишено без реагування.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного Кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов`язання за договором належним чином, надав послуги згідно договору на загальну суму 47 220,00 грн., які прийняті відповідачем по накладним без жодних зауважень.

Однак, відповідач оплати за надані послуги у повному обсязі не провів, доказів зворотного суду не надав.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Таким чином, враховуючи строки оплати, встановлені у п. 4.2. договору, відповідач зобов`язаний був повністю оплатити вартість наданих послуг протягом 3-х календарних днів після повідомлення про готовність продукції.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати наданих послуг, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору №57-Г від 22.02.2018 р., та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 40 220,00 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 10 185,42 грн. - пені та 856,00 грн. - 3 % річних.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій відповідно припиняється зі сплином 6 (шести) місяців.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3% річних від простроченої суми та пені та встановив, що в останньому допущено помилку у визначенні періоду простроченого грошового зобов`язання та відповідно у розмірі нарахування пені, а також допущено помилку при розрахунку суми 3% річних від простроченої суми.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума пені у розмірі 6 671,87 грн., що розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання протягом 6 місяців згідно кожної накладної, та 3% річних у сумі 856,21 грн., нараховані на суму боргу по кожній накладній з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання, а тому вимога в цій частині підлягає задоволенню частково.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державної установи «Житомирська виправна колонія (№4)» задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Пак» (01032, м. Київ, вул. Льва Толстого, 25, офіс 70; ідентифікаційний код 39814553) на користь Державної установи «Житомирська виправна колонія (№4)» (10001, м. Житомир, проспект Незалежності, 172; ідентифікаційний код 08563323) 40 220 (сорок тисяч двісті двадцять) грн. 00 коп. - заборгованості, 6 671 (шість тисяч шістсот сімдесят одну) грн. 87 коп. - пені, 856 (вісімсот п`ятдесят шість) грн. 21 коп. - 3 % річних та 1 724 (одну тисячу сімсот двадцять чотири) грн. 70 коп. - судового збору.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено: 12.07.2019.

Суддя В.В. Бондарчук

Попередній документ : 82995830
Наступний документ : 82995832