Ухвала суду № 8299476, 04.03.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

                              м. Київ                                        К-55572/09

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бившева Л.І., Маринчак Н.Є., Степашко О.І., Шипуліна Т.М.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції (далі –Костопільська МДПІ)

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2009

у справі № 2-а-2651/08 (22-а-17045/08)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Свиспан Лімітед»(далі –ТОВ «Свиспан Лімітед»)

до Костопільської МДПІ

про визнання частково нечинним рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання нечинним рішення Костопільської МДПІ від 22.04.2008 № 0000032342/0 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 9102,60 грн.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 16.07.2008 у позові відмовлено з тих мотивів, що моментом поставки імпортованого товару є дата митного оформлення такого товару, а тому здійснення такої поставки поза межами 90-денного терміну, установленого частиною першою статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», є підставою для нарахування позивачеві пені в порядку частини першої статті 4 названого Закону.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2009 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено. У прийнятті цього судового акта апеляційний суд виходив з того, що податковим органом незаконно нараховано пеню за час знаходження імпортованих товарів під митним контролем, оскільки такий імпорт вважається здійсненим з моменту перетину товаром митного кордону України.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Костопільська МДПІ просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та залишити в силі постанову Рівненського окружного адміністративного суду зі спору, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права. Так, в обґрунтування касаційних вимог скаржник посилається на приписи абзацу дванадцятого пункту 1.1 Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 № 136, за змістом якого здійснення поставки визначено як оформлення ВМД (у випадку ввезення продукції на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню) або виконання нерезидентом усіх зобов'язань щодо поставки, покладених на нього за договором (в інших випадках).

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні в порядку статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАС).

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, надання правової оцінки обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судовими інстанціями у розгляді даної справи встановлено, що за результатами проведення виїзної позапланової перевірки дотримання позивачем валютного законодавства при виконанні зовнішньоекономічних контрактів Костопільською МДПІ було складено акт від 15.04.2008 №365/22/32358806, згідно з яким встановлено порушення ТОВ «Свиспан Лімітед»законодавчо встановлених термінів виконання імпортної поставки товару за контрактами: від 15.04.2007 № С7/90, укладеним з компанією Imal SRL (Італія), від 17.02.2007 № С7/52 та від 15.05.2007 № С7/111, укладеними з компанією Diffenbacher GMBH+CO.KG (Німеччина), від 18.06.2007 №С7/124, укладеним з компанією Pal s.r.l. (Італія), від 20.07.2007 № V-UA 070605IK, укладеним з компанією Demag Cranes&Compinents (Німеччина), від 06.06.2007 № 06/06-07, укладеним з товариством з обмеженою відповідальністю «Торговый дом ОАО «Пролетарская свобода»(Росія) та від 23.07.2007 №С7/142, укладеним з компанією Medison Scandiafelt AB (Швеція); на підставі цього акта контролюючим органом прийнято оспорюване рішення про застосування до позивача штрафних санкцій, зокрема, у сумі 9102,60 грн.

За результатами дослідження наявних у матеріалах справи доказів судами також було з’ясовано, що фактично імпортований позивачем товар перетнув митний кордон України у межах 90-денного строку, визначеного частиною першої статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», проте цей товар перебував під митним контролем до закінчення митного оформлення товарів, що сталося після спливу названого строку.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо порушення позивачем законодавчо встановленого строку виконання імпортних операцій за зовнішньоекономічними контрактами.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»(у редакції, що діяла на момент укладення позивачем зазначених контрактів) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Згідно з частиною першої статті 4 названого Закону порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

У статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»момент здійснення експорту (імпорту) визначено як момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

За змістом підпунктом «г»пункту 1.8 Інструкції про порядок заповнення вантажно-митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 № 307, моментом перетину митного кордону при перевезеннях, зокрема, залізничним та автомобільним видами транспорту при імпорті визначено початок або здійснення митного оформлення в пункті пропуску через митний кордон України на шляху переміщення товару.

При цьому початок митного оформлення товару співпадає з проставленням на супровідному документі митницею на кордоні, через яку переміщувався товар, відтиску штампу «Під митним контролем»з наступною випискою провізної відомості, що служить дозволом для перевезення вантажу до внутрішньої митниці для повного митного оформлення.

Таким чином, з огляду на дати фактичного перетину митного кордону України імпортованими позивачем товарами (що сталося в межах 90-денного строку, установленого статтею 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті») суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав, передбачених статтею 4 цього Закону, для нарахування позивачу пені згідно з оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.

Апеляційний суд обґрунтовано виходив з того, що оформлення вантажної митної декларації типу ІМ-40 на імпортовані товари, як завершення їх митного оформлення та закінчення митного контролю щодо них, не є необхідною умовою для визначення моменту перетину цими товарами митного кордону України, тоді як саме з останнім стаття 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»пов‘язує закінчення строку поставки товарів (робіт, послуг) в імпортних операціях, здійснюваних на умовах авансових платежів.

Згідно з частиною третьою статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

          З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції відхилити.

2. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2009 у справі №2-а-2651/08 (22-а-17045/08) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом 1 місяця з дня виявлення цих обставин.

Головуючий суддя М.І. Костенко

судді:Л.І. Бившева Н.Є. Маринчак О.І. Степашко Т.М. Шипуліна