Рішення № 82993548, 11.07.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 липня 2019 року № 826/4475/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-виробничий центр «Сервіт» до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

Суд прийняв до уваги таке:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Проектно-виробничий центр «Сервіт» (далі - позивач, ТОВ «ПВЦ «Сервіт») з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач. ГУ ДФС у м. Києві), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.01.2017 №0000201401, №0000211401, №0034140303, №0035140303.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.03.2017 відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства при здійсненні коригування сум доходу по об`єкту та суми податку на додану вартість є необґрунтованими, оскільки позивач діяв у відповідності до вимог законодавства. Також позивач посилався на те, що здійснив реалізацію транспортних засобів за ціною, визначеною за результатом експертної оцінки, а тому висновки відповідача про продаж автомобілів за ціною, нижчою середньоринкової вартості є безпідставними.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав повністю та зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки та запереченнях проти адміністративного позову, у зв`язку з чим просив суд відмовити у задоволенні позову повністю. Вказав на те, що позивачем порушено вимоги законодавства при здійсненні коригування вартості виконаних робіт, що призвело до заниження податку на прибуток та податку на додану вартість. Також відповідач вказав на те, що позивачем реалізовано транспортні засоби за ціною нижчою за середньоринкову вартість з посиланням на акти експертної оцінки, які є недійсними, оскільки суб`єкт оціночної діяльності, що виконував експертне дослідження не мав чинного сертифіката суб`єкта оціночної діяльності.

В судовому засіданні 20.06.2017 сторони подали заяву про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діяла на момент постановлення ухвали) особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діяла на момент постановлення ухвали), суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ПВЦ «Сервіт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 30.01.2014 по 30.09.2016.

За результатами перевірки складено акт №398/26-15-14-01-02/39074813 від 16.12.2016, згідно висновків якого відповідач встановив, зокрема, порушення позивачем вимог:

- пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України; пунктів 10, 13, 14 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.11.1999 №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153; пункту 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 6 «виправлення помилок і зміни у фінансових звітах» та пункту 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», 16 «Витрати»; статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 426 324 грн., в тому числі за 2015 рік на суму 70 694 грн., за І півріччя 2016 року на суму 201 981 грн., за ІІІ квартали 2016 року на суму 355 630 грн.;

- пункту 187.1 статті 187, пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 78 549 грн.;

- підпункту «е» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167 підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, підпункту «а» пункту 171.2 статті 171 Податкового кодексу України в результаті чого не нараховано та не сплачено податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 389 955,12 грн.;

- підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, підпункту 168.4.4 пункту 168.4 статті 168 Податкового кодексу України, в результаті чого не нараховано та сплачено військовий збір на загальну суму 32 496,24 грн.

Позивач на підставі пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України надав заперечення до акту перевірки, за результатом розгляду яких висновки акта були залишені без змін, про що позивача повідомлено листом від 06.01.2017 №364/10/26-15-14-01-02 (а.с. 83-90 т. І).

На підставі акта перевірки Головне управління ДФС у м. Києві прийняло податкові повідомлення-рішення від 12.01.2017:

№0000201401, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 98 186,00 грн., в тому числі 78 549,00 грн. за основним платежем та 19 637,00 грн. штрафних санкцій;

№0000211401, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 515 232,00 грн., в тому числі за основним платежем 426 324,00 грн., штрафні санкції 88 908,00 грн.

№0034140303, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 487 443,90 грн., в тому числі 389 955,12 грн. за основним платежем та 98 488,78 грн. штрафних санкцій;

№0035140303, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «військовий збір» на суму 40 620,33 грн., в тому числі 32 496,26 грн. за основним платежем та 8124,07 грн. штрафних санкцій.

Позивач оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, передбаченому статтею 56 Податкового кодексу України.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 23.03.2017 №5864/6/99-99-11-01-01-25 скарга ТОВ «ПВЦ «Сервіт» залишена без задоволення, а вказані податкові повідомлення-рішення без змін.

Не погоджуючись із вищезазначеними повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до суду.

Оцінивши за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Суд встановив, що між ТОВ «ПВЦ «Сервіт» (Субпідрядник) та ТОВ «ВБК «Промжитлобуд» (Підрядник) укладено договір субпідряду №04-06/2014 від 04.06.2014, відповідно до умов якого Субпідрядник зобов`язується виконати роботи з влаштування теплової мережі, господарчо-питного водопроводу, господарчо-побутової та дощової каналізації, індивідуального теплового пункту на об`єкті: «Реконструкція гуртожитку з переобладнанням під житловий будинок з поквартирним заселенням з влаштуванням надбудови та прибудови на вул . Гарматній. 20 у Солом`янському районі м. Києва».

Відповідно до пункту 2.2 даного договору попередня вартість робіт разом з ПДВ складає 15 000 000,00 грн.

На виконання умов вищевказаного договору ТОВ «ПВЦ «Сервіт» виписано довідки про вартість виконання будівельних робіт та витрати (форма КБ-3), копії яких наявні в матеріалах справи.

За результатом виконання договору субпідряду ТОВ «ПВЦ «Сервіт» виконало роботи на суму 13 499 931,70 грн.

ТОВ «ПВЦ «Сервіт» склало податкову накладну від 30.09.2014 №37 на загальну суму 937 812,43 грн., в тому числі ПДВ 156 302,07 грн.

Позивач зазначив, що в подальшому ТОВ «ВБК «Промжитлобуд» ініціювало проведення експертизи відносно підписаних сторонами актів. Відповідно до висновків КП «Київекспертиза» від 08.06.2015 вартість виконаних робіт була зменшена до 13 028 638,99 грн.

З урахуванням даного висновку, ТОВ «ПВЦ «Сервіт» зобов`язане повернути ТОВ «ВКБ «Промжитлобуд» суму коштів 379 943,71 грн. (471 292,71 грн. - 91 349,00 грн. = 379 943,71 грн., де 91 349,00 грн. - сума заборгованості за виконані роботи).

Позивачем складено довідку КБ 3 від 10.11.2015 за листопад 2015 року, у якій було скориговано вартість виконаних робіт шляхом її зменшення на суму 471 292,71, в тому числі ПДВ 78 548,79 грн.

В подальшому ТОВ «ВКБ «Промжитлобуд» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з ТОВ «ПВЦ «Сервіт» суми боргу - 379 943,71 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.01.2016 №910/31203/15 стягнуто з ТОВ «ПВЦ «Сервіт» на користь ТОВ «ВБК «Промжитлобуд» 379 943,31 грн. збитків та 5 699,16 грн. витрат по сплаті судового збору.

На виконання даного рішення позивач перерахував на рахунок ТОВ «ВКБ «Промжитлобуд» 385 642,87 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2247 від 16.03.2016 (а.с. 124 т. І).

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Згідно з п.5 П(С)БО 16 «Витрати» витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Відповідно до пункту 7 П(С)БО 16 «Витрати» витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені

Згідно з пунктом 10 П(С)БО 15 «Дохід», дохід, пов`язаний з наданням послуг, визнається, виходячи зі ступеня завершеності операції з надання послуг на дату балансу, якщо може бути достовірно оцінений результат цієї операції. Результат операції з надання послуг може бути достовірно оцінений за наявності всіх наведених нижче умов: можливості достовірної оцінки доходу; імовірності надходження економічних вигод від надання послуг; можливості достовірної оцінки ступеня завершеності надання послуг на дату балансу; можливості достовірної оцінки витрат, здійснених для надання послуг та необхідних для їх завершення.

Відповідно до пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка видана їх отримувачу - платнику податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних:

постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації;

отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.

Підпунктом 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв`язку з отриманням таких товарів/послуг.

Постачальник має право зменшити суму податкових зобов`язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.

ТОВ «ПВЦ «Сервіт», у відповідності до наведених норм законодавства, відповідно до довідки КБ 3 від 10.11.2015 за листопад 2015 року скоригувало вартість виконаних робіт за 2014 рік, а також здійснило коригування вартості робіт, виконаних відповідно до договору субпідряду №04-06/2014 від 04.06.2014 шляхом складання розрахунку коригування кількісних і вартісних показників від 10.11.2015 №8 до податкової накладної від 30.09.2014 №37, якою зменшив дохід по об`єкту на суму 471 292,70 грн., в тому числі ПДВ 78 548,78 грн.

Відповідач не заперечував право позивача на коригування суми доходу по об`єкту та ПДВ у зв`язку зі зменшенням вартості робіт на підставі експертного висновку. Однак, зазначив, що зі змісту довідки КБ-3 від 10.11.2015 (а.с. 116-118 т. І) слідує, що вартість виконаних робіт відкоригована за роботи, які виконані у липні, вересні 2014 року, а тому коригування суми ПДВ необхідно було здійснювати за кожен з таких звітних податкових періодів 2014 року.

Суд зазначає, що здійснення позивачем коригування суми доходу по об`єкту та ПДВ у податковій накладній від 30.09.2014 №37 на всю суму, яка визначена у довідці КБ-3 від 10.11.2015 не призвела до заниження суми податку на прибуток та ПДВ, яка мала бути сплачена до бюджету за наслідком виконання умов договору субпідряду №04-06/2014 від 04.06.2014. Отже, висновки відповідача про заниження суми ПДВ на суму 78 549 грн. є необґрунтованими, оскільки відповідно до вищенаведених норм законодавства ТОВ «ПВЦ «Сервіт» мало правові підстави для коригування вказаної суми, що відповідачем не заперечувалось.

Враховуючи встановлені судом обставини, податкові повідомлення-рішення від 12.01.2017 №0000201401, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 98 186,00 грн., в тому числі 78 549,00 грн. за основним платежем та 19 637,00 грн. штрафних санкцій та №0000211401, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 515 232,00 грн., в тому числі за основним платежем 426 324,00 грн., штрафні санкції 88 908,00 грн. є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідачем в акті перевірки зазначено, що до перевірки надано протокол загальних зборів учасників ТОВ «ПВЦ «Сервіт» від 23.07.2015 №9, згідно з яким прийнято рішення щодо купівлі автомобіля Mercedes-Benz модель GL 350 Blu TEC 4 MATIC, кузов WDC НОМЕР_2 , двигун № НОМЕР_3 , 2015 року за ціною 1 991 460 грн., у т.ч. ПДВ 331 910 грн. В ході перевірки досліджено договір поставки автомобіля від 23.07.2015 №05-01052, укладений між ТОВ «Автомобільний дім Україна Мерседес Бенц» (Продавець) та ТОВ «ПВЦ «Сервіт» (Покупець) згідно якого позивачем було придбано вказаний автомобіль вартістю 1 991 460 грн. Згідно з карткою рахунку 105 «Транспортні засоби» за 2015 рік: 30.07.2015 автомобіль Mercedes-Benz модель GL 350 Blu TEC 4 MATIC, 2015 року введено в експлуатацію, 31.08.2015 проведено модернізацію, балансова вартість автомобіля склала 1 786 431,27 грн. Згідно з карткою рахунку 131 «Знос основних фондів» за період з червня 2015 року по вересень 2016 року по даному автомобілю нараховано амортизацію на суму 247 646,38 грн. (Дт 92 - Кт 131).

Між ТОВ «ПВЦ «Сервіт» (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу від 03.06.2016 №229/05/8043/2016 відповідно до якого продавець передав у власність покупця транспортний засіб марки Mercedes-Benz модель GL 350 Blu TEC 4 MATIC, кузов WDC НОМЕР_4 , 2015 року, реєстраційний номер НОМЕР_5 , вартість якого складає 500 000,00 грн. (а.с. 127-128 т. І).

У пункті 1.3 договору купівлі-продажу транспортного засобу зазначено, що транспортний засіб оглянутий покупцем, під час огляду транспортного засобу будь-яких дефектів, недоліків, які перешкоджають використанню транспортного засобу за цільовим призначенням, про які не було повідомлено продавцем, не виявлено. Претензій до Продавця щодо якісних характеристик відчужуваного транспортного засобу Покупець не має.

Позивач виписав на адресу ОСОБА_1 видаткову накладну від 17.06.2016 №1 на загальну суму 500 000,00 грн., в тому числі ПДВ 83 333,33 грн.

Відповідач в ході перевірки дійшов висновку про продаж вказаного автомобіля здійснений за ціною нижчою від середньоринкової вартості, в обґрунтування чого посилався на інформацію з офіційного веб-сайту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, згідно якої середньоринкова вартість автомобіля Mercedes-Benz 2015 року випуску з пробігом 35 265 км складає 1 938 230,55 грн.

Позивач зазначив, що вартість автомобіля у договорі купівлі-продажу транспортного засобу була визначена на підставі акта експертної оцінки від 03.06.2016 №590953 Незалежного Експертного Бюро, засвідченого експертом-автотоварознавцем ФОП ОСОБА_2 та свідоцтва Фонду державного майна України про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів від 23.02.2004 № 1085 (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ №797 від 20.12.2003), згідно якого дійсна ринкова ціна автомобіля Mercedes-Benz модель GL 350 Blu TEC 4 MATIC, 2015 року, складає 500 000 грн. (а.с. 135 т. І).

Дослідивши вказаний акт експертної оцінки, копія якого наявна в матеріалах справи, суд встановив, що у ньому відсутня інформація про двигун транспортного засобу, а також в акті експертної оцінки відсутня інформація щодо технічного стану автомобіля та наявність пошкоджень після ДТП.

Крім того, відповідач вказав на те, що в акті експертної оцінки при визначенні дійсної ринкової вартості транспортного засобу вказаний фактичний пробіг автомобіля, згідно з показаннями лічильника спідометра 60 000 тис. км, що не відповідає даним у подорожньому листі службового легкового автомобіля №362 з 01 по 03 червня 2016 року, де зазначено показання спідометра автомобіля MERCEDES-BENZ, модель GL 350 4 МАТІС, 2015 року ( НОМЕР_6 ) при поверненні до гаража 35265 км.

Відповідач надав до матеріалів справи копію листа Фонду державного майна України від 29.12.2016 №10-36-25851 щодо надання інформації про оцінювача ОСОБА_3 , яким повідомлено, що у зв`язку із численними скаргами на професійну оціночну діяльність оцінювача ОСОБА_3 на засіданні Екзаменаційної комісії Фонду державного майна України, що оформлене протоколом №81 від 08.10.2015 прийнято рішення позбавити (анулювати) кваліфікаційного документа оцінювача ОСОБА_3 за напрямом «Оцінка об`єктів у матеріальній формі» за спеціалізацією «Оцінка колісних транспортних засобів».

Отже, станом на станом на дату оцінки рухомого майна MERCEDES-BENZ, модель GL 350 4 МАТІС, 2015 року ( НОМЕР_6 ) - 03.06.2016 ОСОБА_3 не мав чинного сертифіката суб`єкта оціночної діяльності.

Відповідно до частини 4 статті 18 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні» від 12.07.2001 №2658-111 оцінка майна, яка проведена суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання без чинного сертифіката, є недійсною.

Отже, суд не приймає надані позивачем копії актів експертної оцінки транспортних засобів як належний і допустимий доказ, оскільки така оцінка відповідно до наведеної норми законодавства є недійсною.

Відповідач дійшов висновку про безпідставне віднесення позивачем до витрат різниці між балансовою (залишковою) вартістю автомобіля та його договірною вартістю на суму 1 122 118,2 грн., яка була зроблена на підставі експертної оцінки від 03.06.2016 №590953 Незалежного експертного бюро засвідчені експертом-автотоварознавцем ФОП ОСОБА_2 (на дату здійснення оцінки був позбавлений кваліфікаційного свідоцтва з 08.10.2015 та позбавлений кваліфікаційного документа оцінювача).

Також, відповідач TOB «ПВЦ «Сервіт» безпідставно віднесено до витрат операцію з продажу автомобіля AUDI модель Q 7, № НОМЕР_7 , 2015 року на суму 853 604,44 грн., яка була зроблена на підставі експертної оцінки від 23.06.2016 №590953/071 Незалежного експертного бюро засвідчені експертом-автотоварознавцем ФОП ОСОБА_2 , який на дату здійснення оцінки був позбавлений кваліфікаційного свідоцтва з 08.10.2015 та позбавлений кваліфікаційного документа оцінювача.

TOB «ПВЦ «Сервіт» надано до матеріалів справи договір купівлі-продажу транспортного засобу від 23.06.2016 №281/05/8043/2016, укладений між TOB «ПВЦ «Сервіт» та громадянкою ОСОБА_4 та акт експертної оцінки від 23.06.2016 №590954/071, виконаний експертом Дребезговим B .C. При аналізі зазначеного акту експертної оцінки встановлено, що заявка про проведення автотоварознавчого дослідження від TOB «ПВЦ» «Сервіт» надійшла 26.06.2016, при цьому дата складання акта 23.06.2016; відсутня інформація про двигун транспортного засобу; в акті експертної оцінки при визначенні дійсної ринкової вартості транспортного засобу вказаний фактичний пробіг автомобіля, згідно з показанннями лічильника спідометра 20 000 тис. км, що не відповідає даним в подорожньому листі службового легкового автомобіля №371 з 01 по 23 червня 2016 року, де зазначено показання спідометра автомобіля Audi Q7 ( НОМЕР_8 ) при поверненні до гаража 37 813 км.; в акті експертної оцінки відсутня інформація щодо технічного стану автомобіля та наявність пошкоджень після ДТП.

Згідно з договором купівлі-продажу транспортного засобу від 23.06.2016 №28/05/8043/2016 ціна транспортного засобу складає 430 000 грн. (а.с. 131-132 т. І).

У пункті 1.3 договору купівлі-продажу транспортного засобу зазначено, що транспортний засіб оглянутий покупцем, під час огляду транспортного засобу будь-яких дефектів, недоліків, які перешкоджають використанню транспортного засобу за цільовим призначенням, про які не було повідомлено продавцем, не виявлено. Претензій до Продавця щодо якісних характеристик відчужуваного транспортного засобу Покупець не має.

Відповідач зазначив, що в ході перевірки позивачем надано подорожній лист службового легкового автомобіля №372 з 01 по 23.06.2016 на автомобіль AUDI модель Q 7 ( НОМЕР_9 ) з показниками спідометра 37 813 км. Вищевказаний автомобіль продано 23.06.2016, що відповідає даним дорожнього листа на останню дату списання паливо мастильних матеріалів по вказаному транспортному засобу.

Середньоринкова вартість легкового автомобіля Audi (2015 рік випуску, пробіг 37813 км) згідно з оприлюдненою інформацією на офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України становить 1 158 186,78 грн.

TOB «ПВЦ «Сервіт» згідно з карткою рахунка 131 «Знос основних фондів» за період з 01.01.2015 по 23.06.2016 по автомобілю AUDI Модель Q 7, № НОМЕР_7 нараховано амортизацію на суму 266 655,31 грн. (Дт 91 - Кт 131).

Відповідно до пункту 173.1 статті 173 Податкового кодексу України передбачено, що дохід продажу (обміну) легкового автомобіля, мотоцикла, мопеда визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче середньоринкової вартості відповідного транспортного засобу або не нижче його оціночної вартості, визначеної згідно із законом (за вибором платника податку). Середньоринкова вартість легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів визначається щокварталу центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (для кожної марки, моделі таких транспортних засобів з урахуванням року випуску та пробігу, на підставі аналізу фактичних цін продажу відповідних транспортних засобів), і оприлюднюється на офіційному веб-сайті цього органу в режимі вільного доступу до 10 числа місяця, наступного за звітним кварталом.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 №403 «Про затвердження Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів» середньоринковою вартістю транспортних засобів є величина, яка визначається статистичними методами і еквівалентна імовірній ціні, за яку: може здійснюватися купівля-продаж транспортних засобів певної марки та моделі з відповідним строком експлуатації та пробігом на встановлену дату проведення оцінки.

Як було зазначено вище, середньоринкова вартість легкового автомобіля Mercedes-Benz (рік випуску 2015, пробіг 35265 км) згідно оприлюдненої інформації на офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (www.me.gov.ua) становить 1938230,55 грн. Вартість, за якою зчинено продаж зазначеного транспортного засобу відповідно до договору купівлі-продажу транспортного засобу від 03.06.2016 №229/05/8043/2016 складає 500000 грн. Отже, вказаний автомобіль продано фізичній особі ОСОБА_1 за ціною нижче сереньоринкової вартості. Різниця між ціною продажу та середньоринковою вартістю становить - 1 438 230,55 гривень.

Середньоринкова вартість легкового автомобіля Audi (рік випуску 2015, пробіг 37813 км) згідно оприлюдненої інформації на офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (www.me.gov.ua) становить 1158186,78 грн. Вартість, за якою вчинено продаж зазначеного транспортного засобу відповідно до договору купівлі-продажу транспортного засобу №281/05/8043/2016 від 23.06.2016 складає 430000 грн. Отже, автомобіль Audi, модель Q7 продано фізичній особі ОСОБА_4 за ціною нижче сереньоринкової вартості. Різниця між ціною продажу та середньоринковою становить - 728 186,78 гривень.

Отже, TOB «Сервіт ПВЦ» реалізовано фізичним особам рухоме майно нижче середньоринкової вартості легкових автомобілів, в результаті чого такі особи, отримали дохід, як додаткове благо у вигляді знижки вартості легкових автомобілей.

Згідно з підпунктом 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Пунктом 163.1 статті 163 Податкового кодексу України передбачено, що об`єктом оподаткування платника податку (як резидента так і нерезидента) є, зокрема загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, який складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Відповідно до підпункту «е» 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу), зокрема, у вигляді суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку.

Підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 171.2 статті 171 Податкового кодексу України, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є, зокрема, податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.

Згідно з пунктом 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку,

Згідно із підпунктами 1.1-1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Суд встановив, що з різниці від реалізації рухомого майна (легкових автомобілів) нижче середньоринкової вартості ТОВ «ПВС «Сервіт» в порушення вищенаведених норм законодавства не нарахувало та не сплатило до бюджету податок на доходи фізичних осіб та військовий збір, з огляду на що податкові повідомлення-рішення №0034140303, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 487 443,90 грн., в тому числі 389 955,12 грн. за основним платежем та 98 488,78 грн. штрафних санкцій та №0035140303, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «військовий збір» на суму 40 620,33 грн., в тому числі 32 496,26 грн. за основним платежем та 8124,07 грн. штрафних санкцій є правомірними та підстави для їх скасування відсутні.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог частково.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 12.01.2017 №0000201401 та від 12.01.2017 №0000211401.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-виробничий центр «Сервіт» (код 39074813, адреса: 01054, м. Київ, вул. Тургенєвська, 22-А) сплачений ним судовий збір у розмірі 9201,27 грн. (дев`ять тисяч двісті одна гривня 27 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у місті Києві (код 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Р.О. Арсірій