Рішення № 82993479, 09.07.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

09 липня 2019 року справа №826/11119/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Абсолют Фінанс" (далі по тексту - позивач, ТОВ "ФК Абсолют Фінанс")доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві)провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25 травня 2017 року №0024291404В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва у зв`язку із протиправністю висновків, викладених в акті фактичної перевірки від 13 травня 2017 року про порушення ТОВ "ФК Абсолют Фінанс" порядку оприбуткування готівки, а саме: здійснення операцій з обміну іноземних валют без застосування реєстраторів розрахункових операцій та без видачі фіскальних касових чеків РРО, що покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення; позивач зазначає, що не належить до уповноважених банків або їх агентів, а здійснює операції з купівлі-продажу іноземної валюти на підставі генеральної довіреності ліцензії Національного банку України; у свою чергу до фінансової компанії, яка здійснює діяльність з купівлі-продажу іноземних валют, не можуть бути застосовані положення статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 вересня 2017 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому вказав про безпідставність позовних вимог, підтримавши висновки акта перевірки.

У судовому засіданні 15 січня 2018 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти позову заперечив; на підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

ТОВ "ФК Абсолют Фінанс" отримало Генеральну ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій від 01 серпня 2016 року №196 на здійснення операцій, зазначених у пунктах 3 та 8 (діяльність з обміну валют та переказ коштів) частини першої статті 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", якщо вони є валютними операціями.

13 травня 2017 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Чернігівській області проведено фактичну перевірку господарської одиниці ТОВ "ФК Магнат" - пункту обміну валют, що знаходиться за адресою: м. Чернігів, вул. Музикальна, 1, корпус 1.

Результати проведеної перевірки оформлено актом б/н від 13 травня 2017 року (далі по тексту - акт перевірки), у якому зафіксовано, що операція з обміну іноземної валюти 10 доларів США здійснена без застосування РРО та без видачі відповідного розрахункового документа встановленої форми (фіскальний чек РРО), що є порушенням пунктів 1 та 2 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

На підставі акта перевірки ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 25 травня 2017 року №0024291404 (форма "С"), яким за порушення пунктів 1 та 2 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та згідно з пунктом 1 статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 1,00 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", дія якого поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Відповідно до положень пунктів 1-5 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

2) видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції;

3) застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування;

4) забезпечувати цілісність пломб реєстратора розрахункових операцій та незмінність його конструкції та програмного забезпечення;

5) у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до приписів частини першої статті 4 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" уповноважені банки, що здійснюють операції з купівлі - продажу іноземної валюти, а також суб`єкти господарювання, які здійснюють ці операції на підставі агентських угод з уповноваженими банками, зобов`язані, зокрема, проводити операції з купівлі - продажу іноземної валюти через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням у двох примірниках розрахункових документів, що підтверджують виконання цих операцій.

Таким чином, закон зобов`язує позивача проводити операції з купівлі-продажу іноземної валюти через реєстратор розрахункових операцій.

На виконання приписів Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" розроблено Порядок реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації операцій з купівлі - продажу іноземної валюти, який затверджено наказом Міністерства фінансів України №547 від 14 червня 2016 року. (надалі по тексту - Порядок).

Згідно із пунктом 1 глави 2 розділу ІІ Порядку уповноважені банки, уповноважені фінансові установи, національний оператор поштового зв`язку та їх агенти, що здійснюють операції з купівлі - продажу іноземної валюти у пунктах обміну іноземної валюти, касах фінансових установ, касах відокремлених підрозділів фінансових установ, касах відділень поштового зв`язку національного оператора поштового зв`язку, для здійснення операцій з купівлі - продажу валюти зобов`язані зареєструвати РРО відповідно до положень цього Порядку, виконати його персоналізацію, опломбувати та перевести у фіскальний режим роботи.

Пунктом 2 глави 2 розділу ІІ Порядку визначено, що реєстрації в контролюючих органах підлягають РРО, модифікації яких включені до Державного реєстру РРО, зі сферою застосування "операції з купівлі-продажу іноземної валюти" за умови, що строк служби, встановлений в технічній документації на РРО, не вичерпався, а також з урахуванням строків первинної реєстрації, встановлених Державним реєстром РРО.

Реєстрація РРО згідно пунктом 3 глави 2 розділу ІІ Порядку здійснюється в контролюючому органі за основним місцем обліку суб`єкта господарювання як платника податків.

За визначенням пункту 2 розділу І Інструкції про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 грудня 2002 року №502 (далі по тексту - Інструкція №502), пункт обміну іноземної валюти - це структурна одиниця, яка відкривається банком, фінансовою установою з метою здійснення валютно-обмінних операцій.

Пунктом 7 розділу II Інструкції №502 визначено, що фінансова установа, її відокремлені підрозділи та пункти обміну валюти мають право розпочинати роботу: після реєстрації РРО в органі доходів і зборів.

При цьому, установлено, що абзац другий пункту 7 розділу ІІ Інструкції набирає чинності через шість місяців із дня затвердження Державною фіскальною службою України Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, до якого внесено модель реєстратора розрахункових операцій, що застосовується для обліку та реєстрації операцій з купівлі-продажу готівкової іноземної валюти, згідно з постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2015 року №983.

Отже, обов`язок фінансових установ, їх відокремлених підрозділів та пунктів обміну валюти використовувати у своїй діяльності реєстратор розрахункових операцій виникає з моменту спливу шестимісячного строку з дня затвердження Державною фіскальною службою України Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, до якого внесено модель реєстратора розрахункових операцій, що застосовується для обліку та реєстрації операцій з купівлі-продажу готівкової іноземної валюти.

16 червня 2016 року наказом Державної фіскальної служби України №535 затверджено Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій, до якого внесено модель реєстратора розрахункових операцій, що застосовується для обліку та реєстрації операцій з купівлі-продажу готівкової іноземної валюти.

Цей наказ Державної фіскальної служби України втратив чинність на підставі наказу Державної фіскальної служби України від 28 вересня 2016 року №813 "Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій". Водночас наказом від 28 вересня 2016 року №813 до підпункту 75 пункту 10 "Спеціалізовані електронні контрольно-касові реєстратори операцій з купівлі-продажу іноземної валюти" внесено модель реєстратора розрахункових операцій, що застосовується для обліку та реєстрації операцій з купівлі-продажу готівкової іноземної валюти.

Наказ від 28 вересня 2016 року №813 втратив чинність на підставі наказу Державної фіскальної служби України від 14 грудня 2016 року №1019 "Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій". Водночас наказом від 14 грудня 2016 року №1019 до підпункту 76 пункту 10 "Спеціалізовані електронні контрольно-касові реєстратори операцій з купівлі-продажу іноземної валюти" внесено модель реєстратора розрахункових операцій, що застосовується для обліку та реєстрації операцій з купівлі-продажу готівкової іноземної валюти.

Наказ від 14 грудня 2016 року №1019 втратив чинність на підставі наказу Державної фіскальної служби України від 17 лютого 2017 року №102 "Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій". Водночас до підпунктів 77, 78 пункту 10 "Спеціалізовані електронні контрольно-касові реєстратори операцій з купівлі-продажу іноземної валюти" внесено моделі реєстратора розрахункових операцій, що застосовується для обліку та реєстрації операцій з купівлі-продажу готівкової іноземної валюти.

Наказ від 17 лютого 2017 року №102 втратив чинність на підставі наказу Державної фіскальної служби України від 20 квітня 2017 року №275 "Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій". Водночас до підпунктів 77, 78 пункту 10 "Спеціалізовані електронні контрольно-касові реєстратори операцій з купівлі-продажу іноземної валюти" внесено моделі реєстратора розрахункових операцій, що застосовується для обліку та реєстрації операцій з купівлі-продажу готівкової іноземної валюти.

Отже, абзац другий пункту 7 розділу ІІ Інструкції №502, яким передбачено обов`язок фінансової установи, її відокремлених підрозділів та пунктів обміну валюти розпочати роботу тільки після реєстрації РРО в органі доходів і зборів, набрав чинності та на час вчинення позивачем розрахункової операції без застосування реєстратора розрахункових операцій був чинним.

Посилання позивача безпідставність застосування штрафу у зв`язку із на втратою чинності наказу Державної фіскальної служби України від 17 лютого 2017 року №102 "Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій" та, що наказ Державної фіскальної служби України від 20 квітня 2017 року №275 "Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій" набирає чинності лише через шість місяців, відхиляються судом, оскільки обов`язок використовувати у своїй діяльності реєстратор розрахункових операцій виник після першого затвердження Державною фіскальною службою України Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, до якого внесено модель реєстратора розрахункових операцій, що застосовується для обліку та реєстрації операцій з купівлі-продажу готівкової іноземної валюти. У свою чергу моделі реєстратора розрахункових операцій, що застосовується для обліку та реєстрації операцій з купівлі-продажу готівкової іноземної валюти, були внесені до згаданого Реєстру ще у грудні від 14 грудня 2016 року.

Отже, обов`язок фінансових установ, їх відокремлених підрозділів та пунктів обміну валюти використовувати у своїй діяльності реєстратор розрахункових операцій виникає з моменту спливу шестимісячного строку з дня затвердження Державною фіскальною службою України Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, до якого внесено модель реєстратора розрахункових операцій, що застосовується для обліку та реєстрації операцій з купівлі-продажу готівкової іноземної валюти.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивач, який здійснює операції з купівлі-продажу іноземної валюти у пунктах обміну іноземної валюти, зобов`язаний використовувати у своїй діяльності реєстратор розрахункових операцій і у разі порушення вимог пунктів 1, 2 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" має нести фінансову відповідальності у вигляді штрафу.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду від 09 квітня 2019 року, справа №826/7234/17 (адміністративне провадження №К/9901/41217/18).

Враховуючи викладене, на думку суду, висновки акта перевірки про порушення позивачем вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" є обґрунтованими, а застосування штрафних санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням ГУ ДФС у м. Києві від 25 травня 2017 року №0024291404 - правомірним.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведена правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "ФК Абсолют Фінанс" не підлягає задоволенню.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, відшкодування судових витрат не здійснюється.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Абсолют Фінанс" відмовити повністю.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Абсолют Фінанс" (01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, 36-В; ідентифікаційний код 36060724);

Головне управління ДФС у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; ідентифікаційний код 39439980).

Суддя В.А. Кузьменко