Рішення № 82993343, 09.07.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

09 липня 2019 року справа №826/14244/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_2 )доГоловного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС)провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 11 червня 2018 року №0002734001, №0002744001, №0002754001 та №0002764001В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва у зв`язку із протиправністю податкових повідомлень-рішень, оскільки відповідач не діяв на підставі, в межах порядку та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; вказані податкові повідомлення-рішення необґрунтовано, без врахування всіх обставин, що мають значення для їх прийняття, а саме: фактичну перевірку проведено без дотримання порядку проведення та строків відповідно до статей 80-82 Податкового кодексу України; у копії наказу про проведення перевірки від 04 травня 2018 року №7924 відсутні дата початку перевірки та строк її проведення, найменування суб`єкта господарювання, період перевірки, відомості про службових осіб, які будуть проводити перевірку; наказ на перевірку підписаний неуповноваженою особою, оскільки Податковий кодекс України передбачає право підписання лише керівника або його заступника; до початку перевірки не повідомлено про неї ФОП ОСОБА_2 та особу на стажуванні ОСОБА_4 , у зв`язку із чим контролюючий орган не мав підстав для початку проведення фактичної перевірки; ОСОБА_4 не надавала ніяких пояснень, а поставила підписи на деяких документах на вимогу ревізорів; реалізація сидру "Яблучного" ніколи не здійснювалась, оскільки ніколи не придбавався для реалізації; сидр є слабоалкогольним напоєм довготривалого зберігання, а тому не відпускається із заводів у кегах об`ємом 30 літрів, а виключно у кегах об`ємом 50 літрів; фіскальний чек свідчить, що ревізори придбали пиво, а не інший напій; акт інвентаризації про наявність сидру не складався, що прямо свідчить про відсутність у позивача реалізації сидру; думка ревізорів про те, що бар за адресою: АДРЕСА_1 , не є закладом громадського харчування, не відповідає дійсності та суперечить нормам Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" і документам щодо державної реєстрації ФОП ОСОБА_2 .

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 вересня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/14244/18 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що під час проведення перевірки посадові особи відповідача діяли у відповідності до вимог податкового законодавства, а встановлені у ході проведення перевірки порушення не спростовано позивачем, посилаючись на висновки акт перевірки.

Позивачем надав відповідь на відзив, в якому зазначив, що відповідачем у відзиві не спростовано доводи позовної заяви.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС від 11 червня 2018 року №0002734001 згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та статті 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме: за проведення розрахункових операцій через РРО без використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 85,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення від 11 червня 2018 року №0002744001 згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та абзацу дев`ятого частини другої статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а саме: продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці без статусу суб`єкта господарювання громадського харчування застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 6 800,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС від 11 червня 2018 року №0002754001 згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та абзацу дванадцятого частини другої статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а саме: зберігання алкогольних напоїв у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 17 000,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС від 11 червня 2018 року №0002764001 згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та абзацу п`ятого частини другої статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а саме: зберігання з метою подальшої реалізації алкогольних напоїв без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 17 000,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 25 травня 2017 року №2079/26-15-40-01/ НОМЕР_1 про результати фактичної перевірки з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами (далі по тексту - акт перевірки).

Як вбачається зі змісту акта перевірки, посадовими особами ГУ ДФС проведено перевірку бару, який розташований за адресою АДРЕСА_1 , що використовується суб`єктом господарювання ФОП ОСОБА_2 , відповідно до наказу від 04 травня 2018 року №7924 у присутності представника суб`єкта господарювання ОСОБА_4 (особа на стажуванні); для здійснення запису у журналі реєстрації перевірок контролюючих органів не надано.

Перевіркою встановлено факт реалізації сидру яблучного місткістю 0,5 л., вміст спирту 5,0% об., вартість якого становить 20,00 грн. в скляний бокал для споживання на місці, за що видано розрахунковий документ (фіскальний чек) від 16 травня 2018 року №309002, в якому зазначено "Пиво Світле", та надано пояснення особою на стажуванні ОСОБА_4 , без наявності ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі сидром та пері, чим порушено вимоги частини чотирнадцятої статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів". До перевірки не надано документів щодо узгодження підприємства громадського харчування, чим порушено статтю 153 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів". Крім того, перевіркою встановлено факт реалізації товарів через реєстратори розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів та обліку їх кількості, чим порушено пункт 11 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". Також перевіркою встановлено факт зберігання однієї кеги сидру яблучного місткістю 30 л., вміст спирту 5,0% об., вартість якої становить 600,00 грн. в місцях, не внесених до Єдиного реєстру місць зберігання алкогольних напоїв, чим порушено частину тридцять восьму статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

В акті перевірки міститься підпис представника суб`єкта господарювання ОСОБА_4 (особа на стажуванні) про відсутність зауважень до акта перевірки та про ознайомлення з актом перевірки і отримання одного примірника акта.

Рішенням ДФС України від 27 серпня 2018 року №12842/6/99-99-11-03-01-25 за результатами розгляду скарги позивача та доповнень до скарги на податкові повідомлення-рішення від 11 червня 2018 року №0002734001, №0002744001, №0002754001 та №0002764001 залишено без змін податкові повідомлення-рішення, а скаргу - без задоволення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, Окружний адміністративний суд міста Києва виходить із наступного.

Відповідно до вимог підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

За приписами положень пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, за наявності визначених підстав.

Відповідно до пункту 191.1 статті 191 контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 193 цього Кодексу, зокрема: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків (підпункт 191.1.1); здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, наявністю торгових патентів (підпункт 191.1.4); здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері (підпункт 191.1.14.); здійснюють інші функції, визначені законом (підпункт 191.1.48).

Умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичних перевірок врегульовано правовими нормами статті 81 Податкового кодексу України.

Згідно з підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України при пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами відповідача складено акт про відмову від ознайомлення з направленнями на перевірку від 16 травня 2018 року №301/26-15-40-01-12/ НОМЕР_1 , відповідно до якого ОСОБА_4 відмовилася від підпису у направленні на перевірку від 16 травня 2018 року №2832/26-15-40-01 та від 16 травня 2018 року №2831/26-15-40-01 з причин - не має права підпису, що не спростовано позивачем під час розгляду справи.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Так, позивач в позовній заяві зазначає про порушення відповідачем порядку та строків проведення перевірки, посилаючись на невідповідність наказу від 04 травня 2018 року №7924 положенням Податкового кодексу України.

Проте, суд зазначає, що зазначений наказ не є предметом даного спору і позивач не оскаржує дії відповідача в цій частині. При цьому, доказів на підтвердження того, що позивач скористався правом недопуску посадових осіб відповідача до проведення перевірки, не надано.

З урахуванням викладеного суд вважає, що відповідач при проведенні фактичної перевірки, результати якої оформлені актом від 25 травня 2017 року №2079/26-15-40-01/2839307335 про результати фактичної перевірки з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо викладених в акті перевірки порушень, суд зазначає наступне.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами визначає Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

Відповідно до частини чотирнадцятої статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" суб`єкти господарювання, які отримали ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, мають право продавати сидр та перрі (без додання спирту) без отримання окремої ліцензії на право роздрібної торгівлі цими алкогольними напоями.

Перевіркою встановлено факт реалізації сидру яблучного місткістю 0,5 л., вміст спирту 5,0% об., вартість якого становить 20,00 грн. в скляний бокал для споживання на місці, за що видано розрахунковий документ (фіскальний чек) від 16 травня 2018 року №309002, в якому зазначено "Пиво Світле". Відповідно до пояснень особи на стажуванні ОСОБА_4 , останньою продано 0,5 л. сидру яблучного за ціною 20,00 грн. на розлив для споживання на місці.

Доводи позивача стосовно того, що ОСОБА_4 жодних пояснень відповідачу не надавала спростовуються наявною в матеріалах справи копією пояснень, написаних власноручно ОСОБА_4 .

При цьому, доказів наявності ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі сидром та пері позивачем не надано.

Відповідно до абзацу п`ятого частини другої статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом), - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про правомірність застосування до позивача штрафних санкцій за зберігання з метою подальшої реалізації алкогольних напоїв без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями у розмірі 17 000,00 грн. та, як наслідок, відсутності підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 11 червня 2018 року №0002764001.

Відповідно до частини шостої статті 153 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки суб`єктам господарювання громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб`єктів господарювання громадського харчування, підприємств з універсальним асортиментом товарів.

Пунктом 2, 3 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 липня 1996 року №854 (далі по тексту - Правила), роздрібна торгівля алкогольними напоями - діяльність з продажу алкогольних напоїв безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших закладах ресторанного господарства.

Ці правила поширюються на всіх суб`єктів господарювання на території України незалежно від форм власності, які зареєстровані в установленому порядку і мають ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, отриманий згідно з вимогами законодавства.

Відповідно до пункту 22 Правил продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці здійснюється тільки закладами ресторанного господарства та спеціалізованими відділами підприємств, що мають статус закладів ресторанного господарства, підприємств з універсальним асортиментом товарів.

Відповідно до пункту 1.4, 1.6 Правил роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції в Україні від 24 липня 2002 року №219, суб`єктами господарської діяльності здійснюється діяльність у сфері ресторанного господарства після їх державної реєстрації в установленому законодавством порядку. Роздрібна торгівля алкогольними напоями і тютюновими виробами в закладах (підприємствах) ресторанного господарства здійснюється суб`єктами господарської діяльності за наявності відповідних ліцензій.

Суб`єкти господарської діяльності у сфері ресторанного господарства при облаштуванні закладу (підприємства) згідно з обраним типом (класом) повинні мати необхідні виробничі, торговельні та побутові приміщення, а також обладнання для приготування та продажу продукції. Вимоги, що пред`являються до виробничих, торговельних та побутових приміщень закладів (підприємств) ресторанного господарства, обладнання, інвентарю, переліку послуг, технологічних режимів виробництва продукції, встановлюються законодавством України. Відкриття закладу (підприємства) ресторанного господарства узгоджується з органами місцевого самоврядування, установами державної санітарно-епідеміологічної служби в установленому законодавством порядку.

Таким чином, продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці може здійснюватись тільки спеціальними суб`єктами господарювання, зокрема суб`єктам господарювання громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб`єктів господарювання громадського харчування, а також підприємствам з універсальним асортиментом товарів. Відкриття вказаних суб`єктів господарювання (закладу (підприємства) ресторанного господарства) узгоджується з органами місцевого самоврядування, установами державної санітарно-епідеміологічної служби в установленому законодавством порядку.

З акта перевірки вбачається, що позивачем як до перевірки так і під час розгляду справи не надано документів щодо узгодження підприємства громадського харчування.

Згідно з наявними у справі доказами позивач здійснює підприємницьку діяльність за наступними видами економічної діяльності (КВЕД): 47.25 роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах; 56.10 діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; 56.30 обслуговування напоями; 47.81 роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями.

Однак, позивач не надав будь-яких доказів на підтвердження того, що він має статус суб`єкта господарювання громадського харчування, що давало б право здійснювати продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці, як і не зазначено про наявність відповідних документів. Також позивач не надав документів, які б свідчили про звернення позивача до уповноважених органів з метою отримання такого статусу.

Відповідно до положень абзацу дев`ятого частини другої статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів - 6800 гривень за продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці без статусу господарювання громадського харчування.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування податкового повідомлення - рішення від 11 червня 2018 року №0002744001, яким до позивача за продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці без статусу суб`єкта господарювання громадського харчування застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 6 800,00 грн.

Згідно статті 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з приймання готівки для подальшого переказу. До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп`ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.

Відповідно до пункту 11 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування (для пального із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД), цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.

Аналіз наведених норм Закону дає підстави для висновку, що при здійсненні суб`єктом господарської діяльності розрахункових операцій в готівковій формі із застосуванням реєстратора розрахункових операцій при продажу товарів, такий реєстратор розрахункових операцій обов`язково має бути переведений в режим попереднього програмування найменування, цін товарів та обліку їх кількості, а у випадку продажу такого товару як пальне - також в режим попереднього програмування із зазначенням додатково коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД.

За змістом норм пункту 6 статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), а саме: у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування (для пального із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД), цін товарів (послуг) та обліку їх кількості застосовується фінансова санкція у розмірі п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (що становить 85 грн.).

Як зазначено судом вище, перевіркою встановлено факт реалізації сидру яблучного місткістю 0,5 л., вміст спирту 5,0% об., вартість якого становить 20,00 грн. в скляний бокал для споживання на місці, про що видано розрахунковий документ (фіскальний чек) від 16 травня 2018 року №309002, в якому зазначено "Пиво Світле". При цьому, матеріали справи містять пояснення особи на стажуванні ОСОБА_4 щодо фактичного продажу сидру яблучного.

Тобто, здійснення реалізації сидру яблучного під час проведення перевірки здійснено закладом позивача через реєстратор розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування та обліку їх кількості, з урахуванням чого суд приходить до висновку про наявність у відповідача правових підстав для притягнення позивача до відповідальності на підставі норми пункту 6 статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та, як наслідок, про правомірність прийнятого ГУ ДФС у м. Києві податкового повідомлення-рішення від 11 червня 2018 року №0002734001, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 85,00 грн.

Згідно частини тридцятої статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб`єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", місце зберігання - це місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання; Єдиний державний реєстр місць зберігання (Єдиний реєстр) - це перелік місць зберігання, який ведеться органами державної податкової служби України і містить визначені цим Законом відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників.

Порядок ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 28 травня 2002 року №251 "Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання та форми довідки про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру", відповідно до пункту 2.1 якого до Єдиного реєстру вносяться, зокрема, місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Виходячи з аналізу наведених норм, підставою для внесення місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів до Єдиного реєстру є саме встановлення факту зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів в приміщенні, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

При цьому, Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" під роздрібною торгівлею розуміє діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб`єктах господарювання громадського харчування; а місцем торгівлі визначає місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів - без обмеження площі, для алкогольних напоїв - торговельною площею не менше 20 кв. м, обладнане електронними контрольно-касовими апаратами (незалежно від їх кількості) або де є товарно-касові книги (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів.

Перевіркою встановлено факт зберігання однієї кеги сидру яблучного місткістю 30 л., вміст спирту 5,0% об., вартість якої становить 600,00 грн. в місцях, не внесених до Єдиного реєстру місць зберігання алкогольних напоїв, чим порушено частину тридцять восьму статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

Водночас, суд зазначає, що бар, розташований за адресою АДРЕСА_1 , який використовується суб`єктом господарювання ФОП ОСОБА_2 , за своїм цільовим призначенням є місцем реалізації, а не місцем зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, оскільки в ньому безпосередньо здійснюється роздрібна торгівля алкогольними напоями, що не підпадає під ознаки місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, тому не потребує внесення до Єдиного реєстру.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у рішенні від 12 квітня 2018 року у справі №2а-2234/10/0770.

При цьому, обов`язок у суб`єкта господарювання щодо внесення до Єдиного реєстру місць зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів виникає саме після отримання останнім ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами та відповідності такого місця поняттю "місце зберігання" у розумінні Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

Натомість, факт зберігання позивачем алкогольних напоїв в місці, що не внесено до Єдиного державного реєстру місць зберігання доводиться відповідачем виключно на підставі того, що у позивача відсутня ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями - сидром яблучним.

Водночас, відсутність ліцензій сама по собі жодним чином не доводить факту зберігання товару у барі у зазначений період часу.

З огляду на викладене суд вважає, що наявним матеріалами справи спростовано висновок відповідача про порушення позивачем частини тридцять восьмої статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", що вказує на протиправність податкового повідомлення-рішення від 11 червня 2018 року №0002754001 та є підставою для його скасування.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем частково доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ФОП ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, на користь позивача належить стягнути сплачений ним судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 11 червня 2018 року №0002754001.

3. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

4. Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 176,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 );

Головне управління ДФС у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; ідентифікаційний код 39439980).

Суддя В.А. Кузьменко