Рішення № 82992561, 11.07.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

11 липня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2493/19

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Секірської А.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Вакуленка А.В.,

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

12 червня 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до Головного управління ДФС у Луганській області (далі –відповідач, ГУ ДФС у Луганській області), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДФС у Луганській області від 16 травня 2019 року № Ф 862 про сплату боргу (недоїмки), якою зобов`язано ОСОБА_1 код НОМЕР_1 сплатити заборгованість зі сплати єдиного внеску в розмірі 23 316,93 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач в період з 23.01.2012 по 06.06.2019 був фізичною особою - підприємцем, що підтверджується Випискою про державну реєстрацію від 23.01.2012 року № 425527 серії ААВ та повідомленням про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця № б/н від 06.06.2019.

03.06.2019 позивач отримав вимогу про сплату боргу від 16.05.2019 № Ф-862 про сплату суми заборгованості з єдиного соціального внеску.

Позивач вважає таку вимогу протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки у відповідності до розпорядження Кабінету міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція" та розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 р. № 1275-р, м. Сєвєродонецьк (Сєвєродонецька міська рада) віднесено до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

У відповідності до п. 9 Розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарній днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Так, позивачем на адресу відповідача, після отримання вимоги від 16 травня 2019 року № Ф 862, подано заява від 11.06.2019 про звільнення від сплати єдиного соціального внеску на період з 14.04.2014 до закінчення АТО, згідно діючого законодавства. Тому позивач вважає, що підстав для сплати суми заборгованості вказаної у вимозі від 16 травня 2019 року у сумі 23 316,93 грн відсутні.

Ухвалою суду від 14.06.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, зобов`язано відповідача надати докази (арк.спр. 1-2).

09.07.2019 за вх. № 35947/2019 від представника позивача надійшов відзив на позовну заяву (арк.спр. 19-20), у якому останній заперечував проти позовних вимог з огляду на таке.

ОСОБА_1 перебував на податковому обліку у ДПІ м. Сєвєродонецьку Сєвєродонецького управління ГУ ДФС у Луганській області на спрощеній системі оподаткування як платник податків за основним місцем обліку. Позивач зареєстрований у податковому органі платником єдиного внеску з 25.01.2012 по 06.06.2019.

Пунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464 передбачено, що на платника єдиного внеску покладений обов`язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до частини восьмої статті 9 Закону № 2454 платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (частина восьма статті 9 Закону №2464). У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

З огляду на зазначені норми Закону № 2464, ОСОБА_1 є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, та відповідно до вимог цього Закону несе обов`язки з нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску в установлені строки та в повному обсязі.

Згідно облікових даних інформаційної системи «Податковий блок» в інтегрованій картці з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування станом на 30.04.2019 за позивачем рахувалася заборгованість (недоїмка) з єдиного внеску на загальну суму 23316,93 грн. Недоїмка у сумі 23316,93 грн складається з нарахованих сум єдиного внеску, що підлягають обов`язковій сплаті згідно Закону № 2464, за 2017 рік у загальній сумі 8448,00 грн, за перший, другий, третій та четвертий квартали 2019 року у сумі 2457,18 грн за кожен квартал, а також залишок несплаченого боргу з єдиного внеску у загальній сумі 2286,03 грн (сальдо на 31.12.2012), що переданий з управління Пенсійного фонду у м. Сєвєродонецьку. За таких обставин, на підставі частини четвертої статті 25 Закону № 2464 та Інструкції № 449 ГУ ДФС у Луганській області було винесено вимогу про сплату боргу форми «Ф» від 16.05.2019 № 862 на загальну суму 23316,93 грн, яку відповідно, було направлено поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу платника податків ОСОБА_1 Вимогу про сплату боргу отримано платником єдиного внеску особисто 03.06.2019.

Стосовно посилання позивача на те, що згідно з вимогами Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 №1669-VII він звільняється від виконання обов`язків, визначених частиною 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» на період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції та посилання на Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р та від 02.12.2015 № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території якої здійснюється антитерористична операція» відповідач зазначив, що підставою для звільнення позивача від сплати від єдиного внеску є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються». Зазначена норма проіснувала в Законі № 1669 з 15 вересня 2014 року до 01 січня 2016 року, внаслідок її виключення згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 року № 911-VІІІ.

Законодавцем було внесено зміни до закону про внесення змін до нього, замість внесення змін до оригінального закону. Пунктом 28 розділу І Закону України від 28.12.2015 №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 01 січня 2016 року, виключено підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону України від 02.09.2014 №1669 «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», яким вносились зміни до Закону України від 08.07.2010 N 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в частині доповнення розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» пунктом 9-3, який з часом вважається пунктом 9-4, яким свого часу надавались пільги з єдиного внеску на територіях населених пунктів, де проводилася антитерористична операція.

Розпорядження КМУ від 02.12.2015 № 1275-р та розпорядження від 30.10.2014 № 1053-р не регулює питання щодо умов та порядку сплати єдиного внеску. Зазначені правовідносини врегульовані Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

З огляду на це, саме по собі включення того чи іншого населеного пункту до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, не_є безумовною підставою для невиконання чи виконання не в повному обсязі платниками єдиного внеску своїх обов`язків передбачених частиною другою статті 6 Закону № 2464. Отже, в період з 01.01.2017 по 19.04.2019 Законом №1669 не скасовувались обов`язки, визначені частиною другою статті 6 Закону № 2464, внаслідок чого позивач повинен був сплачувати визначену Законом № 2464 суму єдиного внеску.

Позивач звернувся до контролюючого органу з заявою про звільнення від сплати єдиного внеску тільки 11.06.2019, а оскаржувана вимога винесена раніше - 16.05.2019.

Крім того, заборгованість з єдиного внеску згідно оскаржуваної вимоги у сумі 2286,03 грн нарахована платнику до початку запровадження антитерористичної операції, що передана з Управління Пенсійного фонду України у м. Сєвєродонецьку. Станом на день формування відповідної вимоги позивач не перебував в процесі припинення та не знятий з обліку як фізична особа- підприємець.

Таким чином, у ГУ ДФС у Луганській області не було законних підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати єдиного внеску та невжиття заходів впливу та стягнення відповідно до вимог Закону № 2464 та положень Інструкції № 449.

На підставі вищевикладеного відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позовну заяву у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином (арк. спр. 17).

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-77,90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з 23.01.2012 по 06.06.2019 був зареєстрований Сєвєродонецькою міською радою у якості фізичної особи- підприємця за № 2 3830000000009140, перебував на податковому обліку у державній податковій інспекції в м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області (Сєвєродонецьке управління) за основним місцем, 06.06.2019 припинено державну реєстрацію підприємницької діяльності, що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань від 11.07.2019 № 1005537918 (арк. спр. 7,8, 32-33).

Позивач перебував на спрощеній системі оподаткування, був зареєстрований платником єдиного внеску з 25.01.2012 по 06.06.2019 (арк.спр. 26-28).

Згідно з даними інтегрованої картки позивача за кодом класифікації доходів бюджету 71040000 станом на 30.04.2019 обліковувалась недоїмка по сплаті єдиного внеску в сумі 23 316,93 грн, яка складається з нарахованих сум єдиного внеску, за 2017 рік у загальній сумі 8448,00 грн, за І-IV квартали 2019 року у сумі 2457,18 грн за кожен квартал, а також залишок несплаченого боргу з єдиного внеску у загальній сумі 2286,03 грн (сальдо на 31.12.2012) (арк. спр. 21-22).

ГУ ДФС у Луганській області 16.05.2019 сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 16.05.2019 № Ф-862, в якій зазначено, що сума боргу позивача становить 23 316,93 грн, у тому числі, недоїмка – 23 316,93 грн (арк. спр. 12).

Вказана вимога була направлена позивачу рекомендованим поштовим відправленням із повідомленням про вручення за адресою: АДРЕСА_1 , та отримано позивачем особисто 03.06.2019 (арк. спр. 25).

11.06.2019 позивач звернувся до ГУ ДФС у Луганській області із заявою, у якій просив звільнити його від сплати ЄСВ на період з 14.04.2014 до закінчення АТО згідно діючого законодавства (арк. спр. 9).

25.06.2019 ГУ ДФС у Луганській області направлено на адресу позивача лист № ФОП-3624/12-32-52-06, в якому зазначено, що законодавством не передбачено особливих умов щодо виконання зобов`язань платниками єдиного внеску, які перебувають або перебували на обліку у контролюючих органах, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористична операція (арк.спр. 24).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” (далі – Закон № 2464-VI) платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Статтею 9 Закону № 2464-VI визначено таке:

- сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь) (частина п`ята);

- єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку (частина сьома);

- платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (частина восьма);

- єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята).

Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

З вищевикладеного слідує, що за загальними правилами орган доходів і зборів, у разі наявності недоїмки у платника єдиного внеску, надсилає такому платнику вимогу про сплату боргу.

Пунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464 передбачено, що на платника єдиного внеску покладений обов`язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Згідно частини 12 статті 9 Закону № 2464 єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. Відповідно до ч.8 ст. 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5 і частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Пунктом другим частини першої статті 7 Закону № 2464 передбачено, що для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

З вищевикладеного слідує, що за загальними правилами орган доходів і зборів, у разі наявності недоїмки у платника єдиного внеску, надсилає такому платнику вимогу про сплату боргу.

Однак, особливістю даної справи є те, що на час виникнення спірних правовідносин – 16.05.2019 - позивач перебував на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції, а тому норми Закону № 2464-VI необхідно застосовувати з урахуванням пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, відповідно до якого платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” (далі – Закон № 1669-VII) період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Згідно з абзацом 3 пункту 5 статті 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1669-VII перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція визначається Кабінетом Міністрів України.

Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція” та від 02 грудня 2015 року № 1275-р “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України” затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до яких, зокрема, віднесено місто Сєвєродонецьк.

З огляду на вищевикладене судом встановлено, що, як на час виникнення заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, так і на час формування спірної вимоги про сплату боргу, позивач перебував на обліку як платник єдиного внеску в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції. Відповідно, позивач є суб`єктом правовідносин, на якого поширюється дія положень пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI.

З огляду на дію зазначеної норми, судом встановлено, що позивач звільнявся від виконання обов`язків платника єдиного внеску, встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI, на період, починаючи з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.

Суд зауважує, що як на час виникнення спірних відносин, так і на час розгляду та вирішення даної справи Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався. Відповідно, у розумінні статті 1 Закону № 1669-VII проведення антитерористичної операції триває, і позивач має право надати заяву про звільнення від сплати ЄСВ протягом тридцяти днів з дня закінчення антитерористичної операції. Цим правом ОСОБА_2 скористався 11.06.2019, надавши до ГУ ДФС у Луганській області заяву (вх. № ФОП/15199).

Суд вважає, що факт подання позивачем заяви про звільнення від виконання обов`язків платника єдиного внеску, навіть й після винесення оскаржуваного рішення, але протягом визначеного законодавством строку на подання такої заяви, має бути врахований при розгляді та вирішенні даної адміністративної справи.

Оскільки судом встановлено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 16.05.2019 № Ф-862 охоплює період, в якому позивач звільнений від виконання обов`язків платника єдиного внеску, суд дійшов висновку, що за цей період орган доходів і зборів не мав повноважень формувати та направляти позивачу таку вимогу.

Крім того, слід зазначити, що оскаржуване рішення органом доходів і зборів прийнято з посиланням на статтю 25 Закону № 2464-VI, абзацом 2 частини першої якої визначено, що положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Оскільки, як вже вищевказано, позивач на період проведення антитерористичної операції звільнений від виконання обов`язків платника єдиного внеску, орган доходів і зборів позбавлений можливості застосовувати заходи впливу та стягнення до такого платника за період його звільнення від виконання обов`язків, встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI.

Наявність заборони у застосуванні до позивача заходів впливу та стягнення, визначених статтею 25 Закону № 2464-VI, за невиконання обов`язків платника єдиного внеску на період проведення антитерористичної операції, унеможливлює й формування та направлення позивачу вимоги про сплату боргу за цей період.

Висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 30.01.2018 у справі № 812/505/17, від 13.06.2018 у справі № 812/1237/17.

За таких обставин судом встановлено, що вимога про сплату боргу від 16.05.2019 № Ф-862 є протиправною, не відповідає критеріям правомірності, закріпленим у частині другій статті 2 КАС України, та підлягає скасуванню та підлягає скасуванню в повному обсязі.

Відповідно, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та задовольняються.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн (арк. спр. 3).

Судом встановлено, що адміністративний позов підлягає задоволенню, відповідно судові витрати присуджуються на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Луганській області (код за ЄДРПОУ 39591445, місцезнаходження юридичної особи: Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Енергетиків, буд. 72) про визнання протиправною та скасування вимоги від 16 травня 2019 року № Ф-862 задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Луганській області від 16 травня 2019 року № Ф-862, якою зобов`язано ОСОБА_1 сплатити заборгованість з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 23 316,93 грн (двадцять три тисячі триста шістнадцять гривень 93 коп.).

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Луганській області судові витрати зі сплаті судового збору у розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 12 липня 2019 року.

Суддя А.Г. Секірська