Рішення № 82992501, 11.07.2019, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2019 року м. Кропивницький Справа № П/811/1167/17

Кіровоградський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Хилько Л.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий 29.07.2004 року Кіровським ВМ Кіровоградського МВ УМВС України в Кіровоградській області; адреса: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 )

до відповідачів:

Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622; адреса: 01001, м. Київ, вул. Городецького, 13);

відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Міської ради міста Кропивницького (адреса: вул. В. Перспективна. 41, м. Кропивницький, 25006),

треті особи:

ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_3 ),

ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Кіровоградським РВ УМВС України у Кіровоградській області 29.06.2002 року; адреса: АДРЕСА_4 ),

ТОВ “Полтавська” (адреса: вул. Полтавська, 22, м. Кропивницький, 25006)

про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України (далі – відповідач 1), відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Міської ради міста Кропивницький (відповідач 2), треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ “Полтавська” (далі – треті особи), в якому просить суд: визнати протиправними та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №29271266 від 15.04.2016 року.

Обґрунтовуючи заявлений адміністративний позов позивач зазначив, що проведена державна реєстрація права власності з видачею свідоцтва приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Задніпряного Олега Анатолійовича не відповідає вимогам чинного законодавства та порушує права позивача, а тому підлягає скасуванню.

Позивач та його представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити з підстав, зазначених в позові.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, подав до суду письмові заперечення (відзив) згідно змісту яких вказав, що приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Задніпряним Олегом Анатолійовичем вчинено всі дії передбачені Законом України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” для здійснення реєстрації права за ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 04.04.2016 року по справі №22-ц/781/568/16ц.

Третьою особою ОСОБА_4 подано заперечення на адміністративний позов в яких висловлено незгоду із даним адміністративним позовом (т.1,а.с.65-69).

Представником третьої особи ТОВ «Полтавська» подано також до суду письмові заперечення, в яких наголошено, що дії приватного нотаріуса Кіровоградського міського нотаріального округу Задніпряного О.А. є законними, оскільки здійснювались на підставі рішення суду, наполягає на відмові в задоволенні позовних вимог (т.1,а.с.70-72).

Третя особа ОСОБА_3 на виконання процесуальних положень Кодексу адміністративного судочинства України також подав до суду заперечення проти даного адміністративного позову, в якому вказано на правомірності дій приватного нотаріуса Задніпряного О.А. при винесенні спірного рішення (т.1,а.с.74-76).

08.07.2019 року відповідною ухвалою суду керуючись приписами статті 183 КАС України подальший розгляд справи судом вирішено здійснити у порядку письмового провадження.

Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (пункт 10 частини першої статті 4 КАС України).

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши їх у відкритому судовому засіданні, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Предметом розгляду даної справи є встановлення правомірності дій приватного нотаріуса Кіровоградського міського нотаріального округу Задніпряного Олега Анатолійовича при прийнятті рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №29271266 від 15.04.2016 року.

При вирішенні даного спору суд враховує наступні фактичні обставини справи, що передували винесенню спірного рішення про вчинення реєстраційних дій.

Спірне рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №29271266 винесено 15.04.2016 року.

Як вбачається, із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна підставою винесення вказаного спірного рішення стала ухвала Апеляційного суду Кіровоградської області по справі 22-ц/781/568/16 від 14.04.2016 року (т.1,а.с.10,134-148).

Так, вказаною ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 14.04.2016 року по справі №22-ц/781/568/16 рішення Ленінського районного суду від 04.01.2016 року залишено без змін (т.1,а.с.204).

04 січня 2016 року Ленінським районним судом м. Кіровограда винесено рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , виконавчого комітету Кіровоградської міської ради, Обласного комунального підприємства «Кіровоградське об`єднане бюро технічної інвентаризації» про визнання незаконним та скасування рішення, визнання свідоцтва про право власності на нерухоме майно недійсним, визнання права власності та виділ частки в натурі, зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна, за змістом якого вирішено, позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , виконавчого комітету Кіровоградської міської ради, Обласного комунального підприємства «Кіровоградське об`єднане бюро технічної інвентаризації» про визнання незаконним та скасування рішення, визнання свідоцтва про право власності на нерухоме майно недійсним, визнання права власності та виділ частки в натурі – задовольнити частково. Визнати за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 право власності 19/20 частини нежитлової будівлі (торгово-побутового комплексу літ. АА1, загальною площею 746,30 кв. м.), розташованої за адресою: АДРЕСА_5 . В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_4 – відмовлено. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна – задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 право власності на 1/20 частину нежитлової будівлі (торгово-побутового комплексу, літ. АА1, загальною площею 746,30кв.м) розташованої за адресою АДРЕСА_5 . В решті зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 – відмовлено (т.2,а.с.53-65).

Судом встановлено, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.10.2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , виконавчого комітету Кіровоградської міської ради, обласного комунального підприємства “Кіровоградське об`єднане бюро технічної інвентаризації” про визнання незаконним та скасування рішення, визнання свідоцтва про право власності на нерухоме майно недійсним, визнання права власності та виділ частки в натурі за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04.01.2016 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 14.04.2016 року, касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04.01.2016 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 14.04.2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (т.1,а.с.12-16).

Вважаючи таке рішення приватного нотаріуса Кіровоградського міського нотаріального округу Задніпряного О.А. №29271266, протиправним, таким, що порушує права позивача та прийняте з порушенням діючого законодавства, звернулось з даним адміністративним позовом до суду за захистом свого порушеного, на його думку, права.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

За змістом положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права в зв`язку із прийняттям рішення суб`єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав. Порушення вимог Закону рішенням чи діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням.

За приписами статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Тобто, виходячи з аналізу вищезазначеної правової норми, суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цією дією.

Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти повинні відповідати їй (ст. 8). На ці обставини неодноразово вказував Конституційний Суд України у своїх рішеннях, зокрема, рішенні №7-рп/2003 від 10.04.2003 року, рішенні №9-рп/2004 від 07.04.2004 року, рішенні №1-рп/2007, рішенні №19-рп/2008 від 02.10.2008 року.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців регулює Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» 15.05.2003р. №755-IV (тут і далі по тексту в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, тобто в редакції Закону від 26 листопада 2015 року N 835-VIII).

Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01.07.2004 №1952 визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об`єкти та суб`єктів цих прав.

Згідно п.1 ч.1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування.

Підставою для реєстрації права власності, у відповідності до ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» є: договори, укладені у порядку, встановленому законом; свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видані відповідно до вимог цього Закону; свідоцтва про право власності, видані органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; державні акти на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; рішення судів, що набрали законної сили; інші документи, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, подані органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Частина перша статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» встановлює, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Згідно з частиною другою цієї статті передбачено, що перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

В силу вимог пункту 6 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 25.12.2015р. №1127 (надалі - Порядок) державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком.

Відповідно до частин першої - четвертої, сьомої та одинадцятої статті 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» визначено, що заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених цим Законом. Реєстрація заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості їх надходження. Разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються: оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку. Заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень не приймається у разі відсутності документа, що підтверджує оплату послуг з державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом.

За змістом частини другої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» визначено, що державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» записи до Державного реєстру прав на нерухоме майно вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Системний аналіз викладених положень законодавства дає суду підстави для висновку, що право володіння і користування відповідним нерухомим майном законодавець пов`язує з фактом реєстрації права на таке нерухоме майно, що виникає на відповідній підставі.

Виходячи із вищевикладеного, суд наголошує, що суб`єкт владних повноважень має діяти виключно в межах та у спосіб, що встановлені законом, оскільки він виконує державні функції, і лише держава шляхом законодавчого регулювання визначає його завдання, межі його повноважень та спосіб, у який він здійснює ці повноваження. Розширене тлумачення суб`єктом владних повноважень способів здійснення своїх повноважень не допускається.

Судом встановлено, що спірне рішення прийнято приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу на виконання ухвали Апеляційного суду Кіровоградської області по справі 22-ц/781/568/16 від 14.04.2016 року, якою рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04.01.2016 року залишено без змін (т.1,а.с.10,134-148,204).

Суд не приймає до уваги посилання позивача на протиправність оскаржуваного рішення, оскільки його прийнято відповідачем на підставі рішення Апеляційного суду Кіровоградської області 22-ц/781/568/16 від 14.04.2016 року, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.223 Цивільного процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017 року) рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Згідно ст. 319 Цивільного процесуального кодексу України рішення або ухвала апеляційного суду набирають законної сили з моменту їх проголошення.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.14 Цивільного процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017 року) судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Аналогічні норми містяться в ч. ч. 1, 2 ст. 18 Цивільного процесуального кодексу України в редакції закону №2147-VIII від 03.10.2017 року.

Отже, рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04.01.2016 року та ухвала Апеляційного суду Кіровоградської області по справі №22-ц/781/568/16 від 14.04.2016 року набрали законної сили з моменту проголошення останньої, тобто 14.04.2016 року, та з цього часу є обов`язковими і підлягають виконанню на всій території України.

Згідно ч. 5 ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відтак, з урахуванням встановлених фактичних обставин справи, виходячи із аналізу вказаних норм чинного законодавства, суд приходить до висновку, що приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Задніпряним Олегом Анатолійовичем 15.04.2016 року прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером №29271266 в межах наданих йому повноважень та у спосіб визначений чинним законодавством та не було порушено процедуру встановлену Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» для видання такого роду рішення.

При цьому, суд зауважує, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставі та у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України, тобто суд в межах наданих йому повноважень, лише дає оцінку спірному рішенню та діям суб`єкта владних повноважень, що перебували його прийняттю у співвідношенні із положеннями чинного законодавства.

Отже, при дослідженні дій на предмет їх відповідності вимогам Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», суд не встановив порушення спеціального законодавства при виданні спірного рішення та вчинення відповідної реєстраційної дії.

Згідно з частиною 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При цьому, суд звертає увагу позивача, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, дотримано алгоритм процедури державної реєстрації рішень суду, що закріплені у законодавчих положеннях Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Одним із головних принципів адміністративного судочинства, відповідно до статті 6 КАС України є принцип верховенства права. Відповідно до статті 3 Конституції України та статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Як передбачає частина 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Обов`язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визнана джерелом права.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) "Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження".

Вирішуючи питання про застосування статті 13 Конвенції, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Аманн проти Швейцарії» (Заява N 27798/95 п.88) зазначено, що стаття 13 Конвенції вимагає, щоб кожен, хто вважає себе потерпілим внаслідок заходу, який, на його думку, суперечив Конвенції, мав право на засіб правового захисту у відповідному національному органі для вирішення свого спору, а в разі позитивного вирішення - для одержання відшкодування шкоди. Однак це положення не вимагає безумовного досягнення вирішення спору на користь заявника.

Разом з тим, сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок («Лелас проти Хорватії» і «Тошкуце та інші проти Румунії») і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах («Онер`їлдіз проти Туреччини»).

Як зазначено у справі Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638, сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

При цьому, принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні № 37801/97 від 01 липня 2003 року по справі «Суомінен проти Фінляндії» Європейський суд вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень при вчиненні спірних дій, діяв з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дій (прийняття рішення), з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та з дотримання принципу верховенства права.

Оцінка поданих особами, які беруть участь в адміністративній справі та самостійно зібраних судом в порядку доказів в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, здійснюється судом за правилами статті 90 КАС України в порядку, що встановлений законодавчими приписами цього кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, позивачем не надано достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, а відповідач довів, що діяв з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та вимог законодавства України.

За сукупністю наведених обставин, з огляду на вказане, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Відтак, судові витрати, відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, стягненню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 90, 139, 242 – 246, 250, 251, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий 29.07.2004 року Кіровським ВМ Кіровоградського МВ УМВС України в Кіровоградській області; адреса: АДРЕСА_6 ) до відповідачів: Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622; адреса: 01001, м. Київ, вул. Городецького, 13); відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Міської ради міста Кропивницького (адреса: вул. В.Перспективна. 41, м. Кропивницький, 25006), треті особи: ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_3 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Кіровоградським РВ УМВС України у Кіровоградській області 29.06.2002 року; адреса: АДРЕСА_4 ), ТОВ “Полтавська” (адреса: вул. Полтавська, 22, м. Кропивницький, 25006) про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №29271266 від 15.04.2016 року прийняте приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Задніпряним Олегом Анатолійовичем - відмовити повністю.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтями 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції в 30-денний строк з дня отримання його копії.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Л.І. Хилько