Рішення № 82992385, 04.07.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

04 липня 2019 року м. Ужгород№ 260/192/19

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої – судді Маєцької Н.Д.

при секретарі судового засідання – Кустрьо В.М.

за участю:

представника позивача – Машкаринець Н.І.,

представників відповідача – Пензов С. В., Струк Т.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Закарпатської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 04 липня 2019 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено 12 липня 2019 року.

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ), в особі представника ОСОБА_2 , звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Закарпатської митниці ДФС (далі – відповідач, Закарпатська митниця ДФС), якою просить: 1) Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA 305000/2019/000028/2, прийняте Закарпатською митницею ДФС 01 лютого 2019 року; 2) Визнати протиправною та скасувати картку відмови Закарпатської митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуски чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA305000/2019/00015 від 01 лютого 2019 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем через митного брокера, подано до Закарпатської митниці ДФС митну декларацію для розмитнення транспортного засобу, із заявленою його митною вартістю у розмірі 40000,00 євро. Однак, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості № UA 305000/2019/000028/2 та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA305000/2019/00015 від 01 лютого 2019 року. Вказана картка відмови та рішення про коригування митної вартості прийняті у зв`язку з тим, що на думку відповідача, заявлена декларантом за основним методом митна вартість ТЗ у розмірі 40000,00 євро не може бути визнана, у зв`язку з невідповідністю з ціновою інформацією наявною у митного органу, а саме: автоматизованою системою аналізу та управління ризиками (АСАУР) для автомобіля згенеровано індикатор ризику по вартості на рівні 48400,00 грн. Позивач не погоджується з оскарженими рішеннями, оскільки ним подано всі документи, що підтверджують заявлену митну вартість, а митний орган, в свою чергу, не довів наявність обґрунтованих сумнівів відносно недостовірності визначеної декларантом за ціною контракту митної вартості товарів, та необґрунтовано застосував другорядний метод її визначення.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, що наведені у позовній заяві, просив суд їх задовольнити.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що під час прийняття митної декларації до митного оформлення , автоматизованою системою аналізу та управління ризиками (АСАУР) в програмному забезпеченні АСМО "Інспектор" для транспортного засобу з VIN – кодом НОМЕР_1 згенеровано числовий індикатор вартості на рівні 48400, 00 євро. З урахуванням поданих документів, шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товару з наявною в органу доходів і зборів інформацією про рівень цін на такі товари, а також порівняння з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, у митниці виник сумнів у достовірності (дійсності) заявленої митної вартості товару, оскільки її рівень був значно нижчим за митну вартість ідентичних товарів, митне оформлення яких вже здійснено. Додаткові документи на запит митниці декларант не надав. У зв`язку з цим, Закарпатською митницею ДФС прийнято оскаржене рішення про коригування митної вартості товарів та складено картку відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуски чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Враховуючи наведене, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими.

В судовому засіданні представники відповідача проти задоволення позову заперечили з мотивів, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного:

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 21 січня 2019 року позивачем на митну територію України,в режимі імпорту ввезено, придбаний ним у Німеччині легковий автомобіль марки Land Rover, модель RANGE ROVER SPORT, номер кузова: НОМЕР_1 .

21 січня 2019 року позивачем через митного брокера ОСОБА_3 подано до Закарпатської митниці ДФС попередню митна декларація № UA 305160/2019/003423 із задекларованою митною вартістю вищевказаного автомобіля в сумі 40000,00 євро.

01 лютого 2019 року позивачем, для забезпечення сплати митних платежів за ввезений на митну територію в режимі імпорту автомобіль, на розрахунковий рахунок відповідача внесено грошову заставу в сумі 413000, 00 грн., визначену з задекларованої вартості автомобіля.

01 лютого 2019 року позивачем через митного брокера подано до митного оформлення митну декларацію № UA 305160/2019/006700 на вищевказаний транспортний засіб – легковий автомобіль Land Rover, модель RANGE ROVER SPORT, 2017 року випуску, номер кузова: НОМЕР_1 .

У вказаній митній декларації позивачем самостійно визначено митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною договору 40000,00 євро (графа 42 митної декларації).

Позивачем для підтвердження митної вартості товару та обраного методу її визначення надано: рахунок – фактура (інвойс) від 04 січня 2019 року № 1108, із зазначенням вартості автомобіля Land Rover, модель RANGE ROVER SPORT, 2017 року випуску, номер кузова: НОМЕР_1 у розмірі 40000,00 грн.; митна декларація країни відправлення № MRN19DE756197996765E6 від 07 січня 2019 року; реєстраційні документи на транспортний засіб; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу UA 305100/2019/601110 від 21 січня 2019 року; сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу від 02 лютого 2017 року.

Під час здійснення митних формальностей за поданою декларантом митною декларацією, відповідач запропонував йому провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

У заяві від 01 лютого 2019 року митний брокер зазначив, що надати додаткові документи для підтвердження митної вартості не виявляється можливим та від проведення консультацій з митним органом відмовляється.

Рішенням Закарпатської митниці ДФС про коригування митної вартості № UA 305000/2019/000028/2 від 01 лютого 2019 року проведено коригування митної вартості задекларованого позивачем товару та розраховану декларантом митну вартість товару у розмірі 40000,00 євро скориговано до 48400 євро. за резервним методом визначення митної вартості.

У графі вищевказаного рішення "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" зазначено, що заявлена декларантом за основним методом митна вартість транспортного засобу Land Rover , RANGE ROVER SPORT, 2017 року випуску (VIN – код НОМЕР_1 ) у розмірі 40000, 00 євро не може бути визнана у зв`язку з невідповідністю з ціновою інформацією, наявною у митного органу: а саме автоматизованою системою аналізу та управління ризиками (АСАУР) для транспортного засобу з VIN – кодом НОМЕР_1 згенеровано індикатор ризику по вартості на рівні 48400,00 євро. Отже, митна вартість вищезазначеного автомобілю визначена за резервним методом у розмірі 48400, 00 євро.

На підставі рішення про коригування митної вартості, Закарпатською митницею ДФС видано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA305000/2019/00015 від 01 лютого 2019 року.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Митного кодексу України (далі – МК України) законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відповідно до п. 24 ч. 1 ст. 4 МК України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно з ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно з ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Як вже встановлено судом, декларант надав наявні у нього документи для підтвердження митної вартості транспортного засобу, зокрема: рахунок – фактура (інвойс) від 04 січня 2019 року № 1108, із зазначенням вартості автомобіля Land Rover, модель RANGE ROVER SPORT, 2017 року випуску, номер кузова: НОМЕР_1 у розмірі 40000,00 грн.; митна декларація країни відправлення № MRN19DE756197996765E6 від 07 січня 2019 року; реєстраційні документи на транспортний засіб; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу UA 305100/2019/601110 від 21 січня 2019 року; сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу від 02 лютого 2017 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (ч. 2 ст. 54 МК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (ч. 7 ст. 54 МКУкраїни).

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У відповідності до ч. 2 ст. 55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту визначені статтею 57 Митного кодексу України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч. 2 ст. 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 808/9123/15, від 20 лютого 2018 у справі №809/1884/16.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої, п`ятої статті 58 Митного кодексу України.

Враховуючи вищенаведене, суд відхиляє посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, яка підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 12 червня 2018 року у справі № 820/1780/18 .

З оскарженого рішення про коригування митної вартості вбачається, що підставами для коригування митної вартості була наявність сумнівів у заявленій митній вартості та спрацювання АСАУР.

Однак, суд зазначає, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19.02.2019 в справі №805/2713/16-а.

Підстави для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачені частиною другою статті 58 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відтак, вимоги частин 3, 4 ст. 53 та частини 2 ст.58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Однак, відповідач, у оскарженому рішенні про коригування митної вартості обмежився лише загальним висновком про те, що митна вартість товару документально не підтверджена, не зазначив при цьому які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, в чому полягає невідповідність даних або які розбіжності наявні в поданих декларантом документах.

Крім того, суд зазначає, що ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовiрностi наданої iнформацiї, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 23 січня 2018 року № 815/469/15.

Крім того, всупереч положенням п. 4 ч. 2 статті 55 МК України відповідач не навів у рішенні про коригування митної вартості товарів обґрунтування числового значення скоригованої митної вартості товарів та фактів, які вплинули на таке коригування, а саме: не зазначив номер та дату митної декларації, на підставі якої скориговано митну вартість імпортованого товару; пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Вищезазначене також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 13 червня 2019 року у справі № 820/6315/15.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить висновку, що позивач при митному оформленні надав наявні в нього та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості за ціною договору. Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни товару, та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного, а саме: резервного методу.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та обставин, встановлених судом, суд дійшов висновку про протиправність рішення про коригування митної вартості товарів № UA 305000/2019/000028/2 від 01 лютого 2019 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митного оформлення випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA305000/2019/00015 від 01 лютого 2019 року Закарпатської ДФС, у зв`язку з чим, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України: в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів наявність, визначених підстав для проведення коригування митної вартості автомобіля, заявленої декларантом у митній декларації та правомірність винесення ним рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, митного оформлення випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Відтак, вимоги позову відповідають вимогам законодавства та встановленим в судовому засіданні обставинам справи, що підтверджені належними та допустимими доказами та, за наведених обставин, позов слід задовольнити в повному обсязі, визнавши протиправними та скасувавши рішення Закарпатської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA 305000/2019/000028/2 від 01 лютого 2019 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA305000/2019/00015 від 01 лютого 2019 року.

У відповідності до ст. 139 КАС України необхідно стягнути на користь позивача судові витрати у розмірі 849,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Закарпатської митниці ДФС.

Відповідно до п.1 ч. 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 КАС України).

Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом встановлено, що між позивачем та адвокатським об`єднанням "МК Лекс" 15 лютого 2019 року укладений договір про надання правової допомоги № 6.

16 лютого 2019 року між позивачем та адвокатським об`єднанням "МК Лекс" укладено додаткову угоду до договору про надання правової допомоги № 6 від 15 лютого 2019 року.

Також, на підтвердження витрат на правничу допомогу представником позивача подано Акт виконаних робіт від 20 червня 2019 року за договором про надання правової допомоги № 6 від 15 лютого 2019 року.

Згідно вказаного акту здачі-приймання наданих послуг загальна вартість послуг адвоката за надання послуг за договором № 6 від 15 лютого 2019 року складає 7200,00 грн.

В той же час, представником позивача на підтвердження сплати позивачем витрат на правничу допомогу надано квитанцію на суму 5000, 00 грн. та виписку з банківського рахунку на підтвердження зарахування вищевказаної суми у розмірі 5000,00 грн. за договором про надання правової допомоги від 15 лютого 2019 року на рахунок адвокатського об`єднання "МК Лекс".

Таким чином, судові витрати позивача на професійну правничу допомогу документально підтверджені належно оформленими документами, наявними в матеріалах справи на суму 5000,00 грн. Відтак, саме ця сума, підтверджених витрат на правничу допомогу підлягає стягненню із Закарпатської митниці ДФС.

Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 134, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Закарпатської митниці ДФС (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Собранецька, буд. 20, код ЄДРПОУ 39515893) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації– задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати рішення Закарпатської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA 305000/2019/000028/2 від 01 лютого 2019 року.

3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови Закарпатської митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA305000/2019/00015 від 01 лютого 2019 року.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Закарпатської митниці ДФС (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Собранецька, буд. 20, код ЄДРПОУ 39515893) судові витрати у розмірі 849,00 грн. (вісімсот сорок дев`ять гривень) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000, 00 грн. (п`ять тисяч гривень).

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені пп. 15.5 п. 15 Розділу VII КАС України).

СуддяН.Д. Маєцька