Ухвала суду № 82992055, 12.07.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

12 липня 2019 року Справа №160/2867/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тулянцевої І.В., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку, -

ВСТАНОВИВ:

02 липня 2019 року Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку, відповідно до змісту якої позивач просить стягнути з відповідача на його користь 4000,00 грн. судових витрат, пов`язаних з наданням йому професійної правничої допомоги адвокатом.

Ухвалою суду від 03.07.2019 року заяву було прийнято судом до провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на 12.07.2019 року.

Відповідно до частини 3 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Сторони про розгляд заяви про винесення додаткового рішення були повідомлені належним чином шляхом направлення на їх електронні адреси копії ухвали про призначення до розгляду заяви та копій заяви з додатками на адресу відповідача.

11 липня 2019 року від Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області надійшли заперечення на заяву позивача, в яких відповідач не погоджується із вимогами позивача, вважає їх необґрунтованими, оскільки з наданих ОСОБА_1 доказів неможливо встановити факт та розмір витрат, понесених на професійну правничу допомогу в ході розгляду справи №160/2867/19. Також, позивачем не надано жодних доказів відображення доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи, адвокатом Бразалук С.С.

На день розгляду заяви від сторін додаткових доказів та заперечень до суду не поступило.

Судом встановлено, що 29 березня 2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 40108866), яка полягає у несвоєчасному проведенні розрахунку при звільненні;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 40108866) на користь позивача середній заробіток у розмірі 7333,32 грн. за несвоєчасне проведення розрахунку при звільненні.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 червня 2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, яка полягає у несвоєчасному проведенні розрахунку при звільненні ОСОБА_1 зі служби в поліції. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11 грудня 2018 року по 25 грудня 2018 року в сумі 3 360,39 грн. без врахування податків, зборів (обов`язкових платежів). В іншій частині позову відмовлено.

Частиною 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Як вбачається з тексту позовної заяви, позивач вказував про понесені ним судові витрати пов`язані із наданням правничої допомоги, однак, у прохальній частині позову про їх відшкодування не зазначив. До матеріалів позову було долучено лише договір про надання правової допомоги, у зв`язку із чим, суд був позбавлений можливості при винесенні рішення по суті спору самостійно здійснити розрахунок понесених позивачем витрат. При цьому, позивач був звільнений від сплати судового збору в силу пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI.

Між тим, 12.06.2019 року, тобто вже після прийняття рішення по справі, на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просив стягнути з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області 4000,00 грн. за послуги адвоката. На підтвердження понесених витрат було залучено ксерокопію Акту приймання – передачі наданих послуг від 05.06.2019 року на суму 4000,00 грн. та ксерокопію корінця квитанції до прибуткового касового ордера № 6 від 06.06.2019 року.

Суд, розглянувши заяву позивача про винесення додаткового рішення, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, при винесенні рішення виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною 1 статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2 статті 134 КАС України).

Відповідно до частини 3 статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4 статті 134 КАС України).

Крім того, відповідно до приписів частини 5 статті 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.09.2018 року у справі № 816/416/18.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копії: Договору про надання правової допомоги №153/2019-ЦС-Ф від 15.03.2019 року; акту прийому-передачі наданих послуг від 05.06.2019 року на суму 4000,00 грн. (складання позовної заяви, складання відповіді на відзив); квитанції до прибуткового касового ордеру №6 від 06.06.2019 року на суму 4000,00 грн.

Відповідно до умов Договору про надання правової допомоги №153/2019-ЦС-Ф від 15.03.2019 року, Клієнт ( ОСОБА_1 ) доручає і зобов`язується оплачувати надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору, а Адвокат (Бразалук Світлана Сергіївна) бере на себе зобов`язання здійснювати захист, представництво або надавати інші види правової допомоги Клієнту на умовах і порядку, що визначені договором. Ціна договору складається з сум окремих актів виконаних робіт та обчислюється на момент закінчення дії договору з підстав його виконання.

Згідно з актом прийому-передачі наданих послуг від 05.06.2019 року за Договором №153/2019-ЦС-Ф від 15.03.2019 року, Адвокатом виконано наступні роботи: складання позовної заяви (5 робочих годин) – 1500,00 грн., складання відповіді на відзив (5 робочих годин) – 2500,00 грн.

Між тим, суд звертає увагу на ту обставину, що згідно з актом прийому-передачі наданих послуг, адвокатом Бразалук С.С. надані послуги зі складання позовної заяви (1500,00 грн.) 05.06.2019 року у той час, коли згідно матеріалів справи, адміністративний позов поступив до суду 29.03.2019 року, про що свідчить номер вхідної кореспонденції суду-16392/19.

Вказані обставини спростовують факт понесення позивачем витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги саме щодо складання позовної заяви у розмірі 1500,00 грн., яка була подана до суду 29.03.2019 року.

Також суд зазначає, що в акті прийому-передачі наданих послуг від 05.06.2019 року не зазначено номер справи по якій надавались послуги. Не зазначено по якій справі та в якому суді надавалась професійна правнича допомога і в самому Договорі про надання правової допомоги №153/2019-ЦС-Ф від 15.03.2019 року, що свідчить про недоведеність факту понесення позивачем витрат щодо складання відповіді на відзив у розмірі 2500,00 грн.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження фактичної сплати позивачем коштів в сумі 4000,00 грн. за надану адвокатом Бразалук С.В. професійну правничу допомогу. Так, ксерокопія квитанції до прибуткового касового ордера №6 від 06.06.2019 року на суму 4000,00 грн. підписана головним бухгалтером без зазначення прізвища особи, яка отримала кошти від ОСОБА_1 Печатка на вказаному документі проставлена таким чином, що неможливо зрозуміти, чи дійсно адвокат – Бразалук С.С., чи інша особа, її постави, а тому, не може слугувати достатнім доказом сплати позивачем сум за послуги, надані адвокатом Бразалук С.С.

Суд також звертає увагу, що у поданих документах жодним чином не обґрунтовано заявлену адвокатом вартість наданих послуг, враховуючи, що загальний об`єм позовної заяви складає 2 (два) аркуші, відповіді на відзив - 2 (два) аркуші, які підписані та направлені до суду самим позивачем, що не підтверджує співмірність витрат на оплату послуг адвоката.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

З огляду на викладене та недостатність безспірних доказів, які б підтверджували понесені позивачем витрати на оплату професійної правничої допомоги, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 241-243, 248, 252, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволені заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі - відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний позов в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева