Рішення № 82992019, 08.07.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2019 року Справа № 160/2702/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСліпець Н.Є. за участі секретаря судового засіданняКлочек Д.Я. за участі: представника позивача представника відповідача Лисиці Т.І. ОСОБА_1 .Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про скасуванння вимоги про сплату недоїмки, -

ВСТАНОВИВ:

25.03.2019 року ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просить:

- скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03 квітня 2018 року №Ф-42-23-У, як таку, що винесена з порушенням чинного законодавства.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 27.01.2017 року діяльність позивача як фізичної особи-підприємця була припинена, проте 26.12.2018 року позивачу стало відомо про наявність виконавчого провадження №57223159 від 14.09.2018 року з примусового виконання вимоги №Ф-42-23-У від 03.04.2018 року. Як було встановлено позивачем із змісту вказаної вимоги, що станом на 27.06.2018 року за позивачем рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску в розмірі 21 176,07 грн., яка нарахована відповідно до рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені та несплату або несвоєчасну сплату ЄВ №0068391318 від 19.02.2018 року. При цьому, позивач зазначає, що після припинення ФОП позивачем не надавались звіти до податкової інспекції, не отримувались копії актів перевірки за минулі періоди.

07.05.2019 року ухвалою суду було відкрито провадження у справі та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 28.05.2019 року о 11:20 год. (а.с. 2).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, обставини, викладені у позові, підтримала, наполягала на задоволенні позову.

22.05.2019 року представником відповідача було подано письмовий відзив на позов, в якому представник просив відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, посилаючись на те, що під час переходу з обліку у Пенсійному фонді України до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області в обліковій картці платника податків обліковувалася недоїмка у розмірі 10 470,78 грн., яка не була погашена протягом 2014-2016 років. При цьому, 30.02.2017 року позивачем самостійно було задекларовано зобов`язання в розмірі 704,00 грн., тобто недоїмка склала 11 174,78 грн. Так, 25.01.2018 року позивачем було здійснено сплату єдиного внеску в розмірі 10 470,78 грн. і 31.01.2018 року здійснено сплату ще 704,00 грн. У зв`язку із несвоєчасною сплатою вказаної недоїмки, Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області було винесено рішення №0068391318 від 19.02.2018 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені у загальній сумі 21 176,07 грн., тому відсутні порушення при винесенні спірного рішення.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, посилаючись на обставини, наведені у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 27.01.2017 року припинив господарську діяльність як фізична особа-підприємець, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, наявною у матеріалах справи (а.с. 13-14).

Так, 25.01.2018 року позивачем було здійснено сплату єдиного внеску у сумі 10 470,78 грн. та 31.01.2018 року у сумі 704,00 грн., що підтверджуються інтегрованою карткою платника податків та не заперечувалось представником відповідача у судовому засіданні (а.с. 36-46).

19.02.2018 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області було прийнято рішення №0068391318 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) застосовано за період з 21.01.2012 року по 25.01.2018 року штраф у розмірі 10%, що складає 1 030,07 грн., за період з 04.02.2017 року по 31.01.2018 року штраф у розмірі 20%, що складає 140,80 грн. та нараховано пеню у розмір 0,1% суми недоїмки, що складає 20 005,20 грн. (а.с. 34).

Також, 03.04.2018 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-42-23-У, згідно якої станом на 27.06.2018 року заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені становить 21 176,07 грн. (а.с. 12).

Отже, спір між сторонами виник з підстав правомірності та обґрунтованості винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Правові і організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон №2464-VI).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є зокрема фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).

За змістом частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 14 Закону №2464-VI на органи доходів і зборів покладено обов`язок здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону.

Статтею 13 Закону №2464-VI передбачено, що органи доходів і зборів мають право:

1) отримувати безоплатно від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання і від осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичних осіб - підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату єдиного внеску, а також інші відомості, необхідні для виконання органами доходів і зборів функцій, передбачених цим Законом;

2) проводити перевірки на підприємствах, в установах і організаціях, у осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичних осіб - підприємців бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів про нарахування, обчислення та сплату єдиного внеску, достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру, отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості (зокрема письмові) з питань, що виникають під час такої перевірки.

Документальні та камеральні перевірки проводяться у порядку, встановленому Податковим кодексом України;

3) вимагати від керівників та інших посадових осіб підприємств, установ і організацій, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а також від фізичних осіб - підприємців усунення виявлених порушень законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску;

4) вилучати в установленому законодавством порядку у підприємств, установ і організацій, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичних осіб - підприємців копії документів, що підтверджують заниження розміру заробітної плати (доходу) та інших виплат, на які нараховується єдиний внесок;

5) ініціювати застосування до платників єдиного внеску судових процедур банкрутства;

6) застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом;

7) стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску;

8) порушувати в установленому законом порядку питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску;

9) у разі виявлення фактів порушення порядку нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску звертатися в установленому законом порядку до відповідних правоохоронних органів;

10) здійснювати інші функції, передбачені законодавством.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон), нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 №449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04 травня 2018 року №469), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 р. за № 508/26953 (далі – Інструкція №449).

Відповідно до Розділу VI Інструкції №449 до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

У разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов`язані самостійно обчислити ці внески, відобразити у звітності, що подається платником до органів доходів і зборів, та сплатити їх. До такого платника застосовуються штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):

платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);

платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Під частковим зменшенням суми недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованості зі сплати фінансових санкцій) для цілей цього пункту вважається зменшення загальної суми боргу (недоїмки) з єдиного внеску, яка включає нараховані та несплачені суми єдиного внеску (фінансових санкцій) за останній календарний місяць, в якому відбулось таке зменшення.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), крім загальних реквізитів, має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.

Сума боргу у вимозі проставляється в гривнях з двома десятковими знаками після коми.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Орган доходів і зборів веде реєстр виданих вимог про сплату боргу (недоїмки) за формою згідно з додатком 8 до цієї Інструкції.

При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: перша частина - літера «Ю» (вимога до юридичної особи) або «Ф» (вимога до фізичної особи), друга частина - порядковий номер, третя частина - літера «У» (узгоджена вимога).

В третій частині літера «У» (інформація щодо узгодження вимоги) проставляється у разі надсилання:

платнику узгодженої вимоги внаслідок процедури оскарження;

вимоги до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства відповідно до цієї Інструкції.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.

Аналіз зазначених норм дає підстави зробити висновок, що на платника єдиного внеску покладено обов`язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, а на орган доходів і зборів, як контролюючий орган, покладено обов`язок здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону. При цьому, законодавець наділив орган доходів і зборів широким колом прав, які спрямовані на здійснення своєчасного і повного контролю за дотриманням обов`язків платником єдиного внеску.

Як було встановлено судом та підтверджується письмовими доказами, наявними у матеріалах справи, зокрема витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач з 27.01.2017 року припинив господарську діяльність як фізична особа-підприємець.

Проте, після сплати єдиного внеску 25.01.2018 року та 31.01.2018 року, контролюючим органом в автоматичному режимі було нараховано штрафні санкції та пеню, у зв`язку із затримкою сплати відповідних сум єдиного внеску.

На підставі нарахованих штрафних санкцій та пені, відповідачем було прийнято рішення №0068391318 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску та винесено, яким до ОСОБА_2 застосовано за період з 21.01.2012 року по 25.01.2018 року штраф у розмірі 10%, що складає 1 030,07 грн., за період з 04.02.2017 року по 31.01.2018 року штраф у розмірі 20%, що складає 140,80 грн. та нараховано пеню у розмір 0,1% суми недоїмки, що складає 20 005,20 грн.

Також, 03.04.2018 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-42-23-У, згідно якої станом на 27.06.2018 року заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені становить 21 176,07 грн.

Проте, суд зазначає, що вказані рішення і вимога прийняті всупереч вимогам Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», зокрема щодо визначення платника єдиного внеску, вичерпний перелік яких наведено у статті 4 вказаного Закону.

Так, рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску містить посилання на періоди нарахування штрафних санкцій, коли позивач вже не здійснював господарську діяльність як фізична особа-підприємець, що виключає його обов`язок зі сплати вказаних санкцій.

Крім того, як встановлено судом, і оскаржувана вимога не відповідає вищезазначеним приписам наведеного законодавства, з огляду на наступне.

Так, датою вимоги є 03.04.2018 року, а тому відповідно до вимог Інструкції №449 протягом трьох робочих днів контролюючий орган повинен був направити зазначену вимогу позивачу, проте відповідачем не було надано жодних доказів її направлення.

Також, у вимозі від 03.04.2018 року зазначено, що станом на 27.06.2018 року заборгованість зі сплати єдиного внеску становить 21 176,07 грн.

Тобто, відповідачем передчасно нараховано позивачу заборгованість.

Такі недоліки вимоги унеможливлює визначення змісту заборгованості, що ставить під сумнів легітимність і достовірність оскаржуваної вимоги.

Згідно положень підпункту 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах, зокрема, презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Суд вважає необгрунтованими посилання представника відповідача на проведений розрахунок заборгованості у відзиві на позовну заяву, як на обґрунтування періоду за який було нараховано заборгованість, так як законодавством чітко передбачено зазначення у вимозі періоду, за який виникла заборгованість.

Водночас, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи «Серков проти України» (заява №39766/05), «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права.

Відповідно до частини першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Враховуючи вищевикладене, оскаржувана вимога винесена з порушеннями щодо її форми, які нівелюють її зміст, що полягають в неможливості визначення розміру заборгованості платника податків, що в свою чергу свідчить про невизначеність у тлумаченні суми заборгованості платника податків перед бюджетом.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, і ч. 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов`язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у сумі 768,40 грн., понесені позивачем згідно квитанції №П17047 від 31.01.2019 року (а.с. 3).

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що відповідачем при винесені оспорюваної вимоги діяв всупереч чинному законодавству, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 39394856) про скасування вимоги про сплату недоїмки - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03 квітня 2018 року №Ф-42-43-У про сплату 21 176,07 грн.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі 768,40 (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 12 липня 2019 року.

Суддя Н.Є. Сліпець