Рішення № 82991977, 26.04.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2019 року Справа № 160/2568/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

20 березня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не виплати пенсійних виплат громадянці ОСОБА_1 за період з 27.06.2017 року по 31.07.2018 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити виплату громадянці ОСОБА_1 за період з 27.06.2017 року по 31.07.2018 року з урахуванням компенсації.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту позивач вимушена була покинути своє місце проживання у м. Макіївка Донецької області та влітку 2015 року перемістилась до м. Кривого Рогу Дніпропетровської області та стала на облік як внутрішньо переміщена особа разом зі своїми неповнолітніми дітьми. 27.06.2017 р. позивачу, на підставі її особисто поданої заяви, була призначена пенсія по втраті годувальника на обох синів. Однак, відповідачем виплата пенсії фактично почалась лише з серпня 2018 року. 27.08.2018 р. ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою з проханням надати пояснення щодо підстав невиплати пенсії, проте листом від 23.01.2019р. №Н13843-18 відповідач повідомив позивача, що за період з 27.06.2017р. по 31.07.2018р. суми пенсії нараховані та будуть виплачені на умовах окремого порядку. Зазначені обставини стали підставою для звернення до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 березня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/2568/19. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні.

18 квітня 2019 року представником Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подано до канцелярії суду відзив на позовну заяву (вх..№20340/19), в якому відповідач заперечив проти позову та зазначив, що 21.05.2018р. рішенням №42 Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам управління праці та соціального захисту населення виконкому Інгулецької районної у місті ради підтверджено право позивача на призначення соціальної виплати, у зв`язку з чим ОСОБА_1 була призначена пенсія по втраті годувальника. Поточна виплата пенсії була розпочата з 01.08.2018р., а за період з 27.06.2017р. по 31.07.2018р. здійснено нарахування сум пенсії в розмірі 77257,83 грн. та буде виплачено на умовах окремого порядку.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, згідно копії паспорту серії НОМЕР_1 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 є законною дружиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якого на підставі рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12.06.2017 р. у справі № 213/79/17, яке набрало законної сили 26.06.2017р., визнано безвісно відсутнім.

На утриманні у позивача є двоє неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 ), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 ).

У зв`язку з неспроможністю держави забезпечити громадський порядок, захистити права, свободи та інтереси своїх громадян на території окремих районів Луганської та Донецької областей, з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, повсюдних проявів насильства, влітку 2015 року ОСОБА_1 змушена була залишити своє проживання у м. Макіївка Донецької області та разом зі своїми неповнолітніми дітьми перемістилася до м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

ОСОБА_1 разом з двома неповнолітніми дітьми отримала статус внутрішньо переміщених осіб, що підтверджується наявними в матеріалах копіями довідок від 03.01.2018 р. № 365, згідно з якими фактичне місце їх проживання: АДРЕСА_2 .

26 квітня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії по втраті годувальника на дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 .

На підставі вказаної заяви та доданих до неї документів з 27 червня 2017 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області позивачу була призначена пенсія по втраті годувальника на обох синів.

Однак, пенсійні виплати розпочались лише з серпня 2018 року, а борг з пенсійних виплат в період з 27.06.2017 р. по 31.07.2018 р. так і залишається невиплачений.

27.08.2018 р. ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою з проханням надати пояснення щодо підстав невиплати пенсії, проте листом від 23.01.2019 р. №Н13843-18 Інгулецький відділ обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача, що за період з 27.06.2017р. по 31.07.2018р. нарахований борг з пенсії який буде виплачений на умовах окремого порядку.

Позивач вважає таку бездіяльність відповідача щодо невиплати пенсії за період з 27.06.2017р. по 31.07.2018р. протиправною, що й стало підставою для звернення до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі по тексту Закон України №1058-IV).

Частиною третьою статті 4 Закону України № 1058-IV встановлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону України № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів ПФУ та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Отже, нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є Закон України № 1058-IV. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом України №1058-IV, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 пенсію по втраті годувальника за період з 27.06.2017р. по 31.07.2018р. так і не отримала, тобто виплата пенсії за спірний період з невідомих їй підстав була відповідачем припинена.

Згідно із частиною першою статті 49 Закону України № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.

Конституційне поняття «Закон України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах її повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, виплату пенсії ОСОБА_1 було припинено з 27.06.2017р., однак матеріали справи не містять жодного рішення Пенсійного органу з мотивами припинення виплати пенсії, також відповідачем не наведено жодної підстави припинення виплати пенсії ОСОБА_1 .

Разом з тим суд зазначає, що відповідач посилаючись на п. 12 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою КМУ від 08.06.2016 №365 “Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам” (зі змінами, внесеними постановою КМУ від 25.04.2018 №335), відповідно до якого суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачується на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом міністрів України”.

Таким чином, як вважає відповідач, покладені на нього обов`язки, в даному випадку, з виплати пенсії, не можуть бути виконані Пенсійним органом, з урахуванням повноважень, наданих чинним законодавством.

Питання виплати пенсій врегульовано статтею 47 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Посилання відповідача на прийняття окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України не може бути підставою для невиплати пенсії по втраті годувальника, оскільки по-перше, жодної інформації щодо строку прийняття такого порядку, відповідачем не надано, по-друге, Закон України "Про загальнообов`язкове держане пенсійне страхування" має вищу юридичну силу ніж Постанова КМУ від 08.06.2016 №365 “Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам” (зі змінами, внесеними постановою КМУ від 25.04.2018 №335) .

Жодних інших доказів на підтвердження обґрунтування обставин, які перешкоджають Пенсійному органу здійснити виплату пенсії позивачу за спірний період, відповідачем не надано.

Тобто, не виплачуючи ОСОБА_1 пенсію по втраті годувальника за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об`єктом захисту за статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі “Щокін проти України”, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (цитата у п. 33 цього рішення).

Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.

Таким чином, судом встановлено порушення прав позивача щодо неотримання пенсійних виплат.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018р. у справі №805/402/18 (провадження № 11-644асі18), яка є зразковою справою.

Відповідно до частини 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Таким чином, враховуючи те, що судом доведено порушення відповідачем прав позивача щодо невиплати пенсійних виплат у спірний період, у зв`язку з чим суд доходить висновку, що бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не виплати пенсійних виплат громадянці ОСОБА_1 за період з 27.06.2017 року по 31.07.2018 року є протиправною та, задля належного захисту прав позивача, суд вважає за потрібне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити виплату громадянці ОСОБА_1 пенсії за період з 27.06.2017 року по 31.07.2018 року.

Щодо позовної вимоги про виплату ОСОБА_1 пенсії з урахуванням компенсації, суд вважає за потрібне зазначити про таке.

Згідно частини другої статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Так, питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000р. № 2050-III (далі – Закон № 2050-III) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159).

Статтею 1 Закону № 2050-III, передбачено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до статті 2 Закону № 2050-III, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії.

Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.

Згідно статті 3 Закону № 2050-III, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

За змістом статті 4 Закону № 2050-III, виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З аналізу норм Закону № 2050-III та Порядку № 159, слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов:

1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії;

2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата);

3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання);

4) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців;

5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.

Таким чином, компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період з 27.06.2017 року по 31.07.2018 р. бути виплачена позивачу у тому ж місяці, у якому буде здійснюватися виплата заборгованості за відповідний період.

Звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов`язаний надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Враховуючи викладене вище, суд доходить висновку, що позовна вимога про виплату пенсії з компенсацією втрати частини доходів є передчасною та не підлягає задоволенню, а право позивача щодо її отримання може буде порушеним після виплати заборгованості за відповідний період, та лише за умови не виплати компенсації у тому ж місяці.

Вирішуючи питання щодо заявленого клопотання про встановлення судового контролю шляхом подання звіту про виконання судового рішення, суд зазначає, що положеннями статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, а саме: суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Проте, у даному випадку суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень, адже у суду не має достатніх підстав вважати, що відповідач буде перешкоджати його виконанню після набрання ним законної сили.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що встановлення судом строку для виконання судового рішення та зобов`язання подати звіт є правом, а не обов`язком суду та не може бути обрано позивачем одним із способів захисту порушеного права.

Згідно вимог пункту першого частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

З огляду на викладене, є необхідність допустити негайне виконання рішення суду в частині здійснення виплати ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” у межах суми стягнення за один місяць.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, та з урахуванням того, що позивачем частково доведено правомірність пред`явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не спростовані жодним доказом, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до п.5 ч. 1 ст. 244 Кодексу адміністративного судочинства України під час ухвалення рішення суд вирішує питання судових витрат.

На підставі ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області понесені судові витрати у розмірі 768,40 грн.

Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково..

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не виплати пенсійних виплат ОСОБА_1 за період з 27.06.2017 року по 31.07.2018 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити виплату пенсійних виплат ОСОБА_1 за період з 27.06.2017 року по 31.07.2018 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині здійснення виплати ОСОБА_1 пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у межах суми стягнення за один місяць.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_5 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) В.М. Олійник

Рішення не набрало законної сили

26 квітня 2019 року.

Суддя В.М. Олійник

З оригіналом згідно.

Суддя В.М. Олійник