Рішення № 82991939, 03.06.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2019 року Справа № 160/2857/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Боженко Н.В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26 код ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач 2), в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо припинення виплати пенсії громадянці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНКОПП НОМЕР_1 ) з 01.10.2017 року;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невиплати пенсії громадянці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНКОПП НОМЕР_1 ) за період з 01.10.2017 року по 30.06.2018 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити виплату пенсії громадянці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНКОПП НОМЕР_1 ) за період з 01.10.2017 року по 30.06.2018 року з урахуванням компенсації втрати частини доходів;

- в порядку судового контролю зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подати у місячний строк з дня набрання судовим рішенням законної сили звіт про виконання постанови суду відповідно до статті 382 КАСУ;

- звернути до негайного виконання рішення суду в межах присудження суми пенсії за один місяць, відповідно до пункту 1 частини першої статті 371 КАСУ.

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 користується правом на отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника, вказана обставина підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_2 від 23 липня 2012 року, виданим Кіровським УПСЗН м. Макіївки Донецької області. З 01 жовтня 2017 року Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області без повідомлення причин припинив виплату пенсії позивачу. Рішення про припинення виплати пенсії позивач не отримав. Відразу після переїзду до м. Дніпра та постановки на облік внутрішньо переміщених осіб позивачем було подано заяву до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про запит пенсійної справи, тобто про фактичне переведення виплати пенсії з м. Львова до м. Дніпра. Враховуючи те, що з жовтня 2017 року по липень 2018 року позивач не отримувала пенсію, у зв`язку із чим звернулась до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо надання інформації, в тому числі повідомлення причин та правової аргументації щодо невиплати пенсії. Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 18744-18 від 14.12.2018 року, було повідомлено про прийняття рішення про поновлення виплати пенсії з 01.04.2018 року, яка була призупинена. Нарахований борг за період з 01.10.2017 року по 30.06.2018 року у розмірі 19 245 грн. 69 коп., обліковується на рахунках Пенсійного фонду і буде виплачений за умови прийняття КМУ окремого порядку. Призупинення виплати пенсії за період 10.07.2010 року по 30.06.2018 року включно, позивач вважає протиправним оскільки такі дії суперечать вимогам частини 1 статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/2857/19. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2019 року клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору було задоволено.

22 квітня 2019 року представник ГУ ПФУ в Дніпропетровській області (за довіреністю № 6357/08-01/26 від 26.03.2019) надав до суду відзив на позов, у якому відповідач заперечує проти задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 , з наступних підстав. Позивач змінив місце фактичного проживання та виїхала до м. Дніпра АДРЕСА_2 Індустріального району, де була взята на облік як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується довідкою, виданою УПСЗН Індустріальної районної у м. Дніпрі ради за № 0000512628 від 12 квітня 2018 року. На підставі повідомлення управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у м. Дніпрі ради про призначення (відновлення) позивачу соціальних виплат (Протокол № 14 від 23.04.2018 року) прийнято рішення про поновлення виплати пенсії, яка була призупинена з 01.10.2017 року на підставі даних, отриманих із інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи обміну інформацією з питань контролю осіб, транспортних засобів, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «Аркан», розпорядником якої є Адміністрація Державної прикордонної служби України. Пенсія виплачується щомісячно з 01.07.2018 року в розмірі 2 138 грн. 41 коп. та з 01.12.2018 року в розмірі 2 140 грн. 89 грн. на поточний рахунок, який відкрито в АТ «Ощадбанк». Крім того, зазначив, що згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року № 335 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 365», суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачується на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

02 травня 2019 року представник ГУ ПФУ у Львівській області надав до суду відзив на позов, та зазначив, що для осіб, які переїхали на територію, підконтрольну українській владі та зареєструвались як внутрішньо переміщені особи застосовується особливий порядок відновлення соціальних виплат, зокрема пенсій. Реалізація права на пенсійне забезпечення осіб, які перебували на обліку в органах Пенсійного фонду та тимчасово неконтрольованій території Донецької і Луганської областей, здійснюється відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», постанова Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особами» та від 08.06.2016 № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам». Згідно з п.12 Порядку № 365 соціальні виплати припиняються, зокрема, отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 отримує пенсію по втраті годувальника, що підтверджується копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_3 виданого 23.07.2012 року.

Відповідно довідки від 09.04.2015 року № 1308000847, що ОСОБА_1 1947 року народження було взято на облік Шевченківським відділом соціального захисту Львівської міської ради як особи, переміщеної з тимчасово окупованої території.

Відповідно довідки від 12.04.2018 року № 0000512628 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи фактичним місцем проживанням позивача є: м АДРЕСА_3 , виданої Управлінням праці і соціального захисту населення Індустріальної районної у місті Дніпрі ради.

14.12.2018 року відділом з питань призначення та перерахунків пенсій № 5 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було надано відповідь № Ш18744-18 на звернення від 30.11.2018 року, якою повідомлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа та отримує пенсію в разі втрати годувальника. На підставі повідомлення управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у м. Дніпрі ради про призначення (відновлення) ОСОБА_1 соціальних виплат (Протокол № 14 від 23.04.2018) прийнято рішення про поновлення з 01.04.2018 року виплати пенсії, яка була призупинена з 01.10.2017 року на підставі даних, отриманих з інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи обміну інформацією з питань контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «Аркан», розпорядником якої є Адміністрація Державної прикордонної служби України. Відділом з питань виплати пенсій № 6 управління з питань виплати пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надано роз`яснення щодо звернення з приводу поновлення виплати пенсій як внутрішньо переміщеної особи. Пенсія виплачується щомісячно з 01.07.2018 року у розмірі 2 138 грн. 41 коп., та з 01.12.2018 року у розмірі 2 140 грн. 89 коп. на поточний рахунок, який відкрито в АТ «Ощадбанк».

Суми доплат за минулий період обліковуються та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Отже, нарахований борг за період з 01.10.2017 року по 30.06.2018 року у розмірі 19 245 грн. 69 коп., який обліковується в Пенсійному Фонді України буде виплачено за умови прийняття Кабінетом Міністрів України окремого порядку.

Вважаючи бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області протиправними позивач звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Стаття 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).

Частиною третьою статті 4 Закону № 1058-IV встановлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів ПФУ та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Отже, нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є Закон № 1058-IV. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом № 1058-IV, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Відповідно до частини першої статті 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.

Конституційний Суд України у Рішенні від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 зазначив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

У рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) дійшов висновку про те, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю в поводженні, яка порушувала статтю 14 Конвенції, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. При цьому Суд зауважив, що у цій справі право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця поживання заявника, що призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункти 51-54).

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

Отже, право на пенсію та її одержання не може пов`язуватися з місцем проживання людини.

Правова позиція з даного питання викладена в рішенні Верховного Суду в зразковій справі №Пз/9901/20/18 (805/402/18) від 03.05.2018, відповідно якого визначено, що висновки Верховного Суду в цій зразковій справі підлягають застосуванню в адміністративних справах, в яких позивач: 1) є громадянином України; 2) має статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується довідкою органів соціального захисту населення про взяття її на облік, як внутрішньо переміщеної особи; 3) є пенсіонером та отримує пенсію, призначену їй відповідно до Закону № 1058-IV. Поновлення виплати пенсії потребує здійснення додаткових дій позивачем. Відповідач право позивача на отримання пенсії не заперечує.

Вирішуючи позовну вимогу про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.10.2017 року, суд зазначає наступне.

Так, аналіз наведених норм пенсійного законодавства дає підстави суду стверджувати, що припинення виплати пенсії можливе виключно у випадках зазначених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на підставі відповідного рішення територіальних органів Пенсійного фонду України.

В даному випадку, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Львівській області, як територіальним органом Пенсійного фонду України, не приймалось рішення про зупинення виплати пенсії позивачу саме на підставі Закону.

Будь-яких мотивів вчинення дій по припиненню з 01 жовтня 2017 року пенсійним органом виплати позивачу пенсії, а також посилання на встановлену законом підставу для припинення виплати пенсії відповідачем не зазначено.

Таким чином, суд вважає протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області щодо припинення виплати нарахованих пенсійних виплат позивачу за період з 01.10.2017 року по 30.06.2018 року включно, оскільки припиняючи виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, не дотримуючись порядку вчинення таких дій, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому, право на отримання пенсії є об`єктом захисту статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, припинення виплати пенсії позивачу зі сторони Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області було здійснено не у спосіб, передбачений Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а з точки зору положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 за період з 01.10.2017 року по 30.06.2018 року, суд зазначає наступне.

Згдно ч.2 ст. 49 Закону №1058-IV, поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону №1058-IV, загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами, зокрема законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом, та обов`язковості фінансування за рахунок коштів Пенсійного фонду витрат, пов`язаних з виплатою пенсій та наданням соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом.

Пунктом 9 частини 1 статті 16 Закону №1058-IV передбачено, що застрахована особа має право на отримання пенсійних виплат на умовах і в порядку, передбачених цим Законом.

З аналізу вищенаведених норм суд доходить висновку, що порядок та умови отримання пенсійних виплат регулюються виключно Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При цьому, відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України механізму виплати нарахованих сум пенсій не звільняє державу в особі уповноваженого органу Пенсійного фонду України від обов`язку здійснити таку виплату та не може позбавляти права особи на отримання належних їй сум пенсій.

З огляду на зазначене, суд вважає протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо нарахування та невиплати пенсії ОСОБА_1 за період з 01.10.2017 року по 30.06.2018 року.

При цьому, суд зазначає, що у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України бездіяльність суб`єкта владних повноважень це пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи. Для визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною, особа, яка вважає, що її право порушене, повинна довести існування причинного зв`язку між такою протиправною бездіяльністю та її порушеним правом.

Поряд з цим, бездіяльність суб`єкта владних повноважень може бути визнано протиправною адміністративним судом лише в тому випадку, якщо відповідач ухиляється від вчинення дій, які входять до кола його повноважень та за умови наявності правових підстав для вчинення таких дій. Таким чином, бездіяльність це завжди пасивна поведінка, тобто відсутність з боку суб`єкта владних повноважень будь-яких дій.

В даному випадку листом від 14.12.2018 року № Ш 18744-18 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області позивачу було відмовлено у виплаті пенсії та повідомлено, що пенсія за період з 01.10.2017 року по 30.06.2018 року у розмірі 19 245 грн. 69 коп. буде виплачена за умови прийняття Кабінетом Міністрів України окремого порядку.

Отже, на переконання суду мали місце саме дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо нарахування та невиплати пенсії ОСОБА_1 за період з 01.10.2017 року по 30.06.2018 року на підставі її заяви про здійснення таких виплат, які і мають бути визнані протиправними судом.

Окрім того, суд звертає увагу, що пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» установлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509.

08 червня 2016 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», пунктом 1 якої затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання /перебування.

Пунктом 4 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам установлено, що соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.

Отже, саме на Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області лежить обов`язок щодо здійснення виплати пенсії ОСОБА_1 за період з 01.10.2017 року по 30.06.2018 року.

Вирішуючи питання про компенсацію втрати частини доходів, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених стоків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача 1 виплатити компенсацію втрати частини пенсії позивачу у зв`язку з порушенням строків її виплати з 01.10.2017 року по 30.06.2018 року підлягають задоволенню.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом подання звіту, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Встановлення строку на подачу звіту про виконання судового рішення є правом суду, який ухвалив судове рішення, а не його обов`язком.

При цьому, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконання зазначеного рішення.

Крім того, пунктом 1 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для допущення до негайного виконання рішення суду у межах стягнення за один місяць.

В силу вимог статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України , предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За таких обставин, суд приходить до висновку про повне задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області.

Керуючись ст. ст. 241-246, 250, 262, 371, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо припинення виплати пенсії громадянці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНКОПП НОМЕР_1 ) з 01.10.2017 року.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невиплати пенсії громадянці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНКОПП НОМЕР_1 ) за період з 01.10.2017 року по 30.06.2018 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити виплату пенсії громадянці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНКОПП НОМЕР_1 ) за період з 01.10.2017 року по 30.06.2018 року з урахуванням компенсації втрати частини доходів.

Допустити до негайного виконання рішення суду у межах стягнення на користь ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 ) пенсії за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко