Рішення № 82991926, 03.07.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2019 року ЛуцькСправа № 140/471/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Андрусенко О. О.,

при секретарі судового засідання Масюк Г. С.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 Р. І.,

представника відповідача Ярошика Т. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТУРІОН-ДІСТРІБЮШИН» до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТУРІОН-ДІСТРІБЮШИН» (далі ТзОВ «ЦЕНТУРІОН-ДІСТРІБЮШИН», товариство, підприємство, позивач) звернулося з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі ГУ ДФС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.11.2018 року №0013241405.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що інспекторами ГУ ДФС у місті Києві було проведено фактичну перевірку АЗС з магазином ТзОВ «ЦЕНТУРІОН-ДІСТРІБЮШИН», за адресою: м. Київ, пр-т Генерала Ватутіна, 2Г, за результатами якої складено акт фактичної перевірки від 31.10.2018 року №1941/26/15/14/41048714 (бланк 000137).

У висновку акту перевірки зазначено, що виявлено порушення пункту 12 cтатті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій» від 06.07.1995 року №265/95-ВР (далі Закон №265/95-ВР).

На підставі акту перевірки Головним управлінням ДФС у Волинській області 16.11.2018 року винесено податкове повідомлення-рішення №0013241405, яким застосовано штраф, на загальну суму 2923180, 28 грн.

Позивач не погоджується з прийнятим податковим повідомленням-рішенням та вважає його таким, що суперечить положенням чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а тому підлягає скасуванню, оскільки діючим законодавством прямо передбачено зберігання первинних документів у бухгалтерії підприємства під відповідальність осіб, уповноважених на ведення бухгалтерського обліку на підприємстві. Зазначає, що відсутність (порушення) обліку товарів за місцем реалізації або зберігання, в розумінні пункту 12 статті 3, статті 20 Закону №265/95-ВР є неведення такого обліку взагалі або ведення з порушенням встановленого порядку, а не відсутність первинних документів за місцем зберігання або реалізації товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, АЗС з магазином не є відокремленим підрозділом товариства, не виділено на окремий баланс. Згідно вимог чинного законодавства, працівники АЗС зобов`язані первинні бухгалтерські документи, що підтверджують проведення господарської операції, передавати до бухгалтерської служби ТзОВ «ЦЕНТУРІОН-ДІСТРІБЮШИН» задля їх обліку та відображення повноти проведення господарських операцій в регістрах бухгалтерського обліку.

Відтак, на АЗС з магазином ведеться відповідний облік товарів, що надходять від постачальників на підставі первинних документів (ТТН, накладних) останні зберігаються як прихідні документи та не рідше 10 днів передаються для обліку та зберігання у бухгалтерію товариства, при цьому по місцю реалізації товарів (АЗС з магазином) зберігаються копії документів, що підтверджують прихід товару (ТТН, накладні). Вказує, що на момент перевірки на АЗС були наявні копії ТТН, видаткові накладні від постачальників, які надавались інспекторам для перевірки, при цьому, жодних актів в порядку пункту 85.6 статті 85 ПК України під час перевірки не складалось, крім того, копії первинних документів долучались до заперечень на акт перевірки.

Також позивач вказує на дотримання товариством вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Міністерства економіки України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики України від 20.05.2008 року №281/171/578/155 (далі Інструкція №281/171/578/155). На виконання вимог Інструкції №281/171/578/155, на АЗС з магазином складання змінного звіту форми №17-НП здійснюється в кінці кожної зміни, в тому числі такі змінні звіти формувались до та в період проведення перевірки, їх примірники з доданими до них товарно-транспортними накладними надавались перевіряючим для огляду.

Крім того, позивач зазначає, що робота АЗС з магазином є автоматизованою, тобто використовуються реєстратори розрахункових операцій, які належним чином зареєстровані. Реалізація пального здійснюється через спеціалізований електронний контрольно-касовий апарат для автозаправних станцій АЗС, який забезпечує формування й друк розрахункових та обов`язкових звітних документів на основі даних, які зберігаються в оперативній та фіскальній пам`яті, формування контрольної стрічки в електронній формі і призначений для роботи на автозаправних станціях. ТзОВ «ЦЕНТУРІОН-ДІСТРІБЮШИН» у своїй господарській діяльності для обліку розрахункових операцій використовує реєстратор розрахункових операцій (РРО), який повністю відповідає вимогам статті 12 Закону №265/95-ВР.

Позивач наголошує на тому, що звітні документи РРО, а саме Z-звіти, містять всі відомості, зокрема, про фактичні залишки пального у літрах, кожного найменування у кожному з розхідних резервуарів, внесення яких передбачено у змінний звіт АЗС за формою №17-НП. Таким чином, РРО здійснює точний та повний контроль за залишками товарних запасів за місцем їх реалізації.

Також позивач звертає увагу, що фінансова санкція, встановлена статтею 20 Закону №265/95-ВР, може бути застосована до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку. Однак, штрафна санкція застосована до ТзОВ «ЦЕНТУРІОН-ДІСТРІБЮШИН» оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням за порушення обліку товару, що не є підставою для накладення на товариство штрафу, передбаченого статтею 20 Закону №265/95-ВР.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 04.03.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, та постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача не погоджується з даним позовом та вважає його безпідставним, оскільки Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено фактичну перевірку ТзОВ «ЦЕНТУРІОН-ДІСТРІБЮШИН» за адресою здійснення діяльності: м. Київ, АДРЕСА_1 т. Генерала Ватутіна, 2-Г за результатами якої складено акт від 31.10.2018 року №1941/26/15/14/41048714.

За результатом акта перевірки ГУ ДФС у Волинській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.11.2018 року №0012871405, згідно з яким до ТзОВ «ЦЕНТУРІОН-ДІСТРІБЮШИН» застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 2923180,28 грн. (1461590,14 грн. х 2) за здійснення реалізації товарів, які необліковані у встановленому порядку. Крім того зазначає, що ні до перевірки, ні до заперечення на акт не були надані первинні документи (накладні, ТТН, акти приймання-передачі тощо), які б підтверджували придбання (походження) паливно-мастильних матеріалів саме позивачем, що в подальшому реалізувалися кінцевим споживачам.

Відповідач вважає, що ТзОВ «ЦЕНТУРІОН-ДІСТРІБЮШИН» документально не доведена операція з придбання нафтопродуктів від постачальників, які в момент проведення фактичної перевірки реалізовувались за готівкові кошти та з використанням банківських платіжних карток.

Враховуючи вище викладене, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР, реалізовано товари, які не обліковані у встановленому законом порядку на загальну суму 1461590,14 грн.

Відтак, з наведених підстав відповідач просив у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 23.04.2019 року строк підготовчого провадження продовжено, а ухвалою суду від 22.05.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що працівниками Головного управління ДФС у місті Києві було проведено фактичну перевірку господарської одиниці - АЗС з магазином, що розташована за адресою місто Київ, проспект Генерала Ватутіна, 2-Г суб`єкта господарювання ТзОВ «ЦЕНТУРІОН-ДІСТРІБЮШИН». За результатами перевірки складено акт фактичної перевірки від 31.10.2018 року №1941/26/15/14/41048714.

Як зазначається в даному акті, перевіркою встановлено порушення пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР, оскільки виявлено зберігання та реалізацію нафтопродуктів, що не обліковані у встановленому законодавством порядку на загальну суму 1461590,14 грн.

На підставі акта перевірки від 31.10.2018 року ГУ ДФС у Волинській області прийняло податкове повідомлення-рішення №0013241405 про застосування до позивача на підставі статті 20 Закону №265/95-ВР штрафних (фінансових) санкцій у сумі 2923180,28 грн. (а.с.9).

Позивач не погоджується із таким рішенням, що стало підставою для його звернення із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

Згідно зі статтею 20 Закону №265/95-ВР до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 6 Закону №265/95-ВР встановлено, що облік товарних запасів юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) ведеться у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 року №246 затверджене Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», яким визначено методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХIV (далі Закон №996-ХIV).

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону №996-ХIV бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; облікова політика - сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для ведення бухгалтерського обліку, складання та подання фінансової звітності.

Відповідно до приписів частин першої, другої та п`ятої статті 8 Закону №996-ХIV бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Підприємство самостійно: визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства, обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних.

Відповідно до частин першої, третьої, п`ятої статті 9 Закону №996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Отже, документами, що є підставою для внесення записів до бухгалтерського обліку є накладні, витратні накладні, товарно-транспортні накладні, тощо.

Суд зазначає, що законодавством не передбачено, що за місцем знаходження господарської одиниці суб`єкта господарювання повинні зберігатись оригінали первинних документів на придбання товарно-матеріальних цінностей, які є підставою для бухгалтерського обліку, ведення якого відповідно до статті 8 Закону №996-ХIV покладено на уповноважену особу.

Сама по собі відсутність на момент перевірки контролюючим органом первинних документів за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не є підставою для застосування до платника фінансової санкції, передбаченої статтею 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

До документів, що є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні, товарно-транспортні накладні. Такі документи водночас є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету.

Пунктом 1.2 даного Положення встановлено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Згідно з і пунктами 6.2, 6.8 зазначеного Положення, первинні документи та облікові регістри, що пройшли обробку, бухгалтерська та інша звітність до передачі їх до архіву підприємства, установи повинні зберігатися в бухгалтерській службі у спеціальних приміщеннях або зачинених шафах під відповідальністю осіб, уповноважених головним бухгалтером. Видача первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності з бухгалтерської служби і з архіву підприємства, установи працівникам інших структурних підрозділів може провадитися тільки за рішенням головного бухгалтера або особи, яка забезпечує ведення бухгалтерського обліку підприємства.

Отже, діючим законодавством прямо передбачено зберігання первинних документів у бухгалтерії підприємства під відповідальність осіб, уповноважених на ведення бухгалтерського обліку на підприємстві.

Як свідчать наявні у справі матеріали, контролюючим органом перевірка з питання дотримання товариством порядку оприбуткування та ведення обліку товарних запасів (нафтопродуктів) за місцем розташовування основного офісу та бухгалтерії підприємства не проводилась.

Суд звертає увагу, що АЗС з магазином не є відокремленим підрозділом позивача, не виділено на окремий баланс. Тобто, згідно вимого чинного законодавства, працівники АЗС зобов`язані передавати первинні бухгалтерські документи, що підтверджують проведення господарської операції, до бухгалтерської служби ТзОВ «ЦЕНТУРІОН-ДІСТРІБЮШИН» з метою їх обліку та відображення повноти проведення господарських операцій в регістрах бухгалтерського обліку.

Відтак, як підтверджується матеріалами справи, на АЗС з магазином ведеться відповідний облік товарів, що надходять від постачальників на підставі первинних документів (ТТН, накладних), останні зберігаються як прихідні документи та не рідше 10 днів передаються для обліку та зберігання у бухгалтерію ТзОВ «ЦЕНТУРІОН-ДІСТРІБЮШИН».

В свою чергу, бухгалтерією ТзОВ «ЦЕНТУРІОН-ДІСТРІБЮШИН», відповідно до пункту 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого Наказом від 20.10.1999 року №246, придбані товари зараховуються на баланс ТзОВ «ЦЕНТУРІОН-ДІСТРІБЮШИН» за їх первісною вартістю.

Відповідно до пункту 3 статті 9 Закону №996-ХIV інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Для обліку руху товарів, що надійшли на підприємство з метою продажу, у відповідності до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої Наказом від 30.11.1999 року №291 передбачено рахунок 28 «Товари».

Для накопичення інформації про оприбуткування, вибуття, залишки нафтопродуктів на ТзОВ «ЦЕНТУРІОН-ДІСТРІБЮШИН» використовується субрахунок четвертого порядку 2811.

Нафтопродукти оприбутковуються на баланс підприємства за дебетом субрахунку 2811 «Товари» по субконто аналітичного обліку «Склад АЗС» за вартістю, вказаною у первинних документах, в кореспонденції з кредитом субрахунку 631 субконто «Контрагенти».

По дебету даного субрахунку 2811 відображається оприбуткування нафтопродуктів за місцем торгівлі, а по кредиту - їх вибуття (списання) по причині реалізації, нестач і т. д.

Також представник позивача зазначив, що на момент перевірки на АЗС були наявні копії ТТН, видаткові накладні від постачальників, які надавались інспекторам для перевірки, при цьому, жодних актів в порядку пункту 85.6 статті 85 ПК України під час перевірки не складалось, крім того, копії документів долучались до заперечень на акт перевірки.

Разом з тим, сама по собі відсутність на момент перевірки контролюючим органом первинних документів за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до Закону №996-ХIV, не є підставою для застосування до платника фінансової санкції, передбаченої статтею 20 Закону №265/95-ВР.

Аналогічний правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 07.08.2018 року у справі №825/10/17.

Суд зазначає, що єдиний порядок організації та виконання робіт, пов`язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком нафтопродуктів (усіх типів, марок і видів (залежно від масової частки сірки) визначено Інструкцією №281/171/578/155. Вимоги цієї Інструкції є обов`язковими для всіх суб`єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі - підприємства).

Порядок приймання і відпуску нафтопродуктів на АЗС визначений у пункті 10 Інструкції №281/171/578/155. Відповідно до підпунктів 10.2.1, 10.2.10 пункту 10.2 цієї Інструкції приймання нафтопродуктів, що надійшли автомобільним транспортом від постачальників, здійснюється працівниками АЗС за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки) за даними ТТН у разі наявності паспорта якості та копії сертифіката відповідності. На підставі ТТН та акта приймання (у разі його наявності) оператор АЗС має оприбуткувати прийнятий нафтопродукт за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки), тобто зробити необхідні записи в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою №13-НП. Дані про оприбутковані нафтопродукти заносяться до змінного звіту АЗС за формою №17-НП (додаток 14).

За умовами підпункту 10.3.1.3 пункту 10.3 Інструкції №281/171/578/155 облік реалізації нафтопродуктів ведеться через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений до фіскального режиму роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій кожною АЗС, яка здійснює розрахунки із споживачами готівкою. Відпуск нафтопродуктів за готівку відображається у Змінному звіті АЗС за формою №17-НП.

Відповідно до пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 року №1442 «Про затвердження Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами» розрахунки за продані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо) в установленому законодавством порядку.

Тобто, законодавством визначено можливість розрахунку за придбані у роздріб нафтопродукти як у готівковій формі, так і з використанням відомостей на відпуск, талонів, платіжних карток, смарт-карток (паливних карток).

Як визначено підпунктами 10.3.1.1, 10.3.2.1, 10.3.3.2, 10.3.4.2 пункту 10.2 Інструкції №281/171/578/155 розрахунки під час відпуску нафтопродукту власникам автотранспорту за готівку здійснюються на АЗС з використанням РРО, які відповідають технічним вимогам до їх застосування та внесені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій згідно з Положенням про Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2002 року №1315.

Відпуск нафтопродуктів за безготівковим розрахунком за відомостями здійснюється АЗС на підставі договорів, укладених між підприємством та споживачем. Відпуск нафтопродуктів відображається у відомості на відпуск нафтопродуктів за формою №16-НП (додаток 16).

Заправлення за талонами та відпуск нафтопродуктів за платіжними картками відображається у змінному звіті АЗС за формою №17-НП.

Згідно з пунктом 10.4 Інструкції №281/171/578/155 на АЗС здійснюється оперативне кількісне контролювання, результати якого використовуються для ведення обліку, звіряння кількості отриманих і відпущених нафтопродуктів. Кількісний облік нафтопродуктів на АЗС здійснюється за формою змінного звіту АЗС №17-НП. Під час приймання-передавання зміни оператори АЗС: визначають залишки нафтопродуктів на кінець зміни з урахуванням залишків на початок зміни (цей залишок переноситься з графи «обліковий залишок попередньої зміни»), надходження нафтопродуктів за зміну, які підтверджено відповідними документами, та кількості відпущених за зміну нафтопродуктів за сумарними показниками лічильників усіх ПРК, ОРК (обліковий залишок); вимірюють загальний рівень нафтопродуктів і рівень підтоварної води в кожному резервуарі та за результатами вимірювань визначають об`єм нафтопродуктів (фактичний залишок); роздруковують на РРО фіскальний звітний чек і визначають обсяг виконаних розрахункових операцій, що заносяться до фіскальної пам`яті; передають залишок готівки; перевіряють наявність та фіксацію у місцях, передбачених експлуатаційним документом, свинцевих пломб з відбитком повірочного тавра та відповідність відбитку цих тавр у формулярах на ПРК, ОРК.

У разі встановлення розбіжності фактичної і облікової кількості нафтопродуктів у резервуарі в границях відносної похибки методу вимірювання маси згідно з ГОСТ 26976 зміна передається і приймається за обліковим залишком нафтопродукту. Перевищення фактичного залишку на кінець зміни над обліковим залишком на кінець зміни понад допустиме граничне відхилення фіксується у змінному звіті. У разі перевищення розбіжності фактичної і облікової кількості нафтопродуктів у резервуарі понад зазначених норм керівництво повинно вжити заходів щодо проведення позачергової інвентаризації. До встановлення обставин перевищення фактичного залишку на кінець зміни над обліковим залишком на кінець зміни понад допустиме граничне відхилення обліковий залишок не корегується.

Після завершення зміни оператором АЗС складається змінний звіт АЗС за формою №17-НП у двох примірниках, з яких один з доданими ТТН здається до бухгалтерської служби, а другий - залишається на АЗС.

Після оприбуткування нафтопродуктів, дані лічильника сумарного обліку паливно-роздавальних колонок, система керування паливно-роздавальними колонками та реєстратори розрахункових операцій діють як одне ціле та не повинні мати розбіжностей даних більш ніж на 0,1 %. Як наслідок, дані про оприбутковане за даними бухгалтерського обліку пальне повинні відповідати даним реєстратора розрахункових операцій, який є носієм доказової інформації про обіг пального на АЗС.

Фактичні залишки нафтопродуктів на АЗС мають відповідати обліковим залишкам надходження нафтопродуктів за певний проміжок часу, що підтверджені відповідними документами (ТТН), змінного звіту АЗС за формою №17-НП, за вирахуванням кількості відпущених нафтопродуктів за сумарними показниками лічильників паливно-роздавальних колонок. Обсяг реалізації нафтопродуктів, що фіксується лічильником сумарного обліку паливно-роздавальних колонок за певний проміжок часу, має збігатися з обсягом реалізації, відображеним у звітних документах касових апаратів за всіма формами оплати за цей самий проміжок часу.

Така ж позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.06.2018 року у справі №826/18483/13-а.

Як передбачено пунктом 16.1 Інструкції №281/171/578/155, матеріально відповідальні особи АЗС ведуть облік руху нафтопродуктів за марками і видами (для дизельного палива в залежності від масової частки сірки) нафтопродуктів у змінному звіті за формою №17-НП, який складається у двох примірниках. Перший примірник разом з первинними документами здається до бухгалтерської служби, а другий - залишається у матеріально відповідальної особи.

Згідно з пунктом 16.2 Інструкції №281/171/578/155 бухгалтерські служби підприємств перевіряють та приймають змінні звіти з доданими до них первинними документами (ТТН, талони, відомості встановленої форми, супровідні відомості за інкасацією готівки та інші), перевіряють правильність перенесення показників лічильників ПРК, ОРК з попередньої зміни, звіти про обсяг реалізації і форми оплати за РРО, визначення фактичних залишків нафтопродуктів у резервуарах АЗС за результатами вимірювання, відображених у формі №17-НП, та надходження готівки. Зроблені під час перевірки змінних звітів виправлення засвідчуються підписами операторів АЗС, керівника АЗС та головного бухгалтера або за його дорученням іншим працівником бухгалтерської служби підприємства.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що облік руху нафтопродуктів за марками і видами ведуть матеріально відповідальні особи АЗС, відповідно первинні документи знаходяться на зберіганні у таких осіб, а також у бухгалтерських службах підприємства.

Перевіряючи правильність оцінки відповідачем обставин, за якими він визначив склад правопорушення, передбаченого пунктом 12 статті 3 Закону №265/95-ВР, та наявність підстав для застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 20 цього Закону, суд зазначає, що контролюючий орган дійшов помилкового висновку про зберігання та реалізацію нафтопродуктів, що не обліковані у встановленому порядку.

На підтвердження організації порядку бухгалтерського обліку позивач надав суду наказ №1 від 02.01.2018 року «Про організацію бухгалтерського обліку та облікову політику підприємства на 2018 рік», пунктом 7 якого зобов`язано відповідальних працівників АЗС не рідше 1 разу на 10 днів передавати звіт про рух товарів на торговій точці відповідальному працівнику бухгалтерії; до звіту додаються всі первинні документи, що підтверджують рух товарів; зобов`язано забезпечити зберігання первинних документів в бухгалтерській службі відповідно до п.6.2 Положення №88 (а.с.108-113).

Крім того, документами, що підтверджують облік товару (палива) на підприємстві є товарно-транспортні накладні за період з 22.10.2018 року по 31.10.2018 року (а.с.143-156), видаткові накладні за період з 22.10.2018 року по 31.10.2018 року (а.с.133-142), змінні звіти форми №17-НП за період з 22.10.2018 року по 31.10.2018 року (а.с.13-36), витяг з журналу обліку надходжень нафтопродуктів на АЗС (а.с.37-49), акти приймання-передачі майна (на зберігання) за період з 22.10.2018 року по 31.10.2018 року до договору зберігання №24/11 від 24.11.2017 року (а.с.114-122), акти приймання-передачі майна (зі зберігання) за період з 22.10.2018 року по 31.10.2018 року до договору зберігання №24/11 від 24.11.2017 року (а.с.123-132). Суд звертає увагу на те, що в контролюючого органу відсутні зауваження щодо форми та змісту наданих позивачем первинних документів. З наведених документів слідує, що товариство веде належним чином облік товарних запасів (палива) за місцем їх реалізації з дотриманням встановленого законодавством порядку, при цьому надані документи підтверджують походження нафтопродуктів, кількісний облік та рух нафтопродуктів на АЗС, в тому числі і їх надходження, що відображено у журналах форми №13-НП.

Як слідує з цих документів, товариство реалізує через мережу АЗС нафтопродукти, які отримані, зокрема, від ТзОВ «Нафтотрейд Ресурс» відповідно до умов договору №11/06/18 купівлі-продажу від 11.06.2018 року (а.с.106-107) та договору зберігання №24/11 від 24.11.2017 року та додатків №1, №2, №3 від 24.11.2017 року та додатку №1 (нова редакція) до нього (а.с.85-105).

Відповідно до пункту 1.1 договору №11/06/18 купівлі-продажу від 11.06.2018 року Продавець (ТзОВ «Нафтотрейд Ресурс») зобов`язується передати у власність Покупця (ТзОВ «ЦЕНТУРІОН-ДІСТРІБЮШИН») нафтопродукти в асортименті, в подальшому викладенні іменовані товар, а Покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах даного договору.

Приймання-передача товару по кількості та якості здійснюється представниками обох сторін, згідно наданих продавцем супровідних документів на товар (п.3.2 цього Договору).

Як передбачено пунктом 1.1 договору зберігання №24/11 від 24.11.2017 року, Зберігач (ТзОВ «ЦЕНТУРІОН-ДІСТРІБЮШИН») зобов`язується зберігати нафтопродукти в асортименті, в подальшому іменовані майно, передане йому Поклажодавцем (ТзОВ «Нафтотрейд Ресурс»), і повернути це майно уповноваженим представникам Поклажодавця в цілісності на умовах, визначених даним договором.

Відповідно до пункту 2.1 цього договору асортимент та кількість майна, що передається на зберігання, погоджується сторонами в актах приймання-передачі на кожну окрему товарну партію майна.

Майно вважається переданим на зберігання з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна. При цьому, право власності на майно до Зберігача не переходить (п.1.2 цього Договору).

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що пунктом 4.1.4 цього договору передбачено, що Зберігач зобов`язується відпускати зі зберігання майно уповноваженим представникам Поклажодавця (в тому числі безготівковим клієнтам Поклажодавця), при пред`явленні ними старт-карти, картки на пальне, паливних карток, відомості, тощо, шляхом заправки вказаних ними транспортних засобів, з одночасним проведенням такого відпуску через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій, з роздрукуванням відповідних розрахункових документів.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до пунктів 4.4.3, 4.4.4 Зберігач має право: змішувати майно Поклажодавця з іншими нафтопродуктами тієї ж марки та якості, що знаходяться у Зберігача в одному резервуарі для зберігання нафтопродуктів; використовувати майно, передане йому на зберігання, у власній господарській діяльності, до моменту отримання вимоги про повернення майна зі зберігання від уповноважених представників Поклажодавця.

З вищенаведеного слідує, що ТзОВ «ЦЕНТУРІОН-ДІСТРІБЮШИН» через мережу АЗС може здійснювати реалізацію як власних нафтопродуктів, так і тих, які передані на зберігання (в тому числі і за готівку), що не є порушенням умов вищенаведених договорів. Суд звертає увагу, що зважаючи на наявність у позивача укладених договорів купівлі-продажу та зберігання, такими підтверджуючими документами можуть бути як товарно-транспортні накладні, видаткові накладні, акти приймання-передачі тощо, що підтверджують постачання товару відповідно до умов договору №11/06/18 купівлі-продажу від 11.06.2018 року, так і товарно-транспортні накладні, видаткові накладні, акти приймання-передачі тощо, що підтверджують передачу та реалізацію цих товарів відповідно до умов договору зберігання №24/11 від 24.11.2017 року. При цьому, розмежування товару як власного, так і переданого на зберігання не впливає на факт наявності у позивача підтверджуючих документів на цей товар.

Крім того, дані про оприбутковані нафтопродукти заносяться підприємством до змінних звітів АЗС за формою №17-НП, а реалізація пального здійснюється через спеціалізований електронний контрольно-касовий апарат для автозаправних станцій АЗС, який забезпечує формування й друк розрахункових та обов`язкових звітних документів на основі даних, які зберігаються в оперативній та фіскальній пам`яті, формування контрольної стрічки в електронній формі і призначений для роботи на автозаправних станціях.

Також суд звертає увагу на те, що фінансова санкція, встановлена статтею 20 Закону №265/95-ВР, може бути застосована лише до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку. Водночас, наявність неоприбуткованих нафтопродуктів можна виявити шляхом співставлення даних обліку звітів АЗС за формою №17-НП та даних РРО з фактичними вимірюваннями залишків пального в резервуарах для визначення різниці між кількістю нафтопродуктів, які надійшли на АЗС, та кількістю реалізованих нафтопродуктів: якщо різниця показників у документах є меншою, ніж кількість фактично наявного в резервуарах пального, то має місце реалізація товарів, які не обліковані у встановленому порядку.

Контролюючим органом не встановлено реалізації товариством нафтопродуктів поза РРО, відомості щодо яких не занесені до фіскальної пам`яті РРО.

Разом з тим, достовірність та правильність оформлення тих чи інших первинних документів, що були надані позивачем до матеріалів справи, представником відповідача під час розгляду справи не заперечувалось. Більш того, як свідчать наявні у справі матеріали, контролюючим органом перевірка з питання дотримання ТзОВ «ЦЕНТУРІОН-ДІСТРІБЮШИН» порядку оприбуткування та ведення обліку товарних запасів (нафтопродуктів) за місцем розташовування основного офісу та бухгалтерії підприємства не проводилась.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідач належними та допустимими доказами не довів правомірність та законність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 16.11.2018 року №0013241405, відтак, позовні вимоги належить задовольнити повністю.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь ТзОВ «ЦЕНТУРІОН-ДІСТРІБЮШИН» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області слід стягнути судовий збір в розмірі 19210,00 грн. сплачений згідно з платіжним дорученням від 20.02.2019 року №4455.

Керуючись статтями 243 ч. 3, 245, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 16 листопада 2018 року №0013241405.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТУРІОН-ДІСТРІБЮШИН» (43010, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кременецька, будинок 38, код ЄДРПОУ 41048714) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ 39400859) судовий збір у розмірі 19210,00 грн. (дев`ятнадцять тисяч двісті десять грн. 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя О. О. Андрусенко

Повний текст судового рішення складено 12.07.2019 року.