Рішення № 82991814, 06.06.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2019 року Справа № 160/2894/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області по визнання бездіяльності протиправною, стягнення нарахованої пенсії та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, в якій просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо не виплати пенсії ОСОБА_1 за період з 31.10.2017 по 31.10.2018 р. у сумі 119 109,37 грн. (сто дев`ятнадцять тисяч сто дев`ять гривень 37 коп.);

- стягнути з ГУ ПФУ в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 нараховану пенсію за період з 31.10.2017 р. по 31.10.2018 року у сумі 119 109,37(сто дев`ятнадцять тисяч сто дев`ять гривень 37 коп.) грн. шляхом зарахування коштів на поточний рахунок ОСОБА_1 , відкритий у ПАТ “Державний ощадний банк України”;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 219104277, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати за період з 31.10.2017 по 31.10.2018 року, відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року№ 2050-ІІІ “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” та Порядку проведення компенсацій громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159.

В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначив, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.03.2018 року по справі № 804/830/18 адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Павлоградського об`єднаного УПФУ Дніпропетровської області щодо не зарахування періодів роботи до загального та пільгового стажу роботи та відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.14 Закону України “Про пенсійне забезпечення” протиправною. Скасовано рішення Комісії Павлоградського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області від 06.11.2017 року № 294 про відмову у призначенні пенсії за віком згідно ЗУ “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” з урахуванням вимог ст. 14 ЗУ “Про пенсійне забезпечення”. Зобов`язано ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 1 і прийняти рішення з врахуванням до пільгового стажу за спірний період та довідок про заробітну плату виданих ВП “Шахтоуправління 17 партз`їзду “ ДП “Шахтарськантрацит” від 21.07.2014 року № 597к, від 18.07.2014 № 17/19/76 321-1, довідки про заробіток видані ВП ТОВ “Фірма “Карбон” від 18.07.2014 № 87, 88 та довідки виданих ВСП “Управління допоміжного виробництва” від 18.07.2014 № 17/19/76 856-2, від 18.07.2014 № 17/19/76 856-4 для обчислення розміру пенсії. Однак, означене рішення по справі №804/830/18 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області виконано частково. Постановою державного виконавця від 13.11.2018 року виконавче провадження № 57244162 з виконання виконавчого листа № 804/830/18 від 23.08.2018 року закінчено у зв`язку із фактичним його виконанням в самостійному порядку. Відповідачем пенсію по рішенню суду було призначено з 31.10.2017 року, але фактично виплата розпочалась з 01.11.2018 року, а та період з 3.10.2017 року по 31.10.2018 року утворилась заборгованість у сумі 119109,37 грн. Листом від 26.12.2018 року за№ К19394-18 пенсійний орган повідомив позивачу, що належні пенсійні кошти з 31.10.2017 р. по 31.10.2018р. в сумі 119109,37 грн. будуть виплачені після прийняття окремого порядку, визначеного постановою КМУ № 365 від 08.06.2016 року. Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду із позовною заявою.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.04.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи.

03.05.2019 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач посилається на те, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 березня 2018 року по справі № 804/830/18 відповідно до протоколу від 23.10.2018 року ОСОБА_1 призначено пенсію на пільгових умовах за статтею 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з моменту його звернення з заявою про призначення пенсії, тобто з 31 жовтня 2017 року. Згідно з протоколом від 23.10.2018 року за період з 31 жовтня 2017 року по 31 жовтня 2018 року заявнику нараховані пенсійні виплати на загальну суму 119 109 грн. 37 коп. Починаючи з 01.11.2018 року заявник отримує щомісячно пенсію в розмірі 9 899 грн. 17 коп. Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 року N 1706-VII встановлюються гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб. Постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 (зі змінами та доповненнями) "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" затверджено "Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам". Оскільки, ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, тому призначення та виплата пенсії здійснюється відповідно до вимог Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365. На теперішній час, відсутність затвердженого Кабінетом Міністрів України Порядку здійснення виплати заборгованості з соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за минулий період, унеможливлює виконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повноважень з виплати ОСОБА_1 заборгованості пенсії за минулий період. У зв`язку із чим, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області діє відповідно до покладених на нього завдань та в межах повноважень визначених законами та іншими нормативно-правовими документами. Сума заборгованості за період з 31 жовтня 2017 року по 31 жовтня 2018 року в розмірі 119 109 грн. 37 коп. нарахована та обліковується у ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та буде виплачена на умовах окремого порядку визначеного Кабінетом Міністрів України.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №0000171052 від 20.03.2017 року та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з моменту призначення пенсії 31.10.2017 року.

31 жовтня 2017 року позивач звернувся до Павлоградського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області із заявою та відповідними документами про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Право на пенсію за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 отримав відповідно до статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

З матеріалів справи убачається, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.03.2018 року по справі № 804/830/18 адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Павлоградського об`єднаного УПФУ Дніпропетровської області щодо не зарахування періодів роботи до загального та пільгового стажу роботи та відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.14 Закону України “Про пенсійне забезпечення” протиправною. Скасовано рішення Комісії Павлоградського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області від 06.11.2017 року № 294 про відмову у призначенні пенсії за віком згідно ЗУ “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” з урахуванням вимог ст. 14 ЗУ “Про пенсійне забезпечення”. Зобов`язано ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 1 і прийняти рішення з врахуванням до пільгового стажу за спірний період та довідок про заробітну плату виданих ВП “Шахтоуправління 17 партз`їзду “ ДП “Шахтарськантрацит” від 21.07.2014 року № 597к, від 18.07.2014 № 17/19/76 321-1, довідки про заробіток видані ВП ТОВ “Фірма “Карбон” від 18.07.2014 № 87, 88 та довідки виданих ВСП “Управління допоміжного виробництва” від 18.07.2014 № 17/19/76 856-2, від 18.07.2014 № 17/19/76 856-4 для обчислення розміру пенсії.

Однак, означене рішення по справі №804/830/18 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області виконано частково.

Постановою державного виконавця від 13.11.2018 року виконавче провадження № 57244162 з виконання виконавчого листа № 804/830/18 від 23.08.2018 року закінчено у зв`язку із фактичним його виконанням в самостійному порядку. Відповідачем пенсію по рішенню суду було призначено з 31.10.2017 року, але фактично виплата розпочалась з 01.11.2018 року, а та період з 3.10.2017 року по 31.10.2018 року утворилась заборгованість у сумі 119109,37 грн.

Листом від 26.12.2018 року за№ К19394-18 пенсійний орган повідомив позивачу, що належні пенсійні кошти з 31.10.2017 р. по 31.10.2018р. в сумі 119109,37 грн. будуть виплачені після прийняття окремого порядку, визначеного постановою КМУ № 365 від 08.06.2016 року.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Частиною першою ст.46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом

Статтями 1,7 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб (далі - Закон № 1706-VII) визначено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Отже, спеціальний статус внутрішньо переміщеної особи не збігається та не може підміняти собою жоден із закріплених у Конституції України конституційно-правових статусів особи, та не є окремим конституційно-правовим статусом особи. Проте реєстрація особи як внутрішньо переміщеної надає можливість державним органам врахувати її особливі потреби. Серед таких особливих потреб - доступ до належного житла та правової допомоги, доступ до спеціальних державних програм, зокрема адресних програм для внутрішньо переміщених осіб, тощо. Очевидно, що статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або "інші права", як це зазначено у ст. 9 Закону № 1706-VII), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 637 Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України.

Тобто, за приписами наведеної норми умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ Державний ощадний банк або з доставкою додому весь час дії такої довідки.

Питання виплати пенсій врегульовано ст. 47 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, за якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до ч.1 ст. 49 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Зазначений перелік підстав для припинення виплати пенсії розширеному тлумаченню не підлягає.

Згідно з частиною другою статті 49 України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

В даному випадку ст. 7 Закону України № 1706-VII визначає, що держава може забезпечити реалізацію прав громадян, що вимушені внаслідок певних обставин, визначених законом, покинути своє постійне місце проживання, виключно за умови їх реєстрації на підконтрольній території, де здійснюють свої повноваження відповідні органи державної влади України.

Вказану норму включено законодавцем до закону з метою визнання неможливості забезпечення цих прав на непідконтрольних Україні територіях, та з метою забезпечення гарантованих державою зобов`язань щодо пенсійного забезпечення громадянам України, що проживали на територіях, які внаслідок певних обставин вибули з-під контроля держави, та вимушені були покинути місце свого постійного проживання у зв`язку із настанням таких обставин, зокрема проведення антитерористичної операції.

Вказана норма створює механізм реалізації державних гарантій та не може трактуватися органами державної влади як підстава для невиконання державою вказаних гарантій.

Що стосується Порядку затвердженому Постановою КМУ від 08.06.2016 року № 365, суд зазначає, що вказаним порядком не може бути визначено умови припинення пенсійних виплат з огляду на те, що підстави припинення таких виплат визначені ст. 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", якою зокрема зазначено, що рішення про припинення приймається територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду, а не структурним підрозділом соціального захисту населення.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 49 вказаного закону виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення ч. 3 ст. 21 КЗпП України від 9 липня 1998 р. № 12-рп/98 було дано офіційне тлумачення терміну законодавство. Так, Конституційний Суд України дійшов висновку, що термін законодавство, потрібно розуміти так, що ним охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України. Тобто Конституційний Суд України фактично став на позицію тлумачення поняття законодавство у широкому значенні.

При цьому, з вказаного рішення вбачається, що термін "закон", на відміну від терміну "Законодавство" є більш вузьким, а отже не може трактуватися так само, як термін "Законодавство", а отже в такому випадку мається на увазі саме Закони України, прийняті Верховною Радою України.

З огляду на це, суд зазначає, що підстави припинення соціальних виплат, визначені Порядком, затвердженим Постановою КМУ від 08.06.2016 року № 365 не можуть вважатися підставами для припинення пенсій відповідно до ст. 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Конституційний Суд України у рішенні від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 зауважив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

Суд вважає необхідним застосувати до спірних правовідносин практику Європейського Суду з прав людини, як джерела права відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини.

Як зазначив Європейський суд з прав людини в рішенні у справі Пічкур проти України, яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення). У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі "Ілашку та інші проти Молдови та Росії" Європейський суд з прав людини визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем "Молдавської Республіки Придністров`я" (МРП). Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов`язання за ст. 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Як зазначено в п. 333 цього рішення Європейського суду з прав людини: "Суд вважає, що коли держава не може забезпечити дію своєї влади на частині своєї території відповідно фактичній ситуації (наприклад, сепаратиський режим, військова окупація), держава не перестає нести відповідальність та здійснювати юрисдикцію. Вона повинна усіма доступними дипломатичними та правовими засобами із залученням іноземних держав та міжнародних організацій продовжувати гарантувати права та свободи, передбачені Конвенцією".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Преамбулою вказаного закону визначено, що цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Сама суть пенсійних виплат відрізняється від інших соціальних допомог, які здійснюються поза межами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зокрема з огляду на різницю в джерелах формування, умов отримання таких виплат (за умови участі в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування), складі суб`єктів - повноважних органів державної влади, на яких законом покладено повноваження щодо здійснення пенсійного забезпечення.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 р. (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява N 28924/04) констатував: " 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. theUnitedKingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядком № 159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Виходячи з вищенаведеного суд дійшов висновку, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем пенсії, що носило триваючий характер. У зв`язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 18 листопада 2014 року у справі № 21-518а14, від 11 липня 2017 року у справі № 21-2003а16, Верховним Судом у постановах від 06 лютого 2018 року у справі № 681/423/15-а, від 20 лютого 2018 року у справі № 522/5664/17.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірності оскаржуваного рішення, а отже, адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1191,09 грн., що документально підтверджується квитанцією № 62 від 12.03.2019р.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 1191,09 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області по визнання бездіяльності протиправною, стягнення нарахованої пенсії та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не виплати пенсії ОСОБА_2 за період з 31.10.2017 по 31.10.2018 р. у сумі 119 109,37 грн. (сто дев`ятнадцять тисяч сто дев`ять гривень 37 коп.).

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 нараховану пенсію за період з 31.10.2017 р. по 31.10.2018 року у сумі 119 109,37(сто дев`ятнадцять тисяч сто дев`ять гривень 37 коп.) грн. шляхом зарахування коштів на поточний рахунок ОСОБА_2 , відкритий у ПАТ “Державний ощадний банк України”.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26) нарахувати та виплатити ОСОБА_2 компенсацію втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати за період з 31.10.2017 по 31.10.2018 року, відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року№ 2050-ІІІ “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” та Порядку проведення компенсацій громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині присудження виплати пенсії ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) у межах суми стягнення за один місяць.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1191,09 грн. (одна тисяча сто дев`яносто одна гривня гривень 09 копійок), сплачені згідно квитанції № 62 від 12.03.2019р.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник