Рішення № 82991795, 02.07.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2019 року ЛуцькСправа № 140/1399/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Андрусенко О. О.,

при секретарі судового засідання Масюк Г. С.,

за участю представника позивача Михалевича М. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Національного агентства з питань запобігання корупції (далі – НАЗК, Національне агентство, відповідач) про визнання протиправними та скасування пунктів 1, 2, 3, 4, 5, 6 розділу І рішення від 29.03.2019 року №894 «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік, поданої ОСОБА_1 , заступником Голови Державного агентства лісових ресурсів України».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач порушив порядок проведення перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зокрема, дане рішення було прийнято поза межами строку, встановленого для перевірки декларації. Вказує, що рішення «Про проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік, поданої ОСОБА_1 , заступником Голови Державного агентства лісових ресурсів України, на підставі інформації, отриманої від суб`єкта звернення було» прийнято 08.12.2017 року. Позивач вважає, що повна перевірка декларації за 2016 рік мала розпочатися 08.12.2017 року та завершитися, навіть з урахуванням, якщо було продовження (а таке рішення відсутнє) - 08.03.2018 року. Проте оскаржуване рішення прийнято лише 29.03.2019 року.

Крім того, позивач зазначає, що повна перевірка декларації на предмет достовірності задекларованих відомостей проводиться НАЗК шляхом аналізу відомостей про об`єкти декларування, зазначені в декларації суб`єкта декларування, та їх порівняння з відомостями з реєстрів, баз даних, інших інформаційно-телекомунікаційних систем державних органів, органів місцевого самоврядування, а при прийнятті рішення за результатами повної перевірки декларації мають враховуватись, як відомості, отримані із реєстрів, баз даних, інших інформаційно-телекомунікаційних систем державних органів та, отримані від державних органів щодо предмета перевірки, так і відомості, надані суб`єктом декларування, стосовно якого проводиться перевірка, щодо документального підтвердження або пояснення зазначених у декларації відомостей. Разом з тим, з моменту прийняття рішення про проведення повної перевірки поданої декларації за 2016 рік ОСОБА_1 і до моменту отримання оскаржуваного рішення на адресу позивача не надходило жодного листа з пропозиціями надати письмові пояснення та/або копії підтвердних документів. Позивач вважає, що невиконання суб`єктом владних повноважень вимог законодавства в цій частині зводить нанівець законність всієї процедури розгляду скарги та, як наслідок, прийнятого за її результатами рішення.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 02.05.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, та постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача не визнає позовні вимоги в повному обсязі та не погоджується з наведеними обставинами позову, оскільки лист із пропозиціями надати письмові пояснення було направлено на адресу позивача. Крім того, зазначає, що Порядком проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого рішенням НАЗК від 10.02.2017 року №56 не встановлені граничні терміни для опрацювання отриманих в рамках здійснення повної перевірки матеріалів та складення і прийняття рішення.

Вказує, що оскаржуване рішення, прийняте в розумний строк з урахуванням правової та фактичної складності справи, на підставі вимог Закону та Порядку, адже суб`єкт владних повноважень проводив ретельну підготовку матеріалів повних перевірок з метою недопущення недоліків на цій стадії, які можуть призвести до порушення прав суб`єкта декларування внаслідок ухвалення незаконних і необґрунтованих рішень, що є неприпустимим.

Наголошує, що НАЗК проводило повну перевірку декларації позивача з урахуванням принципів верховенства права, об`єктивності, неупередженості та безсторонності рішень і дій Національного агентства, уповноважених ним осіб, достовірності і повноти інформації, правомірності одержання та використання такої інформації. Твердження ОСОБА_1 про протиправність рішень Національного агентства спростовані із посиланням на відповідні норми матеріального права, а оскаржуване рішення не може бути скасоване, оскільки прийняте без порушення вимог чинного законодавства.

Ухвалами суду від 21.05.2019 року, 05.06.2019 року, 25.06.2019 року у задоволенні клопотань представника відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.

Ухвалою суду від 12.06.2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Відповідно до частини першої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з огляду на таке.

Судом встановлено, що 25.03.2017 року позивач подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік шляхом її заповнення на офіційному сайті Національного агентства.

Як вбачається з матеріалів справи, перевірка декларації за 2016 рік, поданої позивачем, була розпочата на підставі рішення Національного агентства від 08.12.2017 року №1383 «Про проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік, поданої ОСОБА_1 , заступником голови Державного агентства лісових ресурсів України, на підставі інформації, отриманої від суб`єкта звернення» (а.с.23-24).

29.03.2019 року відповідачем прийнято рішення №894 «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік, поданої ОСОБА_1 , заступником Голови Державного агентства лісових ресурсів України».

Під час з`ясування достовірності задекларованих відомостей (розділ І рішення) Національне агентство встановило:

- у розділі 2.1 «Інформація про суб`єкта декларування» декларації суб`єкт декларування зазначив недостовірні відомості про свою посаду, чим не дотримав вимоги пункту 1 частини першої статті 46 Закону (пункт 1 рішення №894);

- у розділі 3 «Об`єкти нерухомості» декларації суб`єкт декларування зазначив недостовірні відомості про реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна (квартири), який належить члену сім`ї (дружині) на праві власності, та не зазначив відомості про об`єкт нерухомого майна, яким він користувався відповідно до розділу 2.1 декларації, чим не дотримав вимоги підпункту «а» пункту 2 частини першої статті 46 Закону (пункт 2 рішення №894);

- у розділі 6 «Цінне рухоме майно – транспортні засоби» декларації суб`єкт декларування зазначив недостовірні відомості про ідентифікаційний номер, вартість на дату набуття у власність транспортного засобу, який належить члену сім`ї (дружині) на праві власності, чим не дотримав вимоги підпунктів «а», «б» пункту 3 частини першої статті 46 Закону (пункт 3 рішення №894);

- у розділі 8 «Корпоративні права» декларації суб`єкт декларування зазначив недостовірні відомості про вартість корпоративних прав у грошовому вираженні, які належать члену сім`ї (дружині), та не зазначив відомості про корпоративні права, які належать члену сім`ї (дружині), що відрізняються від достовірних на суму 4950,00 грн. (пункт 4.2), чим не дотримав вимоги пункту 5 частини першої статті 46 Закону (пункт 4 рішення №894);

- у розділі 9 «Юридичні особи, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є суб`єкт декларування або члени його сім`ї» декларації суб`єкт декларування зазначив недостовірні відомості, не відобразивши інформацію про юридичні особи, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є член сім`ї (дружина), чим не дотримав вимоги пункту 5-1 частини першої статті 46 Закону (пункт 5 рішення №894);

- у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» декларації суб`єкт декларування зазначив недостовірні відомості про розмір доходу члена сім`ї (дружини), які відрізняються від достовірних на суму 752,40 грн., чим не дотримав вимоги пункту 7 частини першої статті 46 Закону.

Таким чином, за результатами з`ясування достовірності задекларованих відомостей встановлено, що суб`єкт декларування відобразив недостовірні відомості, що відрізняються від достовірних на загальну суму 5702,40 грн. (пункти 4.2, 6), що не перевищує 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб на момент прийняття рішення (пункт 6 рішення №894) (а.с.14-21).

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначає Закон України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 року №1700-VIІ (далі – Закон №1700-VIІ).

Відповідно до частини першої статті 4 Закону №1700-VII Національне агентство з питань запобігання корупції є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.

Основною формою роботи Національного агентства є засідання, що проводяться не рідше одного разу на тиждень. Порядок денний засідань затверджується Національним агентством. Рішення Національного агентства приймаються більшістю голосів від його загального складу (частина перша статті 8 Закону №1700-VII).

Пунктом 8 частини першої статті 11 Закону №1700-VII визначено, що до повноважень Національного агентства належать, зокрема, здійснення в порядку, визначеному цим Законом, контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Відповідно до частини першої статті 50 Закону №1700-VII повна перевірка декларації полягає у з`ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення і може здійснюватися у період здійснення суб`єктом декларування діяльності, пов`язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності.

Обов`язковій повній перевірці підлягають декларації службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, суб`єктів декларування, які займають посади, пов`язані з високим рівнем корупційних ризиків, перелік яких затверджується Національним агентством.

Обов`язковій повній перевірці також підлягають декларації, подані іншими суб`єктами декларування, у разі виявлення у них невідповідностей за результатами логічного та арифметичного контролю.

Національне агентство проводить повну перевірку декларації, а також самостійно проводить повну перевірку інформації, яка підлягає відображенню в декларації, щодо членів сім`ї суб`єкта декларування у випадках, передбачених частиною сьомою статті 46 цього Закону.

Національне агентство проводить перевірку декларації на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, із засобів масової інформації та інших джерел, про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей.

Механізм проведення Національним агентством контролю та повної перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), відповідно до статей 48 та 50 Закону №1700-VII, визначає Порядок проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженим рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 10.02.2017 року №56 (далі – Порядок №56).

Виключно цим Порядком визначено спеціальні строки проведення повної перевірки декларацій.

Відповідно до пункту 2 розділу III Порядку №56 початком здійснення повної перевірки декларації є день, наступний за днем прийняття рішення про проведення перевірки (в редакції чинній на момент прийняття рішення від 08.12.2017 року №1383 і яка діяла до 21.12.2018 року).

Згідно з пунктом 6 розділу ІІІ Порядку №56 повна перевірка декларації передбачає такі дії: 1) прийняття Рішення про проведення перевірки; 2) аналіз відомостей про об`єкти декларування (об`єкти нерухомості; об`єкти незавершеного будівництва (в тому числі інформація щодо власника або користувача земельної ділянки); цінне рухоме майно (крім транспортних засобів); цінне рухоме майно - транспортні засоби; цінні папери; інші корпоративні права; юридичні особи, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є суб`єкт декларування або члени його сім`ї; нематеріальні активи; доходи, у тому числі подарунки; грошові активи; фінансові зобов`язання; видатки та правочини суб`єкта декларування; посади чи роботи за сумісництвом суб`єкта декларування; членство суб`єкта декларування в об`єднаннях (організаціях) та входження до їх органів), зазначені в деклараціях суб`єкта декларування, та їх порівняння з відомостями з реєстрів, баз даних, інших інформаційно-телекомунікаційних систем державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, що можуть містити інформацію про об`єкти декларування, які мають відображатися в декларації; 3) створення, збирання, одержання, використання інформації, яка є необхідною для повної перевірки декларації, з використанням джерел інформації, визначених пунктами 8 - 11 цього розділу; 4) направлення Національним агентством відповідному суб`єкту декларування листа з пропозиціями надати письмові пояснення та/або копії підтвердних документів та розгляд і врахування наданих ним пояснень та/або копій підтвердних документів під час проведення повної перевірки декларації у порядку та на умовах, визначених пунктом 12 цього розділу; 5) прийняття Національним агентством Рішення про результати здійснення повної перевірки декларації.

При цьому, пунктом 14 даного розділу передбачено, що повна перевірка декларації за цим Порядком здійснюється упродовж 60 календарних днів з дня прийняття Рішення про проведення перевірки. У разі необхідності строки проведення повної перевірки декларації можуть бути продовжені, але не більше ніж на сукупний строк у 30 календарних днів.

Відтак, повна перевірка декларацій повинна тривати не більше, ніж 60 календарних днів з дня прийняття Рішення про проведення перевірки, а у виняткових випадках - не більше 90 днів.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначає, що Порядком №56 не встановлені граничні терміни для опрацювання отриманих в рамках здійснення повної перевірки матеріалів, складання та прийняття рішення.

Разом з тим, системний аналіз пункту 6 розділу III Порядку №56 дає підстави суду для висновку, що повна перевірка декларацій розпочинається рішенням про її проведення і закінчується рішенням про результати перевірки.

Будь-яких підстав для винесення рішення про результати повної перевірки декларації поза межами визначеного Порядком №56 строку законодавством не передбачено.

Таким чином, суд вважає помилковими твердження представника відповідача про відсутність граничних термінів для опрацювання отриманих в рамках здійснення повної перевірки матеріалів та складення і прийняття рішення та зазначає, що тривале неприйняття передбаченого законом рішення за наслідками проведеної перевірки ставить суб`єктів декларування у стан правової невизначеності, чим порушує принцип верховенства права, закріплений у статті 8 Конституції України.

Європейська Комісія за демократію через право (Венеціанська Комісія) у Доповіді щодо верховенства права від 04.04.2011 року №512/2009 зазначила, що однією з складових верховенства права є правова визначеність; вона вимагає, щоб правові норми були чіткими й точними, спрямованими на те, щоб забезпечити постійну прогнозованість (передбачуваність) ситуацій та правовідносин, що виникають.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка захищає право особи на справедливий суд.

Зокрема, у рішенні ЄСПЛ «Христов проти України» від 19.02.2009 року, заява №24465/04, Суд дійшов висновку, що «право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав..»

Аналіз практики Європейського Суду з прав людини дає підстави для висновку, що дана стаття, поміж іншого, закріплює принцип юридичної визначеності, який, в свою чергу, є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права.

Крім того, даний принцип є одним з визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання),

Зокрема, у справі «Олександр Волков проти України» (OleksandrVolkov v. Ukraine) від 09.01.2013 року, заява №21722/11, порушення принципу юридичної визначеності було констатоване Європейським судом з прав людини з огляду на відсутність у законодавстві України положень щодо строків давності притягнення судді до відповідальності за порушення присяги, в контексті дотримання вимог «якості закону» при перевірці виправданості втручання у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.

Аналізуючи дотримання вимог «якості закону», ЄСПЛ зазначив, зокрема, таке: «Відсутність будь-яких строків давності, що розглядалася вище за статтею 6 Конвенції, давала дисциплінарним органам повну свободу дій та порушила принцип юридичної визначеності.

Суд уже констатував, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, сторони провадження повинні мати право очікувати застосування вищезазначених норм. Принцип юридичної визначеності застосовується не тільки щодо сторін провадження, а й до національних судів (див. рішення від 21.10.2010 року у справі «Дія-97» проти України» («Diya 97» v. Ukraine), заява № 19164/04, п. 47, з подальшими посиланнями). Цей принцип так само застосовується до процедур, що були використані для звільнення заявника з посади, включаючи процес ухвалення рішення на пленарному засіданні парламенту […];»

Таким чином, суд наголошує, що принцип правової визначеності має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування існуючих норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій, а також послідовність дій держави щодо можливого втручання в охоронювані Конвенцією та Конституцією України права та свободи цієї особи.

Зокрема, судом встановлено, що рішення НАЗК №1383 «Про проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік, поданої ОСОБА_1 , заступником Голови Державного агентства лісових ресурсів України, на підставі інформації, отриманої від суб`єкта звернення» прийнято 08.12.2017 року.

Разом з тим, оскаржуване рішення №894 прийняте НАЗК лише 29.03.2019 року, доказів прийняття Національним агентством рішення про продовження строку повної перевірки декларації позивача чи зупинення строків повної перевірки декларації відповідачем не надано.

Враховуючи те, що оскаржуване рішення НАЗК №894 прийнято 29.03.2019 року, тобто більше ніж через рік з дня прийняття рішення про проведення повної перевірки декларації позивача, суд приходить до висновку, що відповідачем порушено строки проведення перевірки декларацій, передбачені пунктом 14 Порядку №56.

Таке процесуальне порушення порядку проведення перевірки, в свою чергу, зумовлює виникнення у позивача стану правової невизначеності та ставить під сумнів результати самої перевірки.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі №826/16495/17.

Таким чином, недотримання розумних строків при проведенні певних процедур суб`єктом владних повноважень порушує законні очікування особи на прийняття рішення у визначений законом строк, порушує принципи правової визначеності, викликає у особи сумніви щодо прозорості та відкритості проведення перевірки, прийняття за її наслідками безстороннього, законного рішення, а також позбавляє позивача можливості передбачати наслідки, а у випадку необхідності та з належною допомогою, узгоджувати свою поведінку, орієнтуватися на певний та своєчасний результат.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до пункту 3 розділу І Порядку №56 контроль та повна перевірка декларації здійснюються за принципами: 1) верховенства права; 2) рівності та гарантування прав і законних інтересів усіх суб`єктів декларування; 3) об`єктивності, неупередженості та безсторонності рішень і дій Національного агентства, уповноважених ним осіб; 4) достовірності і повноти інформації, що використовується Національним агентством, правомірності одержання та використання такої інформації; 5) неприпустимості свавільного втручання у сферу особистого життя суб`єкта декларування, окрім як у межах та у спосіб, що передбачені Законом; 6) гарантування права на судовий захист суб`єктів декларування. Усі передбачені цим Порядком заходи контролю та повної перевірки декларацій повинні відповідати вказаним у цьому пункті принципам.

Згідно з пунктом 12 розділу ІІІ Порядку №56 у разі виявлення Національним агентством протягом повної перевірки декларації ознак недостовірності задекларованих відомостей, неточності оцінки задекларованих активів, конфлікту інтересів, незаконного збагачення Національне агентство направляє відповідному суб`єкту декларування відповідний лист з пропозиціями надати письмові пояснення та/або копії підтвердних документів.

Такий лист повинен містити посилання на конкретні відомості у декларації, щодо яких пропонується надати письмові пояснення та/або копії підтвердних документів, а також відомості про підстави проведення перевірки декларації та таких конкретних відомостей. Такий лист може містити конкретні запитання Національного агентства щодо відомостей, зазначених у декларації.

Зазначений лист може направлятися за допомогою програмних засобів Реєстру або засобами поштового зв`язку з повідомленням про вручення. Суб`єкт декларування має право надати (надіслати) пояснення (копії документів) не пізніше ніж на десятий робочий день з дня отримання відповідного листа Національного агентства за допомогою програмних засобів Реєстру або засобами поштового зв`язку.

Надані суб`єктом декларування письмові пояснення та/або копії підтвердних документів є обов`язковими до розгляду та врахування Національним агентством під час проведення повної перевірки декларації та вирішення питання щодо дотримання суб`єктом декларування вимог Закону при складанні та поданні декларації.

Отже, даним нормативним актом установлений обов`язок НАЗК у разі, зокрема, виявлення недостовірності задекларованих відомостей чи неточності оцінки задекларованих активів, направити суб`єкту декларування лист з пропозиціями надати письмові пояснення та/або копії підтвердних документів, а суб`єкт декларування, у свою чергу, має право надати (надіслати) пояснення (копії документів) не пізніше ніж на десятий робочий день з дня отримання відповідного листа НАЗК за допомогою програмних засобів Реєстру або засобами поштового зв`язку.

З аналізу абзаців 3 та 4 пункту 12 розділу ІІІ Порядку №56 слідує, що саме з дня отримання листа НАЗК починається перебіг строку для реалізації суб`єктом декларування права на подання письмових пояснень та/або підтвердних документів, котрі є обов`язковими до розгляду та врахування Національним агентством під час проведення повної перевірки декларації.

Отже, обов`язковою передумовою прийняття НАЗК законного і обґрунтованого рішення за результатами проведення повної перевірки декларації є забезпечення можливості реалізації суб`єктом декларування права надати письмові пояснення та/або підтвердні документи. Без факту отримання такого листа реалізація вказаного права суб`єкта декларування неможлива.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, відповідач формально підійшов до виконання покладеного на нього законом обов`язку щодо направлення суб`єкту декларування листа від 31.01.2018 року №51-08/4402/18, яким просив позивача надати пояснення та/або належним чином завірені копії підтвердних документів щодо запитуваної інформації, оскільки доказів, які б свідчили про отримання чи не отримання позивачем даного листа, представником відповідача суду не надано. У відзиві на позовну заяву представник відповідача посилається лише на надіслання даного листа ОСОБА_1 та жодним чином не спростовує факт відсутності доказів щодо вручення даного листа позивачу. Додана копія списку згрупованих поштових відправлень по Україні №507 від 01.02.2018 року (а.с.75) також не свідчить про отримання позивачем листа від 31.01.2018 року №51-08/4402/18. Крім того, представником позивача було надано витяг з офіційного сайту ПАТ «Укрпошта» щодо відстеження поштових відправлень, з якого вбачається, що інформація про відправлення за номером 0110307821290 на даний час відсутня, тому що не зареєстрована в системі (а.с.168).

Суд зазначає, що такий підхід до виконання Національним агентством своїх обов`язків є порушенням закріплених у пункті 3 розділу І Порядку №56 принципів повної перевірки декларації як-от: верховенство права, рівність та гарантування прав і законних інтересів усіх суб`єктів декларування, об`єктивність, неупередженість та безсторонність рішень і дій НАЗК, уповноважених ним осіб, достовірність і повнота інформації, що використовується НАЗК, дотримання яких є обов`язковим для усіх заходів перевірки.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позивач був позбавлений можливості надати письмові пояснення та/або підтвердні документи щодо задекларованих відомостей, що свідчить про порушення принципу права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки поданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення відповідача не відповідає вищезазначеним вимогам статті 2 КАС України. Зокрема, відповідачем не враховані всі обставини, які мали значення для прийняття оскаржуваного рішення, не надано позивачу можливості висловити свою позицію та надати відповідні докази, крім того, спірне рішення прийняте з порушенням строку, встановленого для перевірки декларації, що порушує принципи обґрунтованості, розсудливості та забезпечення права особи на участь у процесі прийняття рішення, встановлені пунктами 3, 6 та 9,10 частини другої статті 2 КАС України.

За таких обставин суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Національного агентства з питань запобігання корупції слід стягнути судовий збір у розмірі 768,40 грн. сплачений згідно з квитанцією від 24.04.2019 року №000082500.

Керуючись статтями 243 ч. 3, 245, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про запобігання корупції», суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати пункти 1, 2, 3, 4, 5, 6 розділу І рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 29 березня 2019 року №894 «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік, поданої ОСОБА_1 , заступником Голови Державного агентства лісових ресурсів України».

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Національного агентства з питань запобігання корупції (01103, місто Київ, бульвар Дружби Народів, будинок 28, код ЄДРПОУ 40381452) судовий збір у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя О. О. Андрусенко

Повний текст судового рішення складено 12.07.2019 року.