Ухвала суду № 82987850, 11.07.2019, Солом'янський районний суд міста Києва

760/19367/19

1-кс/760/10238/19

СОЛОМ`ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2019 року слідчий суддя Солом`янського районного суду м. Києва Жовноватюк В.С., за участю секретаря Дерев`янко К.С.,

прокурора Данилюк К.О.,

захисника Петрусєвича В.В.,

підозрюваного ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання старшого слідчого СВ Солом`янського УП ГУ НП у м. Києві Пергаменщик О.В., погодженого прокурором Київської місцевої прокуратури №9 Данилюк К.О., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, який не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий,

-08.02.2013 Солом`янським районним судом м. Києва за ч.1 ст.185,, ч.3 ст.185 КК України до 4 років позбавлення волі, із застосуванням ст..75 ККУкраїни звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки,

-13.03.2013 Солом`янським районним судом м. Києва за ч.2 ст.15 ч.2 ст.186 КК України на підставі ст.69 ККУкраїни до 2 років 6 місяців позбавлення волі,

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 186 КК України,

у кримінальному провадженні за № 12019100090006769 від 05.07.2019 року,

ВСТАНОВИВ:

Слідчий звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком 60 діб.

В обґрунтування поданого клопотання слідчий в клопотанні, а прокурор в судовому засіданні зазначали про те, що станом на час звернення до слідчого судді із зазначеним клопотанням зібрано достатньо доказів, щоб стверджувати про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 злочину, що надає право, за переконанням сторони обвинувачення, звертатися до слідчого судді із клопотанням про застосування одного із запобіжних заходів.

Також, продовжив прокурор, що на даний час наявні ризики, передбачені ст.177 КПК України, в такій кількості, що не вбачається підстав вести мову про застосування іншого не пов`язаного із триманням під вартою запобіжного заходу.

Так, прокурор впевнений, що підозрюваний може переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду, оскільки санкція статті кримінального правопорушення у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 4 до 8 років. Зауважив, що ОСОБА_1 не одружений, а тому ставиться під сумнів наявність соціальних зв`язків, малолітніх чи неповнолітніх дітей на утриманні не має, не працює, що підвищує ймовірність ризику переховування.

Серед іншого зазначив, що ОСОБА_1 неодноразово був засуджений до позбавлення волі за вчинення аналогічних корисливих злочинів.

Прокурор переконаний, що більш м`які запобіжні заходи призведуть до продовження злочинної діяльності, нададуть змогу переховуватись від органу досудового розслідування і суду, впливати на потерпілого та на розслідування кримінального провадження.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, посилаючись на викладені у ньому обставини, та просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, вказавши, що є вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, та те, що підозрюваний лише перебуваючи під вартою зможе забезпечити виконання ним процесуальних обов`язків, передбачених ст.177 КПК України.

Захисник Петрусєвич В.В., думку якого підтримав підозрюваний заперечив проти задоволення клопотання, вказавши на недоведеність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, просив обрати йому більш м`який запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою.

Заслухавши сторони та дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Солом`янським УП ГУ НП в м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12019100090006769 від 05.07.2019 рокуза підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.186 КК України.

ОСОБА_1 підозрюється в тому, що 05.07.2019, приблизно о 05.10 годин, перебуваючи біля будинку АДРЕСА_3, разом з невстановленою досудовим розслідуванням особою, вирішили повторно відкрито викрасти чуже майно з квартири АДРЕСА_3 , вступивши між собою в злочинну змову.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на умисне відкрите викрадення чужого майна, ОСОБА_1 , діючи в групі спільно з невстановленою досудовим розслідуванням особою, з метою наживи та особистого матеріального збагачення, піднялись до вхідних дверей квартири АДРЕСА_3 , та шляхом підбору ключа відкрили вхідні двері, тим самим здійснили незаконне проникнення до вказаної вище квартири. Після чого, невстановлена досудовим розслідуванням особа та ОСОБА_1 , скориставшись незачиненими вхідними дверима квартири АДРЕСА_3 , незаконно проникли до середини вказаної квартири. В подальшому невстановлена досудовим розслідуванням особа, погрожуючи потерпілому ОСОБА_2 , який в цей час знаходився в своїй кімнаті квартири його побиттям, тобто застосуванням насильства, що не є небезпечним для здоров`я потерпілого, з метою наживи та особистого матеріального збагачення, разом з ОСОБА_1 почали вимагати у ОСОБА_2 передачі їм належного йому майна. Після чого ОСОБА_1 , з метою подолання волі потерпілого до можливого подальшого опору, умисно наніс ОСОБА_2 один удар кулаком правої руки в область обличчя, від чого останній впав на підлогу, а також один удар ногою по правій стороні обличчя в область ока, від чого останній відчув фізичний біль, тобто одноосібно застосувавши насильство, що не є небезпечним для здоров`я потерпілого. Подолавши волю потерпілого до опору, ОСОБА_1 разом з невстановленою досудовим розслідуванням особою, діючи за попередньою змовою між собою, перебуваючи у кімнаті квартири, де проживає потерпілий ОСОБА_2 , з метою виявлення та викрадення чужого майна, почали шукати гроші та цінні речі у кімнаті, але ними нічого виявлено не було. В подальшому ОСОБА_1 та невстановлена досудовим розслідуванням особа, діючи за попередньою змовою між собою, виштовхали потерпілого в з кімнати та квартири на загальний коридор під`їзду. Знаходячись на східцевій клітині перед вхідними дверима до квартири АДРЕСА_3 , ОСОБА_1 , застосовуючи свою фізичну силу, почав утримувати руками за тулуб та шию потерпілого ОСОБА_2 , а невстановлена досудовим розслідуванням особа, діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_1 , почала перевіряти вміст кишень шортів потерпілого, у які останній був одягнений, в ході чого ОСОБА_1 та невстановлена досудовим розслідуванням особа відкрито повторно заволоділи чужим майно, яке належить останньому, а саме грошима в сумі 1490 гривень, які знаходились в гаманці, який знаходився у лівій кишені шортів, мобільним телефоном марки «Ксіомі Редмі Нот 5», чорного кольору вартістю 4000 гривень, у якому знаходилась сім-картка мобільного оператора «Лайфселл», вартістю 50 гривень, на рахунку якої були грошові кошти в сумі 5 гривень, та мобільного оператора «Водафон», вартістю 50 гривень, на рахунку якої були грошові кошти в сумі 5 гривень, який знаходився у лівій кишені шортів. Повторно відкрито викравши вказане вище чуже майно, ОСОБА_1 разом з невстановленою досудовим розслідуванням особою, з викраденим вказаним вище чужим майном з місця вчинення кримінального правопорушення зникли, залишивши приміщення квартири та розпорядившись викраденим в подальшому на свій власний розсуд, завдавши потерпілому ОСОБА_2 майнової шкоди на загальну суму 5600 гривень.

Такі дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування було кваліфіковано за ч.3 ст.186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаними з проникненням у житло.

05.07.2019 о 19.30 год. ОСОБА_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

06.07.2019 о 12.00 год. ОСОБА_1 вручено письмове повідомлення про підозру.

Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дійОСОБА_1 , виходячи лише з фактичних обставин, які містяться в протоколі огляду місця події, протоколі пред`явлення особи для впізнання, свідків, пояснень, уточнень анкетних даних, вислухавши пояснення самого підозрюваного, слідчий суддя приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетністьОСОБА_1 до кримінального правопорушення, за викладених у клопотанні обставин. Тобто у вчиненніОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.186 КК України.

Слідчий суддя погоджується із доводами прокурора, що повідомленаОСОБА_1 підозра станом на час розгляду даного клопотання, повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості», відображеним зокрема у п.175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», згідно якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, N 182).

Аналіз представлених доказів об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином, на даному етапі хоча і неможна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

Відтак, на даний час у кримінальному провадженні існують обставини, з якими закон пов`язує можливість перебування особи під одним із запобіжних заходів, передбачених ст.176 КПК України.

У відповідності до положень статті 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочину діяльність.

Згідно статті 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди, в заподіянні якого підозрюється особа.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Відповідно до ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Як зазначено вище, прокурором доведено, що на даний час підозра є обґрунтованою.

Між тим, слід звернути увагу, що запобіжний захід не є мірою покарання, а спрямований на забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків; запобігання спробам будь-якого перешкоджання здійсненню кримінального провадження; забезпечення можливості виконання процесуальних рішень. При цьому одного лише посилання на можливість протидії підозрюваним досудовому розслідуванню є недостатнім, воно повинно підтверджуватись відповідними матеріалами, які містять незаперечні фактичні дані про таке. А спроби таким чином компенсувати недоліки та неповноту досудового розслідування шляхом жорсткості запобіжного заходу не можуть бути виправдані жодною метою.

Крім того, тяжкість обвинувачення не може слугувати єдиним обґрунтуванням продовження перебування особи під вартою, тому, окрім кваліфікації, слід визначати ризики (ст. 177 КПК України), інакше судові рішення щодо тримання під вартою не відповідатимуть вимогам практики ЄСПЛ і нормам КПК, оскільки в іншому випадку нівелюються вимога про дотримання законності у сфері обмеження права на свободу у кримінальному провадженні.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слід враховувати вимоги ст. 5 Конвенції, зокрема правову позицію ЄСПЛ у рішенні від 12.01.2012 року у справі «Тодоров проти України», відповідно до якої для тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом тривалого строку.

Отже, суд зобов`язаний враховувати обставини, перелік яких передбачений ст. 178 КПК України, для оцінки ризиків, які можуть слугувати поряд з підставами, визначеними ст. 177 КПК України, загальною підставою для тримання під вартою. Лише правова кваліфікація вчиненого, надана стороною обвинувачення, є недостатнім для цього і навіть наявність серйозних підозр щодо участі у вчиненні тяжкого правопорушення та перспективи ухвалення вироку про значну міру покарання самі по собі не можуть бути виправданням тривалого попереднього ув`язнення (правова позиція в рішенні ЄСПЛ у справі «Адам`як проти Польщі»).

При цьому відповідно до вимог ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ, викладена у п. 60 рішення від 06.11.2008 року у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а тому суду в разі продовження терміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно чітко зазначити у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Щодо наявних ризиків.

Так, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину (ст.12 КК України), також слідчий суддя враховує конкретні обставини інкримінованого кримінального правопорушення, він не має родини, не працює, що свідчить на користь доводів прокурора про можливість вчинення нового корисного злочину та наявності ризику переховування.

Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_1 підозрюється, фактичні обставини справи, встановлені станом на день розгляду клопотання, слідчий суддя приходить до висновку про доцільність застосування до нього запобіжного заходу.

Разом з тим, суд погоджується з прокурором щодо наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, на запобігання яких покликані запобіжні заходи, а саме: можливість переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Враховуючи викладене, характер та спосіб вчинених дій, а також тяжкість вчиненого підозрюваним кримінального правопорушення, дає підстави вважати, що застосування більш м`яких запобіжних заходів є недостатніми для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Прокурором під час розгляду даного клопотання було доведено наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України.

Слідчий суддя, враховуючи викладене, надавши оцінку поясненням учасників судового розгляду та матеріалам, що містяться разом з клопотанням, взявши до уваги обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, а саме: наявність обґрунтованої підозри, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, особу підозрюваного, стан здоров`я, його соціальні зв`язки, приходить до висновку про застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Між тим, відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи те, що злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_3 вчинений без застосування насильства, не спричинив загибель людини, запобіжний захід у вигляді застави йому раніше не обирався, слідчий суддя вважає за можливе визначити підозрюваному розмір застави.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах:1) щодо особи, підозрюваного чи обвинуваченого у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваного чи обвинуваченого у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваного чи обвинуваченого у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на нього обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Враховуючи особу підозрюваного ОСОБА_1 , його майновий стан, а також наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає за можливе визначити заставу у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 115 260 (сто п`ятнадцять тисяч двісті шістдесят) гривень.

Разом з тим, внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваною покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України підозрюваний, обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне у разі внесення застави покласти на ОСОБА_1 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.131, 177, 178, 182, 183, 184, 186, 193, 194, 196, 197, 395 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до18.00 годин 04.09.2019 року.

Строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з 19.30 годин 05. 07. 2019 року.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 115 260 грн.

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок:

Отримувач ТУДСАУ у м. Києві

ЄДРПОУ банку: 26268059;

МФО 820172;

Банк одержувача: Державна казначейська служба України м. Київ.

р/р 37318005112089;

призначення платежу: застава за …(ПІБ, дата народження особи, за яку вноситься застава), згідно ухвали … (назва суду) … від … (дата ухвали).. по справі № …, кримінальне провадження № ….., внесені (ПІБ особи, що вносить заставу) згідно квитанції від (дата та № квитанції).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного обов`язок прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за першою вимогою; не залишати місто Київ без повідомлення про це слідчого, прокурора, суд в рамках даного кримінального провадження.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення підозрюваного з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Солом`янського районного суду м. Києва.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, строк дії яких встановити до 04. 09. 2019 року включно з моменту внесення застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави, підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя В.С. Жовноватюк

Повний текст виготовлено 11.07.2019