Рішення № 82983186, 05.07.2019, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа №487/3235/17

Провадження №2-а/487/30/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.2019 року м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Притуляк І.О., за участю секретаря судового засідання – Янковець Г.А., представника позивача – Дмитрієвої Є.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «НІБУЛОН» до Державного реєстратора виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області Кришко Євгена Олександровича, треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання протиправним з моменту прийняття і скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

15.06.2017 року ТОВ СП «Нібулон» звернулись до Заводського районного суду м Миколаєва із адміністративним позовом до Державного реєстратора виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області Кришко Є.О. та третіх осіб ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якому просили: визнати протиправним з моменту прийняття та скасувати рішення відповідача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 34129428 від 03.03.2017 щодо державної реєстрації за ОСОБА_2 іншого речового права - права оренди земельної ділянки строком на 49 років пл.5,5649 га, кадастровий № НОМЕР_1 , яка розташована на території Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області; зобов`язати державного реєстратора внести до Державного реєстру прав запис про скасування державної реєстрації за ОСОБА_2 іншого речового права - права оренди земельної ділянки строком на 49 років площею 5,5649 га, кадастровий № НОМЕР_1 , яка розташована території Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 26.09.2006 між ОСОБА_1 та ТОВ СП «НІБУЛОН» укладений договір оренди землі, державна реєстрація якого проведена у Вознесенському реєстраційному окрузі Миколаївської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 15.06.2007 за №040701100315, відповідно до якого в оренду позивачу строком на 10 років передано земельну ділянку площею загальною площею 6,48 га, яка складається із земельних ділянок площею 5,5649 га, кадастровий № НОМЕР_2 , та площею 0,92 га, кадастровий № НОМЕР_3 , для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області. В подальшому, 15.04.2015 між сторонами вказаного договору оренди землі укладено договір про внесення змін до нього, відповідно до якої внесені певні зміни, зокрема, п. 3.1 договору викладений в такій редакції «Договір укладено на 15 років».

Проте, в березні 2017 року позивачу стало відомо, що Державним реєстратором виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області Кришко ОСОБА_3 проведено державну реєстрацію права оренди на вказану земельну ділянку за іншою особою.

Так, як вбачається з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 03.03.2017 (індексний номер 81743476), відповідачем на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 34129428 від 03.03.2017, внесений запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про виникнення та державну реєстрацію права оренди земельної ділянки строком на 49 років площею 5,5649 га, кадастровий № НОМЕР_1 , за ОСОБА_2 .

Отже, відповідачем прийняте рішення та внесений запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо державної реєстрації за ОСОБА_2 права оренди стосовно земельної ділянки площею 5,5649 га, кадастровий № НОМЕР_1 , яка на час прийняття такого рішення та внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно перебувала в оренді позивача на підставі зареєстрованого у встановленому порядку договору оренди землі. Що і послужило підставою для звернення із зазначеним позовом.

Ухвалою судді Нікітіна Д.Г. від 16.06.2017 року було відкрито провадження у зазначеній справі та призначено її до судового розгляду.

Ухвалою суду від 20.06.2018 року задоволено клопотання відповідача про закриття провадження у справі та закрито провадження у даній справі.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2018 року ухвалу про закриття провадження у справі скасовано, а справу №487/3235/17 направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу, зазначену цивільну справу було передано на розгляд судді Притуляк І.О.

15.12.2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 року, котрим ЦПК України викладено в новій редакції.

Згідно пп.10 п.1 Розділу VII Перехідних положень КАС України в новій редакції справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч.ч.3,4 ст.3 КАС України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

З огляду на вищевикладене, суд пришов до висновку, що розгляд цієї справи належить проводити за правилами, що передбачені новою редакцією КАС України, в частині, у якій вони не встановлюють нових обов`язків, не скасовують чи не звужують прав, що належні учасникам судового процесу, чи не обмежують їх використання.

15.03.2019 року відповідачем були подані, письмові заперечення на адміністративний позов в яких проти задоволення позовних вимог заперечив, зазначивши, що ОСОБА_2 було подано договір оренди земельної ділянки разом із витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-4802419912016 виготовлений 11.08.2016 року Управлінням Держгеокадастру в Вознесенському районі Миколаївської області згідно якого земельна ділянка (кадастровий номер НОМЕР_1 ) зареєстрована в Національній кадастровій системі та згідно відомостей даного витягу інші речові права в тому числі права оренди на дану земельну ділянку не зареєстровані. Окрім того державним реєстратором під час реєстрації було здійснено пошуки відомостей у базі даних заяв про зареєстровані заяви у сфері державної реєстрації прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна, відповідно до яких результатів яких відомостей про речові права на дану земельну ділянку виявлені не були.

Таким чином керуючись ч.2 ст. 29, пп.3 п. 3 ст. 10 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п. 177-1, п. 178 Порядку ведення Державного земельного кадастру затвердженого постановою КМУ від 17.10.2012 року №1051, державним реєстратором було проведено державну реєстрацію права оренди.

Представник позивача ОСОБА_4 в судовому засіданні обставини викладені у позовній заяві підтримала, позовні вимоги просила задовольнити у повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав викладених у письмових запереченнях, в подальшому до судового засідання не з`явився про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Про причини неявки суду не повідомив.

Треті особи, до судового засідання не з`явились про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки до суду не повідомили.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до наступних висновків:

26.09.2006 року між ОСОБА_1 та ТОВ СП «НІБУЛОН» укладений договір оренди землі, державна реєстрація якого проведена у Вознесенському реєстраційному окрузі Миколаївської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 15.06.2007 за №040701100315, відповідно до якого в оренду позивачу строком на 10 років передано земельну ділянку площею загальною площею 6,48 га, яка складається із земельних ділянок площею 5,5649 га, кадастровий № НОМЕР_2 , та площею 0,92 га, кадастровий № НОМЕР_3 , для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області.

В подальшому, 15.04.2015 року між сторонами вказаного договору оренди землі укладено договір про внесення змін до нього, відповідно до якої внесені певні зміни, зокрема, п. 3.1 договору викладений в такій редакції «Договір укладено на 15 років».

Відповідно до листа відділу у Вознесенському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 12.04.2017 №84/110-17 згідно державного акту на право приватної власності, виданого на ім`я ОСОБА_1 , змінено кадастровий номер з НОМЕР_2 на номер НОМЕР_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 204 Земельного кодексу України державний земельний кадастр (в редакції, чинній на момент укладання договору оренди землі), складовою частиною якого є державна реєстрація земельних ділянок, ведеться уповноваженим органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Згідно із наказом Держкомзему України від 23.05.03 № 135 “Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру та удосконалення структури державного підприємства “Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах” (в редакції, чинній на момент укладання договору оренди землі) реєстрацію договорів оренди землі здійснює державне підприємство «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах».

Відповідно до п. 13-2 Порядку ведення Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 №1021 (в редакції, чинній на момент реєстрації договору оренди землі), державна реєстрація документа, що посвідчує право на земельну ділянку, проводиться за місцем розташування земельної ділянки.

Згідно з Тимчасовим порядком ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Держкомзему від 02.07.2003 № 174 (в редакції, чинній на момент реєстрації договору оренди землі), державна реєстрація договору оренди землі здійснюється шляхом внесення записів реєстрації до книги реєстрації, яка є складовою державного реєстру земель.

11.02.2010 року прийнятий Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України», яким Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» викладено у новій редакції та внесено зміни до деяких.

Законодавчих актів, які регулюють відносини, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно, а п. 2 розділу II Прикінцеві та Перехідні положення даного Закону Украйни встановлено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно (в тому числі права оренди земельної ділянки) в порядку, визначеному цим Законом, здійснюється з 01.01.2013.

Таким чином, внесення до 01.01.2013 року уповноваженим органом відповідного запису до Державного реєстру земель є фактом проведення державної реєстрації договорів оренди землі, а факт проведення державної реєстрації щодо договору оренди землі підтверджується відповідною відміткою про проведення державної реєстрації безпосередньо в самому договорі.

Відповідно до ч. З ст. З Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Судом встановлено, що у Вознесенському реєстраційному окрузі Миколаївської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру», у Державному реєстрі земель вчинено запис від 15.06.2007 за №040701100315 відповідно до якого за ТОВ СП «НІБУЛОН» зареєстровано право оренди вищезазначеної земельної ділянки.

Разом з тим, з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 03.03.2017 року (індексний номер 81743476), вбачається, що відповідачем на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 34129428 від 03.03.2017 року, внесений запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про виникнення та державну реєстрацію права оренди земельної ділянки строком на 49 років площею 5,5649 га, кадастровий № НОМЕР_1 , за ОСОБА_2 .

Таким чином, оскаржуваним рішенням державного реєстратора від 03.03.2017 року за ОСОБА_2 зареєстровано право оренди вищевказаної земельної ділянки згідно договору від 23.08.2016 року.

Правовідносини, пов`язані з набуттям права оренди на земельні ділянки, укладенням договорів оренди землі та їх реєстрацією на час вчинення відповідачем оскаржуваних дій регулювалися Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі» від 06.10.1998 № 161-XIV (надалі - Закон №161), Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01.07.2004 року № 1952-IV (надалі - Закон №1952).

У відповідності до ч. 1 ст. 6 Закону №161, орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Право оренди земельної ділянки, як передбачено ч. 5 ст. 6 цього Закону підлягає державній реєстрації відповідно до закону. Вказана норма повністю кореспондується з приписами п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону №1952.

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації згідно з ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Частиною 4 ст. 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).

Аналізуючи вищевказані норми суд дійшов висновку, що право особи на оренду земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації відповідного права на підставі договору оренди землі.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 2 Закону №1952 передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 Земельного кодексу України державний земельний кадастр (в редакції, чинній на момент укладання договору оренди землі), складовою частиною якого є державна реєстрація земельних ділянок, ведеться уповноваженим органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

За приписами ст. 17 Закону №161, об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Тобто, в даному випадку ОСОБА_2 набуто право оренди земельної ділянки кадастровий номер № НОМЕР_1 – 03.03.2017 року, після прийняття державним реєстратором оскаржуваного рішення - на час дії договору оренди, укладеного ОСОБА_1 з ТОВ СП «Нібулон».

Враховуючи вищевикладене, реєстрація права оренди земельної ділянки, що належить ОСОБА_1 за ОСОБА_2 зумовила одночасне існування права користування земельною ділянкою декількома суб`єктами господарювання, що є порушенням чинного законодавства, а також інтересів позивача, за яким право оренди земельної ділянки зареєстровано первинно.

Суд зазначає, що у відповідності до ч. 2 ст. 9 Закону №1952 (в редакції на час реєстрації договору), державний реєстратор встановлював відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов`язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Статтею 15 Закону №1952 передбачалось, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; внесення записів до Державного реєстру прав; видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Згідно з ч. 4 ст. 15 Закону №1952, державній реєстрації підлягали виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Суд наголошує, що під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законом порядку до 1 січня 2013 року, державний реєстратор запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов`язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі (п. 3 ч. 3 ст. 10 зазначеного Закону).

Верховний Суд України у постанові від 29.09.2015 по справі №21-760а15 акцентував увагу судів, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов`язаний перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації.

З підстав вищезазначеного, суд дійшов висновку про те, що здійснення запиту для встановлення наявності або відсутності вже зареєстрованих речових прав на об`єкт нерухомого майна є не правом, а обов`язком державного реєстратора.

Разом із тим, в порушення вимог законодавства України, державний реєстратор виконавчого комітету Вознесенської міської ради при проведенні державної реєстрації речового права за договором оренди землі, укладеного 23.08.2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належним чином не перевірив наявність права оренди на дану земельну ділянку за ТОВ СП «Нібулон», внаслідок чого неправомірно здійснив повторну реєстрацію договору оренди однієї і тієї самої земельної ділянки, що є недопустимим, оскільки зумовлює ситуацію, за якої одну і ту ж земельну ділянку було передано в оренду різним орендарям, адже право оренди в них виникло з моменту реєстрації договорів оренди земельних ділянок.

Окрім того, відповідно до рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 25.05.2018 року, договір оренди, зазначеної земельної від 23.08.2016 року укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано не дійсним.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 9,12,77,243,246,250,255, 293 КАС України

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «НІБУЛОН» – задовольнити.

Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 34129428 від 03.03.2017 щодо державної реєстрації за ОСОБА_2 іншого речового права – права оренди земельної ділянки строком на 49 років площею 5,5649 га, кадастровий № НОМЕР_1 , яка розташована на території Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, прийняте державним реєстратором виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області Кришко Євгеном Олександровичем – скасувати.

Зобов`язати державного реєстратора виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області внести до Державного реєстру прав запис про скасування державної реєстрації за ОСОБА_2 іншого речового права – права оренди земельної ділянки строком на 49 років площею 5,5649 га, кадастровий № НОМЕР_1 , яка розташована на території Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області.

Зобов`язати державного реєстратора виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області надати до Заводського районного суду м. Миколаєва звіт про виконання рішення суду у 30 денний строк з моменту набрання рішеннями законної сили.

Стягнути з виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «НІБУЛОН» судовий збір у сумі 1600 грн. за рахунок бюджетних асигнувань.

Повне судове рішення складено 10.07.2019 року.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «НІБУЛОН» (юридична адреса: м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск, 1; адреса для листування: м. Миколаїв, вул. Фалєєвська, 9-б);

Відповідач: Державний реєстратор виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області Кришко Євгена Олександровича (місце знаходження: Миколаївська обл., м. Вознесенськ, площа Центральна, 1)

Третя особа: ОСОБА_1 (проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 ),

Третя особа: ОСОБА_2 (проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 )

Головуючий суддя: І.О. Притуляк