Ухвала суду № 82980616, 12.07.2019, Оріхівський районний суд Запорізької області

Справа № 315/651/19

Провадження № 1-кп/323/204/19

УХВАЛА

іменем України

12.07.2019 р. м. Оріхів

Оріхівський районний суд Запорізької області у складі головуючого судді Смоковича М.В., при секретарі судового засідання Безштанківській О.Д., за участю прокурора Щербини І.О., захисника обвинуваченого – адвоката Яковенка О.С., в присутності обвинуваченого ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 , за фактом скоєння кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.2 ст.186, ч.3 ст.297 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

У судовому засіданні прокурор Щербина І.О. заявила клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 строком на 60 днів.

В обґрунтування клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 прокурор зазначає, що ризики, що існували на час обрання судом запобіжного заходу щодо нього, на даний час не зникли та не зменшились. ОСОБА_1 , будучи неодноразово судимим, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення низки тяжких злочинів, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі. Крім того, обвинувачений ОСОБА_1 , не має постійного місця проживання, ніде офіційно не працює, не має постійного зайняття, отже не має постійного джерела доходу, що свідчить про відсутність будь-яких обставин, які утримують останнього за місцем його мешкання та перешкоджають його переїзду до іншого міста, країни. Також існують ризики, що обвинувачений може вчинити інші кримінальні правопорушення та переховуватися від суду, так як на досудовому слідстві обвинувачений переховувався від слідства, у зв`язку з чим оголошувався у розшук.

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні проти задоволення клопотання прокурора не заперечував.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 – адвокат Яковенко О.С. у судовому засіданні проти задоволення клопотання прокурора заперечував та заявивши усне клопотання про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт, яке обґрунтував тим, що обвинувачений має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де він має реєстрацію та дана квартира належить йому на праві приватної власності.

Потерпілі у судове засідання не з`явилися, надали до суду заяви про розгляд справи без їх участі.

Вислухавши учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 належить продовжити, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу. Під час здійснення судового провадження судом присяжних питання, передбачене цією частиною, вирішує головуючий.

За висновком Конституційного Суду України, викладеним в рішенні від 23.11.2017 № 1-р/2017, продовження дії заходів забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжних заходів у виді домашнього арешту та тримання під вартою, обраних під час досудового розслідування, без перевірки судом обґрунтованості підстав для їх застосування, суперечить вимогам обов`язкового періодичного судового контролю за застосуванням запобіжних заходів, пов`язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність (ч.2ст.29 Конституції України).

Крім того, Конституційний Суд України зазначив, що висновки слідчого судді щодо будь-яких обставин, які стосувалися суті підозри, обвинувачення та були взяті до уваги при обґрунтуванні запобіжного заходу, обраного під час досудового розслідування, для суду на стадії судового провадження не є преюдиційними. У підготовчому провадженні суд має перевірити обґрунтованість застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого, пов`язаного з обмеженням його права на свободу та особисту недоторканність, та прийняти вмотивованерішення, незважаючи на те, чи закінчився строк дії ухвали слідчого судді, постановленої на стадії досудового розслідування про обрання такого запобіжного заходу.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Згідно зі ст.ст. 7-9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 року, Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року, Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

У п.п. 61, 62 рішення Європейського Суду з прав людини від 24.07.2003 року у справі «Смирнов проти Росії» наголошено, що наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи. Довготривале утримання під вартою може бути виправданим лише при наявності конкретних ознак того, що цього вимагають інтереси суспільства, які незважаючи на наявність презумпції невинуватості, перевищують інтереси забезпечення поваги до свободи.

Суд, вирішуючи питання щодо продовження обраного відносно обвинуваченого запобіжного заходу, враховує наявність ризику, передбаченого пунктом 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, особу ОСОБА_2 , його вік, відсутність офіційного працевлаштування, тяжкість злочину, у вчиненні якого він обвинувачується, небезпеку переховування останнього від правосуддя. Суд також враховує, що на теперішній час слухання справи по суті розпочалося, проте було допитано лише самого обвинуваченого, тоді як потерпілі та свідки у судове засідання наразі не викликалися та допитані не були.

Суд вважає недостатнім застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу та вважає необхідним на час судового провадження продовжити щодо ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

Щодо клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 – адвоката Яковенка О.С. про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт, суд зазначає наступне.

Суд вважає, що за принципом змагальності як сторона обвинувачення, так і сторона захисту мають довести перед судом наявність або відсутність обставин, достатніх для продовження або зміну запобіжного заходу щодо обвинуваченого у даному кримінальному провадженні.

Проте, ані обвинуваченим ОСОБА_1 , який взагалі не заперечував проти задоволення клопотання прокурора, ані захисником обвинуваченого ОСОБА_1 – адвокатом Яковенком О.С., суду жодних аргументів та доказів на наявність обставин, достатніх для зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт не надано, а лише було зроблено посилання адвокатом Яковенком О.С. на те, що у обвинуваченого на праві приватної власності мається квартира у м. Гуляйполі.

Таким чином, суд вважає дане клопотання не обґрунтованим та таким що задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 177, 331 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора Щербини І.О. про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 - задовольнити.

Продовжити раніше обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на наступні шістдесят днів – починаючи з 12 липня 2019 року по 09 вересня 2019 року включно.

В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 – адвоката Яковенка О.С. про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Оріхівський районний суд Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги протягом семи днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали оголошений 12.07.2019 року о 12 год 30 хв.

Суддя Оріхівського районного суду

Запорізької області М.В.Смокович