Рішення № 82978198, 02.07.2019, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/664/16-ц

Провадження № 2/307/8/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2019 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в складі головуючого Чопик В.В. при секретарі Олексій Я.В., за участю позивача ОСОБА_1 , його представника ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 де третя особа Тячівська державна нотаріальна контора про визнання недійсними та скасування договору дарування Ѕ частини незавершеного будівництвом житлового будинку 95 % готовності та договору дарування земельної ділянки.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_4 де третя особа Тячівська державна нотаріальна контора про визнання недійсними та скасування договору дарування Ѕ частини незавершеного будівництвом житлового будинку 95 % готовності та договору дарування земельної ділянки.

Свої вимоги обгрунтовує тим, що 5 березня 2015 року, між ним і відповідачкою ОСОБА_4 був укладений договір дарування 1/2 частини незавершеного будівництвом житлового будинку 95% готовності та договору дарування земельної ділянки, які посвідчені державним нотаріусом Тячівської державної нотаріальної контори Бенчак М.Т.

Укладення цих договорів було викликано тим, що на той час Тячівським районним судом розглядалась цивільна справа №307/4148/14-ц, провадження №2/307/239/15 «Про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі». І в лютому місяці 2015 року у судовому засіданні, між ним та відповідачкою було розпочато обговорення питання про укладення мирової угоди по вищевказаній справі, на таких умовах, що він передає свою 1/2 частину земельної ділянки та 1/2 будинку, який вони разом побудували в АДРЕСА_1 , а відповідачка в свою чергувідмовляється від сплати ним аліментів для дітей у зв`язку передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок та земельної ділянки), про що вона 10.03.2015 року написала власноручно письмову заяву. Однак своїх обіцянок та обов`язків вона не виконала і Тячівський районний суд виніс рішення про стягнення з нього аліментів в розмірі 1000 грн. щомісячно. Хоча у відповідності до вимог ст. 190 СК України: той з батьків, з ким проживає дитина, і той з батьків, хто проживає окремо від неї, з дозволу органу опіки та піклування можуть укласти договір про припинення права на аліменти для дітей у зв`язку передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок та земельної ділянки). До цього часу відповідачка своїх обов`язків не виконує не дивлячись на написану нею письмову заяву, і він зрозумів, що вона навмисно ввела його в оману.

Посилається на вимогами ст.203, ч. І ст. 229, ч. І ст. 230 ЦК України та просить суд визнати недійними та скасувати договір дарування Ѕ частини земельної ділянки від 05.03.2015 р. розміром 0,0705 га., що розташована в АДРЕСА_1 , посвідчений державний нотаріусом Тячівської державної нотаріальної контори, зареєстрований в реєстрі за № 2/524 та договір дарування Ѕ частини незавершеного будівництвом житлового будинку АДРЕСА_2 % готовності, що розташований в АДРЕСА_1 , посвідчений державним нотаріусом Тячівської державної нотаріальної контори, зареєстрований в реєстрі за № 2-525.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просять їх задовольнити.

Відповідачка та її представник в судовому засіданні заперечили відносно даного позову.

Свої заперечення обґрунтовують тим, що оскаржувані договори фактично були укладені в рахунок закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_1 за ст.125 КК України. А щодо заяви від 10 березня 2015 стверджують, що така написана про відмову від аліментів в зв`язку тим, що позивач погрожував відповідачці. Це підтверджується також, тим, що в той період на розгляді слідчого відділення Тячівського РВ УМВС України в Закарпатській області знаходилося кримінальне провадження за ст. 125 ч. І КК України. Заява про вчинений злочин якраз і прослідувала тому, що позивач після подачі позовної заяви про стягнення аліментів вдерся до будинку і вчинив неправомірні дії не тільки відносно неї, а й по відношенню до свого малолітнього сина.

Також стверджують, що під час винесення рішення про стягнення аліментів навіть і натяку на мирову угоду не було, про що йдеться і в ухвалі апеляційного суду Закарпатської області. Під час оформлення документів для належного і законного підґрунтя укладення договору дарування було вчинено ряд дій, які є обов`язковими перед укладенням вищезазначеного правочину в тому числі і висновок комісії з питань захисту прав дитини при Тячівській районній державній адміністрації від 25 лютого 2016 року, який затверджений розпорядженням голови Тячівської РДА, і в них жодного натяку на те, що даний дар здійснюється в рахунок аліментів чи на взамін на відсутність претензій в подальшому по сплаті аліментів. Стверджують, що для відмови від аліментів повинен бути відповідний договір про припинення права на аліменти для дитини в зв`язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, тощо).

Такий договір нотаріально посвідчується і підлягає державній реєстрації. Набувачем права власності на нерухоме майно за таким договором є сама дитина, або дитина і той з батьків, з ким вона проживає, на праві спільної часткової власності на це майно. Зі змісту оскаржуваних договорів не вбачається, що такий дар позивачем зроблений з умовою припинення права на аліменти та з дозволу органу опіки на це.

Також стверджують, що посилання позивача на норми вітчизняного законодавства, також, є необгрунтованими та нічим не підтвердженими, так ст.215 ЦК України визначає норми, підстави та порядок визнання недійсність правочину. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В даній статті визначаються загальні правові засади визнання правочину недійсним. Звичайно, що для цього має існувати відповідна правова підстава. Такою правовою підставою ЦК визнає факт недодержання однією стороною чи всіма сторонами вимог, встановлених частинами 3, 5, 6 ст. 203 ЦК, тобто вимог щодо волевиявлення учасника правочину, щодо настання реальних правових наслідків правочину, щодо недопустимості порушення правочином, вчинюваним батьками, інтересів малолітніх дітей.

Тобто порушення вимог закону, допущені стороною (сторонами) після укладення правочину, не можуть спричиняти його недійсність, а призводять до інших правових наслідків, передбачених законом. Недійсність правочину може наступати лише за певні порушення закону.

За ступенем недійсності правочину всі правочини поділяються на абсолютно недійсні з моменту їх вчинення (нікчемні) та відносно недійсні (оспорювані), які можуть бути визнані недійсними, але за певних умов. 2. Нікчемним (абсолютно недійсним) є той правочин, недійсність якого прямо передбачена законом.

Відповідно до ч. 2 ст.215, визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Сторони такого правочину не зобов`язані виконувати його умови, причому навіть і тоді, коли суд не визнає його недійсним. Однак це не означає, що потреби в необхідності визнання нікчемного правочину недійсним може й не виникнути. Така потреба може виникнути, якщо сторони виконали певні умови нікчемного правочину, якщо він нотаріально посвідчений, якщо він порушує права третіх осіб, якщо він зареєстрований у державних органах тощо.

У таких випадках рішенням суду можуть бути визначені відповідні правові наслідки недійсності правочину, зобов`язано державні органи скасувати реєстрацію тощо. Нікчемними, зокрема, є правочини: а) укладені з недодержанням обов`язкової письмової форми, якщо недійсність прямо передбачена законом, наприклад, правочини щодо забезпечення виконання зобов`язань (ст. 547); б) укладені з недодержанням обов`язкової нотаріальної форми (ч. 1 ст. 219); в) укладені малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без належного схвалення (ст. 221); г) укладені недієздатною фізичною особою (ст. 226); д) вчинені без дозволу органу опіки і піклування (ч. 1 ст. 224); ж) які порушують публічний порядок (ст. 228).

Водночас ЦК передбачає можливість визнання деяких нікчемних правочинів недійсними (ч. 2 ст. 218, ч. 2 ст. 219, ч. 2 ст. 220, ч. 2 ст. 224) за підставами, визначеними в ЦК.

Оспорюваними є правочини, які ЦК не визнає в імперативній формі недійсними, а лише допускає можливість визнання їх недійсними в судовому порядку за вимогою однієї зі сторін або іншої заінтересованої особи. До них належать переважно правочини з дефектами волі та волевиявлення його суб`єктів. До них належать правочини, вчинені: а) неповнолітньою особою за межами її цивільної правоздатності без згоди батьків, піклувальника (ст. 222); б) фізичною особою, обмеженою у дієздатності^ без згоди піклувальника (ст. 223); в) під впливом помилок (ст. 229); г) під впливом тяжкої обставини (ст. 233).

Водночас у ЦК передбачаються такі недійсні правочини, які не можуть бути безпосередньо віднесені ні до нікчемних, ні до оспорюваних. Такими є правочини, вчинені під впливом обману (ст. 230), у результаті зловмисної домовленості представником однієї сторони з другою стороною (ст. 232), а також фіктивні правочини (ст. 234). Ці правочини близькі до оспорюваних, але, на відміну від оспорюваних, які суд може визнати недійсними, суд визначає їх недійсними за умови підтвердження допущених порушень вимог закону.

Тому просять суд відмовити у задоволенні позовних вимог зазначених у позові ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування договору дарування 1/2 частини незавершеного будівництвом житлового будинку 95% готовності, та визнання недійсним та скасування договору дарування земельної ділянки.

Подальший розгляд продовжено у відсутності відповідачки за участі її представника.

Представник третьої особи Тячівської державної нотаріальної контори в судове засідання не з`явився, причини своєї неявки суду не повідомив, а тому суд на підставі ст.. 223 ЦПК України справу розглянув у його відсутності.

Ухвалою суду від 26.11.2018 року клопотання представник позивача задоволено та заборонено відповідачу до вирішення даної справи та вступу в законну силу рішення по даній справі відчужувати житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_1 .

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи суд дійшов наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що 5 березня 2015 року, між позивачем ОСОБА_1 і відповідачкою ОСОБА_4 був укладений договір дарування 1/2 частини незавершеного будівництвом житлового будинку 95% готовності та договору дарування земельної ділянки, які посвідчені державним нотаріусом Тячівської державної нотаріальної контори Бенчак М.Т. ( а.с.6-7)

Відповідно до розписки від 10.03.2015 р. відповідачка ОСОБА_4 ніяких претензій до позивача немає і в подальшому питання про стягнення аліментів ставити не буде, оскільки він свою частку майна подарував їй. ( а.с.8)

Рішенням Тячівського районного суду від 02.03.2015 р. стягнуто з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженця та мешканця АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 уродженки с. Калини та мешканки АДРЕСА_1 аліменти на утримання неповнолітніх сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1000 (одну тисячу) гривень щомісячно до досягнення ними повноліття починаючи з 12 листопада 2014 року, яке ухвалою колегією судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області залишено без змін. ( а.с.9, 45-47)

24.07.2015 р. старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Тячівського районного управління юстиції Токар А.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа № 307/4148/14-ц виданого Тячівським районним судом 24.04.2015 р. про стягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки с. Калини та мешканки АДРЕСА_1 аліменти на утримання неповнолітніх сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1000 (одну тисячу) гривень щомісячно до досягнення ними повноліття починаючи з 12 листопада 2014 року. ( а.с.10)

Розпорядженням голови Тячівської РДА №106 від 26.02.2015 року та висновком органу опіки та піклування надано дозвіл ОСОБА_4 на прийняття в дар та підписання вище вказаних договорів дарування. ( а.с. 44-50).

Постановою про закриття кримінального провадження від 30.07.2015 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідування за №12014070160001626 від 24 жовтня 2014 року, закрито у зв`язку з відсутністю у дія ОСОБА_1 складу злочину , передбаченого ст.125 ч.1 КК України.

З дослідженого судом звукозапису судового засідання по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів встановлено, що відповідачка погоджувалась на відмову від аліментів в рахунок передачі нерухомого майна позивачем на дітей.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до статті 717 цього Кодексу за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Як встановлено судом предметом спору є визнання недійсним договорів дарування на підставі ч. 1 ст. 230 ЦК України.

Згідно із ч. 1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

За змістом зазначеної норми закону правочин може бути визнаний таким, що вчинений під впливом обману, у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману стосовно фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману є умисел. Установлення у недобросовісної сторони умислу ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є обов`язковою умовою кваліфікації недійсності правочину за ст. 230 ЦК України.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

З досліджених судом доказів встановлено, що після рішення суду про стягнення аліментів, яке ухвалено 02.03.2015 року, 05.03.2015 року було укладено оскаржувані договори дарування, а після 10.03.2015 р. відповідачка ОСОБА_4 написала розписку, що ніяких претензій до позивача немає і в подальшому питання про стягнення аліментів ставити не буде, оскільки він свою частку майна подарував їй. Із звукозапису судового засідання по справі про стягнення аліментів вбачається, що відмова від аліментів в рахунок передачі нерухомого майна обговорювалась ще під час розгляду цієї справи про стягнення аліментів, однак досягнута лише після отримання в дар ОСОБА_4 нерухомого майна. Однак, пред`явивши 24.04.2015 року до виконання виконавчий лист по рішенню про стягнення аліментів відповідачка обманула позивача.

Отже, аналізуючи вище наведені досліджені судом докази, їх логічність та послідовність, суд вважає, що саме відмова від стягнення аліментів спонукала до укладення оскаржуваних договорів, і саме такого виду договорів (дарування), а не іншого: договору про припинення права на аліменти для дітей у зв`язку передачею права власності на нерухоме майно., як це передбачено ст. 190 СК України. Про те, що відповідачка бажала укласти саме договори дарування в рахунок відмови від стягнення аліментів стверджується, також, розпорядженням голови Тячівської РДА №106 від 26.02.2015 року та висновком органу опіки та піклування, де надано дозвіл ОСОБА_4 саме на прийняття в дар вище вказаного нерухомого майна та підписання вище вказаних договорів дарування.

Таким чином, суд вважає, що дарування ОСОБА_1 вказаних вище Ѕ частини земельної ділянки та Ѕ частини незавершеного будівництвом житлового будинку 95 % готовності вчинено під впливом обману.

Також, є безпідставним твердження відповідачка та її представника про те, що оскаржувані договори були укладені в рахунок закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_1 за ст.125 КК України, оскільки з постанови про закриття кримінального провадження від 30.07.2015 року вбачається, що кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідування за №12014070160001626 від 24 жовтня 2014 року, закрито у зв`язку з відсутністю у дія ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ст.125 ч.1 КК України, а не в інший спосіб, передбачений законом, на вимогу відповідачки.

За таких обставин, суд вбачає підстави для задоволення позову та визнання недійсними та скасування договорів дарування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76-81, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст. 202, ч.1 ст.230, 717 ЦК України —

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Визнати недійним та скасувати договір дарування Ѕ частини земельної ділянки від 05.03.2015 р. розміром 0,0705 га., що розташована в АДРЕСА_1 , посвідчений державний нотаріусом Тячівської державної нотаріальної контори, зареєстрований в реєстрі за № 2/524.

Визнати недійсним та скасувати договір дарування Ѕ частини незавершеного будівництвом житлового будинку АДРЕСА_2 % АДРЕСА_4 , що розташований в АДРЕСА_1 , посвідчений державним нотаріусом Тячівської державної нотаріальної контори, зареєстрований в реєстрі за № 2-525.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до апеляційного суду Закарпатської області через Тячівський районний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_5 .

Третя особа: Тячівська державна нотаріальна контора, місце знаходження м. Тячів, вул. Незалежності, 30, Закарпатської області.

Повний текст рішення виготовлено 11.07.2019 р.

Суддя: В.В. Чопик