Ухвала суду № 82977494, 10.07.2019, Селидівський міський суд Донецької області

242/3862/15-ц

2/242/777/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2019 року м. Селидове

Селидівський міський суд Донецької області в складі

- головуючого судді Черкова В.Г.,

- при секретарі судового засідання Кідрон О.М.,

- за участі представника позивача ПАТ «Банк Камбіо» - Звєрєвої О.В., представника відповідача 1 ОСОБА_1 О. – адвоката Апонащенка С.С., представника відповідача 2 ОСОБА_2 .О. – адвоката Ліжевського В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Селидове цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, просив стягнути з ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 заборгованість за Кредитним договором № 806/06-2014 від 19.08.2014 р. та договором поруки від 19.08.2014 р. в загальному розмірі 14445033,96 грн.

Представником відповідача адвокатом Ліжевським В.А. надано відзиви, в якому зазначено, що справа не підсудна Селидівському міському суду Донецької області та підлягає передачі за підсудністю до Господарського суду м.Києва, оскільки в якості доказів позивачем надано документи, серед яких відсутні жодні документи щодо укладання будь-яких правочинів (договорів, додаткових угод) з фізичною особою, тобто, предметом позовної заяви є стягнення заборгованості за Договором № 801/06-2014 від 19.08.2014 р., укладеним між ФОП та юридичною особою. Копію договору поруки відповідачі не підписували, його примірників не мають, а тому існують сумніви щодо їх справжності, у зв`язку з чим необхідне проведення почеркознавчої експертизи. Просив направити справу за підсудністю в порядку ст..31 ЦПК України.

Позивач надав заперечення на відзив, в якому зазначив, що банк надав належним чином оформлений документ (виписку/особовий рахунок), що підтверджує отримання кредиту ОСОБА_4 , оскільки позов стосується солідарного стягнення за кредитним договором, його було подано за вибором позивача по місцезнаходженню поручителя в порядку цивільного судочинства.

У судовому засіданні представник відповідача 1 адвокат Апонащенко С.С. просив повернути справу.

Представник відповідача 2адвокат Ліжевський В.А. підтримав заявлене клопотання.

Представник позивача ОСОБА_5 просила розглянути клопотання на розсуд суду.

Суд, дослідивши матеріали справи, надані докази та проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, прийшов до наступного.

Відповідно до статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За змістом частин першої-третьої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність не господарюючих суб`єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб`єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності не господарюючих суб`єктів.

У вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини та відповідний спір - господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у статті 3 ГК України. Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

У відповідності до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до ст.20 Господарського процесуальногокодексу України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи – підприємці.

Згідно з п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 24.10.2011року «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам»з огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1,4-1, 12 ГПК господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Відповідно до п. З вказаної Постанови у вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України.

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Таким чином, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб`єктами господарської діяльності, а також спори, пов`язані з: приватизацією державного та комунального майна (крім спорів про приватизацію державного житлового фонду), в тому числі спори про визнання недійсними відповідних актів органів місцевого самоврядування та органів приватизації, а також спори зі справ, що виникають з корпоративних відносин.

Як вбачається з копії Кредитного договору № 801/06-2014 від 19.08.2014 р., він укладений між ПАТ «Банк Камбіо» та ФОП ОСОБА_4 . (а.с.14-17).

Згідно копії Договору поруки від 19.08.2014 р., він укладений між ПАТ «Банк Камбіо» та ОСОБА_3 (а.с.18-19).

Відповідно до ч. 2 ст. 50 Цивільного кодексу України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Згідно з ч. 1 ст. 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу

Суд звертає увагу на відступлення у цій справі від висновків, яких дійшов Верховний Суд України у справі 6-923цс16, відповідно до якого згідно зі ст..16 ЦПК України не допускається об`єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Розгляд справ між юридичними особами віднесено до компетенції господарського суду.

Разом з тим, за змістом ст..554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Отже, якщо за умовами окремих договорів поруки поручителі узяли на себе зобов`язання самостійно відповідати перед кредитором за виконання грошових зобов`язань боржником за кредитним договором, то кредитна заборгованість підлягає стягненню з кожного поручителя окремо, а не з усіх поручителів у солідарному порядку.

Відповідно до ч.1 ст.543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відтак, з огляду на солідарний обов`язок перед кредитором боржника за основним зобов`язанням і поручителя кредитор має право вибору звернення з вимогою до них разом чи до будь-кого з них окремо.

Позовні вимоги у цій справі є однорідними та нерозривно пов`язані з обов`язком належного виконання основного зобов`язання за кредитним договором. Тому ефективний судовий захист прав та інтересів позивача буде можливим за умови розгляду цього спору в межах однієї справи одним судом. Такий розгляд вплине, зокрема, і на ефективність виконання відповідного рішення суду із забезпеченням прав усіх учасників відповідних правовідносин.

Такі позовні вимоги до відповідачів можуть бути самостійними й окремими предметами позовів, пред`явлених незалежно від суб`єктного складу сторін за правилами господарського чи цивільного судочинства. Суд вважає, що захист прав кредитора у справі за його позовом до боржника і поручителя у межах одного виду судочинства є більш прогнозованим і відповідає принципу правової визначеності, оскільки не допускає роз`єднання вимог кредитора до сторін солідарного зобов`язання залежно від суб`єктного складу останнього. Вказане підтверджує і припис п.1 ч.1 ст.20 ГПК України у редакції ЗУ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 р.

Відтак, з 15.12.2017 р. у випадку об`єднання позовних вимог щодо виконання кредитного договору з вимогами щодо виконання договорів поруки, укладених для забезпечення основного зобов`язання, спір має розглядатися за правилами господарського чи цивільного судочинства залежно від сторін основного зобов`язання.

Зазначене також відповідає позиції Верховного Суду Великої Палати, що викладена у Постанові від 13.03.2018 р. № 415/2542/15-ц.

Основне зобов`язання - Кредитний договір № 801/06-2014 від 19.08.2014 р., укладений між ПАТ «Банк Камбіо» та ФОП ОСОБА_4 , а договір поруки укладено на забезпечення виконання зобов`язань за цим кредитним договором. Крім того, відповідачі взагалі заперечують його існування. Таким чином, суд вважає, що для визначення юрисдикції даної справи пріоритетним є особа боржника (юридична чи фізична), оскільки вимоги, що випливають з поруки є акцесорними.

Відповідно до п. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає що провадження у справі підлягає закриттю, так як спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки суб`єктами основного зобов`язання - Кредитного договору № 801/06-2014 від 19.08.2014 р. - є юридична особа – ПАТ «Банк Камбіо» та ФОП ОСОБА_4 .

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. 19, п.1 ч.1ст. 255 ЦПК України, ст. ст. 1, 3, 20, 128 ГПК України, п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 24.10.2011 року «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам», суд -

ПОСТАНОВИВ :

Провадження в цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо», код ЄДРПОУ26549700, розташоване за адресою: м.Київ, вул..Заньковецької/Станіславського, 3/1, до ОСОБА_3 , ІПН НОМЕР_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 , ІПН НОМЕР_2 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки – закрити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Донецького апеляційного суду з урахуванням п.15.5 Перехідних положень ЦПК України через суд першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя