Ухвала суду № 8297636, 18.02.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" лютого 2010 р.                               м. Київ                                        К-15691/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                                  Степашка О.І.

Суддів                                                            Конюшка К.В.

                                                                      Карася О.В.

                                                                      Ланченко Л.В.

                                                                      Пилипчук Н.Г.

при секретарі                                                  Гончарук І.Ю.

за участю представників:

позивача                                                            Чеховського Д.Ю.

відповідача                                                   Ясніцької Т.С.                    

Генеральної прокуратури України                    Чубенка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2008

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2009

у справі №2-а-4125/08

за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікта»

до          1.Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова

2.Головного Управління Державного казначейства країни у Харківській області

за участю                     прокурора Ленінського району м. Харкова

про          визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нікта»(далі по тексту –позивач, ТОВ «Нікта») звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом (з врахуванням уточнень позовних вимог) до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова (далі по тексту –відповідач 1, ДПІ у Ленінському районі м. Харкова), Головного Управління Державного казначейства України у Харківській області (далі по тексту –відповідач 2, ГУ ДКУ у Харківській області), за участю прокурора Ленінського району м. Харкова про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 18.09.2006 №0001292310/0 та від 27.06.2007 №0000161620/0, та стягнення (відшкодування) з Державного бюджету України заборгованості по податку на додану вартість в розмірі: за червень 2006 року - 750001 грн.; за липень 2006 року - 310355 грн.; за серпень 2006 року - 300074 грн.; за вересень 2006 року - 96854 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2008, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2009, позовні вимоги задоволено.

В касаційній скарзі ДПІ у Ленінському районі м. Харкова просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2008 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2009 і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга ДПІ у Ленінському районі м. Харкова не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем надано до ДПІ у Ленінському районі м. Харкова податкову декларацію з податку на додану вартість (20 липня 2006 року № 31704), в якій зазначено суму податку на додану вартість, згідно з якою підприємством задекларовано бюджетне відшкодування на рахунок платника у банку в сумі 700001 грн.. декларація за липень 2006 року (21 серпня 2006 року № 37742), згідно з якою підприємством задекларовано бюджетне відшкодування на рахунок платника у банку в сумі 349988 грн., декларація за серпень 2006 року (20 вересня 2006 року № 40083), згідно з якою підприємством задекларовано бюджетне відшкодування на рахунок платника у банку в сумі 349992 грн., декларація за вересень 2006 року (20 жовтня 2006 року 48282), згідно з якою підприємством задекларовано бюджетне відшкодування на рахунок платника у банку в сумі 96854 грн.

За результатами розгляду декларації по податку на додану вартість за червень 2006 року відповідачем була проведена позапланова документальна перевірка з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, про що складений акт перевірки від 08.06.2006 № 445/23-504.

На підставі акта перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення від 18.09.2006 №0001292310/0, яким встановлено порушення з боку позивача підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та зменшено суму відшкодування на 500008 грн.

Крім цього відповідачем була проведена невиїзна документальна перевірка з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень - вересень 2006 року, про що було складено акт перевірки від 21.06.2007 № 1413/16-1 204/32031045.

В акті перевірки зазначено порушення з боку позивача пункту 1.8 статті 1 та підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 27.06.2007 № 0000161620/0, яким зменшено суму заявленого до відшкодування податку на додану вартість за: червень 2006 року - 249993 грн.; липень 2006 року - 310355 грн.; серпень 2006 року - 300074 грн.; вересень 2006 року - 96854 грн.

За наслідками перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Харкова дійшла висновку, що позивач відповідно пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»немає права на отримання відшкодування через відсутність надмірної сплати податку на додану вартість до Державного бюджету.

Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податком декларацій у розрізі платників.

Отже, суди попередніх інстанцій правомірно визнали позовні вимоги в частині стягнення з держбюджету бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за червень - вересень 2006 року обґрунтованими і такими, які підлягають задоволенню.

До матеріалів справи приєднані копії податкових накладних, які повністю відповідають вимогам пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». При розгляді справи у суді апеляційної інстанції представниками ДПІ у Ленінському районі м. Харкова не заперечувалось, що до складу податкового кредиту за червень - вересень 2006 року позивачем включені суми, що повністю підтверджені податковими накладними, копії яких надані до матеріалів справи. Також був підтверджений факт проведення позивачем платежів по господарським операціям з контрагентами у безготівковій формі із визначенням у платіжних документах окремим рядком сум податку на додану вартість.

Також до матеріалів справи приєднані платіжні доручення про проведення розрахунку з постачальниками товарів у звітних періодах грошовими коштами.

Матеріали справи підтверджують правильність формування суми податкового кредиту у червні - вересні 2006 року. Відповідачем 1 також не заперечується правомірність формування розміру податкового кредиту позивачем у червні - вересні 2006 року.

В касаційній скарзі ДПІ у Ленінському районі м. Харкова посилається на пункт 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», який визначає, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Проте, зазначений пункт дає загальне поняття «бюджетне відшкодування»і є відсильною нормою, оскільки безпосередньо не встановлює порядок визначення суми бюджетного відшкодування, а відсилає до інших норм цього Закону. Крім того, дана норма не вказує нате, що кошти повертаються платнику податку лише за умови сплати такого податку його контрагентами.

Спеціальною нормою Закону України «Про податок на додану вартість», яка регулює зазначені питання, є підпункт 7.7.1 пункту 7.7 статті 7, та підпункт 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 цього Закону.

Отже, сума бюджетного відшкодування напряму залежить від правильності визначення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, а не навпаки.

Несплата контрагентами постачальників позивача до бюджету сум податку на додану вартість не може впливати на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення його до відповідальності у вигляді позбавлення права на бюджетне відшкодування.

Законодавство України, зокрема й Закон України «Про податок на додану вартість», не встановлюють обов'язки покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, якщо такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару.

Відповідно до положень Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку на додану вартість, включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, тому саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.

Таким чином несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Податкові органи не можуть відмовляти у надання бюджетного відшкодування податку на додану вартість позивачеві при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такої відмови.

Суди попередніх інстанцій зазначили, що відповідно до відповідей про проведення зустрічних перевірок постачальників товару, які надані до матеріалів справи, постачальники товару позивачу включили до своїх зобов'язань зобов'язання з податку на додану вартість по податковим накладним, виданим на адресу позивача.

Відповідно до пунктів 7.7.5 та 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»протягом 30 днів наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Відповідно до підпунктів 7.7.5, 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», право платника податку на бюджетне відшкодування виникає через 40 днів після отримання податкової декларації податковим органом.

Колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій, що посилання відповідача 1 на внутрішні документи, розроблені та затверджені Державною податковою службою, відповідно до яких (Накази «Щодо здійснення ефективного контролю за правомірністю відшкодування з бюджету сум ПДВ»від 12.11.2002, №538/ДСК «Щодо здійснення ефективного контролю за правомірністю відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість юридичним особами»від 24.04.2003 №196/ДСК) рекомендується не надавати довідок органам державного казначейства для проведення відшкодування без проведення зустрічних перевірок платників податків, з якими вступав у взаємовідносини суб'єкт, що вимагає відшкодування, є необґрунтованими.

Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з’ясовано обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2008 та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2009 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2008 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко

Судді(підпис)К.В. Конюшко

(підпис)О.В. Карась

(підпис)Л.В. Ланченко

(підпис)Н.Г. Пилипчук

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар