Рішення № 82976160, 26.06.2019, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа №206/5525/18

2/206/113/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.06.2019 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Румянцева О.П.

при секретарі Ажмяковій Т.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпро в порядку загального позовного провадження матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

за участю: представника позивача ОСОБА_3 ,

відповідача ОСОБА_2 , -

ВСТАНОВИВ:

02 жовтня 2018 року позивач звернулася до Самарського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 09.02.2018 року на підставі договору купівлі-продажу позивач отримала у власність земельну ділянку площею 0,1000 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Договір купівлі-продажу земельної ділянки посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Щетіловою О.В. та зареєстровано в реєстрі за №1005. В 2015 році на вказану земельну ділянку було виготовлено а затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі. До складу вказаної документації входять ситуаційна схема місця розташування земельної ділянки та кадастровий план, що в повній мірі зафіксували фактичні межі земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 з відповідним позначенням координаті кутів цієї ділянки. Під час більш детального обстеження земельної ділянки позивача та співставлення даних із сайту публічної кадастрової карті України (http:/www.map.land.gov.ua) було виявлено, що власник суміжної земельної ділянки № НОМЕР_2 ОСОБА_2 встановила на земельній ділянці кам`яний паркан та кам`яну споруду, чим унеможливила користування приватною власністю. Після проведення камеральних робіт та обробки отриманих результатів геодезичних робіт, за замовленням позивача, було складено план положення фактичних та кадастрових меж земельних ділянок за адресами: АДРЕСА_1 , 51 та вул. Броньова АДРЕСА_2 та виявлено, що фактичне положення меж земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 не відповідає кадастровій межі земельної ділянки за кадастровим № НОМЕР_1 . Т.ч. відповідач фактично використовує 49 кв.м. земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , чим порушує право позивача на користування своєю приватною власністю. На усні претензії відповідач не реагує та відмовляється від добровільного усунення перешкод. Позивач просила суд ухвалити рішення, яким усунути їй перешкоди у користуванні земельної ділянки кадастровий номер № НОМЕР_1 , розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання ОСОБА_2 звільнити вказану земельну ділянку від кам`яного паркану та кам`яної будівлі в кадастрових межах ділянки; стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача витрати на сплату судового збору в розмірі 1409,60 грн. та на здійснення топографічно-геодезичних вишукувань щодо земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 .

17 жовтня 2018 року ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська було відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження (а.с.42).

26.03.2019 року від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого остання заперечувала проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що із наявних у неї технічної документації та акту встановлення існуючих зовнішніх меж земельної ділянки в натурі від 14.06.2007 року складеного між колишніми власниками суміжних ділянок – ОСОБА_4 та ОСОБА_5 претензій існуючих меж землекористування не заявлялося, т.ч. належних доказів того, що нею на належній позивачці земельній ділянці встановлено паркан та споруда суду не надано.

12.04.2019 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої остання зазначає, що посилання відповідача на ті обставини, що акти узгодження меж земельних ділянок між колишніми власниками не можуть бути підтвердженням відсутності існуючих порушень, є необґрунтованими, оскільки вони не є спеціалістами в розрізі геодезичних робіт, та їх безпосередня згода на межі земельних ділянок не виключає існуючих порушень. Доводи відповідача, про те, що вона особисто не будувала кам`яний паркан та споруду також не виключають порушень прав ОСОБА_1 на користування належними їй 49 кв.м. земельної ділянки.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позовні вимоги на підставі обставин, викладених у позовній заяві.

Відповідач в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог та пояснила, що всі правовстановлюючі документи на землю були оформлені належним чином та відповідали дійсності. Просила відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник третьої особи Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області в судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином, причина неявки суду не відома.

Вислухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

В судовому засіданні було встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 09.02.2018 року, позивач є власником земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1 ), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Договір посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Щетіловою О.В. та зареєстровано в реєстрі за № 1005 (а.с. 5-8).

Відповідач ОСОБА_2 є власником суміжної земельної ділянки кадастровий номер – НОМЕР_3 що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 .

В вересні 2018 року інженером-геодезистом ОСОБА_6 було проведено камеральні роботи та обробку отриманих результатів геодезичних робіт, відповідно до чого складено план положення фактичних та кадастрових меж земельних ділянок за адресами: АДРЕСА_3 Новоміська АДРЕСА_1 та вул АДРЕСА_2 , відповідно до якого виявлено, що фактичне положення меж земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 не відповідає кадастровій межі земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1 . Т.ч. з боку земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , відповідач фактично використовує 49 кв.м. земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 30-36).

Допитаний в судовому засіданні в якості спеціаліста інженер-геодезист ОСОБА_6 , пояснив, що відповідно до замовлення виїжджав безпосередньо на місце для проведення геодезичних робіт, за результатами яких було виявлено, що паркан ОСОБА_2 стоїть на ділянці громадянки ОСОБА_1 та займає 49 кв.м. її земельної ділянки, хто встановлював паркан та попередньо робив заміри йому не відомо.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд виходить з насутпного.

Згідно зі ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення.

Статтею 321 ЦК України встановлено непорушність права власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною 2 статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з частиною першою статті 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

За змістом статті 391 ЦК України та статті 155 ЗК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Порушення, невизнання або оспорювання права власності особи на земельну ділянку є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Статтею 106 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновлення межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

Відповідно до статті 107 ЗК України основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації, яка відповідно до статті 193 ЗК України містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.

Частиною 1 статті 212 Земельного кодексу України передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено допитаним в судовому засіданні спеціалістом інженером-геодезистом ОСОБА_6 , паркан земельної ділянки відповідача займає 49 кв.м. земельної ділянки позивача. Посилання відповідача на ті обставини, що вона особисто паркан не встановлювала, та між попередніми власниками земельних ділянок не існувало будь-яких претензій щодо його положення, є такими що не спростовують існуючого встановленого факту та порушення прав користування власністю позивача.

Враховуючи спірні цивільно-правові відносини між учасниками справи, які можуть бути вирішені лише в судовому порядку, суд оцінивши достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, вимоги норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо обставин незаконного зайняття та користування відповідачем, теперішнім власником суміжної земельної ділянки, 49 кв.м. земельної ділянки, що належить позивачу, т.я. встановлений кам`яний паркан та споруда унеможливлюють доступ позивача до своєї власності, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню, насамперед як спосіб захисту прав, інтересів та свобод позивача.

Враховуючи, те, що позов є обґрунтованим, суд приходить до висновку про необхідність зобов`язати відповідача усунути перешкоди позивачу у користуванні земельною ділянкою шляхом її звільнення від кам`яного паркану та будівлі в кадастрових межах ділянки.

Також при здійсненні замовлення топографічно-геодезичних робіт земельної ділянки, позивачем були понесені витрати щодо вартості таких робіт у розмірі 3000 грн., що підтверджується договором №120/18 від 05.09.2018 року та відповідною квитанцією № ПН3922 від 05.09.2018 року, які суд вважає за необхідне стягнути з відповідача (а.с.36-37).

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 1409,60 грн. та витрати пов`язані з розглядом справи у розмірі 3000 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 96, 106, 107, 155, 212 ЗК України, ст.ст. 321, 391 ЦК України, ст.ст. 11, 12, 15, 78-81, 89, 141, 128, 265, 268, 351, 352, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , іпн. НОМЕР_4 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_5 , іпн. НОМЕР_5 ), третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (м. Дніпро, пр. Олександра Поля, 2, ЄДРПОУ 39835428) про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою – задовольнити.

Усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні земельною ділянкою кадастровий номер НОМЕР_1 , розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання ОСОБА_2 звільнити вказану земельну ділянку від кам`яного паркану та кам`яної будівлі в кадастрових межах ділянки.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 1409,60 грн. та витрати пов`язані із розглядом справи в розмірі 3000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено 11 липня 2019 року.

Суддя О.П.Румянцев