Вирок № 82973773, 11.07.2019, Калинівський районний суд Вінницької області

Справа № 132/1234/17

Провадження №1-кп/132/4/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.07.2019 року Калинівський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Павленко І.В.,

за участю секретаря Олійник Т.В.,

розглянувши в місті Калинівка у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 2017020160000007 від ІНФОРМАЦІЯ_5 року відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Уладівське, Калинівського району, Вінницької області, українця, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, одруженого, не працюючого, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

по факту вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України;

неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Болган, Піщанського району, Вінницької області, українця, громадянина України, із неповною середньою освітою, не працюючого, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого,

по факту вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України;

неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Пиків, Калинівського району, Вінницької області, українця, громадянина України, із неповною середньою освітою, не працюючого, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

по факту вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч.1 ст. 122 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора Калинівської місцевої

прокуратури Вінницької області Шиманської В.В.,

Обвинувачених: ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

Законних представників неповнолітніх

обвинувачених: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

Захисників: Бондарчука В.В. ,

Слабого О.В. ,

Никитюка О.І. ,

Тарасюк Н.Г. ,

Потерпілих: ОСОБА_10 ,

ОСОБА_11

ОСОБА_12 ,

представника потерпілих - адвоката Воронцової О.В.,

представника служби у справах дітей

Калинівської РДА Кухара А.В.,

старшого інспектора відділу ювенальної

превенції УПД Калинівського ВП ГУНП

у Вінницькій області Паламарчук В.О.,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , 02 січня 2017 року, близько 19:00 год., перебував біля місця свого проживання в АДРЕСА_1 , проводячи дозвілля зі своїми знайомими неповнолітнім ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , спільно вживаючи алкогольні напої.

Під час спільного вжиття алкогольних напоїв ОСОБА_13 повідомив останнім, що неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 розповсюджує недостовірну інформацію, щодо їх знайомих осіб жіночої статі. У зв`язку із чим останні вирішили з`ясувати у ОСОБА_3 причини такої поведінки, тому всі разом пішли до місця проживання ОСОБА_3 в АДРЕСА_2 , та викликали його для розмови.

ОСОБА_3 , перебуваючи за вищевказаною адресою, спільно із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_13 , біля 20:00 на ґрунті особистих неприязних відносин, що виникли внаслідок звинувачень зі сторони ОСОБА_13 та спричиненої йому внаслідок цього образи, розпочав суперечку із останнім, в ході якої ОСОБА_2 запропонував ОСОБА_13 та ОСОБА_3 відійти далі від житлового будинку для з`ясування стосунків.

Відійшовши в сторону лісосмуги, що знаходиться поруч із шкільним стадіоном, що розташований в с. Пиків, Калинівського району, по вулиці Соборна, 34, ОСОБА_13 продовжив суперечку із ОСОБА_3 .

Зважаючи на застосування ОСОБА_13 ненормативної лексики під час конфлікту, у ОСОБА_3 виник умисел на заподіяння останньому тілесних ушкоджень.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заподіяння тілесних ушкоджень, ОСОБА_3 , діючи умисно, наблизився до ОСОБА_13 та наніс йому один удар кулаком правої руки в ділянку перенісся, від чого ОСОБА_13 відступився назад та впав на правий бік.

Розуміючи протиправність своїх дій, направлених на нанесення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, не передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, направлених на позбавлення життя ОСОБА_13 , однак маючи можливість передбачити наслідки заподіяння тілесних ушкоджень, ОСОБА_3 , діючи умисно, наніс ОСОБА_13 два удари взутими ногами в область голови з різних сторін.

Не зупиняючись на вчиненому, ОСОБА_3 сів на ОСОБА_13 зверху та наніс йому біля 4-5 ударів кулаками рук в область голови з різних сторін та 7 прицільних ударів кулаком, в якому була зажата пластмасова запальничка, в область перенісся.

Приєднавшись до протиправних дій ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підійшли до ОСОБА_13 , розуміючи протиправність своїх дій, направлених на нанесення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, не передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, направлених на позбавлення життя ОСОБА_13 , однак маючи можливість передбачити наслідки заподіяння тілесних ушкоджень, діючи умисно, ОСОБА_1 наніс ОСОБА_13 один удар внутрішньою частиною долоні в область обличчя та спільно із ОСОБА_2 по одному удару коліном в область живота.

Піднявшись, ОСОБА_13 почав тікати в сторону стадіону, де його наздогнав ОСОБА_2 , підставивши підніжку, від якої ОСОБА_13 не втримався на ногах та впав лицем на заледенілу поверхню землі. Скориставшись тим, що ОСОБА_13 впав, ОСОБА_1 підбіг до нього та наніс один удар ногою по правій нозі ОСОБА_13 в область стегна, а ОСОБА_2 , сівши на ОСОБА_13 зверху, наніс йому два удари кулаками рук в область голови, після чого встав.

В свою чергу ОСОБА_3 , продовжуючи свої протиправні дії, маючи можливість передбачити наслідки заподіяння тілесних ушкоджень, наніс ОСОБА_13 , який намагався встати, перевернувшись на спину, кілька ударів кулаком в область голови та один удар взутою ногою в область грудної клітки спереду зліва, а ОСОБА_2 один удар ногою в область голови, від яких ОСОБА_13 втратив свідомість.

Злякавшись того, що ОСОБА_13 перебуває у непритомному стані, ОСОБА_3 пішов додому, а ОСОБА_2 разом із ОСОБА_1 , після того як ОСОБА_13 прийшов до свідомості, продовжили умисно наносити йому удари кулаками рук та взутих ніг в область голови, розуміючи протиправність своїх дій, направлених на нанесення тяжких тілесних ушкоджень, не передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, направлених на позбавлення життя ОСОБА_13

Зрозумівши, що ОСОБА_13 знову перебуває у непритомному стані, останні перенесли його до приміщення неопалюваного шкільного туалету, що розташований поблизу стадіону по вул. Соборній , с. Пиків , залишивши його, розійшлись по домівках.

03.01.2017 року о 09:00 год., місцевими жителями у приміщенні шкільного туалету було виявлено непритомного ОСОБА_13 , якого було негайно госпіталізовано до реанімаційного відділення Калинівської ЦРЛ, де ІНФОРМАЦІЯ_5 року біля 08:05 ОСОБА_13 , не приходячи до свідомості, помер.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 1 від 03.02.2017 року, при дослідженні трупа ОСОБА_13 виявлено тілесні ушкодження, а саме: закриту черепно-мозкову травму, забійні рани обличчя, садна та синці голови, закритий перелом кісток носа зі зміщенням відламків, крововилив в м`які покрови голови зі сторони їх внутрішньої поверхні, забій мозку, субдуральний крововилив (110 мл), субдуральний крововилив в проекції лівої передньої черепної ямки, поширений субарахноїдальний крововилив в шлуночки мозку, перелому 5-го та 6-го ребер зліва. Ушкодження у ОСОБА_13 спричинені від дії тупих, твердих предметів, можливо 02.01.2017 року. Смерть ОСОБА_13 настала від закритої черепно-мозкової травми, яка ускладнилась набряком та дислокацією головного мозку. Закрита черепно-мозкова травма мала ознаки тяжкого тілесного ушкодження, як небезпечна для життя в момент заподіяння і стоїть в причинному зв`язку зі смертю. Переломи 5, 6 ребер зліва відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Прокурор по справі Шиманська В.В. в судовому засіданні підтримала обставини, викладені в обвинувальному акті даного кримінального провадження відносно ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ст.121 ч.2 КК України, неповнолітнього ОСОБА_2 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ст.121 ч.2 КК України, неповнолітнього ОСОБА_3 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 122 ч.1, 121 ч.2 КК України.

Враховуючи думку учасників судового провадження щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження, суд вважає необхідним допитати в судовому засіданні обвинуваченого ОСОБА_1 , неповнолітніх обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , потерпілих, свідків згідно реєстру матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні, дослідити долучені до матеріалів кримінального провадження докази та документи, що характеризують обвинувачених.

Так, допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав частково. Суду показав, що 02.01.2017 року близько 19:00 до нього прийшов ОСОБА_2 та приніс 0,5 л. горілки, вони випили по 100 гр. та покликали до себе ОСОБА_13 , якого також пригостили горілкою. Під час бесіди ОСОБА_13 повідомив останнім, що їх товариш ОСОБА_3 розповідає недостовірну інформацію про їх знайомих дівчат. В зв`язку з цим вони всі пішли до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 визвав його з будинку для розмови. ОСОБА_3 та ОСОБА_13 відійшли від них за будинок на відстань біля 10-15 м., а вони з ОСОБА_2 залишились чекати. Згодом він побачив, що ОСОБА_3 вдарив ОСОБА_13 Від отриманого удару останній впав на бік. Після цього ОСОБА_3 бив ОСОБА_13 по голові руками. Він та ОСОБА_2 підбігли до них з метою розборонити бійку та він наніс ОСОБА_13 один удар з коліна в область живота та один удар долонею в область щоки, а ОСОБА_2 наніс кілька ударів ногою в область тулуба. Після цього ОСОБА_13 став тікати. Він догнав його, підставивши підніжку, від чого ОСОБА_13 впав, після цього він наніс йому один удар в область стегна, ОСОБА_3 наносив ОСОБА_13 удари кулаками в область голови та живота (2-3 удари) від яких ОСОБА_13 почав втрачати свідомість. Після цього ОСОБА_3 втік, а він та ОСОБА_2 за руки донесли ОСОБА_13 до лавки та почали снігом приводити його до свідомості, запитали чи все у нього нормально та залишили його на лавочці, бо останній попросив лише цигарку. ОСОБА_13 також сказав, що йому погано, однак він посидить та піде додому. Після цього вони з ОСОБА_2 порозходились по домівках. Настання тяжких наслідків у виді смерті ОСОБА_13 не бажав. Таких тілесних ушкоджень, які б могли спричинити смерть ОСОБА_13 не заподіював. Пред`явлені до нього потерпілими позовні вимоги визнає частково у межах доведеності його вини.

Допитаний в судовому засіданні неповнолітній обвинувачений ОСОБА_2 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав частково. Суду показав, що 02.01.2017 року, коли на вулиці уже було темно, то він прийшов до свого друга ОСОБА_1 з пляшкою горілки, в ході чого вони спілкувалися та вживали спиртне. Він побачив, що в цей час по вулиці йшов якийсь хлопець, йому здалося, що це ОСОБА_13 . Він його позвав, ОСОБА_13 підійшов до них та трохи випив з ними, потім пішов, і через 30 хвилин знову повернувся. Він взяв телефон у ОСОБА_1 та почав дзвонити своїй дівчині. ОСОБА_13 йому повідомив, що ОСОБА_3 розповсюджує чутки, що їх дівчата легкої поведінки. У відповідь він сказав, що такого бути не може, а ОСОБА_1 захотів перевірити. Після чого вони втрьох пішли до ОСОБА_3 та він його визвав. ОСОБА_3 запитав у нього, що трапилось та він йому розповів. Після чого ОСОБА_3 запропонував відійти до дороги. На дорозі, ОСОБА_3 та ОСОБА_13 відійшли від нього та ОСОБА_1 . метрів 20-30. Їх розмову він не чув. Потім він побачив, що вони почали битися, вживати нецензурну лексику, зчепилися. Він та ОСОБА_1 підбігли до них. В цей час ОСОБА_3 сидів зверху на ОСОБА_13 та сказав їм, що ОСОБА_13 почав погрожувати. ОСОБА_13 почав кричати до ОСОБА_3 , що ти такий сякий. ОСОБА_3 вдарив ОСОБА_13 один раз ногою в плече, він відійшов до ОСОБА_1 і махав руками. ОСОБА_1 вдарив ОСОБА_13 з коліна в живіт і дав ляпаса по лиці. Він підбіг вдогонку і наніс ОСОБА_13 один удар з коліна в живіт і кулаком один удар в плече. ОСОБА_13 почав тікати, вони всі побігли за ним. ОСОБА_1 зробив ОСОБА_13 підніжку і ОСОБА_13 впав. ОСОБА_3 стояв збоку. Він запитав у ОСОБА_13 чи все нормально, на що останній відповів, що так. Після цього ОСОБА_13 знову почав різко бігти та впав, втративши свідомість. ОСОБА_3 після цього пішов додому, оскільки у нього був шок. Потім він разом із ОСОБА_1 за руки віднесли ОСОБА_13 до лавочки, посадили та почали відтирати снігом. Побачивши, що у ОСОБА_13 розсічена брова та обличчя в крові, він запитав у нього, чи все нормально, на що останній відповів, що так. Також на прохання ОСОБА_13 ОСОБА_1 дав йому цигарку. Після цього він запропонував ОСОБА_1 піти додому і вони розійшлись. Свою вину у вчиненому визнає частково, оскільки він наніс ОСОБА_13 лише два удари: 1 удар з коліна в живіт, 1 удар кулаком в плече.

Він бачив як з носа ОСОБА_13 йшла кров, як він втратив свідомість, як падав. Коли він підбіг до нього, то ОСОБА_13 був без свідомості. Біля лавки він та ОСОБА_1 почали його вмивати снігом, коли посадили на лавку, він прийшов до свідомості. ОСОБА_3 був дуже зляканий, по ньому було видно, що він був в ступорі. Це було коли ОСОБА_13 втратив свідомість. Коли він відправляв додому ОСОБА_3 біля нього був ОСОБА_1 та все це чув.

Чому втратив свідомість ОСОБА_13 він не знає. ОСОБА_1 сказав, хай йде додому та він ледь побіг і впав. Він його перевернув на спину, запитав: « ОСОБА_13 , ОСОБА_13 - все нормально, йди додому». Після бійки із ОСОБА_3 у ОСОБА_13 все лице нижче носа було у крові. Попередньої домовленості між ними щодо заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_13 не було. Таких наслідків він не очікував, ніяких конфліктів до цього між ними не було. Залишив ОСОБА_13 при свідомості, як він опинився в туалеті не знає.

Коли відійшли в сторону, на обличчі ОСОБА_13 нічого не було. Другий раз, коли біг ОСОБА_13 , то бачив кров на його обличчі після бійки із ОСОБА_3 , із носа кровотечу. Коли їх розборонили, то ОСОБА_1 стояв в стороні і ОСОБА_1 вдарив ОСОБА_13 кулаком в живіт і дав ляпаса, він чув звук ляпаса, безпосередньо його не бачив. Від цього ляпаса удар був не сильний. Яким чином падав ОСОБА_13 після підніжки ОСОБА_1 він не бачив. Коли він підійшов, ОСОБА_1 стояв. Коли ОСОБА_13 лежав він чув лише мати, чиї не знає. В руках у ОСОБА_3 була запальничка, але він її не бачив. Коли вели ОСОБА_13 до лавки, брова була розсічена і все обличчя було в крові. Вони з ОСОБА_1 хотіли завести ОСОБА_13 додому, але він не хотів, сказав, що все нормально, щоб вони йшли. ОСОБА_1 наніс ОСОБА_13 два удари: 1 ногою в живіт, 1 долонею по обличчю. Пред`явлені до нього потерпілими позовні вимоги визнає частково у межах доведеності його вини.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненому визнав частково. Суду показав, що 02.01.2017 року, близько 24 години, до нього зателефонував ОСОБА_1 та сказав, щоб він виходив. Потім до місця його проживання прийшов ОСОБА_2 та почав стукати йому у вікно. Він не хотів виходити, але вийшов, бо ОСОБА_1 із ОСОБА_2 сказали, що ОСОБА_13 їм розповідав про те, що він ОСОБА_3 розпускає чутки про їх дівчат. ОСОБА_2 запропонував їм розібратись. Коли він із ОСОБА_13 йшли по вулиці, то ОСОБА_13 почав казати, що він розказує, що дівчата такі-сякі. Вони стояли в посадці, говорили, і ОСОБА_13 почав себе поводити визиваючи, і цим його спровокував. У нього в руках була запальничка і він наніс ОСОБА_13 удар кулаком правої руки в область щелепи зліва. ОСОБА_13 впав на правий бік, він присів, взяв його за плече і коліном правої ноги вдарив його в область живота. Коли він встав, підійшли хлопці та ОСОБА_13 почав вибачатись, сказавши, що він сам придумав про дівчат. Потім хлопці нанесли йому по удару з коліна в живіт. ОСОБА_13 почав тікати, а ОСОБА_1 з ОСОБА_2 почали його наздоганяти, а він був позаду них. Коли він підбіг, то ОСОБА_13 лежав обличчям до гори, а біля нього стояли хлопці. ОСОБА_13 знов встав і побіг. Перший раз ОСОБА_13 був при свідомості. Хлопці знов побігли за ним, а коли він прийшов до них, то ОСОБА_13 знаходився у напівлежачому стані, а ОСОБА_1 був на ньому зверху на стегні, просто сидів. Після цього ОСОБА_2 відправив його додому, оскільки він злякався, так як обличчя ОСОБА_13 було у крові. Показання надані ним під час слідчого експерименту повністю підтримує. Все було саме так, як він показав під час слідчого експерименту. Тілесні ушкодження ОСОБА_13 наносив по тій причині, що хотів припинити образи зі сторони останнього. Пред`явлені позовні вимоги визнає частково. У вчиненому щиро розкаюється та просить його суворо не карати.

Незважаючи на те, що обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 свою вину у вчиненому визнали частково, їх винуватість у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, встановлених судом, знайшла своє повне підтвердження в судовому засіданні, зокрема, у показаннях потерпілих та свідків.

Так, потерпілий ОСОБА_10 в судовому засіданні показав, що 2 січня 2017 року його племінник ОСОБА_13 не прийшов додому. Згодом стало відомо, що ОСОБА_13 місцеві жителі знайшли у приміщенні шкільного туалету роздягненим і примерзлим до бетону. Після цього вони із сестрою поїхали до Калинівської ЦРЛ, де лікарі їм повідомили, що ОСОБА_13 у важкому стані. Наступного дня, вранці, ОСОБА_13 помер. Медсестра з лікарні їм розповідала, що на ньому не було живого місця. На даний час ОСОБА_1 відшкодовано їм 1800 грн., ОСОБА_2 відшкодовано 1000 грн., ОСОБА_3 відшкодовано 12500 грн. Тому пред`явлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі без врахування суми відшкодованих коштів та наполягає на призначенні обвинуваченим суворої міри покарання.

Потерпіла ОСОБА_12 в судовому засіданні показала, що ОСОБА_13 був її рідним братом. Він був трохи розумово відсталим. 3 січня 2017 року її стало відомо, що ОСОБА_13 знайшли місцеві жителі роздягненим у шкільному туалеті, а ІНФОРМАЦІЯ_5 він помер, не приходячи до свідомості. Пред`явлені до обвинувачених позовні вимоги про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином, підтримує в повному обсязі та наполягає на суворій мірі покарання.

Потерпіла ОСОБА_11 в судовому засіданні показала, що ОСОБА_13 являється їй сином. Про те, що з ним сталося вона дізналася від знайомого майстра школи. Прийшла до Пиківського ФАПУ та побачила сина ОСОБА_13 роздягнутого, обличчя якого було сильно побите. Цивільний позов, поданий до обвинувачених, підтримує та просить обвинувачених покарати суворо.

Свідок ОСОБА_22 в судовому засіданні показала, що вона свідком подій не була. ОСОБА_3 являється її племінником та є спокійною і тихою дитиною. Як так сталося, що він вчинив злочин вона не знає. Батько ОСОБА_3 помер коли йому було 13 років.

Свідок ОСОБА_23 в судовому засіданні показав, що 03.01.2017 року був на роботі, так як працює завгоспом в місцевій Пиківській ЗОШ. В той день були канікули та у школі працювали майстри з м. Калинівка, які перекривали дах. Один із працівників пішов у шкільну вбиральню, що розташована на вулиці, де виявив тіло людини. Він його впізнати не зміг. Обличчя було в травмах, спухле від синців. Вони підклали під тіло одяг, взяли ноші і забрали його до місцевого ФАПУ. Чоловік був роздягнутий (без штанів та нижньої білизни), на ногах були носки, на тілі куртка. Чоловік харчав, у нього були судоми.

Свідок ОСОБА_24 в судовому засіданні показав, що ОСОБА_1 є його однокласником. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 також знає як спокійних, товариських хлопців. На початку січня 2017 року від людей дізнався, що в с. Пикові вбили людину. Згодом йому стало відомо, що злочин вчинили ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Свідок ОСОБА_25 в судовому засіданні показав, що він працює в ФОП ОСОБА_26 та на початку січня 2017 року перекривав дах в школі с. Пиків. Вранці він пішов до вбиральні, де виявив чоловіка, який лежав ногами до дверей, був по пояс роздягнений та без свідомості. Біля нього валялись речі, взуття на відстані одного метра, калюжа крові на відстані 30 см. Він швидко позвав завгоспа і вони на ношах перенесли тіло чоловіка до місцевого ФАПУ. Також зателефонували на швидку.

Неповнолітній свідок ОСОБА_27 , яка допитувалась у присутності матері ОСОБА_28 , в судовому засіданні показала, що ОСОБА_1 являється їй хлопцем, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - друзями. Очевидцем події під час якої ОСОБА_13 наносили тілесні ушкодження не була, а лише чула від жителів с. Пиків.

Допитаний в судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_29 пояснив, що він проводив судово-медичну експертизу трупа ОСОБА_13 на підставі дослідження трупа та документів, а також матеріалів кримінального провадження, які надійшли при складанні додаткових експертиз. Надані ним висновки під час проведення СМЕ, додаткової СМЕ підтримує в повному обсязі. Зокрема, при наданні висновку за №41 враховувалися матеріали кримінального провадження та пояснення з матеріалів кримінального провадження. Висновок експерта за №43 складався на підставі матеріалів кримінального провадження, первинної експертизи і пояснення осіб. Також при проведенні експертиз враховувалися слідчі експерименти з обвинуваченими. У висновках №№41, 43 на титульному листі була допущена описка, а саме: не зазначено «додаткова» експертиза. При проведенні експертизи забій мозку визначався клінічно. Однак, при розтині трупа ОСОБА_13 було встановлено важкий забій головного мозку. Тяжкі тілесні ушкодження були від багатьох ударів у сукупності. Від чийого саме удару настала смерть ОСОБА_13 встановити неможливо. У проміжку часу від 1 години і більше, потерпілий міг здійснювати якісь дії до настання загрозливих наслідків. Від одного удару долонею не може бути заподіяно такі тілесні ушкодження, а лише при нанесенні сукупності ударів. Стан алкогольного сп`яніння може прискорити такі наслідки. Відповідно до показів встановлено, що смерть ОСОБА_13 наступила від закритої черепно-мозкової травми, яка ускладнилась набряком та дислокацією головного мозку. Закрита черепно-мозкова травма у ОСОБА_13 за механізмом утворення не могла виникнути від падіння на тверду поверхню. Тілесні ушкодження виявлені у ОСОБА_13 спричинені дією твердих тупих предметів за механізмом «удар» за загальною кількістю не менше 20.

Допитаний в судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_30 підтримав висновок комісійної СМЕ. Суду пояснив, що в даному випадку черепно-мозкова травма проявилась у крововиливі в черевну коробку. Відбулося здавлення структур головного мозку. Є факт крововиливу і не можна говорити, що він виник одномоментно чи в динаміці. Є травматична дія і є результат цієї дії - крововилив. Забій мозку тяжкого ступеню є в описовій частині і говорить про те, що забій виникає одномоментно. У п.2 експертизи забій мозку тяжкого ступеню не зазначений помилково (технічна помилка), виправлення якої допускається в судовому засіданні. Коли був момент спричинення він не може говорити. Це виникло під час травматичної дії. Від якого конкретного удару виник механізм ушкоджень не можна визначити, це може бути лише припущення. Також він спростовує факт можливого отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_1 за умов рубання дров.

Представник служби у справах дітей Калинівської РДА Кухар А.В. та старший інспектор відділу ювенальної превенції УПД Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області Паламарчук В.О. в судовому засіданні показали, що неповнолітні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до вчинення злочинів на обліку у службах не перебували. ОСОБА_2 притягувався до адміністративної відповідальності. ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності не притягувався.

Незважаючи на те, що обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 свою вину у вчиненому визнали частково вина ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, ОСОБА_3 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.122, ч.2 ст.121 КК України, повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами та документами наданими прокурором.

Зокрема, протоколом огляду місця події від 04.01.2017 року, складеного старшим слідчим СВ Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області старшим лейтенантом поліції Куликом О.В., за участі понятих відповідно до якого було оглянуто місце події, а саме: приміщення ВРІТ Калинівської ЦРЛ в якому виявлено труп ОСОБА_13 із наявними тілесними ушкодженнями та фото таблицею до протоколу;

- протоколом огляду трупа від 04.01.2017 року, складеного старшим слідчим СВ Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області старшим лейтенантом поліції Куликом О.В., за участі понятих відповідно до якого в приміщенні моргу Калинівської ЦРЛ було оглянуто труп ОСОБА_13 на якому виявлено чисельні тілесні ушкодження та фото таблицею до протоколу;

- протоколом огляду місця події від 04.01.2017 року, складеного старшим слідчим СВ Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області старшим лейтенантом поліції Куликом О.В., за участі понятих відповідно до якого було оглянуто місце події, а саме: територію сільського стадіону, що розташований за адресою: вул. Соборна, 34, с. Пиків , Калинівського району , в ході якого на сніговому покритті були виявлені та вилучені сліди бурого кольору та фото таблицею до протоколу;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 06.01.2017 року за участю підозрюваного ОСОБА_3 , його захисника Мацюка О.І., та в присутності понятих ОСОБА_31 та ОСОБА_32 та відео зйомкою до протоколу, відповідно до яких ОСОБА_3 добровільно, без застосування до нього психологічного тиску розказував та показував, як, яким чином та при яких обставинах він разом із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заподіювали тілесні ушкодження ОСОБА_13 (т2, а.с.6-7).

- протоколом проведення слідчого експерименту від 10.01.2017 року за участю підозрюваного ОСОБА_1 , його захисника Шимотюк О.В., за участю спеціаліста ОСОБА_33 та в присутності понятих ОСОБА_34 , ОСОБА_35 та відео зйомкою до протоколу, відповідно до яких ОСОБА_1 добровільно, без застосування до нього психологічного тиску розказував та показував, як, яким чином та при яких обставинах він разом із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заподіювали тілесні ушкодження ОСОБА_13 (т.2 а.с.8-9);

- протоколом огляду місця події від 17.01.2017 року, складеного старшим слідчим СВ Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області старшим лейтенантом поліції Куликом О.В., за участі понятих відповідно до якого було оглянуто місце події, а саме: ділянку місцевості, що знаходиться на території Пиківської ЗОШ, в ході якого на відстані 2 м. від туалету на паркані виявлено чоловічу спідню білизну (труси), яка вилучена та фото таблицею до протоколу;

- висновком експерта №1 судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_13 від 04.01.2017-03.02.2017 при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_13 : Згідно записів «Медичної карти стаціонарного хворого» №44 Калинівської ЦРЛ ОСОБА_13 , 03.01.2017 року о 10:00 поступив в реанімаційне відділення. ІНФОРМАЦІЯ_5 о 07:27 год. у пацієнта констатована зупинка серцево-судинної діяльності. Розпочаті реанімаційні заходи, які не були ефективними, констатовано біологічну смерть. Діагноз заключний клінічний: Поєднана травма. Важка закрита черепно-мозкова травма. Забій головного мозку важкого ступеню. Внутрішньо-мозкова гематома. Тупа закрита травма грудної клітки. Лівобічний пневматорикс. Набряк та дислокація головного мозку. Загальне переохолодження».

При судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_13 виявлено закриту черепно-мозкову травму: забійні рани обличчя, садна та синці голови, закритий перелом кісток носа зі зміщенням відламків, крововилив в м`які покрови голови зі сторони їх внутрішньої поверхні, забій мозку, субдуральний крововилив зліва (110 мл), субдуральний крововилив в прокції лівої передньої черепної ямки, поширений субарахноїдальний крововилив, крововилив в шлуночки мозку; перелом 5,6 ребер зліва.

Ушкодження у ОСОБА_13 спричинені від дії твердих тупих предметів , можливо 02.01.2017 року.

Смерть ОСОБА_13 настала від закритої черепно-мозкової травми, яка ускладнилась набряком та дислокацією головного мозку.

Закрита черепно-мозкова травма у ОСОБА_13 мала ознаки тяжкого тілесного ушкодження, як небезпечного для життя в момент заподіяння та стоїть в причинному зв`язку зі смертю. Переломи ребер мають ознаки ушкоджень середнього ступеня важкості;

- висновком експерта №41 судово-медичної експертизи від 13.03.2017-23.03.2017 відповідно до якого ОСОБА_13 після спричинення черепно-мозкової травми до настання загрозливих для життя явищ міг певний час рухатись, здійснювати фізичні дії;

- постановою прокурора прокуратури Калинівського району Вінницької області Шиманської В.В. про відібрання зразків для експертизи від ІНФОРМАЦІЯ_5 року у ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 ;

- заявами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 від ІНФОРМАЦІЯ_5 року про надання добровільної згоди на відібрання у них для проведення судових експертиз;

- протоколами отримання зразків від ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 для проведення експертизи;

- заявами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 від ІНФОРМАЦІЯ_5 року про добровільне долучення до матеріалів кримінального провадження одягу в якому вони були одягнені під час нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_13 ;

- висновком експерта №11 від 05.01.2017 року судово-мединої експертизи марлевого тампону зі змивом РБК, вилученої під час ОМП відповідно до якого було встановлено, що:

1) кров трупа громадянина ОСОБА_13 , відноситься до групи О з ізогемаглютининами анти-А та анти-В;

2) кров громадянина ОСОБА_1 , відноситься до групи А з ізогемаглютинином анти-В;

3) кров громадянина ОСОБА_3 , відноситься до групи А з ізогемаглютинином анти-В;

4) кров громадянина ОСОБА_2 відноситься до групи А з ізогемаглютинином анти-В. В його крові виявлено супутній антиген Н.

На слідах, на марлевому тампоні зі змивом речовини (об`єкт №1) вилученого на території стадіону в с. Пиків під час ОМП, знайдена кров людини, групи О з ізогемаглютининами анти-А та анти-В і походження крові в цьому об`єкті від гр. ОСОБА_13 не виключається;

- висновком експерта №3 від 06.01.2017 року судово-медичної експертизи стосовно тілесних ушкоджень у ОСОБА_3 відповідно до якого при судово-медичній експертизі у ОСОБА_3 об`єктивних ознак тілесних ушкоджень не виявлено;

- висновком експерта №4 від 06.01.2017 року судово-медичної експертизи стосовно тілесних ушкоджень у ОСОБА_2 відповідно до якого при судово-медичній експертизі у ОСОБА_2 об`єктивних ознак тілесних ушкоджень не виявлено;

- висновком експерта №5 від 06.01.2017 року судово-медичної експертизи стосовно тілесних ушкоджень у ОСОБА_1 відповідно до якого у останнього було виявлено садна правої руки;

- висновком експерта №07 від 06.01.2017-24.01.2017 судово-медичної експертизи піднігтьового вмісту г-на ОСОБА_2 відповідно до якого при дослідженні піднігтьового вмісту правої руки (об`єкт №1) наявність крові не встановлена. Виявлено епітеліальні клітини людини чоловічої генетичної статі, при визначенні групової належності яких виявлено антиген А, що визначає А (II) групу крові ізосерологічної системи АВО., що не виключає походження виявлених епітеліальних клітин від будь-якого чоловіка з групою крові А (II).

При дослідженні піднігтьового вмісту лівої (об`єкт №2) руки гр. ОСОБА_2 наявність крові не встановлено.

Виявлено епітеліальні клітини, статева належність яких не встановлена у зв`язку із відсутністю в поодиноких збережених та придатних для цитологічного дослідження ядер.

Аналогічні результати отримано відповідно до висновків експертів №6 та №9 при проведені судово-медичної експертизи піднігтьового вмісту громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Однак, суд вважає необхідним до вказаних висновків судово-медичних експертиз відноситися критично у зв`язку із тим, що зразки для проведення експертиз відбиралися не відразу ж після вчинення кримінального правопорушення, а лише ІНФОРМАЦІЯ_5 року, тобто фактично ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мали можливість неодноразово помити руки.

Відповідно до висновку експерта №08 від 06.01.2017-25.01.2017 судово-медичної експертизи піднігтьового вмісту трупа г-на ОСОБА_13 при дослідженні піднігтьового вмісту правої (об`єкт №1) та лівої (об`єкт №2) рук трупа ОСОБА_13 виявлено епітеліальні клітини, статева належність яких не встановлена у зв`язку із відсутністю збережених, придатних для дослідження ядер. При дослідженні піднігтьового вмісту правої (об`єкт №1) та лівої (об`єкт №2) рук трупа ОСОБА_13 слідів крові не виявлено.

Таким чином, можна зробити висновок про те, що покійний ОСОБА_13 не чинив активного опору під час нанесення йому тілесних ушкоджень.

Відповідно до висновків експерта: №12 від 05.01.2017-18.01.2017 судово-медичної експертизи одягу ОСОБА_1 (кофта та штани) №13 від 05.01.2017-23.01.2017 судово-медичної експертизи одягу ОСОБА_3 (куртка та штани):

в слідах на спортивних штанах (об`єкт №1) та куртці (об`єкти №2,3,4,5) громадянина ОСОБА_3 знайдена кров людини, при серологічному дослідженні якої виявлений лише антиген А. Таким чином, кров у вказаних об`єктах може походити від будь-якої особи з групою крові А з ізогемаглютинином анти -В, в т.ч. і від ОСОБА_3

В слідах на спортивних штанах (об`єкт №1) ОСОБА_1 знайдена кров людини, при серологічному дослідженні якої виявлений лише антиген А. Таким чином, кров у вказаних об`єктах може походити від будь-якої особи з групою крові А з ізогемаглютинином анти -В, в т.ч. і від г-на ОСОБА_1 . В слідах на флюсовій кофті, що належить ОСОБА_1 наявність крові не встановлено.

Відповідно до висновку експерта №14 від 05.01.2017-25.01.2017 судово-медичної експертизи одягу ОСОБА_2 (куртка та штани): в слідах на джинсових штанах (об`єкти №1, 2) та куртці (об`єкт №3), вилучених у ОСОБА_2 та наданих на дослідження, знайдена кров людини при серологічному дослідженні якої виявлені антигени А та Н.

Таким чином, якщо кров у вказаних об`єктах походить від однієї людини, то нею може бути особа з групою крові А з ізогемаглютинином анти-В та супутнім антигеном Н і походження крові в цих об`єктах від гр. ОСОБА_2 не виключається.

Якщо ж кров, у вказаних об`єктах походить від двох або декількох осіб ( тобто є змішаною) то ними можуть бути люди з групами крові А з ізогемаглютинином анти- В, О з ізогемаглютининами анти-А і анти-В та А з ізогемаглютинином анти -В і супутнім антигеном Н, що не виключає домішок крові ОСОБА_13 .

Відповідно до висновку експерта №32 від 18.01.2017-07.02.2017 судово-медичної експертизи одягу ОСОБА_13 (куртка, светр, штани та футболка) :

в слідах на футболці (об`єкти №1, 2, 3), кофті (названа слідчим «світер»), штанах (об`єкт №5), штанах від спецодягу (об`єкти №6, 7, 8), балоновій куртці (об`єкти №9, 10, 11, 12), що належали ОСОБА_13 , знайдена кров людини. При серологічному дослідженні якої виявлений лише антиген Н, який може бути, як основний в групі О з ізогемаглютининами анти-А та анти-В так і супутнім в інших групах крові та її походження від гр. ОСОБА_13 не виключається.

Відповідно до висновку експерта №33 від 18.01.2017-31.01.2017 судово-медичної експертизи, взуття ОСОБА_13 та трусів в плямі об`єкта №1 на чоботі з лівої ноги знайдена кров людини, групову належність якої, не вдалося зняти при троєкратному дослідженні різними серіями реагентів.

Відповідно до висновку судово-біологічної експертизи від 25.04.2017 №178 встановлено, що в результаті проведеного молекулярно-генетичного дослідження встановлені генетичні ознаки зразків крові підозрюваних ОСОБА_3 ( об`єкт №2), ОСОБА_1 ( об`єкт №3), ОСОБА_2 ( об`єкт №4), покійного ОСОБА_13 . ( об`єкт №1), крові виявленої на футболці ( об`єкти №№6, 7, 8), кофті ( об`єкт №9), штанах ( об`єкт №10), штанах від спецодягу ( об`єкти № №11, 12, 13), балоновій куртці (об`єкти №№14, 15, 16, 17) покійного ОСОБА_13 , крові виявленої на куртці (об`єкт №20) та джинсах ( об`єкт №18) підозрюваного ОСОБА_2

Генетичні ознаки крові виявленої на лівому чоботі ( об`єкт №5) покійного ОСОБА_13 та джинсах (об`єкт №19) підозрюваного ОСОБА_2 не встановлені.

Генетичні ознаки крові виявленої на футболці ( об`єкти №№6, 7, 8), балоновій куртці ( об`єкти №№14, 15, 16, 17) покійного ОСОБА_13 , крові виявленої на джинсах (об`єкт №18) підозрюваного ОСОБА_2 збігаються між собою за генетичними ознаками крові покійного ОСОБА_13 ( об`єкт №1) і не збігається з генетичними ознаками крові підозрюваних ОСОБА_3 ( об`єкт №2), ОСОБА_1 (об`єкт №3) та ОСОБА_37 (об`єкт №4). Походження вищевказаних слідів від ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виключається.

Генетичні ознаки крові виявленої на куртці підозрюваного ОСОБА_2 (об`єкт №20) є змішаними належать більше ніж одній особі, містять генетичні ознаки крові підозрюваного ОСОБА_2 (об`єкт №4) та невстановленої особи жіночої генетичної статі.

Таким чином, встановлено, що кров виявлена на одязі покійного ОСОБА_13 належить останньому та кров виявлена на джинсах (об`єкт №18) підозрюваного ОСОБА_2 також належить покійному ОСОБА_13 .

Згідно висновку додаткової судово-медичної експертизи за матеріалами кримінального провадження судово-медичного експерта № 11 від 02.02.18-26.03.2018 року, при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_13 виявлено закриту черепно-мозкову травму: забійні рани обличчя, садна та синці голови, закритий перелом кісток носа зі зміщенням відламків, крововилив в м`які покрови голови зі сторони їх внутрішньої поверхні, забій мозку, субдуральний крововилив зліва (110 мл), субдуральний крововилив в проекції лівої передньої черепної ямки, поширений субарахноїдальний крововилив, крововилив в шлуночки мозку; перелом 5,6 ребер зліва.

Ушкодження у ОСОБА_13 спричинені від дії твердого (-их) тупого (-их) предмету (предметів), можливо 03.01.2017 року.

Висловитись про послідовність нанесення тілесних ушкоджень гр. ОСОБА_13 неможливо.

Перелом 5, 6 ребер зліва по середньоключичній лінії з ознаками стискання по передній поверхні та розтягнення по задній поверхні, - це вплив травмуючої сили (удар) безпосередньо в місці переломів в напрямку перпендикулярно до поверхні тіла та ззовні до середини.

Смерть ОСОБА_13 настала від закритої черепно-мозкової травми, яка ускладнилась набряком та дислокацією головного мозку. Між закритою черепно-мозковою травмою та смертю ОСОБА_13 є прямий причинно-наслідковий зв`язок.

Тілесні ушкодження у ОСОБА_13 заподіяні при багаторазовій дії тупих твердих предметів за механізмом прямих ударів. Удари заподіяні з достатньою силою, можливо кулаками та взутими ногами.

Враховуючи характер тілесних ушкоджень, їх локалізацію та кількість, ОСОБА_13 було нанесено не менше 20-ти ударів.

Після отримання ушкоджень ОСОБА_13 певний проміжок часу (години), до настання загрозливих для життя явищ міг здійснювати фізичні дії, в т.ч. і пересуватись.

Згідно висновку додаткової судово-медичної експертизи за матеріалами кримінального провадження судово-медичного експерта № 12 від 26.03.2018 року у ОСОБА_1 виявлено садна в проекції головок п`ясно-фалангових суглобів 3, 4, 5-го пальців правої кисті (3 шт), в ділянці п`ястної кістки 3-го пальця садно (1 шт), в проекції головки п`ясно-фалангового суглобу 2 -го пальця садна (2 шт).

Характер і локалізація виявлених у ОСОБА_1 тілесних ушкоджень ( садна в проекції головок п`ясно-фалангових суглобів 3, 4, 5-го пальців правої кисті (3 шт) в ділянці п`ястної кістки 3-го пальця садно (1 шт), в проекції головки п`ясно-фалангового суглобу 2 - го пальця садна (2 шт), свідчать про травматичні дії тупим твердим предметом (предметами) в ділянку правої кисті чи від співударяння об такі, що за механізмом утворення не суперечить обставинам, відображеним у матеріалах кримінального провадження за показами підозрюваного ОСОБА_1 (т.2 а.с.101 «Додаток до протоколу за №527/217/01-17 за результатами НСРД від 08.03.2017) «… ну й в мене нєрви зірвалися, ну я йому ще бл…ь по бороді ї… лись і той почав тікати, догнали бл…ь»).

Разом із тим, версія щодо утворення тілесних ушкоджень у ОСОБА_1 «при рубанні дров чи при виконанні інших господарських робіт» відсутня в наданих матеріалах кримінального провадження.

Згідно висновку експертів №64-к від 23.05.2018- 04.10.2018 року комісійної судово-медичної експертизи судово-медична експертна комісія прийшла до таких підсумків.

1.Згідно записів «Медичної карти стаціонарного хворого» №44 Калинівської ЦРЛ ОСОБА_13 , 03.01.2017 року о 10:00 поступив в реанімаційне відділення. ІНФОРМАЦІЯ_5 року о 07:27 год. у пацієнта констатована зупинка серцево-судинної діяльності. Розпочаті реанімаційні заходи, які не були ефективними, констатовано біологічну смерть. Діагноз заключний клінічний: Поєднана травма. Важка закрита черепно-мозкова травма. Забій головного мозку важкого ступеню. Внутрішньо-мозкова гематома. Тупа закрита травма грудної клітини.

2.Згідно «Висновку експерта №1 від 04.01-03.02.2017 при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_13 виявлено закриту черепно-мозкову травму: забійні рани обличчя, садна та синці голови, закритий перелом кісток носа зі зміщенням відламків, крововилив в м`які покрови голови зі сторони їх внутрішньої поверхні, забій мозку, субдуральний крововилив зліва (110 мл), субдуральний крововилив в проекції лівої передньої черепної ямки, поширений субарахноїдальний крововилив, крововилив в шлуночки мозку; перелом 5, 6 ребер зліва.

3.Описані у п.2 тілесні ушкодження у ОСОБА_13 спричинені дією твердих тупих предметів за механізмом «удар», можливо - 02.01.2017 року. Індивідуальні особливості травмуючої поверхні та морфологічних характеристиках тілесних ушкоджень не відобразились. Висловитись про послідовність нанесення тілесних ушкоджень, а також ідентифікувати конкретний травмуючий предмет, за наявними судово-медичними даними неможливо.

4.Закрита черепно-мозкова травма у ОСОБА_13 належить до тяжких тілесних ушкоджень за ознако небезпечності для життя в момент спричинення (п.2.1.1. а) «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень». Переломи ребер у ОСОБА_13 належать до тілесних ушкоджень середнього ступеню важкості за ознакою тривалості розладу здоров`я ( п.2.1.1. а) «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень».)

5.Смерть ОСОБА_13 настала внаслідок закритої черепно-мозкової травми, яка ускладнилась набряком та дислокацією головного мозку. Між закритою черепно-мозковою травмою та смертю ОСОБА_13 є прямий причинно-наслідковий зв`язок.

Крім того, вина обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтверджується матеріали проведених НСРД, а саме: дорученням слідчого СВ Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області Кулика О.В. від 04.02.2017 року на проведення негласних слідчих (розшукових) дій із ОСОБА_3 ; протоколом за результатами негласної слідчої (розшукової) дії-аудіо-, відео контролю місця від 24.03.2017 року; додатком до протоколу за результатами НСРД; магнітним носієм DVD-R інв.№13 т від 04.02.2017 року (т.2 а.с.92-96); дорученням слідчого СВ Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області Кулика О.В. від 04.02.2017 року на проведення негласних слідчих (розшукових) дій із ОСОБА_1 ; протоколом за результатами негласної слідчої (розшукової) дії-аудіо-, відео контролю місця від 24.03.2017 року; додатком до протоколу за результатами НСРД; магнітним носієм DVD-R інв.№14 т від 04.02.2017 року (т.2 а.с.97-102), згідно яких встановлено причетність обвинувачених до вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.89 КК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Оцінивши надані стороною обвинувачення докази з точки зору їх належності та допустимості, суд вважає, що вищеперераховані докази отримані у порядку, встановленому КПК України, мають відношення до даного кримінального провадження, а тому визнає їх допустимими.

В зв`язку з цим посилання захисників обвинуваченого ОСОБА_1 - Бондарчука В.В. та Слабого О.В . , захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката Никитюка О.В. в судовому засіданні про недопустимість доказів наданих прокурором, суд розцінює як лінію їх захисту з метою вигородити своїх підзахисних від покарання за вчинене ними умисне тяжке кримінальне правопорушення.

Таким чином, вина обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 підтверджується показаннями потерпілих, свідків, які першими знайшли ОСОБА_13 в приміщенні шкільного туалету, дослідженими в судовому засіданні протоколами та відеозаписами проведених слідчих експериментів за участі підозрюваних ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , їх одночасного допиту, показаннями обвинуваченого ОСОБА_3 , частково показаннями обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , матеріалами НСРД, висновками проведених експертиз, іншими доказами, які узгоджуються між собою та відображають реальний перебіг дослідженої судом події кримінального умисного правопорушення, вчиненого щодо покійного ОСОБА_13 .

Доводи захисників обвинуваченого ОСОБА_1 - Бондарчука В.В. та Слабого О.В. в судовому засіданні з приводу того, що негласна слідча дія щодо аудіо-, відео контролю місця, де утримувався ОСОБА_1 , була проведена з порушенням вимог чинного кримінально-процесуального законодавства, суд оцінює критично.

Як вбачається з демонстрації відеозапису аудіо-, відео контролю місця, а саме ІТТ №1 ГУНП у Вінницькій області, де перебував ОСОБА_1 , то така негласна слідча дія була проведена з дотриманням вимог КПК України і є допустимим доказом, оскільки будь-яких сумнівів у достовірності того, що у ній приймав участь ОСОБА_1 у суду не виникає.

Крім того, будь-яких заяв про підробку звуко- і відеозапису від учасників судового провадження в порядку ст.359 КПК України в процесі судового розгляду не надходило.

Також, суд визнає недостовірними показання в судовому засіданні обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з приводу залишення ОСОБА_13 на лавочці, оскільки такі показання не узгоджуються із фактичними обставинами справи та спростовуються показаннями свідків, які виявили напівоголеного ОСОБА_13 лежачого в приміщенні шкільного туалету.

Крім того, суд критично оцінює показання обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо обставин нанесення тілесних ушкоджень покійному ОСОБА_13 , осіб, що їх наносили, кількості, механізму нанесення та їх локалізації, оскільки такі показання не відповідають у повному обсязі дослідженим в судовому засіданні доказам та свідчать про їх бажання повністю перекласти вину за скоєне в т.ч. і ними кримінальне правопорушення на обвинуваченого ОСОБА_3

Таким чином, аналізуючи та оцінюючи досліджені в судовому засіданні докази з точки зору належності, допустимості та достовірності, суд вважає, що винуватість обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у скоєнні кримінального правопорушення за обставин, встановлених у вироку, доведена. При цьому суд вважає, що скоєння обвинуваченими умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_13 повністю доводиться дослідженими в судовому засіданні доказами, які є взаємопов`язаними, повністю узгоджуються між собою та в своїй сукупності є достатніми для доведення винуватості обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та прийняття відповідного процесуального рішення. З огляду на це, показання обвинувачених, дані в судовому засіданні, в яких вони частково визнають свою вину, суд вважає повністю спростованими та розцінює їх як спосіб їх захисту з метою уникнути відповідальності за скоєний ними умисний тяжкий злочин.

Відповідно до п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07.02.2003 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи» для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК ( 2341-14 ), суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати, виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання характеризується необережністю, що і було встановлено відповідно до показів обвинувачених.

За таких обставин суд критично оцінює позиції сторони захисту обвинуваченого ОСОБА_1 щодо необхідності кваліфікації його дій як необережне тяжке тілесне ушкодження, а також сторони захисту обвинуваченого ОСОБА_2 щодо необхідності кваліфікації його дій, як необережне вбивство, оскільки такі позиції захисту не ґрунтується на досліджених в судовому засіданні доказах та повністю спростовується загальною кількістю ударів нанесених всіма обвинуваченими в область голови покійного ОСОБА_13 ( більше 20 ударів).

Оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вина обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушеннях доведена, а їх дії кваліфіковано вірно, а саме:

ОСОБА_1 - за ч.2 ст.121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене групою осіб, що спричинило смерть потерпілого;

ОСОБА_2 - за ч.2 ст.121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене групою осіб, що спричинило смерть потерпілого;

ОСОБА_3 - за ч.1 ст.122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження та ч.2 ст.121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене групою осіб, що спричинило смерть потерпілого.

Призначаючи покарання обвинуваченим, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ними кримінального правопорушення, особи винних, обставини, що пом`якшують і обтяжують ї покарання.

Відповідно до роз`яснень, викладених Пленумом Верховного Суду України у постанові «Про практику призначення судами кримінального покарання» 24.10.2003р. № 7, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

Згідно ст.50 КК України, рішення суду про призначення покарання з-поміж інших завдань повинно досягти мети виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так й іншими особами.

Відповідно до вимог ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, які пом`якшують і обтяжують покарання.

Виходячи з положень ст.65 КК України, а також роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003р. №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суди повинні суворо додержуватись вимог даної норми закону стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізується принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Частиною 6 ст.368 КПК України встановлено, що обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частин 5 та 6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються судами при застосуванні таких норм права.

Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у своїй постанові від 09 жовтня 2018 року у справі № 756/4830/17-к вказала про те, що визначені у ст.65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

А дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема й у справі «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Суд зазначив, що згідно зі ст.414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Верховний Суд вказав, що суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.

Суд роз`яснив, що термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанцій, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.

Як свідчать матеріали кримінального провадження та було встановлено в судовому засіданні, обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчинили тяжкий злочин із тяжкими наслідками, а саме: смерть молодої людини. При цьому своєї вини не визнали у повному обсязі, навіть під тиском беззаперечних на те доказів, щиросердечно не висловили свого жалю, не вибачилися перед батьками та рідними покійного, вважають себе не винуватими у смерті ОСОБА_13 . Вказане свідчить про відсутність в діях вказаних обвинувачених щирого каяття та засудження своїх дій, хоча саме умисні дії всіх обвинувачених по нанесенню тілесних ушкоджень ОСОБА_13 , призвели до тяжких та незворотних наслідків у вигляді його смерті. Відсутність у обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 бажання усвідомити наслідки вчиненого ними злочину, виступає перешкодою у їх подальшому виправленні.

При призначенні виду й міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Зокрема, суд бере до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_1 вперше притягується до кримінальної відповідальності, вчинив тяжкий злочин. Суд також враховує особисті якості обвинуваченого, зокрема, те, що за місцем проживання та навчання він характеризується позитивно. Відповідно до характеристики з слідчого ізолятору Державної установи «Вінницька УВП (№ 1)» останній характеризується посередньо. Частково відшкодував потерпілим завдану кримінальним правопорушенням матеріальну шкоду в сумі 1 800 гривень.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , відповідно до ст.66 КК України, в ході досудового розслідування встановлено не було. Обставиною, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжує відповідальність, ОСОБА_1 є вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта №66 ОСОБА_1 не страждав раніше та не страждає на теперішній час на хронічне психічне захворювання. В період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, ОСОБА_1 перебував поза будь-яким хворобливим розладом психічної діяльності, в т.ч. і тимчасовим. ОСОБА_1 , як не душевнохворий, не позбавлений можливості усвідомлювати свої дії і керувати ними як стосовно інкримінованого йому діяння , так і в теперішній час.

Тому при призначенні покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини справи, вказані дані про особу ОСОБА_1 , його відношення до скоєного, думку потерпілих про призначення суворого покарання обвинуваченому та вважає, що виправлення і перевиховання обвинуваченого ОСОБА_1 можливо тільки з ізоляцією від суспільства та призначенням покарання у виді позбавлення волі.

При призначенні виду й міри покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Зокрема, суд бере до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_2 вперше притягується до кримінальної відповідальності, вчинив тяжкий злочин. Суд також враховує особисті якості обвинуваченого, зокрема, те, що за місцем проживання та навчання він характеризується позитивно. Відповідно до характеристики з слідчого ізолятору Державної установи «Вінницька УВП (№ 1)» останній характеризується посередньо. Частково відшкодував потерпілим завдану кримінальним правопорушенням матеріальну шкоду в сумі 1 000 гривень.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_2 , відповідно до ст.66 КК України, є вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім. Обставиною, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжує відповідальність ОСОБА_2 , є вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта №65 ОСОБА_2 не страждав раніше та не страждає на теперішній час на хронічне психічне захворювання. В період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, ОСОБА_2 перебував поза будь-яким хворобливим розладом психічної діяльності, в т.ч. і тимчасовим. ОСОБА_2 , як не душевнохворий, не позбавлений можливості усвідомлювати свої дії і керувати ними як стосовно інкримінованого йому діяння , так і в теперішній час.

Згідно висновку Калинівського районного відділу з питань пробації ЦЗМУ з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України виправлення ОСОБА_2 без позбавлення або обмеження волі може становити небезпеку для суспільства (у т.ч. окремих осіб).

Тому при призначенні покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини справи, вказані дані про особу ОСОБА_2 , його відношення до скоєного, думку потерпілих про призначення суворого покарання обвинуваченому та вважає, що виправлення і перевиховання обвинуваченого ОСОБА_2 можливо тільки з ізоляцією від суспільства та призначенням покарання у виді позбавлення волі.

Разом із тим, відповідно до ч.3 ст.102 КК України за тяжкий злочин - покарання у виді позбавлення волі на певний строк, призначається неповнолітньому на строк не більше семи років.

При призначенні виду й міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Зокрема, суд бере до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_3 вперше притягується до кримінальної відповідальності, вчинив тяжкий злочин. Суд також враховує особисті якості обвинуваченого, зокрема, те, що за місцем проживання та навчання він характеризується позитивно. Відповідно до характеристик із слідчого ізолятору Державної установи «Вінницька УВП (№ 1)» останній характеризується посередньо. Частково відшкодував потерпілим завдану кримінальним правопорушенням матеріальну шкоду в сумі 12 500 гривень, фактично був втягнутий у конфлікт із ОСОБА_13 іншими обвинуваченими, після того як ОСОБА_1 та ОСОБА_2 також почали наносити тілесні ушкодження ОСОБА_13 , останній, злякавшись, покинув місце події, залишивши ОСОБА_13 разом із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Судове рішення щодо неповнолітнього, повинно відповідати принципам найкращих інтересів дитини, встановленого у ст. 3 Конвенції ООН про права дитини, відповідно до положень глави 29 КПК та розділу XI КК. Судам необхідно зважати, що при постановленні вироку щодо неповнолітньої особи необхідно суворо дотримуватися принципів законності, справедливості, обґрунтованості покарання. Суд має максимально індивідуалізувати покарання, призначаючи його конкретній неповнолітній особі за конкретне кримінальне правопорушення.

Індивідуалізація покарання є важливою вимогою принципового характеру, що передбачає персоніфікацію кримінальної відповідальності: вона настає лише щодо конкретної особи, яка вчинила злочин (статті 2, 18, 50 КК). Тому, призначення покарання з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи неповнолітнього та обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання, повинно максимально сприяти досягненню мети покарання, яка полягає у виправленні неповнолітнього засудженого, його вихованні та соціальній реабілітації.

Зважаючи на конкретні обставини справи, суди повинні враховувати як такі, що пом`якшують покарання, й інші обставини, перелічені у ч. 1 згаданої статті, а також обставини, які хоча й не зазначені у законі, але знижують ступінь суспільної небезпечності злочину чи особи, в тому числі примирення з потерпілим, втягнення неповнолітнього у злочинну діяльність іншою особою тощо.

В судовому засіданні прокурор просила, відповідно до ч.2 ст.66 КК України, визнати обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 наявність протиправної поведінки інших обвинувачених, які втягнули ОСОБА_3 у з`ясування стосунків із покійним ОСОБА_13 .

Також захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат Тарасюк Н.Г. звернулася до суду із клопотанням про визнання при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 пом`якшуючими його покарання обставинами такі як: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування завданого збитку, мотивуючи тим, що ОСОБА_3 щиро розкаявся у вчиненні кримінального правопорушення, з початку досудового слідства і дотепер давав однаково правдиві, послідовні і логічні показання, вперше притягується до відповідальності, посередньо характеризується, частково відшкодував заявлену до всіх трьох обвинувачених матеріальну шкоду.

Обвинувачений ОСОБА_3 клопотання свого захисника підтримав.

Тому суд, крім такої обставини, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , як вчинення злочину неповнолітнім, вважає необхідним, відповідно до ч.1, п.п. 1, 2 ст.66 КК України та ч.2 ст.66 КК України, визнати також обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 : щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданого збитку та наявність протиправної поведінки інших обвинувачених, які втягнули обвинуваченого ОСОБА_3 у з`ясування стосунків із покійним ОСОБА_13 .

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , відповідно до ст.67 КК України, в ході досудового розслідування встановлено не було.

Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта №67 ОСОБА_3 не страждав раніше та не страждає на теперішній час на хронічне психічне захворювання. В період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, ОСОБА_3 перебував поза будь-яким хворобливим розладом психічної діяльності, в т.ч. і тимчасовим. ОСОБА_3 , як не душевнохворий, не позбавлений можливості усвідомлювати свої дії і керувати ними як стосовно інкримінованого йому діяння , так і в теперішній час.

Згідно висновку Калинівського районного відділу з питань пробації ЦЗМУ з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України виправлення ОСОБА_3 без позбавлення або обмеження волі може становити небезпеку для суспільства (у т.ч. окремих осіб).

Тому з урахуванням даних про особу підсудного ОСОБА_3 , його поведінку під час та після вчинення злочинних дій, наявність пом`якшуючих вину обставин та в цілому всіх обставин справи, суд вважає їх такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_3 злочину, передбаченого ст.121 ч.2 КК України, і впливають на пом`якшення йому покарання.

В зв`язку з цим суд вважає, що вищевикладені обставини в сукупності свідчать про те, що мета кари, виправлення і запобігання скоєнню обвинуваченим нових злочинів буде досягнута у разі призначення покарання ОСОБА_3 на підставі ч.1 ст. 69 КК України, нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції ст.121 ч.2 КК України, у виді позбавлення волі.

Також суд вважає необхідним ОСОБА_3 призначити покарання по ст.122 ч.1 КК України у виді позбавлення волі.

Остаточне покарання ОСОБА_3 слід призначити із застосуванням положень ст.70 ч.1 КК України - у виді позбавлення волі.

У даному кримінальному провадженні потерпілими ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 заявлено цивільний позов про відшкодування обвинуваченими ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 матеріальних збитків в розмірі 40797 грн.50 коп., моральної шкоди в розмірі 1 500 000 грн. та витрат на правову допомогу в розмірі 5000 грн. (т.1 а.с.74-75).

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд вважає, що позов потерпілих ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 в частині відшкодування матеріальної шкоди підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Так, в судовому засіданні було достовірно встановлено, що за час перебування в лікарні (з 03.01. по ІНФОРМАЦІЯ_5 року) на лікування ОСОБА_13 та його поховання було витрачено 40 797 грн.50 коп., що підтверджується товарним чеком №8 від 04.01.2017 року, виданого ОСОБА_41 ; квитанцією до прибуткового касового ордеру №184 від 28.04.2017 року; розрахунковою квитанцією №567034 від 04.01.2017 року; рахунком без номера від 12.02.2017 року та рахунком №2 від 13.01.2017 року кафе «Екватор», виданих ПП ОСОБА_42 ; фіскальними чеками, двома договорами добровільного страхування медичних витрат (т.1 а.с.76-77).

За таких обставин, з обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь потерпілих ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 необхідно стягнути в рівних частках по 13 599 грн. (40 797,50 : 3 = 13 599 грн.).

Однак, як було встановлено в судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до винесення обвинувального вироку силами родичів та близьких частково відшкодували потерпілим завдані матеріальні збитки, а саме: ОСОБА_1 в сумі 1 800 грн., ОСОБА_2 в сумі 1000 грн., ОСОБА_3 в сумі 12 500 грн., що підтверджується як розписками потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_10 від 27.07.2017 року, 21.06.2017 року, 16.01.2018 року, 16.05.2018 року та 07.05.2019 року, так і показаннями самих потерпілих в судовому засіданні.

Тому суд, враховуючи вищевикладене, вважає необхідним позовні вимоги потерпілих в частині відшкодування матеріальних збитків задовольнити частково за мінусом коштів, які було добровільно відшкодовано обвинуваченими.

Зокрема, з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь потерпілих підлягає до стягнення відшкодування матеріальних збитків в сумі 11 799 грн. (13 599 - 1 800 = 11 799).

З обвинуваченого ОСОБА_2 на користь потерпілих підлягає до стягнення відшкодування матеріальних збитків в сумі 12 599 грн. (13 599 - 1000 = 12 599).

З обвинуваченого ОСОБА_3 на користь потерпілих підлягає до стягнення відшкодування матеріальних збитків в сумі 1 099 грн. (13 599 - 12 500 = 1 099).

Позовні вимоги потерпілих ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 про стягнення 1 500 000 грн. по відшкодуванню моральної шкоди підлягають до часткового задоволення в сумі 300 000 грн., виходячи з наступного.

У відповідності до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно ч.1 ст.168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам, дітям, а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Як передбачено ч.3 ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди цивільним позивачам ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , суд, у відповідності до ст.23 ЦК України, враховує тяжкість вчиненого злочину, який відноситься до категорії тяжких. Також суд враховує те, що потерпілі втратили сина, брата, племінника. Внаслідок вчиненого кримінального правопорушення, від якого помер ОСОБА_13 , потерпілим було заподіяно фізичних та душевних страждань, вони перенесли сильний нервовий стрес. Також суд враховує і те, що у зв`язку із смертю ОСОБА_13 потерпілі перенесли значні психологічні страждання та переживання, їх психологічний стан, тяжкість вимушених змін у їх життєвих та виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану потерпілих.

З врахуванням вищевикладеного, а також вимог розумності та справедливості, суд вважає необхідних стягнути з обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь потерпілих ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 в рівних частках по 100 000 грн. по відшкодуванню моральної шкоди.

Крім того, суд вважає необхідним стягнути з обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних частках на користь потерпілої ОСОБА_12 640 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

Відповідно до ч.1 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Враховуючи те, що вимоги потерпілих в частині відшкодування 5000 грн. витрат, пов`язаних з оплатою допомоги захисника, документально не підтверджені, тому суд вважає необхідним у їх задоволенні відмовити.

Під час досудового розслідування слідчим суддею Калинівського районного суду Вінницької області 06.01.2017 року відносно обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Беручи до уваги те, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обвинувачується в скоєнні тяжкого кримінального правопорушення, можуть вчинити інше кримінальне правопорушення, а також те, що з урахуванням винесеного у справі вироку вони можуть спробувати сховатися від правосуддя з метою уникнення від покарання, суд вважає за необхідне до набуття вироком законної сили залишити обраний щодо них запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без змін.

Відповідно до ст.ст. 122, 124 КПК України процесуальні витрати у сумі 29 744 грн., пов`язані із проведенням судово-біологічної експертизи від 25.04.2017 року №178 документально підтверджені, суд вважає необхідним в рівних частках стягнути з обвинувачених на користь держави (т.2 а.с.104).

Арешт, накладений відповідно до ухвали слідчого судді Калинівського районного суду Вінницької області від 27.01.2017 року на одяг підозрюваного ОСОБА_1 , а саме: коричневу кофту та спортивні штани темного кольору; підозрюваного ОСОБА_2 - синю куртку та сині джинсові штани; ОСОБА_3 - штани сірого кольору та синього кольору куртку, шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування ними, які передано для зберігання до СВ Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області, згідно положень ч. 4 ст. 174 КПК України підлягає скасуванню, оскільки в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.

Питання про речові докази суд вважає необхідним вирішити в порядку, передбаченому ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 373-374, суд,-

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, та призначити йому покарання у виді 9 (дев`яти) років позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання засудженому ОСОБА_1 обчислювати з дня проголошення вироку.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону №838-VIII) зарахувати ОСОБА_1 в строк відбування покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі строк його перебування під вартою з 06.01.2017 р. по дату набуття вироком законної сили.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 у виді тримання під вартою у слідчому ізоляторі Державної установи «Вінницька УВП (№ 1)» до вступу вироку в законну силу залишити без змін.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, та призначити йому покарання із застосуванням положень ч.3 ст.102 КК України у виді 7 (семи) років позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання засудженому ОСОБА_2 обчислювати з дня проголошення вироку.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону №838-VIII) зарахувати ОСОБА_2 в строк відбування покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі строк його перебування під вартою з 06.01.2017 р. по дату набуття вироком законної сили.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_2 у виді тримання під вартою у слідчому ізоляторі Державної установи «Вінницька УВП (№ 1)» до вступу вироку в законну силу залишити без змін.

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.122, ч.2 ст.121 КК України, та призначити йому покарання:

- за ч.1 ст.122 КК України у виді 1 (одного) року та 6 (шести) місяців позбавлення волі;

- за ч.2 ст.121 КК України із застосуванням положень ст.ст. 69, 102 ч.3 КК України у виді 6 (шести) років позбавлення волі.

Відповідно до ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточне покарання ОСОБА_3 призначити у виді 6 (шести) років позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання засудженому ОСОБА_3 обчислювати з дня проголошення вироку.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону №838-VIII) зарахувати ОСОБА_3 в строк відбування покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі строк його перебування під вартою з 04.01.2017 року по дату набуття вироком законної сили.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_3 у виді тримання під вартою у слідчому ізоляторі Державної установи «Вінницька УВП (№ 1)» до вступу вироку в законну силу залишити без змін.

Арешт, накладений відповідно до ухвали слідчого судді Калинівського районного суду Вінницької області від 27.01.2017 року, на одяг підозрюваного ОСОБА_1 , а саме: коричневу кофту та спортивні штани темного кольору; підозрюваного ОСОБА_2 - синю куртку та сині джинсові штани; ОСОБА_3 штани сірого кольору та синього кольору куртку, шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування ними, які передано для зберігання до СВ Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області, - скасувати.

Речові докази по справі: одяг підозрюваного ОСОБА_3 у спецпакеті НДЕКЦ № 3341125 (штани сірого кольору та синьої о кольору куртку), одяг підозрюваного ОСОБА_1 у спецпакеті НДЕКЦ №3341135 (коричневу кофту та спортивні штани); паперовий конверт із волоссям з 5 точок голови ОСОБА_13 ; зразок речовини бурого кольору, вилученої під час ОМП з території стадіону с. Пиків, у білому поліетиленовому пакеті; 4 паперових конверти із зрізами нігтів та змивами піднігтьового вмісту ОСОБА_13 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ; паперовий конверт із листям, на якому наявні сліди бурого кольору, з місця де розпочалася бійка; чоботи покійного ОСОБА_13 , які упаковано до спец пакету експертної служби МВС №3333733, футболку, кофту, 3-є штанів та балонову куртку покійного ОСОБА_13 , які упаковано до спец пакету експертної служби МВС №3333734, джинси та куртку ОСОБА_2 , які упаковано до спец пакету

експертної служби МВС №3333735, зразки крові ОСОБА_13 , які

упаковано до спец пакету експертної служби МВС №3659970, зразки крові

ОСОБА_3 , які упаковано до спец пакету експертної служби МВС

№3659971, зразки крові ОСОБА_1 , які упаковано до спец пакету експертної служби МВС №3660037, зразки крові ОСОБА_2 , які упаковано до спец пакету експертної служби МВС №3660038, що знаходяться у камері зберігання речових доказів Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області ,- знищити.

Стягнути із засуджених ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 в рівних частках на користь держави 29 744,00 грн. витрат, пов`язаних із залученням експерта при проведенні судово-біологічної експертизи №178 від 25.04.2017 року.

Цивільний позов потерпілих ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути із засудженого ОСОБА_1 на користь потерпілих ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 11 799 грн. в рахунок відшкодування завданих злочином матеріальних збитків.

Стягнути із засудженого ОСОБА_2 на користь потерпілих ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 12 599 грн. в рахунок відшкодування завданих злочином матеріальних збитків.

Стягнути із засудженого ОСОБА_3 на користь потерпілих ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 1 099 грн. в рахунок відшкодування завданих злочином матеріальних збитків.

Стягнути із засуджених ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 в рівних частках на користь потерпілих ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 300 000 грн. в рахунок відшкодування завданої злочином моральної шкоди.

Стягнути із засуджених ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 в рівних частках на користь потерпілої ОСОБА_12 640 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

Відповідно до ст. 532 КПК України вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 395 КПК України вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Вінницької області через Калинівський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, - з моменту вручення їй копії вироку.

Копію вироку можна отримати в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

СУДДЯ