Рішення № 82972137, 11.07.2019, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 500/2294/19

Провадження № 2/500/2008/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2019 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого – судді Пащенко Т.П.,

при секретарі – Топтигіній О.М.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м.Ізмаїлі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним,-

ВСТАНОВИВ:

В березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовними вимогами до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та просить суд визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме, 9/50 частин житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 04.02.2000 року між ОСОБА_2 , діючої від свого імені та від імені і в інтересах ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , зареєстрований Одеською товарною біржею за номером №5207. Даний договір зареєстрований КП «Ізмаїльське МБТІ» 08.02.2000 року, реєстровий номер 57б-33 та 57о-25. Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що відповідно до даного договору ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_2 , діючої від свого імені та від імені і в інтересах ОСОБА_3 9/50 частин житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ., та стала її власницею. Вищевказаний договір був посвідчений Одеською товарною біржею відповідно до ст.15 Закону України «Про товарну біржу», який діяв станом на момент укладання договору. Між сторонами договору відбулося повне виконання договору купівлі-продажу. Враховуючи викладене, позивачка просить суд визнати договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений Одеською товарною біржею 04.02.2000 року, реєстровий номер №5207, дійсним.

Позивачка в судове засідання не з`явилася, сповіщена про час та дату судового розгляду належним чином, причини неявки суду не повідомила. Представник позивачки надав заяву, в якій просив розглядати справу у відсутність позивачки, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити у повному обсязі.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, сповіщені про час та дату судового розгляду належним чином, причини неявки суду не повідомили, надали заяви, в яких вказали, що просять суд розглядати справу без їх участі, не заперечують проти задоволення позовних вимог (а.с.28, 30).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Частиною 4 ст.206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності до того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого Одеською товарною біржею за номером №5207, укладеного 04.02.2000 року між ОСОБА_2 , діючої від свого імені та від імені і в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , власниками 9/50 частин житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 стала ОСОБА_2 , діюча від свого імені та від імені і в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 (а.с.6).

Всі зобов`язання за договором сторонами виконані в повному обсязі, а саме, відповідно до п.5 договору житловий будинок проданий за 3 000,00 грн., які отримані продавцем до підписання даного договору, та належить новому власнику ОСОБА_1 .

На теперішній час вказаний договір не оскаржений та не скасований.

Договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме, 9/50 частин житлового будинку АДРЕСА_1 від 04.02.2000 року, посвідчений Одеською товарною біржею за номером №5207. Право власності зареєстровано КП «Ізмаїльське МБТІ», про що свідчить реєстраційний напис 57б-33 та 57/б 25 (а.с.7).

Як вбачається з довідки КП «Ізмаїльське МБТІ» №885 від 05.06.2019 року відповідно до матеріалів інвентаризаційної справи на об`єкт нерухомості по АДРЕСА_1 власниками станом на 31.12.2012 року зареєстровані: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (13/50 часток) на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 02.02.1993 року, видане Ізмаїльським МБТІ, зареєстроване в реєстрі прав власності на нерухоме майно за №50а-33 від 02.02.1993 року, ОСОБА_1 (29/400 частин), ОСОБА_6 (29/400 частин), ОСОБА_7 (29/400 частин) на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_2 від 18.08.1997 року, видане Ізмаїльським МБТІ, зареєстроване в реєстрі прав власності на нерухоме майно в реєстровій книзі за №50а-33 від 20.08.1997 року, ОСОБА_4 (1/20 частка) на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна №4196 від 22.03.1999 року, посвідчений Одеською товарною біржею, зареєстрований в реєстрі прав власності на нерухоме майно за №50а-33 від 23.03.1999 року, ОСОБА_1 (9/50 частин) на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна №5207 від 04.02.2000 року, посвідчений Одеською товарною біржею, зареєстрований в реєстрі прав власності на нерухоме майно за №51б-33 від 04.02.2000 року, ОСОБА_8 (11/150 частки), ОСОБА_9 (11/150 частки) на підставі договорів купівлі-продажу №5238 від 16.02.2000 року, посвідчений Одеською товарною біржею, зареєстрований в реєстрі прав власності на нерухоме майно за №51/1-25 від 16.02.2000 року, ОСОБА_10 (11/150 частки) на підставі договору дарування частки житлового домоволодіння від 23.10.2001 року, посвідчений приватним нотаріусом Ізмаїльського міського нотаріального округу Єфимовою Т.І. в реєстрі №15452, ОСОБА_1 зареєстрований в реєстрі прав власності на нерухоме майно в реєстровій книзі за №51/1-25 від 23.10.2001 року.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК 2003 року передбачено, що положення зазначеного Кодексу застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК 2003 року положення цього Кодексу застосовується до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Оскільки правовідносини виникли до набрання новим Кодексом чинності, так як договір купівлі-продажу нерухомого майна був укладений до вступу в законну силу Цивільного Кодексу України в редакції 2003 року, і не мають подовжувального характеру, тому суд при розгляді справи керується положеннями ЦК 1963 року.

Згідно ст.ст.128,224,227 ЦК УРСР (1963 рік), діючого на час розгляду справи, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності визнається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону або договору. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває у податковій заставі.

Відповідно до роз`яснень, даних в п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 28.04.78 р., із змінами від 25.05.98 р. «Про судову практику у справах про визнання угод недійсними» угоди купівлі-продажу (зокрема при придбанні на біржових торгах) житлового будинку (квартири) або його (її) частини підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню.

При цьому, якщо така угода виконана повністю або частково однією із сторін, а інша сторона ухиляється від її нотаріального посвідчення, суд на підставі ч.2 ст.47 ЦК на вимогу сторони, що виконала угоду має право визнати її дійсною.

На час укладення зазначеного договору діяла ст.15 Закону України «Про товарну біржу», згідно якої не вимагалось подальше нотаріальне посвідчення угоди, укладеної на біржі.

Відповідно до пунктів 1.1., 1.4., 1.7., 1.9 Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, які знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету України з житлово-комунального господарства від 09.06.98 року №121, Інструкція визначала порядок здійснення державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна в Україні. Державній реєстрації в бюро технічної інвентаризації підлягають об`єкти нерухомості, розташовані на всій території України. Реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна здійснюється на підставі правовстановлюючих документів за рахунок коштів власників нерухомого майна. Пунктом 2 Інструкції визначений порядок здійснення державної реєстрації, підпунктом 2.1.д) якого зазначено, що на оригіналі правовстановлюючого документу робиться реєстраційний напис.

Додатком 1 до вказаної Інструкції визначений перелік правовстановлюючих документів, на підставі яких здійснюється державна реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна. Відповідно до пункту 9 Переліку зазначено: «Договори купівлі-продажу, обміну, зареєстровані біржею».

Відповідно до п.49 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18.06.1994 року і чинної на момент укладення договору між сторонами (04.02.2000 року), - договір купівлі - продажу, зареєстрований на біржі є документом, що підтверджує право власності на частину житлового будинку, що відчужується.

Згідно зі ст.220 ч.2 ЦК України якщо сторони домовились відносно всіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне чи часткове виконання договору, проте одна зі сторін ухиляється від нотаріального його посвідчення, суд може визнати цей договір дійсним. В цьому разі подальше нотаріальне посвідчення договору не потрібне.

При укладенні договору всі вимоги, передбачені ст.15 Закону України «Про товарні біржі», між сторонами виконано належним чином, про що свідчить сам договір.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що реєстрація за ОСОБА_1 права власності на 9/50 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , здійснена відповідно до діючого на той час законодавства.

З оглядом на вищевказане, враховуючи, що сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне виконання договору, суд визнає вищевказаний договір дійсним.

У відповідності зі ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 76 ЦПК України, передбачає, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до роз`яснень п.24 ч.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Відповідно до вимог ст.ст.12,13,77,78,79,80,81,82 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідачі позовні вимоги визнали, визнання позову не суперечить закону, суд приходить до висновку про задоволення позову та визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, а саме, 9/50 частин житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , укладеного 04.02.2000 року між ОСОБА_2 , діючої від свого імені та від імені і в інтересах ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , зареєстрований Одеською товарною біржею за номером №5207.

Керуючись ст.ст.12,13,76,81,83,200,206,223,258,259,263,265,268,272,273,354,355 ЦПК України, ст.47, 224, 227 ЦК України в редакції 1963 року, суд –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , до ОСОБА_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним – задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме 9/50 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 , діючою від свого імені та від імені і в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , зареєстрований Одеською товарною біржею 04 лютого 2000 року за номером №5207.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: Т.П.Пащенко