Рішення № 82971541, 10.07.2019, Житомирський районний суд Житомирської області

Справа № 278/738/19

Провадження №2/278/682/19

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2019 року Житомирський районний суд Житомирської області в складі: головуючого судді - Зубчук І.В.

секретаря с.з. – Талавєр Т.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу за позовною заявою приватного акціонерного товариства «Житомирський комбінат силікатних виробів» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної працівником при виконанні трудових обов`язків,-

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача ПАТ «Житомирський комбінат силікатних виробів» звернувся до суду з даним позовом.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідач ОСОБА_2 працювала у позивача комірником складу паливно-мастильних матеріалів з 23 червня 2018 року по 19 жовтня 2018 року, яка прийняла на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження ввірених їй матеріальних цінностей, а саме паливно-матеріальних матеріалів після колишнього комірника ОСОБА_3

05 жовтня 2018 року позивачем проведено інвентаризацію на складі паливно-мастильних матеріалів, яка встановила факт нестачі дизельного пального в кількості 2930 літрів. Відповідач визнала факт нестачі та підписала акт інвентаризації, про те на даний час добровільно не відшкодувала матеріальну шкоду в розмірі 82333 гривень.

Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 05 квітня 2019 року відкрито провадження у справі (а.с.47-48).

Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, просив позовні вимоги задовольнити з підстав зазначених в позові.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явилася. 08 липня 2019 року на адресу суду надіслала відзив на позов в якому зазначила, що не підписувала акт інвентаризації від 05 жовтня 2010 року і претензій до нестачі дизельного пального їй не заявляли, а тому позов не визнала. У відповідності до ч.6 ст.128 ЦПК України належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Враховуючи те, що у справі є достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін, зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи у відсутності відповідача та представника позивача, що відповідає вимогам ст.280 та ч.2 ст.247 ЦПК України.

В зв`язку з неявкою в судове засідання сторін розгляд справи проводиться відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Обґрунтованим, відповідно до частини п`ятої цієї ж статті, є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною першою ст.81 ЦПК України обов`язок доказування і подання доказів покладено на сторону, яка повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень

Правовідносини, які випливають із обставин, викладених у позовній заяві позивача, є трудовими та регулюються главою ІХ КЗпП України.

Відповідно до ч.1 ст.3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала в трудових відносинах з приватним акціонерним товариством «Житомирський комбінат силікатних виробів», працювала на посаді комірника складу паливно-мастильних матеріалів з 23 червня 2018 року по 19 жовтня 2018 року (а.с.5-6).

23 червня 2018 року приватне акціонерне товариство «Житомирський комбінат силікатних виробів» та ОСОБА_1 уклади договір про повну матеріальну відповідальність, відповідно до умов якого остання приймає на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення цілості всіх переданих їй під звіт Роботодавцем в установленому порядку товарно-матеріальних цінностей та коштів згідно з інвентаризаційними описами N 1 та N 2 (а.с.8-9).

Згідно акту інвентаризації від 05 жовтня 2018 року на складі паливно-мастильних матеріалів встановлено факт нестачі паливно-мастильних матеріалів в кількості 2930 літрів, який підписано особисто ОСОБА_1 (а.с.20-27).

На підставі звіту №4/6216 про вартість дизельного палива Л-К5 сорт С (ДСТУ7688-2015 Євро 5ВО) в кількості 2930 літрів станом на 08 листопада 2018 року становить 82333 гривень (а.с.33-43).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку передбачених законодавством і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними, протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

Відповідно до положень ст.ст. 133, 134 КЗпП України встановлена обмежена та повна матеріальна відповідальність.

У відповідності до ст.135 КЗпП України межі матеріальної відповідальності працівників за шкоду, завдану підприємству, установі, організації розкраданням, умисним зіпсуттям, недостачею або втратою окремих видів майна та інших цінностей, а також у тих випадках, коли фактичний розмір шкоди перевищує її номінальний розмір, встановлюються законодавством.

Згідно зі ст.135-1 КЗпП України договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками, які займають посади або виконують роботи безпосередньо пов`язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

За змістом ст.135-3 КЗпП України розмір заподіяної підприємству, установі, організації шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами.

У разі розкрадання, недостачі, умисного знищення або умисного зіпсуття матеріальних цінностей розмір шкоди визначається за цінами, що діють у даній місцевості на день відшкодування шкоди.

На підприємствах громадського харчування (на виробництві та в буфетах) і в комісійній торгівлі розмір шкоди, заподіяної розкраданням або недостачею продукції і товарів, визначається за цінами, встановленими для продажу (реалізації) цієї продукції і товарів.

Законодавством може бути встановлено окремий порядок визначення розміру шкоди, що підлягає покриттю, в тому числі у кратному обчисленні, заподіяної підприємству, установі, організації розкраданням, умисним зіпсуттям, недостачею або втратою окремих видів майна та інших цінностей, а також у тих випадках, коли фактичний розмір шкоди перевищує її номінальний розмір.

Розмір підлягаючої покриттю шкоди, заподіяної з вини працівника з урахуванням ступеня вини, виду і межі матеріальної відповідальності.

За ст.138 КЗпП України, для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених статтею 130 цього Кодексу.

За правилами ст.132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, з вини яких її заподіяно, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, крім випадків, коли законодавством вона передбачена у більшому, ніж цей заробіток, розмірі. Якщо межі матеріальної відповідальності були визначені в укладеному з працівником контракті, вона покладається на нього відповідно до умов контракту.

Під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов`язків, грошові виплати.

Отже, враховуючи, що між позивачем із відповідачем укладений договір про повну матеріальну відповідальність, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 має відшкодувати матеріальну шкоду позивачеві.

Крім того, за положеннями статті 137 КЗпП України суд при визначенні розміру шкоди, що підлягає покриттю, крім прямої дійсної шкоди, враховує ступінь вини працівника і ту конкретну обстановку, за якої шкоду було заподіяно. Суд може зменшити розмір покриття шкоди, заподіяної працівником, залежно від його майнового стану, за винятком випадків, коли шкода заподіяна злочинними діями працівника, вчиненими з корисною метою (частина друга статті 137 КЗпП України).

Враховуючи сукупність наведених обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав за яких розмір покриття шкоди заподіяної працівником може бути зменшений.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений при подачі позову судовий збір у сумі 1762,00 грн.

Керуючись ст.ст. 130, 133, 134, 135, 135-1, 135-1, 137, 138 КЗпП України, ст.ст. 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 280 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов приватного акціонерного товариства «Житомирський комбінат силікатних виробів» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (мешканки АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь приватного акціонерного товариства «Житомирський комбінат силікатних виробів» (місцезнаходження м.Житомир, вул.Промислова, буд.10, ІК 00290676) 82333 гривні в рахунок відшкодування матеріальної шкоди внаслідок нестачі дизельного пального в кількості 2930 літрів, витрати в сумі 1500 гривень за проведення незалежної оцінки розміру матеріальної шкоди від нестачі дизельного пального, судовий збір в розмірі 1921 гривня, а всього на загальну суму 85754 (вісімдесят п`ять тисяч сімсот п`ятдесят чотири) гривні.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Заочне рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: І. В. Зубчук