Рішення № 82970500, 11.07.2019, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

11 липня 2019 року м. ЧернігівСправа № 927/500/19

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Лавриненко Л.М.

секретар судового засідання Мігда Р.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №927/500/19, розгляд якої здійснено у порядку спрощеного позовного провадження

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Чернігівгаз Збут”

юридична адреса: вул. Любецька, 68, м.Чернігів, 14021;

фактична адреса: проспект Миру, 53, ІІІ поверх, м.Чернігів, 14005,

До відповідача: Сектора освіти Бахмацької районної державної адміністрації Чернігівської області

вул. Соборності, 42, м.Бахмач, Чернігівська область, 16500

Про стягнення 147652,72 грн.

За участю:

Представника позивача: не з?явився

Представника відповідача: не з?явився

У судовому засіданні була проголошена вступна та резолютивна частини рішення, на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем – Товариством з обмеженою відповідальністю “Чернігівгаз Збут” подано позов до Сектора освіти Бахмацької районної державної адміністрації Чернігівської області про стягнення 147652,72 грн, а саме: 136075,14 грн боргу за березень 2019 року; 8537,32 грн пені за період з 11.04.2019 по 14.06.2019; 726,98 грн трьох процентів річних за період з 11.04.2019 по 14.06.2019 та 2313,28 грн втрат від інфляції за період з 01.04.2019 по 31.05.2019.

Заявлений позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем умов договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №41FBCrz342-18 від 05.02.2018.

Ухвалою суду від 19.06.2019 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; розгляд справи по суті призначено на 11.07.2019 о 09:30.

Ухвалою суду від 21.06.2019 задоволено клопотання позивача №147007.2-Ск-17997-0619 від 14.06.2019 про повернення судового збору; повернуто позивачу з Державного бюджету України 11576,97 грн надлишково сплаченого судового збору, згідно з платіжним дорученням №3064 від 10.06.2019, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи №927/500/19 Господарського суду Чернігівської області.

Сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення від 19.06.2019: № 1402103001271, № 1400505792698 (позивачу) та №1650101823944 (відповідачу), але повноважних представників в судове засідання 11.07.2019 не направили.

Відповідач у поданому відзиві на позов №01-13/872 від 26.06.2019 вказує на те, що 25.02.2019 ним було перераховано позивачу 124309,27 грн в рахунок договору на постачання природного газу за спожитий газ в обсязі 20% суми, визначеної в договорі. В свою чергу позивач не припинив поставки газу та здійснював поставку понад об`єми, визначені договором у березні 2019 – 12,393 тис.куб.м., у результаті чого утворилася заборгованість в сумі 136075,14 грн. Відповідач також зазначає, що позов визнає частково в частині суми заборгованості основного боргу за поставлений природний газ у період з березня 2019 року по 11 квітня 2019 року в розмірі 136075,14 грн; суми трьох процентів річних за період з 11.04.2019 по 14.06.2019 в розмірі 726,98 грн та суми втрат від інфляції за період з 11.04.2019 по 14.06.2019 в розмірі 2313,28 грн. У частині стягнення 8537,32 грн пені за період з 11.04.2019 по 14.06.2019 відповідач заперечує, оскільки пеня була нарахована позивачем згідно з п. 6.2.1. договору, але відносини щодо поставки газу понад об`єми, встановлені договором, жодними усними або письмовими домовленостями врегульовані не були, у зв?язку з чим підстави для нарахування пені відсутні. Додатково відповідач повідомляє, що є неприбутковою бюджетною установою та фінансується за рахунок коштів субвенцій з державного та місцевого бюджету. Кошторисні призначення на сплату пені та держмита не передбачені бюджетом 2019 року. У зв?язку з тим, що заробітна плата педагогічних працівників з місцевого бюджету забезпечена лише на 11 місяців 2019 року, виділити кошти на сплату пені в розмірі 8537,32 грн не має змоги. За таких обставин, відповідач просить суд відмовити позивачу в частині стягнення пені в сумі 8537,32 грн та судове засідання 11.07.2019 о 09:30 провести без участі відповідача.

Відзив на позов відповідача №01-13/872 від 26.06.2019 залучено до матеріалів справи.

Позивач у відповіді на відзив №147007.2-Ск-19416-0719 від 04.07.2019 вказує на те, що додаткові угоди до договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №41FBCrz342-18 від 05.02.2018, щодо планових обсягів постачання природного газу на 2019 рік є невід`ємними частинами договору. Фактичний обсяг спожитого природного газу споживачем в загальному обсязі 12,393 тис.куб.м. підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі природного газу за березень 2019. Споживання природного газу понад об`ємі не звільняє відповідача від обов`язку виконати свої зобов`язання за спірним договором. Доказів неможливості виконання зобов?язань щодо оплати за поставлений природний газ відповідачем не подано, а відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для звільнення відповідача від оплати його вартості.

Відповідь на відзив позивача №147007.2-Ск-19416-0719 від 04.07.2019 з додатками залучено до матеріалів справи.

Також до початку судового засідання від позивача надійшло письмове клопотання від 11.07.2019 про проведення судового засідання без участі представника позивача. У поданому клопотанні позивач вказує на те, що позовні вимоги підтримує та просить позов задовольнити.

Клопотання відповідача про розгляд справи без участі повноважного представника, викладене у відзиві на позов №01-13/872 від 26.06.2019 та клопотання позивача від 11.07.2019 про проведення судового засідання без участі представника позивача, задоволено судом, оскільки участь в судовому засіданні є процесуальним правом сторони, відповідно до п.2 ч.1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України.

Інших заяв та клопотань від сторін до суду не надходило.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч.1,8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 1 статті 202 та ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, правочин може вчинятися усно або в письмовій, електронній формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ч.1,2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

05.02.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Чернігівгаз Збут” (постачальник) та Відділом освіти Бахмацької райдержадміністрації (споживач) було укладено договір на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №41FBCrz342-18 від 05.02.2018.

Відділ освіти Бахмацької райдержадміністрації реорганізовано в Сектор освіти Бахмацької районної державної адміністрації, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо державної реєстрації відповідача від 04.05.2018 (ідентифікаційний код юридичної особи 02147368), копія якої додана позивачем до матеріалів справи (а.с.24-25).

Додатковою угодою від 05.05.2018 до договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №41FBCrz342-18 від 05.02.2018, у зв?язку зі зміною назви юридичної особи сторони дійшли до згоди замінити в преамбулі договору та далі по тексту Відділ освіти Бахмацької райдержадміністрації на Сектор освіти Бахмацької районної державної адміністрації (а.с.19).

Відповідно до п. 1.1. договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №41FBCrz342-18 від 05.02.2018, постачальник зобов`язується передати у власність Споживачу, що є бюджетною установою або організацією та є кінцевим споживачем, 09120000-6 – газове паливо (природний газ), а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.

Річний плановий обсяг постачання газу – до 96,000 тис.куб.м. Планові обсяги постачання газу по місяцях: січень – 21,000; лютий – 25,300; березень – 7,150; квітень – 3,400; травень – 0,050; червень – 0,030; липень – 0,020; серпень – 0,020; вересень – 0,050; жовтень – 3,980; листопад – 15,000; грудень – 20,000 (п.1.2.,1.3. договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №41FBCrz342-18 від 05.02.2018).

Згідно з п. 11.1., 11.4. договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №41FBCrz342-18 від 05.02.2018, цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) Сторін і діє в частині постачання газу з 01 січня 2018 року до 31 грудня 2018 року, а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення. Припинення чи розірвання договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору або за рішенням суду на вимогу однієї із сторін на підставі та в порядку встановлених чинним законодавством України та договором.

Частиною 1 ст. 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, укладений між сторонами договір на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №41FBCrz342-18 від 05.02.2018 по своїй правовій природі є договором поставки.

Доказів припинення чи розірвання договору в порядку, передбаченому п. 11.4. договору, сторони суду не надали.

Пунктами 11.5.,11.6. договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №41FBCrz342-18 від 05.02.2018 передбачено, що будь-які зміни та доповнення до цього Договору вважаються дійсними, якщо вони здійснені в письмовій формі та підписані уповноваженими на це представниками сторін шляхом укладення додаткової угоди. Будь-які зміни, доповнення та додатки до цього договору, внесені належним чином, є його невід`ємними частинами.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено додаткові угоди до договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №41FBCrz342-18 від 05.02.2018, а саме:

Додаткова угода від 14.02.2019, згідно з якою планові обсяги постачання газу на 2019 рік по місяцях: січень – 8,845; лютий – 0,500; березень – 0,500. Ціна з 01.01.2019 за 1000 куб.м. природного газу з урахуванням тарифів на транспортування магістральними мережами, податку на додану вартість становить 12626,64 грн за 1000 куб.м., в т.ч. ПДВ 20%. У відповідності до законодавства, що регулює відносини на ринку природного газу у сфері державних або публічних закупівель сторони дійшли згоди збільшити суму договору на 2019 рік, відповідно до затверджених видатків, на 124309,27 грн, що не перевищує 20 % від суми договору. Додаткова угода поширює свою дію на відносини, що склалися між сторонами з 01.01.2019 по 31.03.2019 – в частині постачання газу, а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

Додаткова угода від 26.03.2018: ціна з 01.02.2019 за 1000 куб.м. природного газу з урахуванням тарифів на транспортування магістральними мережами, податку на додану вартість становить 12200,00 грн за 1000 куб.м., в т.ч. ПДВ 20%. Додаткова угода поширює свою дію на відносини, що склалися між сторонами з 01.01.2019 по 31.03.2019 – в частині постачання газу, а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

Додаткова угода від 15.04.2018: ціна з 01.03.2019 за 1000 куб.м. природного газу з урахуванням тарифів на транспортування магістральними мережами, податку на додану вартість становить 10980,00 грн за 1000 куб.м., в т.ч. ПДВ 20%.

У відповідності до ч. 2 статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Пунктом 2.3. договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №41FBCrz342-18 від 05.02.2018 передбачено, що обсяг переданого (спожитого) газу за розрахунковий період (пункт 4.1. Договору), що підлягає оплаті Споживачем, визначається на межі балансової належності між Оператором ГРМ та Споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу), визначених в заяві-приєднанні до договору розподілу природного газу, укладеного між Оператором ГРМ та Споживачем, а також з урахуванням процедур, передбачених Кодексом ГРМ.

Згідно п. 2.9. договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №41FBCrz342-18 від 05.02.2018, визначення (звіряння) фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного газу між Сторонами здійснюється в наступному порядку:

2.9.1. За підсумками розрахункового періоду Споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати Постачальнику копію відповідного акту про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) природного газу Споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ та Споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ.

2.9.2. На підставі отриманих від Споживача даних та/або даних Оператора ГРМ Постачальник протягом трьох робочих днів готує два примірники акту приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником Постачальника у письмовій формі з використанням електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

2.9.3. Споживач протягом двох днів з дати одержання акту приймання-передачі газу зобов`язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником Споживача та скріплений печаткою Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акту приймання-передачі газу.

Ціна за 1000 куб. м природного газу, з урахуванням тарифів на транспортування магістральними мережами, податку на додану вартість, визначена п. 3.2. договору: 111574,24 грн за 1000 куб.м., в тому числі ПДВ 20%.

Враховуючи укладені до договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №41FBCrz342-18 від 05.02.2018 додаткові угоди щодо зміни ціни, ціна становила:

з 01.01.2019 – 12626,64 грн за 1000 куб.м., в т.ч. ПДВ 20%;

з 01.02.2019 – 12200,00 грн за 1000 куб.м., в т.ч. ПДВ 20%;

з 01.03.2019 – 10980,00 грн за 1000 куб.м., в т.ч. ПДВ 20%.

Відповідно до 3.5. договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №41FBCrz342-18 від 05.02.2018, сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 3.2. та 3.4. цього договору, застосовується сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за цим договором.

Згідно з ч.2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На виконання умов договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №41FBCrz342-18 від 05.02.2018, постачальником (позивачем) передано у власність споживача (відповідача) у березні 2019 природного газу в обсязі 12,393 тис.куб.м. на загальну суму 136075,14 грн, що підтверджується актом №ЧРЗ89003566 приймання-передачі природного газу по договору на постачання природного газу, підписаного сторонами та скріпленого печатками сторін, копія якого додана до матеріалів справи (а.с.23).

Відповідач щодо обсягу та вартості отриманого газу не заперечував.

Пунктами 4.1., 4.2.1., 4.2.3., 4.3. договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №41FBCrz342-18 від 05.02.2018 визначено, що розрахунковий період за договором становить один календарний місяць – з 07.00 години першого дня місяця до 07.00 години першого дня наступного місяця включно.

Оплата газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в наступному порядку: 100% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується протягом місяця постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці.

Остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу (п.3.6. договору) здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок постачальника.

Отже, за поставлений природний газ у березні 2019 року відповідач зобов`язаний був розрахуватись в строк до 10.04.2019 включно.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у порушення взятих на себе зобов`язань, за поставлений у березні 2019 природний газ не розрахувався. Заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений у березні 2019 року природний газ становить 136075,14 грн.

Відповідач вказує на те, що ним 25.02.2019 було перераховано позивачу 124309,27 грн в рахунок договору на постачання природного газу за спожитий газ в обсязі 20% суми, визначеної в договорі.

Так, дійсно, 25.02.2019 відповідачем було перераховано позивачу 124309,27 грн із зазначенням в призначенні платежу «за природний газ згідно акту № ЧР389000255/1 від 21.02.2019, договору №342-18 від 05.02.2018», що підтверджується наданою позивачем до матеріалів справи випискою з рахунку про надходження коштів.

Вказана сума платежу була зарахована позивачем, як зазначено відповідачем в призначенні платежу, в рахунок оплати за газ, спожитий відповідачем в січні 2019 року, згідно акту № ЧР389000255 приймання-передачі природного газу до договору на постачання природного газу на суму 212417,96 грн, копія якого надана до матеріалів справи.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення 136075,14 грн заборгованості за газ, спожитий в березні 2019, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 6.1. договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №41FBCrz342-18 від 05.02.2018 передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за договором, сторони несуть відповідальність згідно з договором і чинним законодавством.

Позивач просить стягнути з відповідача 8537,32 грн пені за прострочку оплати вартості поставленого у березні 2019 природного газу за період з 11.04.2019 по 14.06.2019.

Відповідно до ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Також частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п.6.2.1. договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №41FBCrz342-18 від 05.02.2018, у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Матеріалами справи підтверджується прострочка виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо оплати вартості поставленого у березні 2019 природного газу, тому вимоги позивача щодо стягнення 8537,32 грн пені за період з 11.04.2019 по 14.06.2019, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивач, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача 726,98 грн трьох процентів річних за період з 11.04.2019 по 14.06.2019 та 2313,28 грн втрат від інфляції за період з 01.04.2019 по 31.05.2019.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, зокрема, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором, або законом.

Матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо оплати поставленого природного газу, тому суд доходить висновку, що вимоги позивача щодо стягнення 3% річних та втрат від інфляції є правомірними та підлягають задоволенню в межах заявлених позовних вимог, а саме: 726,98 грн трьох процентів річних за період з 11.04.2019 по 14.06.2019 та 2313,28 грн втрат від інфляції за період з 01.04.2019 по 31.05.2019.

Відповідальність, визначена ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті, а тому відповідно застосовується за прострочку виконання грошового зобов`язання незалежно від домовленості сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до положень ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Твердження відповідача про те, що позивач здійснював поставку природного газу понад об?єми, визначені договором у березні 2019 – 12,393 тис.куб.м., у результаті чого утворилася заборгованість в сумі 136075,14 грн, не може бути прийнято судом до уваги з наступних підстав:

Пунктом 5.3.2. договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №41FBCrz342-18 від 05.02.2018 сторони визначили, що споживач має право припинити (обмежити) відбір природного газу для власних потреб з дотриманням вимог чинного законодавства.

У відповідності до п.5.4.5. договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №41FBCrz342-18 від 05.02.2018, споживач зобов?язується самостійно обмежити (припинити) споживання природного газу, зокрема, у випадку відсутності або недостатності підтвердження обсягу природного газу, виділеного споживачу та перевитрат добового та /або місячного підтвердження обсягу газу без узгодження з постачальником.

Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення сумом спорів, пов?язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) – це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Тобто, в схожій правовій ситуації Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 по своїй суті застосовано доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Аналогічна позиція викладена і у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18).

Як було встановлено судом, відповідач у березні 2019 отримав від позивача природний газ в обсязі 12,393 тис.куб.м. на загальну суму 136075,14 грн, що підтверджується актом №ЧРЗ89003566 приймання-передачі природного газу по договору на постачання природного газу, підписаного сторонами та скріпленого печатками сторін, копія якого додана до матеріалів справи (а.с.23). Тобто, відповідач підписуючи акт №ЧРЗ89003566 приймання-передачі природного газу фактично погодив та прийняв поставку природного газу у березні 2019, в обсязі 12,393 тис.куб.м. на загальну суму 136075,14 грн саме по договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №41FBCrz342-18 від 05.02.2018.

Також слід зазначити, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які підтверджують, що ним були вжиті заходи, відповідно до п.5.3.2. та п.5.4.5. договору щодо обмеження споживання газу та повідомлення про це позивача.

Отже, твердження відповідача, що позивач здійснював поставку природного газу понад об?єми, визначені договором у березні 2019 – 12,393 тис.куб.м, суперечать його попередній поведінці, а саме фактичне споживання природного газу понад обсяги, встановлені договором, підписання акту приймання-передачі природного газу за березень 2019 та невжиття заходів щодо обмеження споживання, та є недобросовісним.

Оскільки, поставка природного газу у березні 2019, в обсязі 12,393 тис.куб.м. на загальну суму 136075,14 грн була здійснена позивачем в межах договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №41FBCrz342-18 від 05.02.2018, а тому суд доходить висновку, що позивачем правомірно нараховано відповідачу 8537,32 грн пені за період з 11.04.2019 по 14.06.2019 за прострочку оплати поставленого газу на підставі п. 6.2.1. спірного договору.

Посилання відповідача на те, що він є неприбутковою бюджетною установою та фінансується за рахунок коштів субвенцій з державного та місцевого бюджету; кошторисні призначення на сплату пені та держмита не передбачені бюджетом 2019 року; заробітна плата педагогічних працівників з місцевого бюджету забезпечена лише на 11 місяців 2019 року, а тому виділити кошти на сплату пені в розмірі 8537,32 грн не має змоги, не може бути взято судом до уваги, як підстава для відмови позивачу в частині стягнення пені в сумі 8537,32 грн, оскільки частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 3 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Аналогічна норма міститься в ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання. Ці положення повністю кореспондуються з положеннями ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, де зазначено, що непереборною силою, тобто надзвичайними і невідворотними обставинами не вважаються, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з частиною другою статті 617 Цивільного кодексу України, частиною другою статті 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини у справі “Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України” від 18 жовтня 2005 року, відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду України від 15.05.2012р. у справі № 11/446.

Приймаючи до уваги, що відповідач не надав суду жодних належних доказів, які підтверджують неможливість здійснення ним своєчасної оплати за поставлений у березні 2019 року природний газ по договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №41FBCrz342-18 від 05.02.2018 та додаткових угодах до нього, а тому дії відповідача щодо несвоєчасної сплати коштів за поставлений природний газ є порушенням положень договору та норм чинного законодавства та є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 546,549,625 Цивільного кодексу України та умовами договору.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов`язання не виконав, за поставлений у березні 2018 природний газ своєчасно не розрахувався, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтовані і підлягають задоволенню в частині стягнення 136075,14 грн боргу за березень 2019 року; 8537,32 грн пені; 726,98 грн трьох процентів річних та 2313,28 грн втрат від інфляції.

Відповідно до частини 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки спір виник у зв`язку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 129,130 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір”, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 2214,79 грн.

Керуючись ст.73, 74, 76, 77, 79, 86, 123, 129, 202, 233, 238, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України; ст. 4,7 Закону України „Про судовий збір”, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Чернігівгаз Збут” (юридична адреса: вул. Любецька, 68, м. Чернігів, 14021; фактична адреса: проспект Миру, 53, ІІІ поверх, м. Чернігів, 14005; код 39576385) до Сектора освіти Бахмацької районної державної адміністрації Чернігівської області (вул. Соборності, 42, м.Бахмач, Чернігівська область, 16500; код ЄДРПОУ 02147368) про стягнення 147652,72 грн, задовольнити повністю.

2. Стягнути з Сектора освіти Бахмацької районної державної адміністрації Чернігівської області (вул. Соборності, 42, м.Бахмач, Чернігівська область, 16500; код ЄДРПОУ 02147368) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Чернігівгаз Збут” (юридична адреса: вул. Любецька, 68, м. Чернігів, 14021; фактична адреса: проспект Миру, 53, ІІІ поверх, м. Чернігів, 14005; код 39576385) 136075,14 грн боргу; 8537,32 грн пені; 726,98 грн трьох процентів річних; 2313,28 грн втрат від інфляції та 2214,79 грн судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається у порядку визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено 11.07.2019.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

До відома сторін:

– адреса Господарського суду Чернігівської області: проспект Миру, 20, м. Чернігів, Україна;

– засоби зв`язку контактні телефони: 672-847; 676-311, факс 774-462; електронна адреса Господарського суду Чернігівської області: e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua.

Суддя Л. М. Лавриненко