Рішення № 82970133, 25.06.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.06.2019Справа №910/6174/19

За позовомДержавного підприємства "Київський бронетанковий завод"доАкціонерного товариства "Завод "Маяк"простягнення 3211094,18 грн,Суддя Смирнова Ю.М.

Секретар судового засідання Багнюк І.І.

Представники сторін:

від позивачаБаленко І.В., довіреність №08/81 від 02.01.2019;від відповідачаКовальчук Ю.В., член правління;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Київський бронетанковий завод" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Завод "Маяк" 3211094,18 грн, з яких: 1950000,00 грн основного боргу, 916446,57 грн пені, 80297,26 грн 3% річних та 264350,35 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги тим, що в порушення умов укладеного між сторонами договору позички №КБТЗ/ПОЗД/17/11 від 20.09.2017 відповідач не повернув передане йому майно, а тому у відповідності до п.3.2 договору має відшкодувати вартість такого майна.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2019 відкрито провадження у справі №910/6174/19; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 19.06.2019; встановлено відповідачу строки для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

07.06.2019 через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому Акціонерне товариство "Завод "Маяк" визнало позовні вимоги в повному обсязі та просило суд стягнути з відповідача 50% розміру сплаченого позивачем судового збору.

В підготовчому судовому засіданні 19.06.2019 оголошено перерву до 25.06.2019.

Представник відповідача у судому засіданні 25.06.2019 підтримав викладену у відзиві на позов заяву про визнання позову. При цьому, останній зазначив, що наслідки відповідних процесуальних дій йому відомі, а визнання ним позову не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб.

Означена заява відповідача підписана головою правління - генеральним директором останнього, як уповноваженою особою Акціонерного товариства "Завод "Маяк".

Представник позивача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити, а також зазначив, що визнання позову відповідачем не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб.

За приписами ч.ч. 3.4 ст.185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому ст.ст.191, 192 цього Кодексу.

В судовому засіданні 25.06.2019 на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

20.09.2017 між Державним підприємством "Київський бронетанковий завод" (позичкодавець, позивач) та Публічним акціонерним товариством "Завод "Маяк" (зміна найменування на Акціонерне товариство "Завод "Маяк") (користувач, відповідач) було укладено договір позички №КБТЗ/ПОЗД/17/11 (далі - договір), відповідно до умов якого позичкодавець зобов`язується передати безоплатно у користування користувачу майно, найменування, комплектність та кількість якого вказана в додатку №1, що складає невід`ємну частину цього договору, а користувач зобов`язаний повернути майно в строки, передбачені даним договором (п.1.1).

Сукупна заставна вартість майна на момент його передачі користувачу зазначається у додатку №1, що є невід`ємною частиною договору (п.1.2 договору).

Позичкодавець зобов`язується передати майно 20.09.2017 у позичку користувачу. Майно вважається переданим позичкодавцем користувачу з моменту підписання акту приймання-передачі майна представниками сторін. Строк, на який надається позичка - до 30.11.2017. Протягом одного дня з дати закінчення строку позички, користувач зобов`язаний повернути майно позичкодавцю. Майно вважається повернутим позичкодавцю користувачем з моменту підписання акту приймання-передачі майна представниками сторін (п.п.2.1, 2.2, 2.3, 2.4, 2.6 договору).

Позичкодавець має право після закінчення строку позички вимагати від користувача повернення майна, а у разі не повернення майна у визначений строк вимагати від користувача відшкодування вартості майна по цінам станом на 04.08.2017, але у будь-якому разі не менше суми, зазначеної у додатку №1 та стягнення неустойки (п.п.3.2.1, 3.2.2 договору).

Відповідно до п.4.2 договору при порушенні користувачем строку повернення майна з позички користувач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості, визначеної у п.1.2 даного договору.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до 31.12.2017 (п.6.1).

Згідно додатку №1 до договору сторонами погоджено передачу користувачу майна у кількості 5 шт загальною вартістю 1950000,00 грн.

Відповідно до актів приймання-передачі від 20.09.2017 та від 26.09.2017 позивачем було передано, а відповідачем прийнято товар у кількості 5 шт заставною вартістю 1950000,00 грн.

27.11.2018 позивачем на адресу відповідача направлено претензію за вих.№2808/81 від 27.11.2018 з вимогою про оплату заставної вартості не повернутого Акціонерним товариством "Завод "Маяк" майна.

Листом за вих.№1925/104 від 27.12.2018 у відповідь на вказаний вище лист позивача, Акціонерне товариство "Завод "Маяк" повідомило про відсутність можливості погашення заборгованості, у зв`язку із скрутним матеріальним становищем останнього.

Спір у справі виник внаслідок невиконання відповідачем обов`язку щодо повернення переданого йому майна, внаслідок чого Державне підприємство "Київський бронетанковий завод" звернулося до суду з позовом про стягнення з відповідача вартості такого майна, пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Дослідивши матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин 1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частина 1, п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України визначає, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ч.1, ч.4 ст.202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором позички.

Згідно ст.827 Цивільного кодексу України за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов`язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними. До договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.833 Цивільного кодексу України користувач зобов`язаний повернути річ після закінчення строку договору в такому самому стані, в якому вона була на момент її передання.

Якщо після припинення договору користувач не повертає річ, позичкодавець має право вимагати її примусового повернення, а також відшкодування завданих збитків (ст.836 Цивільного кодексу України).

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст.193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов укладеного між сторонами договору позивачем було передано відповідачу, а відповідачем прийнято у користування майно в кількості 5 шт заставною вартістю 1950000,00 грн, що підтверджується актами приймання-передачі від 20.09.2017 та від 26.09.2017.

В той же час, як слідує з матеріалів справи, в порушення умов договору відповідачем не було повернуто позивачу майно протягом одного дня з дати закінчення строку позички, який погоджений контрагентами до 30.11.2017.

При цьому згідно положень п.п.3.2.1, 3.2.2 договору позичкодавець має право після закінчення строку позички вимагати від користувача повернення майна, а у разі не повернення майна у визначений строк вимагати від користувача відшкодування вартості майна по цінам станом на 04.08.2017, але у будь-якому разі не менше суми, зазначеної у додатку №1 та стягнення неустойки.

Враховуючи те, що відповідач майно у визначений договором строк не повернув, на вимогу позивача заставну вартість переданого у позичка майна не оплатив, тобто не виконав свої зобов`язання за договором належним чином, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є позовні вимоги про стягнення заставної вартості майна на загальну суму 1950000,00 грн.

За прострочення виконання зобов`язання по оплаті заставної вартості не повернутого майна, позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних на суму 80297,26 грн та 264350,45 грн інфляційних втрат за загальний період прострочки оплати поставленого товару з 01.12.2017 по 15.04.2019.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст.625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов`язання по відшкодуванню вартості не повернутого майна, вимоги позивача про стягнення з Акціонерного товариства "Завод "Маяк" 3% річних та інфляційних втрат визнаються судом законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунками позивача, які перевірені судом, тобто на суму 80297,26 грн та 264350,45 грн відповідно.

Щодо вимог про стягнення з відповідача пені на загальну суму 916446,57 грн, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст.216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами ст.230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України вказано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 1 ст.548 Цивільного кодексу України унормовано, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

При цьому, право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов`язань, у тому числі, встановлювати неустойку за порушення негрошового зобов`язання, визначено ч.2 ст.546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, яка передбачена ст.627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, суб`єкти господарських відносин при укладенні договору наділені правом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов`язань.

Частиною 4 ст.231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.4.2 договору при порушенні користувачем строку повернення майна з позички користувач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості, визначеної у п.1.2 даного договору.

З огляду на порушення відповідачем строків повернення майна за договором позички №КБТЗ/ПОЗД/17/11 від 20.09.2017, позивачем було нараховано й заявлено до стягнення неустойку в сумі 916446,57 грн.

Оскільки судом встановлено факт не повернення відповідачем майна, у строк, погоджений контрагентами в договорі, то вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки є обґрунтованими.

Жодних контраргументів проти позиції позивача відповідач не висловив, позов визнав.

За таких обставин, позовні вимоги Державного підприємства "Київський бронетанковий завод" до Акціонерного товариства "Завод "Маяк" про стягнення 3211094,18 грн, з яких: 1950000,00 грн основного боргу, 916446,57 грн пені, 80297,26 грн 3% річних та 264350,35 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Як встановлено судом, позивачем при зверненні до суду з позовом було сплачено до Державного бюджету України судовий збір на суму 48166,42 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1024 від 17.04.2019.

Отже, враховуючи вищенаведене, поверненню з Державного бюджету України на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 24083,21 грн.

Згідно положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, судовий збір в іншій частині покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.74, 129, 130, 185, 191, 238 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Завод "Маяк" (04073, м.Київ, проспект С.Бандери, будинок 8, ідентифікаційний код 14307423) на користь Державного підприємства "Київський бронетанковий завод" (02093, місто Київ, вул.Бориспільська, будинок 34-А, ідентифікаційний код 14302667) 1950000 (один мільйон дев`ятсот п`ятдесят тисяч) грн 00 коп. основного боргу, 916446 (дев`ятсот шістнадцять тисяч чотириста сорок шість) грн 57 коп. пені, 80297 (вісімдесят тисяч двісті дев`яносто сім) грн 26 коп. 3% річних, 264350 (двісті шістдесят чотири тисячі триста п`ятдесят) грн 35 коп. інфляційних втрат та судовий збір у розмірі 24083 (двадцять чотири тисячі вісімдесят три) грн 21 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Повернути Державному підприємству "Київський бронетанковий завод" (02093, місто Київ, вул.Бориспільська, будинок 34-А, ідентифікаційний код 14302667) з Державного бюджету України судовий збір у сумі 24083 (двадцять чотири тисячі вісімдесят три) грн 21 коп, сплачений згідно платіжного доручення №1024 від 17.04.2019.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. При цьому, згідно з п.п.17.5 п.17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 10.07.2019

Суддя Ю.М. Смирнова